💳 Кожен. Повинен. Мати. Trustee Plus: криптогаманець і європейська платіжна картка з лімітом 50к євро 👉
Олексій ДзюбаГаряченьке
9 жовтня 2024, 09:01
2024-10-09
«За 1 день я закрила компанію». Історія IT-маркетологині, тіло якої почало відмовляти, тому вона перейшла в духовність (зловивши за це хейт)
Лілія Короп — засновниця PR-агенції Lila Agency, яка, зокрема, працює з IT-компаніями. Нещодавно вона залишила стабільну зайнятість маркетингом і пішла в духовність. Дехто через це пише дівчині гнівні повідомлення, інші навпаки — захоплюються таким рішенням. Сама вона каже, що правда посередині і зробила це, бо вже не могла інакше. Ми зв’язалися з Лілією Короп і поговорили про ментальне та фізичне вигорання, до яких пракик вона прийшла та чому змінювати сферу діяльності у воєнний час — це практично мейнстрім.
— Півроку тому ми бачились у випуску Ukrainian Underdogs про «Жінок в IT». Чому ти за цей час відійшла від роботи?
— Це не було за 1 день. Ніхто і ніколи не приходить в духовність з великої радості, типу прокинувся і «піду ось я в духовність». Тебе має так «роз'їбати», щоб ти зрозумів: або щось змінюєш, або будеш в стані, де «лижі не їдуть».
Останній рік я навчалася на те, щоб бути майстром і працювати з людьми. До того я відвідувала різноманітні практики, тому що у мене в прямому сенсі відмовляло тіло. Я вела одночасно багато проєктів і була завжди в кількох різних місцях. Я працювала одночасно в кількох місцях, були і фріланс-проєкти, від яких я ніколи не відмовлялась. Коли розписаний мій графік, я розуміла, що буду робити на місяць вперед.
Але моє тіло так «шарашило». Ти приходиш до лікаря і кажеш про свої хвороби, а він відповідає, що для них немає причин. Я починала працювати в 17-18 років, а вже в 20 мала великі проблеми зі шкірою, вони і зараз лишаються. Були періоди, коли брат Юрій потрапив в російський полон, моє тіло просто гнило і від цього лишалися шрами. Це неможливо було витримати, я місяцями пила антибіотики.
В жовтні 2021 року я сильно перехворіла коронавірусом, мала під час хвороби галюцинації, ледве не померла, і після цього почалися проблеми з когнітивними здібностями. Я не могла працювати за ноутбуком, а це моя пряма робота: спілкуватися з людьми і отримувати багато інформації. Від цього я була сильно пригнічена. Це був стан дна.
На повномасштабне вторгнення росії я не розраховувала, при тому що мій брат військовий. В січні 2022-го він попередив мене. Половину лютого я була в батьків, мені це набридло і я приїхала в Київ. 23-го лютого брат сказав, щоб я покинула місто, але я цього не зробила. Коли почалося повномасштабне вторгнення, в мене почалася панічна атака. Мені допомогла подруга, яка повністю готувалася до такої війни і в неї були запаси всього. Далі певний час я була в батьків, потім брата взяли в полон, згодом та ж подруга запросила поїхати з нею за кордон.
Досягнувши точки «нуль», я від неї відштовхнулася і стала свідоміше ставитися до того, що роблю. Це більш свідомий стан духовності. Я ходила на різні практики, тому що внутрішньо мені було кепсько. Я їздила на ретрити, групові та одиночні.
Паралельно я відновила роботу в PR і маркетингі та запустила агенцію Lila Agency, думаючи по старій пам’яті, що зможу вести різні проєкти. Я шукала і знаходила партнерів для співпраці в своєму проєкті Phoenix-retreat. Проте в якийсь момент людина могла сказати, що далі не йде. Я думала, в чому питання, адже зазвичай все було швидко. Паралельно у мене відновилися проблеми зі здоров’ям. Згідно консультацій лікаря і лікування, весь мій робочий день ставав ретритом. О 6-ій ранку я мала випити БАДи (біологічно-активні добавки — ред.), потім медитація, пити воду, знову медитація, йога, баня, сауна, легкі і важкі тренування і т. д. А де я в цьому списку працюю?
Я цього не обирала. Але розумію, що коли не зміню ось тут, то буду хворіти, а коли не буде змін тут, то не буду заробляти гроші. Паралельно я навчалась на духовного практика, вивчаючи, як влаштоване наше тіло та які можна проходити практики. Але не хотіла кидати PR.
В певний момент я розумію, що знову «скинула» на себе багато роботи. По факту я «тягну» на собі команду, слухаю і підтримую інших та шукаю партнерів по бізнесу.
В один момент мені написали колега, що йде працювати в інше місце через відключення світла, партнер по бізнесу — що йде воювати і потенційна клієнтка (ще на моменті договору) — грубить. Це підкріпило моє переконання. Я зі всіма попрощалася та виїхала з Києва. Попередній формат роботи мене вже не влаштовував.
— Ти залишила маркетинг і перейшла в духовність?
— Так не буває. Маркетолог ніколи не полишить маркетинг. Твоє мисленнят і навички залишаються. Просто вони трансформувалися в роботу над проєктом Phoenix-retreat, який я мала, але постійно відносила на другий план.
Влітку я навчалася, проходила різні навчання по медитації, відновлювала себе і мало з ким спілкувалася. Навіть на IT Arena восеня не поїхала (велика IT-конференція у Львові — ред.). Мені про це писали багато людей. Три місяці я виділила на те, щоб переформатувати роботу і прийти до спокійного душевного стану.
При цьому я дуже сильно раціональна людина. В мені йде постійна боротьба романтика і раціо. Типу «мене взагалі не зрозміють», «яка духовність?», «я ж серйозна людина». Це мене сильно зупиняло. До того ж, як я покину вже те, що маю?
— Як поставилися до твого вибору в Lila Agency, адже це не лише про особисті відносини, але в першу чергу про роботу?
— Мене зрозуміли і підтримали. Я з багатьма спілкувалася і зараз такий період, що у всіх щось змінюється і всі це розуміють. Я почала виходити на глибинні інтерв’ю до людей. Мені хотілось зрозуміти, якщо я кличу людей на ретрити, то хто ці люди, що в них відбувається в житті і що я їм буду давати. Також це було для того, щоб дізнатися, чи вони не думають, що я зійшла з розуму (сміється).
— Ти писала, що думки розділилися. В основному тебе підтримують, але є і ті, хто хейтить?
— Під час глибинних інтерв’ю я зрозуміла, що, скажімо, чоловіки зараз готові «прокачуватися». Так, до прикладу, було з моїм знайомим, який зараз служить, а раніше працював копірайтером. Раніше він думав, що це для дурнів, але зараз змінив думку. При цьому він працює з психологом.
Звичайно, що є ті, хто негативно ставляться. Нещодавно отримала таке повідомлення. Я думала весь день, чи розкривати, хто його написав. Але зрозуміла, що не хочу, щоб це «розросталося».
Духовність загалом сприймається сильно по-різному. Є різні кейси і хто з ким працює. В мене відразу асоціація виникає з гіпнозом, який в дитинстві показували по телебаченню.
Загалом для мене це історія про певне певне менторство, коли людина пройшла свій шлях і тобі це допоможе.
— Що тобі пишуть інші хейтери?
— Наприклад, мій друг, який зараз у війську завжди був моїм найбільшим хейтером. Він постійно коментує, що не згоден з тим, про що я говорю. Я запитую, чому він просто не відпишеться. Він каже, що якби це був хтось інший, то він би давно це зробив. І ставить собі запитання, чому цього не робить (сміється).
— Ні, ну це прояв кохання і як жарт. А інші?
— Я завжди боялась хейту. Не сказати, щоб він прям сильно проявляється в цьому випадку.
— Якщо говорити про запити людей, вони пов’язані з війною? Люди шукають нових сенсів?
— Так. До того ж люди шукають те, що може їх підтримати. Наприклад, я побачила, що серед чоловіків є тенденція до того, щоб збиратися разом. Бачу, як вони ходять на різні практики. Це те, що раніше вважалося ніби як жіночим заняттям. З IT, до речі, приходили чоловіки.
Я працюю з тілом, з емоціями і почуттями, з тим, що накопичилось. З упередженнями і свідомістю через медитації, дихання, голос і проявленість. Я залишаюсь раціональною людиною, але мені потрібно «тягнути» себе в певну легкість.
— Ти встигла заробити гроші в IT, щоб такий перехід в нову сферу був максимально безболісним?
— Я все це не сильно планувала. Був план закінчити з агенцією, запустити ретритний проєкт і «летіти» далі. Але зрозуміла, що в мене немає сил і я не зможу банально зібрати людей. Люди зазвичай йдуть на будь-який захід, щоб щось взяти собі. Зараз у багатьох дефіцит енергії і всі йдуть підчерпнути її. В мене були заплановані ретрити в Україні і за кордоном, але я їх не стала промити.
— Як ти переформатувала агенцію?
— Зараз я хочу працювати над розширенням аудиторії. Також хочу розвиватися як медійна персона. Я залишаюсь працювати із соціальними мережами, до мене за цим приходять. Тому я видозмінила роботу. Раніше ми з командою вели блоги «під ключ». Зараз вирішила відмовитися від формату, коли ми робили це замість клієнта. На це завжди був запит, але це дуже складно, тому що забирає запал.
Я вирішила, що тепер це буде формат навчання. На листопад вже зібрала стартову групу. Я вивчаю клієнта і дивлюсь, як він буде вести свої соціальні мережі. Це такий практикум по проявленості.
— Що саме в тебе запитують айтівці?
— Це всі живі люди, я не розділяю їх за сферами роботи. Зараз приходять переважно власники бізнесів, які тривалий час в терапії з психологом все пропрацювали. Тепер їм хочеться більшого. Є розуміння, що коли ти керівник компанії, то від твого стану залежить бізнес, колеги, проєкти і клієнти. Вони приходять, щоб напрацювати інструменти, як себе «вирівнювати» і розвивати. Наприклад, коли є «блоки» виступати перед публікою чи страх збільшити компанію. Тобто це про зростання, де все турбулентно і потрібна підтримка.
Також є категорія військових, які не «на нулі», а в перехідному періоді оформлення до армії. Є ще категорія людей, яким хочеться в житті все змінити, але вони з певних причин не можуть цього зробити. Або вони відчувають, що ці зміни колись настануть і це викликає відчуття тривоги.
— Тебе не тягне повернутися до класичного формату роботи агенції?
— Тягне, але мене виштовхує. Нещодавно написав знайомий, щоб я допомогла з проєктом в термінові строки. Мала бути конференція у Відні (Австрія), поїздка до Страсбургу (Франція) і конференція в Стокгольмі (Швеція). З різних причин все відмінилося. Це ніби не моя воля.
— Твій брат Юрій все ще знаходиться в російському полоні. Є нова інформація про нього?
— 24-го серпня був обмін, після якого телефонував обміняний військовий. На днях також була розмова з обміняним, який перший рік був з братом в одній камері. Є питання, які стосуються всіх наших військовополонених. Це те, що їх постійно б’ють і що вони мають весь день стояти на ногах, від цього ноги розпухають. Коли вони не витримують стояти, їх б’ють по ногах. Після цього починається загнивання і зараження. Найстрашніші випадки, це коли люди сидять в ізоляторі по 1,5 роки.
Скоро буде 3 роки, як брат в полоні. Не скажу, що в нього все легко, але я бачила різні історії. Обміняний військовий розповідав, що в брата компанійський характер і як вони підтримували один одного. Казав, що тепер знає все про нашу родину.
— Мені здалося, що полон брата також вливає на твої зміни в житті?
— Немає слів, щоб описати, як це впливає. До мене на глибинні інтерв’ю приходили дружини військових. З їхніми чоловіками все добре, але вони на війні. Від цього в тобі поселяється така внутрішня тривога. З нею потрібно працювати щодня. Все буде легше і простіше, якщо ти працюєш з цим станом. Ти допоможеш і собі, і близьким.
Професії у геймдеві. Хто такий левел-дизайнер і як ним стати?
Ми продовжуємо нашу рубрику, присвячену професіям у геймдеві. Тема нового матеріалу в ній — левел-дизайн. Його вважають підвидом геймдизайну, але все-таки практично кожна студія хоче окрему людину на позицію левел-дизайнера. Адже у цій спеціальності вистачає своїх нюансів та особливостей.
Розібратися з ними всіма нам допоміг досвідчений левел-дизайнер зі студії Fractured Byte Дмитро Нестеренко. Також він веде свій блог Game Designer Notes про геймдизайн в цілому, в якому розбирає багато цікавих нюансів розробки ігор.