Це питання не оминає й український бізнес і митців, оскільки багато компаній та осіб використовують подібні системи штучного інтелекту, і треба розуміти, які ризики та наслідки через це виникають.
Яскравим прикладом протистояння митців і штучного інтелекту може слугувати колективний позов митців, поданий у США проти компаній DeviantArt, Stability та Midjourney. У цьому позові художники стверджують, що їхні твори використовуються для навчання ШІ без їхньої згоди та будь-якої винагороди. Це вже другий такий гучний позов американських художників. Перший, дуже схожий, подали ще в січні 2023 року, але в жовтні того ж року суд відхилив його через «невідповідність дійсності в багатьох аспектах».
Водночас це є першою великою судовою справою такого характеру. Питання, що порушують, і рішення, які можуть бути ухвалене щодо них, можуть мати значний вплив не тільки в США, а й у всьому світі, включно з Україною. Українським митцям і бізнесу, що працюють із цифровим контентом, слід звернути увагу на подібні судові справи, адже вони можуть створити прецедент, який вплине на міжнародну практику захисту авторських прав та обсягу легального використання ШІ артоб’єктів.
Фактичні обставини
Митці Сара Андерсен, Келлі МакКернан і Карла Ортіз (надалі — Позивачі) подали колективний позов від свого імені та від імені інших художників, проти компаній DeviantArt, Stability та Midjourney стосовно прямого та непрямого порушення їхніх авторських прав до суду у Сан-Франциско.
Компанія Stability завантажувала копії творів Позивачів для навчання свого програмного продукту Stable Diffusion, який генерує зображення за допомогою ШІ (надалі — система ШІ). Навчаючи систему ШІ генерації зображень на творах Позивачів, Stability допустила збереження та створення стислих копій творів Позивачів у системі ШІ. Так, Stability створила копії без згоди художників і без виплати винагороди жодному з них.
Генеруючи нові зображення на запит нових користувачів, система ШІ використовує за основу твори митців, тож згенеровані зображення можуть бути похідними від їхніх творів, які потім конкурують на ринку з оригінальними творами.
Раніше, коли покупець шукав твір «у стилі» певного художника, він мусив платити за замовлення або ліцензію на оригінальний твір цього художника. Тепер такі покупці можуть використовувати роботи художника, що містяться в системі ШІ, разом з ім’ям художника, щоб створювати нові роботи «в стилі» художника, не сплачуючи йому жодної винагороди. Натомість компанії отримують вигоду та значний прибуток від використання творів, захищених авторським правом.
Зазначимо, що основними актами, які регулюють сферу авторського права на федеральному рівні в США, є Закон про авторське право (Copyright Act) та Закон про авторське право в цифрову епоху (Digital Millennium Copyright Act, DMCA).
Закон про авторське право встановлює основні права авторів на їхні твори, включно з правом на відтворення, розповсюдження, публічне виконання, показ і створення похідних робіт. Закон про авторське право в цифрову епоху містить положення щодо правил користування авторським контентом: щоб користуватися будь-яким авторським контентом, необхідно отримати дозвіл від власника або заплатити за нього, адже він захищений відповідно до DMCA.
Що кажуть Позивачі
Позивачі вважають порушеним право інтелектуальної власності, згідно із Законом про авторське право 17 U.S.C. § 501 (Copyright Act), Законом про авторське право в цифрову епоху 17 U.S.C. §§ 1201-1205 (Digital Millennium Copyright Act (DMCA), оскільки Відповідачі відтворили твори, створили похідні твори, розповсюдили їх та публічно демонстрували. Відповідачі не звертались до Позивачів для отримання дозволу на видалення або зміну інформації про управління авторським правом з творів у розумінні DMCA.
Відповідачі також використовували імена Позивачів у продуктах ШІ, однак Позивачі не давали згоди на використання Відповідачами їхніх імен. Позивачі вважають, що Відповідачі привласнили їхні імена, зокрема з метою реклами, продажу та заохочення до купівлі за допомогою продуктів ШІ.
Ділова репутація, пов’язана з іменами й індивідуальними особливостями Позивачів, поставлена під загрозу поширенням творів мистецтва, створених за допомогою штучного інтелекту. Цінність впізнаваності імен Позивачів та їхніх особливих художніх стилів — а отже, і цінність їхньої творчості — розмивається на ринку, наводненому копіями, створеними за допомогою системи ШІ, на основі унікальних художніх образів Позивачів. Митці також зазнають шкоди через необхідність конкурувати з підробленими творами, створеними на основі робіт Позивачів і пов’язаними з їхніми іменами.
Система ШІ може бути легко використана для створення підробок. Окремі особи використовували систему ШІ для створення творів, використовуючи імена Позивачів у запитах, і видавали ці твори за оригінальні. Такі шахраї продавали підробки на ArtStation, Kickstarter, Unreal Engine Marketplace та в інших місцях, що нанесло матеріальні та репутаційні збитки Позивачам.
Коментарі Відповідачів
Представник Відповідача DeviantArt, Ендрю Гасс наполягав на закритті справи, стверджуючи, що DeviantArt не використовує зображення художників для навчання ШІ-моделей, і схарактеризував їхні дії як «класичне добросовісне використання». Гасс підкреслив, що DeviantArt просто завантажує моделі й не займається вилученням даних або навчанням. Він стверджував, що такі випадкові «примарні копії» в моделі не є прямим порушенням.
Компанія Midjourney має аналогічну позицію, стверджуючи, що немає жодних доказів того, що вилучені роботи схожі на матеріали Позивачів, захищені авторським правом.
Висновки
Художники мають вагомі підстави для захисту своїх авторських прав та задоволення позову. Якщо суд задовольнить позов, це стане важливим прецедентом, який може встановити чіткіші правила щодо використання творів для навчання ШІ.
Щодня протистояння між штучним інтелектом і креативом загострюється. The Times подала до суду на OpenAI й Microsoft, коли мільйони статей з The New York Times були використані для навчання чат-ботів, які тепер конкурують із нею. Справа Kadrey v. Meta: позивачі подали скаргу, стверджуючи, що неавторизоване копіювання Meta книг позивачів з метою навчання штучного інтелекту є порушенням авторських прав.
Чи мали компанії право на використання та копіювання? Або хто вважається автором контенту, створеного за допомогою штучного інтелекту? Ці й не тільки питання постають як під час безпосереднього використання штучного інтелекту, так і під час розробки систем ШІ.