Винахідник Майкл Рехтін захотів об'єднати автомобіль на радіоуправлінні і квадрокоптер. Після пошуку в інтернеті, стало зрозуміло, що заплановане вимагає оригінального підходу, оскільки лише кілька університетів намагалися створити подібні конструкції. Найскладнішим було розробити систему для перемикання між режимами руху та польоту.
Винахідник Майкл Рехтін захотів об'єднати автомобіль на радіоуправлінні і квадрокоптер. Після пошуку в інтернеті, стало зрозуміло, що заплановане вимагає оригінального підходу, оскільки лише кілька університетів намагалися створити подібні конструкції. Найскладнішим було розробити систему для перемикання між режимами руху та польоту.
Апарат побудований переважно з використанням 3D-друкованих компонентів — понад 100 деталей. Деякі деталі були виготовлені з вуглецевого волокна нейлону, легкого і міцного матеріалу з гладкою поверхнею, що забезпечує міцність і довговічність. Для менш відповідальних компонентів використовували матову нитку PLA, пише Interesting Engineering.
Щоб підтримати конструкцію, апарат також містить деталі без 3D-друку, такі як бічні пластини з вуглецевого волокна, які були вирізані за допомогою фрезерного верстата з ЧПК і мають трикутні вирізи для зменшення ваги без шкоди для міцності. Кожна пластина товщиною 3 мм призначена для надійного кріплення надрукованих на 3D-принтері компонентів.
Спеціалізована друкована плата з програмним забезпеченням Dreamflight керує шістьма безщітковими двигунами, двома сервоприводами та двома лінійними приводами.
Лінійний привід, що втягується, повертає колеса та захисні щитки у вертикальне положення для польоту.
Під час випробувань система переходу працювала добре, а режим танка продемонстрував виняткову потужність і мобільність. Однак, оскільки квадрокоптер важить понад 7,2 фунта (3,3 кг), перші льотні випробування показали проблеми з вагою і міцністю приводів.
