Сповідь російського айтішника з Уралу, який хоче до Закарпатського IT-кластера. Правда про росIT та росТВ, війну, росіян, пільги та санкції

Про українців у росії

Всі ці 8 років Україна забула про українців, які живуть у росії, і навіть обрусіли. Величезні території росії, де заводи, родовища, де реальне багатство, освоювалися переселенцями з України. У мене бабуся ще «робила» та «тищами» рахувала. Я самовизначаюсь як українець. Але в мене немає документа, в якому написано «українець». У радянському паспорті було «російське» громадянство, у нинішньому — нічого. Родичі переселялися для освоєння територій. Хоча є міста, куди справді українці масово приїжджали на його будівництво.

Про росіян

Найголовніша відмінність росіян — небажання жити добре. Це у всьому від побутових дрібниць до державного устрою проявляється. Друга відмінність — звірство. Раніше вони відігравались на своїх, коли були всякі «болотні» (мітинги на Болотній площі — ред.)

Із 2014-го у них в очах бажання вбивати. Розмовляєш із жінкою, у якої син призовник — «це честь для матері, що син загинув». Показуєш молодому дівчиськові, у якої своя дитина росте, убитих дітей у Харкові — хмикає «шкода дівчинку, але ти якось надто це переживаєш».

Про те, що відбувається в росії

Опір — це активна дія, а те, що зараз тут є — це дуля в кишені. У росії 20 років вже те, що у вас, в Україні, один місяць. Подивіться на Херсон — там своя армія за 20 км, своя поліція, і то вже люди за три тижні здалися. А тут це 20 років. Люди бояться один одного. Сім'ї зруйновано.

Про події на Донбасі

Те, що у вас почалося на Донбасі, — це результат того, що більшовики після геноциду козаків завезли туди, до Тамбовської області, частини Воронезької області, своїх людей. Я багато подорожував Росією — це навіть фенотипно в очі впадає.

Про російський IT

Російське IT себе ніяк не почуває. Щоб було розуміння — в росії з 2005-го року взяли курс на держекономіку. Айтішники — люди вільні і якось існували у своєму мікросвіті, де можна було працювати на закордонні компанії. Їх було багато. Це гарний IT. І паралельно почали створювати будь-яке імпортозаміщення — із крадіжками, кумівством, корупцією. Ну ви бачили результат. Року з 2018-го розпочався вихід світових компаній.

Про путінські «пільги» для айтішників

Пільги ці — фікція. Майже всі ці пільги існували давно. Я ними користувався. А стверджували всі ці нововведення так. Сцена: путін вимагає вжити заходів щодо ІТ, Мішустін викликає дівчинку каже їй «приготувати пропозиції», дівчинка йде до юриста, юрист знаходить на диску старий закон про пільги, править там дві літери, віддає дівчинці. Та, нічого не розуміючи, несе Мішустіну. Мішустіну взагалі ліниво читати, він його підписує, оголошують по телевізору про пільги. І радісні бабки вмирають від щастя, що путін знову всіх урятував.

Пільги були — зміни мізерні та косметичні. У мене ефективний податок 3,5% був, з нулем це якась лажа, яку навіть ліниво дивитися. Залишаються ще різні страхові платежі. Ці пільги на 90% для уникнення податків. На справжньому IT-секторі не позначаються ніяк.

Про будні айтішників у росії

Зараз із росії неможливо за домен заплатити, за оренду сервера, VPN з дня на день заборонять і YouTube. Буквально вчора я не міг клієнту вже для Android додаток завантажити в Play Market. Може, також відключили.

Так роботи навалом — проблеми з дискомфортом перебування в країні, з оплатою, зі страхом, що будь-коли прийдуть і «заберуть». Грубо кажучи, робота є, грошей немає.

Про імпортозаміщення

Указ про незалежність від закордонного софту — для держструктур. Там напевно пекельне злодійство та розпили на імпортозаміщення. А навіть якщо не держструктура, то з начальником — сином чиновника. 

Про перспективи

Перша — сидіти тут у страху та жаху, тягати гроші через Казахстан та Таджикистан, шукати якісь дірочки у дрібних банках.

Друга — на старості років тягнутися з рюкзачком та собачкою в невідомість. Цього просто вимагає мій основний замовник інакше з травня все розривається.

Третя — проситися до України, яку я відчуваю мінімум із 2014 року своєю рідною країною. До речі, щодо питання, як відрізнити тих, хто готовий репатріюватися на Україну — просто запровадити підвищений податок. Причому вразливий.

Що в Україні краще, ніж у росії

По-перше, те, що я намагався пояснити, — це інше суспільство, інші люди. В етичному, фенотипічному плані. Коли в українця бруд на дорозі, він його або прибере або, на крайній випадок, ходитиме з відразою. Росіянин переконає себе, що ходити брудом — це прояв його російської особливості, сили, здатності протистояти труднощам.

Або ось українські фільми — вони про сім’ю. А в цій країні нещодавно мало не зірвав касу фільм «Батя», який починає з того, що батько вчить сина рубати голову курці. І вони реально цим пишаються. Тут навіть гірше, ніж просто брутальність та мужність. Насправді вони чмошники, які намагаються через такий невеликий подвиг, як відрубати голову курки, зробити з себе берсерків.

По-друге, спрямованість у майбутнє. росія лізе в постоли і до скіпок цілеспрямовано. Вони будуть тим, що у них не буде айфона.

По-третє, саме ця психологічна складність. Дійсно, постійно в тилу ворога

Четверта причина — якраз про дикість солдатні. У величезній Росії є лише одне місто — Москва. Вже у Володимирі — мордор. І до вас, в Україну, приїхало населення натурального мордору

Про росТБ

Про телебачення я думаю те, що якщо буде можливість зустріти на відстані витягнутої руки Симоньян чи Соловйова, я вб’ю їх. І будь що буде. Вони моїх батьків і брата збожеволіли. Ми не спілкуємось. Це (пропаганда) тривало 20 років 24×7×5 каналів. І це все лягає на їхню психологію.

Путін та телевізор не зробили їх такими, вони використовували те, що вони такі.

Але це не все. «Російські ліберали» — це мразота, не краща за путіна. І у населення росії вибір між поганим-злим путіним та мерзенним лібералами. Оскільки росіяни самі злі, то Путін їм надає рідніше. Подивіться ролики, де ваші Аваков, Арестович ще хтось намагається спілкуватися з «навальнятами», це найкраще, що є в росії. Там прямо видно дві різні цивілізації.

Але путін — це вже абсолютне зло. Але він йшов 20 років. Ці 20 років були не просто так, а тому, що його альтернативи ще гірші.

Про війну

Жодної мети війни, декларована путіним, через місяць наступу так і не досягнуто. Українці продовжують чинити опір, продовжують захищати своїх рідних…

За пасивністю російського населення є науковий термін «вивчена безпорадність». За пасивністю російського населення є науковий термін «вивчена безпорадність» — стан людини або тварини, при якому індивід не робить спроб до поліпшення свого стану (не намагається уникнути негативних стимулів або отримати позитивні), хоча має таку можливість.

Якщо приблизно, то 75% підтримки війни це так і є. Але коли оголосили, що йдуть війська від Києва, у нас у дворі молодь Слава Україні кричала, і ніхто навіть ні слова не сказав. Але це не з підтримки, а через боягузтво.

Про санкції

У крамниці майже нічого не змінилося. Тим більше на Уралі, який практично самодостатній (Урал — це Україна, не забуваємо). Тут Lipton, хороша кава не є цінністю. Тут вже зміщується споживання у бік найпростіших і здоровіших продуктів. Грубо кажучи, нізащо ще черг немає, і ніхто зникнення нічого не помітив. Бабці, пенси, менти, бюджетники, навіть робітники заводів почуваються абсолютно комфортно.

ПЗ поки що доступне. Але це ж справа така — важлива не їхня присутність зараз, а те, що можна інвестувати (час і гроші) і отримувати певний час. А цього вже ніхто не гарантує. Навіть GitHub будь-якої миті можуть рубати.

Про складнощі покинути країну

Виїжджати хотів із нульових, коли зрозумів, що тут почався знову СРСР. Прожив у США три роки за робочою візою. Після повернення стало очевидно, що ми і ось ці, я не знаю, як їх назвати (ред. — російські), просто різні люди.

Складність відома — перейти кордон, отримати можливість працювати, перевезти сім’ю, протягнути гроші, придбати нерухомість, щоб її не втратити. Це практичні питання, які хотілося б поставити офіційні особи.

Мені не 20 років, щоб бігти голодником туди, звідки можуть випнути будь-якої миті. У мене сім’я, у мене будинок, квартира, дві машини. Навіть зараз, коли вже притисло дуже, ну навіть у Сербію, по-перше, літаки не літають, пересадки пекельні, собаку не покинути. По-друге, гроші не перетягнути. По-третє, відкрити підприємство проблема. В інших країнах ще гірше.

Просто «бігти» — це без проблем. Клієнти звуть, друзі пропонують, у Сербію просто вимагають. Але хто знає, що там цим сербам у голову прилетить за півроку. Ось тому я піднявся на оголошення. Тому що переїзд в Україну, тим паче Закарапаття — це збереження якогось колишнього світу.

Жодна країна свого громадянства просто так не дає. Тільки росія, та й то алкашам різним. Це всюди життя на пташиних правах, такий досвід мав у США. Тому вже так стрімголов не кинешся. Маю дитину 9 років. Потрібно, щоби були нормальна школа, лікарня.

У мене переїзд до сербії був плановий на травень. Спокійно перегнати машину, перевезти речі, сім’ю. Спокійно сходити в українське консульство, просити громадянство і вже на старість переїхати до Карпат. Але зараз усе зламалося. І треба буквально як біженець вмотувати з одним рюкзачком.

«Росіяни, не шукайте в Україні айтішників, для вас тут усе скінчено». Український девелопер написав у LinkedIn, що не працюватиме з компаніями з Росії. Вибухнула дискусія

По темі

«Росіяни, не шукайте в Україні айтішників, для вас тут усе скінчено». Український девелопер написав у LinkedIn, що не працюватиме з компаніями з росії. Вибухнула дискусія

«На нас полювали росіяни». Головне з інтерв’ю українського журналіста, який показав світу авіаудар Росії по пологовому будинку Маріуполя.

По темі

«На нас полювали росіяни». Головне з інтерв’ю українського журналіста, який показав світу авіаудар росії по пологовому будинку Маріуполя.

На Закарпатті створять безпечний ІТ-кластер. Як він працюватиме і чи отримають айтішники броню. Репортаж

По темі

На Закарпатті створять безпечний ІТ-кластер. Як він працюватиме і чи отримають айтішники броню. Репортаж

Читайте головні ІТ-новини країни у нашому телеграмі

По темі

Читайте головні ІТ-новини країни у нашому телеграмі