Кодити без коду — реально? Девелопер пояснює, що не так з no-code та low-code платформами

No-code та low-code платформи: хайп чи реальна користь для бізнесу? І що, тепер професія розробника під загрозою? Дискусія навколо «‎безкодових» платформ вирує в ІТ-спільноті вже кілька років. Прихильники сервісів переконують, що з їхньою допомогою бізнес може легко й швидко оптимізувати процеси ще й суттєво заощадити. Деякі ж кажуть, не все так однозначно.

Порівняємо переваги та недоліки обох платформ.

Що таке no-code / low-code платформи

Ці рішення дозволяють із мінімальним застосуванням програмування створювати програмне забезпечення, мобільні та веб-застосунки та інші онлайн-сервіси. Те, що треба для тих, хто не має технічного бекграунду, і якнайшвидше потребує готового продукту. Такими «‎безкодовими» платформами користуються підприємці, маркетологи, менеджери, подекуди й дизайнери. Проте у своїй реалізації no-code та low-code помітно відрізняються.

No-code — прості «‎збирачі» сайтів та застосунків. Зрозумілий інтерфейс пропонує обрати необхідні елементи та перетягнути їх за принципом drag-and-drop. Наприклад, є задача — створити сайт. Берете шаблон, вказуєте кількість розділів, додаєте поля вводу і кнопки, заливаєте картинки, текст. Платформа також надає модуль зворотного зв’язку. У діалоговій формі пишете звернення до юзера, вказуєте email для фідбеку — і все працює без жодного рядка коду з вашого боку! Насправді ж код генерується у фоновому режимі.

Low-code платформи — просунута версія такого «‎збирача», з розширеними модулями та бізнес-логікою. До прикладу, сервіс може мати конструктор коду, де ви прописуєте умови за принципом if-else, знайомого з програмування. Повернімося до того ж фідбеку. Припустимо, ви пишете: якщо користувач натиснув у формі зворотного зв’язку на таку-то кнопку, лист надсилається на цей email, якщо на іншу, відповідно, адреса змінюється. Це зручно для сортування звернень користувачів: щодо повернення товару, питань до служби підтримки, скарг, побажань тощо. Виконання складніше й потребує навичок програмування, але й переваги суттєві: функціональність створеного продукту буде куди вищою в порівнянні з no-code.

Різновиди «безкодових» платформ

Згадуються популярні сервіси на кшталт WordPress. Вони багато в чому схожі за принципами роботи, але є відмінності є. WordPress та подібні їм — це повноцінні CMS-системи, які майже неможливо використати без участі розробників. Ви можете самостійно працювати з шаблонами сайтів, додавати різноманітні форми, змінювати фон, заливати відео, підключати інтеграції, але це стосується графічного інтерфейсу. Щоб пов’язати його з бізнес-логікою допоможе розробник, як правило, знавець CSS та JavaScript. У випадку форми фідбеку потрібно вручну прописати, як на рівні коду працюватиме надсилання відгуку.

Серед No-code платформ бувають універсальні, як-от Bubble для створення вебсервісів, але переважно ними користуються для окремих задач. Webflow — для сайтів, Adalo — для мобільних застосунків, Zapier — для інструментів автоматизації процесів. Щодо low-code, то вони якраз цілком універсальні: OutSystems, Mendix, Zoho Creator. Microsoft Power Apps орієнтовані на інтеграцію у власну екосистему. Існують й подібні українські платформи, той же Prom.ua. Крім маркетплейсу, під цим брендом випустили no-code сервіс для створення онлайн-магазинів із вбудованими логіками (кошик, фільтри, замовлення, оплата, доставка) та інтеграцією із CRM.

Чимало «‎безкодових» платформ пропонують власні чи інтегровані AI-помічники, що пишуть код. Ідея хороша, але реалізація поки далека від ідеалу. Як показує практика, ChatGPT та Copilot часто помиляються, й єдине з цим можуть зарадити — допомогти в рутинних задачах, написати HTML-сторінку чи додати CSS-стиль. Наразі можливості штучного інтелекту навіть у примітивних логіках обмежені.

Які переваги?

• Низький поріг входу. Ці платформи мають інтуїтивно зрозумілі панелі управління й надають покрокові інструкції з формування застосунків та сайтів. 
• Висока швидкість. Найпростіші ресурси можна створити за лічені години. Але й складніші продукти не вимагатимуть тижнів і тим паче місяців роботи, як це буває в класичній IT-розробці. «Безкодові» платформи забезпечують швидке виконання задачі.
• Автоматизація. No-code / low-code добре підходять для спрощення певних бізнес-задач. Наприклад, допомогти створити таблиці з переліком клієнтів, додавши можливості сортування, фільтрації, пошуку, формування звітності тощо.
• Економія на старті. Створення сайтів і застосунків за допомогою «безкодових» платформ може бути значно дешевшим, ніж залучити команду розробників. Цей фактор критично важливий для стартапів, які ще не мають великих коштів.

А як щодо недоліків?

• Технічні обмеження. Функціонал платформ покриває базові потреби бізнесів, а при нестандартних запитах можуть виникати питання. Наприклад, пошук по вашому сайту може не мати підказок, які автоматично випадають при наборі тексту. Або, припустимо, ви не можете додати для кошика модальне вікно, яке дозволяло б юзеру швидко перевірити замовлення. Інтегрувати ці та інші корисні функції може бути складно або взагалі неможливо.
• Безпека даних. Платформи no-code та low-code гарантують захист інформації, але ці гарантії обмежені. Наприклад, дані можуть зберігатись у стороннього провайдера. А це вже не відповідає стандартам у HealthCare чи FinTech. Також ви не бачите реалізацію механізмів — наприклад, оплати на сайті. Цей модуль потребує налаштування як з боку платформи, так і сервісу, який приймає кошти. Але ви не знаєте, як саме це виконано та чи не існує там вразливостей.
• Обмежена кастомізація. Насамперед це стосується дизайну. Платформи пропонують великий вибір шаблонів, меню, фонів, кнопок, полів, шрифтів тощо. Також ви можете гнучко гратися з порядком елементів та їх позицією на сайті. Та варіативність все одно має межі. Зроблені на такій платформі продукти будуть багато в чому схожі. За бажання ви можете досягти справжньої унікальності, але на це потрібно витратити чимало сил та часу.
• Невисока продуктивність. Далеко не всі no-code та low-code платформи оптимізовані задля перфомансу. Тому створений під капотом код буде адекватним для типових завдань, але не більше. Наприклад, якщо сайт буде стикатися з підвищеним трафіком, це може призвести до його уповільнення. Також проблеми можуть виникати при зростанні й масштабуванні системи. Припустимо, коли ви в рази збільшили кількість товарів в онлайн-магазині.
• Проблеми інтеграції. «Безкодові» платформи надають багато можливостей підключення сторонніх сервісів. Наприклад, можна інтегрувати в сайт мапу з розташуванням магазину. Це легко: треба під’єднати відповідний модуль і вказати координати або фізичну адресу. Але вибір мап може бути обмеженим і не включати ті ж Google Maps, які для більшості користувачів знайомі та зручні для побудови маршрутів. Або ці мапи доступні, але — за додаткову плату.
• Звужений моніторинг. У деяких no-code та low-code платформах ви можете інтегрувати в продукт різні системи аналітики. Але їх можливості теж обмежені, а налаштування — ускладнені. Наприклад, можуть виникнути питання, як зв’язати певну кнопку на сайті з певною дією користувачів. Або можуть бути проблеми із формуванням звітів аналітики: чи був покупець залогінений під час оформлення замовлення, скільки часу він провів у кожному розділі тощо.
• Стандартизована підтримка. Сапорт у провайдерів якісний — але в межах компетенцій. Якщо щось зламалось у модулях, реакція швидка. Адже подібні проблеми скоріше будуть і в інших користувачів сервісу. А коли це не стосується платформи, підтримка скорочена. Це навіть може бути прописано в правилах. З новим компонентами ще складніше. Шанс на імплементацію потрібної вам фічі є, лише коли ви пропонуєте бізнес-ідею, яку можна перевикористовувати.
• Залежність від одного вендора. Міграція продукту на іншу платформу вкрай ускладнена, а часто — неможлива. Адже лише цей сервіс «розуміє» цей код. Також це призводить до обмежень у залученні розробників для оптимізації продукту, аудиту, виправленню помилок. В роботі з популярними low-code платформами ви можете звернутись до фахівців, які знають сервіс зсередини. Але вибір таких спеціалістів явно менший, ніж у випадку умовних PHP і Java.
• Інвестиційна непривабливість. Витрати на IT-продукт на старті — мінімальні. Але це може бути примарна економія. Наприклад, у вас маленький бізнес. Хай вартість створення сайту на low-code платформі складає $1000 — проти $10.000 у звичайних розробників. Але коли за пару років бізнес зросте і сайт потребуватиме масштабування, виявиться: це неможливо через обмеження платформи. А тому доведеться йти до розробників і починати все з нуля.

Тестуйте «безкодові» платформи, якщо вам потрібні…

1. Сайти-візитки. Певно, найбільш очевидний приклад, але точно зручний у такому випадку. Прості, статичні сайти для малого бізнесу не коштують тих грошей, яких за розробку зазвичай просять фахівці на аутсорсі.
2. Ресурси для е-Commerce без масштабування. Трапляються бізнеси, які не розглядають розширення своєї онлайн-платформи. Наприклад, підприємець має ферму та продає мед, він просто хоче мати ще один канал збуту продукції, примітивний і зрозумілий користувачам, аби ті могли швидко оформити замовлення. І тут вистачить функціоналу шаблонного онлайн-магазину.
3. Застосунки з простою бізнес-логікою. Наприклад, мобільні застосунки з єдиною, нескладною задачею на кшталт бронювання столика в ресторані або доставки їжі.
4. Продукти з обмеженим життєвим циклом. Створений під певну маркетингову кампанію чи подію лендінг, сторінка з розіграшем подарунків, опитування користувачів — такі тимчасові рішення зазвичай не потребують складної структури.
5. Системи автоматизації. Умовний Excel теж спрацює, але для багатьох бізнесів його можливостей замало. Тому для документообігу, CRM- та ERP-систем та їхньої інтеграції доцільно скористатися no-code або low-code платформою.
6. Корпоративні системи. Перше, що спадає на думку — системи звітності відпрацьованих днів та відпусток у компаніях. Подібні сервіси інколи мають обмежений функціонал, знижені вимоги щодо доступності та спрощені дашборди — адже це фактично не є пріоритетним для користувачів.
7. Прототипи продуктів. Зручно, дешево, швидко — для створення MVP (Minimum Viable Product) кращого не придумати. Так ви зможете протестувати продукт ще до інвестицій у повнофункціональну версію.

Але варто зауважити: No-code та low-code платформи — не чарівна паличка, вони хоч і добре працюють, коли потрібно швидко й дешево «‎зібрати», автоматизувати чи протестувати рішення, та їхні можливості все-таки не йдуть в жодне порівняння з традиційним кодингом.

Навіть розвиток AI-інструментів, які дедалі більше впливатимуть на покращення «безкодових» платформ, кардинально ситуацію навряд чи змінять й такі сервіси не витіснять з ІТ-ринку фахових спеціалістів. Ініціативність, креативність і здатність ‎на ходу вирішувати незаплановані задачі — в цьому перевага виключно людини.