💳 Термінова новина! Trustee Plus — найкраще рішення для розрахунку криптою 👉
Олексій ДзюбаІсторії
8 квітня 2024, 09:00
2024-04-08
«Є суперзбиткові для нас фільми, але навіть якщо їх подивиться 10 людей, — це важливо». Як влаштований бізнес «маленького Netflix» України під назвою Takflix
В Україні з 2019 року працює онлайн-кінотеатр Takflix (його назва — алюзія на назву стрімінгового сервісу Netflix), який заснувала кінорежисерка Надія Парфан. За час роботи, команді проєкту вдалося зібрати значну колекцію українського кіно — від кінокласики та фільмів-призерів міжнародних кінофестивалів до дебютів молодих режисерів і документалістики. При цьому ціна на перегляд одного фільму складає менше ніж 100 гривень, що гальмує перехід платформи в категорію «бізнес продукт». Але чи є загалом мета перетворити Takflix на повноцінний бізнес? Ми зв’язалися з Надією Парфан і поговорили про кіно під час повномасштабного вторгнення, які нові фічі нещодавно отримала платформа і як працює модель заробітку платформи.
В Україні з 2019 року працює онлайн-кінотеатр Takflix (його назва — алюзія на назву стрімінгового сервісу Netflix), який заснувала кінорежисерка Надія Парфан. За час роботи, команді проєкту вдалося зібрати значну колекцію українського кіно — від кінокласики та фільмів-призерів міжнародних кінофестивалів до дебютів молодих режисерів і документалістики. При цьому ціна на перегляд одного фільму складає менше ніж 100 гривень, що гальмує перехід платформи в категорію «бізнес продукт». Але чи є загалом мета перетворити Takflix на повноцінний бізнес? Ми зв’язалися з Надією Парфан і поговорили про кіно під час повномасштабного вторгнення, які нові фічі нещодавно отримала платформа і як працює модель заробітку платформи.
— Грудень 2019 — початок роботи Takflix. Як розвивалася платформа за цей час?
— Ми працюємо у сегменті кінодистрибуції, показуючи вже відзняті стрічки. Це важливий напрямок, оскільки 25–50% кіноіндустрії стосуються саме дистрибуції. На сьогодні маємо приблизно 90 000 унікальних користувачів Takflix. Це ті, хто зареєструвався на нашій платформі і подивився мінімум один фільм.
Важливо розуміти, що ми «вступаємо в гру» пізніше за виробників і перебуваємо в наступній після них ланці, оскільки займаємось саме онлайн дистрибуцією. Поруч із нею дуже важливою є офлайн складова, тобто фільми, які виходили в прокат. Навіть якщо вони не зібрали дуже багато глядачів і коштів, то отримали певний статус, промо і впізнаваність. Тому коли наші кінотеатри зруйновані, або зачиняються під час повітряної тривоги, на нас це опосередковано, але впливає.
Фото — Надія Парфан
— За понад 4 роки роботи, скільки сьогодні фільмів на платформі і які це жанри?
— Якщо говорити «грубу цифру», то на платформі сьогодні близько 200 фільмів. Наш фокус — це кіно високої художньої якості. Такі кінострічки мають на меті робити художнє висловлювання, а не заробити гроші. Якщо вони водночас заробляють, це чудово. Як, наприклад, фільм «Люксембург, Люксембург» (режисер — Антоніо Лукіч — ред.), хоча це авторське кіно. Є багато стрічок, створених із бізнесовою метою заробити гроші. Класно, що так є. Це розвиває індустрію і економіку та створює додаткові робочі місця. Однак таке кіно не потребує нашої підтримки.
— Скільки в середньому за місяць в Takflix купують фільмів?
— Ми в різні місяця продаємо від 1 до 10 000 квитків (на всі фільми сумарно).
— Хто ваша команда зараз?
— Загальна кількість людей в команді до 10, постійних — близько 5. Я — засновниця і CTO, займаюсь різними напрямами. Насамперед відповідаю за те, які фільми у нас виходять, за переговори з правовласниками тощо. У нас є комунікаційна менеджерка, є редакторка сайту (вона ж голова служби підтримки).
Також маємо дизайнерку і фінансову координаторку/грантменеджерку, яка готує звіти правовласникам і робить їм виплати. У плані розробки ми співпрацюємо з IT-компанією DevBranch із Луцька. Зараз працюємо з їхнім DevOps-фахівцем. Також маємо UA/UX-дизайнера, який працює проєктно. І бухгалтерку, яка відповідає за сплату податків компанії.
Фото — Кадр з короткометражного фільму власного виробництва Takflix «Голубівники Києва»
— Ціна в 95 грн за перегляд фільму у вас на платформі є доволі демократичною. Чи не думали продавати кіно дорожче?
— Наша місія — робити українське кіно доступним і така ціна відображає цей задум. Ми маємо певні ознаки бізнесовості, але ми не є бізнесом. Наша ціль — це не генерувати прибуток чи масштабуватися.
Ми свідомі того, що ніколи так не буде, що весь світ побіжить дивитися українське кіно.
Цей тип контенту має свою аудиторію. Наша робота — це про цінності, культуру, візію та ідентичність. Це протидія російській пропаганді. І це пропаганда критичного мислення.
Ми — це культурний проєкт. У розвинених країнах цим напрямом займаються уряди і міністерства. В Україні громадянське суспільство частково дублює функцію держави і уряду. Тому ми робимо проєкт з подібних міркувань як українці й українки. Розбагатіти і стати мільйонерами ми на цьому ніколи не зможемо.
— Чи плануєте в найближчому майбутньому додавати новий функціонал на платформі? У цьому контексті, розкажіть як працює «кінопаті».
— «Кінопаті» — це beta-функція, яку ми розробляли в часи COVID-19, щоб симулювати досвід колективного перегляду. Ми її розробили на одному з хакатонів. Сенс полягає в тому, що кілька людей у різних країнах чи містах одночасно дивляться фільм. «Хост» (творець події) запускає перегляд, який неможливо перемотати. Під час перегляду є чат, де можна обмінюватися коментарями. Його можна зберегти і потім продовжити спілкуватися. Це класна штука для синефілів. На жаль у зв’язку з російським вторгненням багато людей опинилися по різні боки кордону і «кінопаті» стає один із способів підтримання стосунків на відстані.
Наша найостанніша розробка — платформа «Товариство». До цього ми багато користувалися сервісом Patreon, який складав третину фінансової моделі.
Тобто це внески патронів, які хочуть, щоб ми розвивался. Але Patreon блокує кошти українських волонтерів. Відома ситуація, коли заблокували рахунки «Повернись живим». Тому ми зараз активно переходимо на нову платформу «Товариство». Близько половини наших патронів вже там. Також одна з останніх фіч, над якою працюємо, це кабінет правовласника, яких у нас щонайменше 100. Ми хочемо зробити для них зручну систему, де вони змогли б бачити, хто коли і як дивиться їхні фільми.
Фото — Кадр з серіалу «Острів любові» 1995 року, який також є на платформі
— Чи залучали гранти під розвиток Takflix? Якщо так, то коли, від яких організацій і які це суми?
— Гранти залучали. Це також інша важлива третина нашої фінансової моделі. Переважно робимо це під розробку і IT, тому що це наша найбільша стаття витрат. Ми ніколи не зможемо коштами з продажу покрити ці витрати.
Залучали невеликі гранти — на $20 000–30 000. Це, зокрема кошти, Goethe-Institut та House of Europe. За ці кошти в різні роки розробили сайт, iOS і Android-застосунки.
— Чи могли б ви назвати Takflix своїм бізнесом?
— З точки зору культури — це бізнес, а з точки зору бізнесу — це культурний проєкт. У світі культури ми занадто бізнесові, тому що маємо cashflow, а у світі бізнесу наші обороти сміховинні. У кращому разі нас можна назвати «маломаржинальним бізнесом», таке визначення щодо нас я теж чула. Особисто я схиляюсь до визначення «культурний проєкт». Наша модель абсолютно здорова і правильна: у нас є грантова частина, частина від спільноти і невелика бізнесова складова. Це дає нам змогу диверсифікувати ризики і бути сталими. Оскільки ми демонструємо кіно, які створюють інші, то дуже залежимо від ситуації з його виробництва.
— Як відбувається процес розміщення фільму на платформі?
— Ми працюємо з правовласниками. Для різних фільмів — це різні люди, зазвичай цим напрямком займається продюсер кінострічки, з яким ми вступаємо в перемовини. Переговори відбуваються довго, складно і по-різному, тому я не можу комусь делегувати цей напрямок роботи. З більшості фільмів ми домовляємося за єдиною і стандартною схемою. Але є стрічки, які хочуть «мінімальну гарантію» — певні кошти наперед, а ми не завжди можемо це собі дозволити. Є фільми, які для нас суперзбиткові, але важливо, щоб вони у нас були, навіть якщо їх подивиться 10 людей.
Фото — Takflix
— Як домовилися про реліз «20 днів у Маріуполі» (відбувся 21 березня — ред.) на платформі і хто змагався з вами за це право?
— Я не знаю, хто з нами змагався, про це краще запитати у творців фільму. Ми написали їм, зробили пропозицію, надіслали договір. Далі вели робоче листування. Перемовини тривали з моменту появи фільму. Зрозуміло, що це український фільм і ми хочемо його показати.
— «20 днів у Маріуполі» — емоційно складний фільм, але чи є очікування, що після здобуття «Оскара» він буде найкасовішим для Takflix?
— Таких очікувань немає. Ми маємо певну статистику і знаємо, які фільми дають які показники. Найкасовішими є фільми в жанрі комедія або трагікомедія. Це ігрові фільми з виразним комедійним потенціалом. Ми намагаємося показувати інтелігентні комедії і примітивний гумор нас не цікавить. Комедійний чи трагокомедійний напрям дає людям змогу «випустити пар» і це важливо.
Фото — Кадр з фільму «20 днів у Маріуполі»
Тому наші найкасовіші фільми — це «Мої думки тихі», «Люксембург, Люксембург» (обидва режисер Антоніо Лукіч — ред.), «Я працюю на цвинтарі» (режисер — Олексій Тараненко — ред.), «Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго» (режисерка — Надія Парфан — ред). Ми розуміємо, що в кожному сегменті є свої лідері. Серед документальних фільмів «20 днів у Маріуполі» може дати гарні показники (після запису інтерв’ю стало відомо, що фільм побив декілька рекордів платформи — ред.). Це історичний фільм. Для нас важливо мати цю кінострічку, навіть якщо її подивиться 2 людини.
«Я б віддав все, щоб росія не вбивала моїх співгромадян». Потужна промова режисера фільму «20 днів у Маріуполі», який приніс Україні перший в історії «Оскар»
— Ви — кінорежисерка і кінопродюсерка. В якому стані знаходиться наш кінематограф під час повномасштабного вторгнення?
— Це кризовий стан. Тому що взагалі не працює державна система підтримки, яка дуже важлива і стратегічна. З одного боку у нас є зовнішній ворог — росія і в країні йде повномасштабна війна.
На фронті зараз багато кінематографістів, тобто є велика проблема кадрів.
З іншого боку у нас політична і корупційна криза в галузі. Маємо нефахове і некомпетентне керівництво, яке навіть з тими можливостями фінансування, які є безвідносно до державного, багато в чому втратило цей потенціал.
Тому кіновиробництво в кризі. Відбувається невеликий позитивний процес у напрямку малобюджетних стрічок та камерних історій. Також активно розвивається документалістика. Але велика індустрія та масштабні проєкти зараз або на паузі, або скасовані.
— Над чим зараз працюєте?
— Як режисерка я зараз працюю над сценарієм короткого ігрового метру. Розробляла його на програмі USP (European Short Peach) і зараз питання, як залучити кошти. Разом з командою шукаємо со-продюсерів за кордоном, зокрема ведемо переговори з Францією. Але для цього нам потрібно все ж мати частину фінансування в Україні, над пошуком якого також працюємо.
— Читав, що певний відсоток з продажу фільмів йде на «Повернись живим». Розкажіть про це і можливо є інші ініціативи в допомозі ЗСУ?
— 10% з продажу кожного фільму на платформі йде у фонд «Повернись живим». Є фільми, де ця цифра становить 100%. Наприклад кінострічка «Зошит війни». З нього вся сума йде на «Повернись живим. Також є фільми-кампанії. В кіноіндустрії на їх позначення існує термін «impact distribution», тобто коли хочуть досягти соціальних цілей. До прикладу фільм «Сусід по кімнаті». Його частку правовласника ми віддаємо на 2 фонди, серед яких «Musicians defend Ukraine».
Ми підтримували ініціативу «Вивеземо», яка займається евакуацією людей з Маріуполя. З дитячих фільмів ми відраховуємо відсоток благодійній організації «Голоси дітей». Щойно випустили фільм «Бачення метелика» і там 10% йдуть на жіночий ветеранський рух. Багато наших колег і колежанок склали свою апаратуру і пішли нас захищати на фронт. Частина з них, на жаль, загинули. Наприклад, наш друг Віктор Онисько з позивним «Тарантіно», талановитий режисер монтажу. У нього залишились дружина і донька. Хочемо, щоб наші захисники і захисниці мали все потрібне, тому багато долучаємось до зборів.
Фото — Режисер монтажу Віктор Онисько, який загинув на фронті
У нас на платформі є багато безкоштовних фільмів. Перед кожним з них ми робимо невелике звернення з прикріпленими посиланнями на збори, які змінюємо щомісяця. Останній збір (на момент запису інтерв’ю — ред.), який ми підтримали, був для творців фільму «Як там Катя?». Багато з них наразі служать в ЗСУ.
Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram
УЧАСТЬ В АЗАРТНИХ ІГРАХ МОЖЕ ВИКЛИКАТИ ІГРОВУ ЗАЛЕЖНІСТЬ. ДОТРИМУЙТЕСЯ ПРАВИЛ (ПРИНЦИПІВ) ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ГРИ.
Ліцензія видана ТОВ "СЛОТС Ю.ЕЙ." на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 15.09.23 (рішення КРАІЛ №245 від 31.08.2023); ТОВ "СЛОТС Ю.ЕЙ." – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 26.04.2021 (рішення КРАІЛ №150 від 12.04.2021); ТОВ «СПЕЙСИКС» – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 08.02.2021 (рішення КРАІЛ №34 від 02.02.2021); ТОВ «ГЕЙМДЕВ» – на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет від 16.02.2021 (рішення № 47 від 10.02.2021).
Дивись, айтішник! Найкращі 10 фільмів і серіалів із помітною участю IT-персонажів
Усі ми звикли до образу айтішника як людини, яка сидить за комп’ютером і щось там кодить. Але IT-спеціалісти можуть бути злими геніями, сексуальними негідниками, просто смішними або ж навіть «обраними». Принаймні так відбувається в кіно і серіалах. Ось наша підбірка кінотворів, в яких айтішник далеко не останній персонаж. P. S. Стіва Джобса в ній не буде, тому що численні екранізації й так постійно нам нагадують про нього.
Лагідна українізація. Нові фільми, серіали та сервіси, що з'явилися українською мовою
Ще до війни багато сервісів почали додавати українську мову в інтерфейс, хоча навіть не всі українці про це здогадувалися. Зараз української стало ще більше. А ще солов'їною одразу дублюються нові серіали та фільми.
Ми завжди були не такими як росія. 30 українських фільмів, які це підтверджують
Якщо одним словом визначити головну тему українського кіно, то це буде «самоідентифікація». Будь то історія про золоту епоху нашої естради, пошук рахівського крижня чи правда про Голодомор. Все це про нас. dev.ua склав список з 30-ти фільмів, які розповідають хто такі українці.
