Блог

Стійкість інтелектуальних ресурсів: переваги для бізнесу

Кожен проєкт, як відомо, починається з якоїсь ідеї. Однак, ідея ризикує залишитися у просторі нереалізованих задумів, якщо автори проєкту не побудують для неї міцне підґрунтя на основі відшуканих джерел ресурсного забезпечення — і йдеться не тільки про фінансову складову, але й про інтелектуальне забезпечення.

Вибір таких джерел — непросте завдання,  і тенденція IT-підбору вже давно стала виходити за межі простого ряду «Отримали запит ➡ Звірили літери (схожі, чи ні) ➡ Знайшли кандидата ➡ Застафили». 

Кожен пошук вже стає про ресурсне і менеджерське планування майбутньої зайнятості, ККД (коефіцієнт корисної дії) кожного з виконавців та й загалом, ось цього бажаного «професійного метчу», в зв’язці з яким задоволені всі: і клієнт, як кінцевий споживач результатів інтелектуальної роботи, так і виконавець, як ресурс, який в собі ті здібності розвиває, маючи правильні інструменти. 

Здавалося б, доволі типовий запит «Потрібен розробник з набором X вмінь та Y компетенцій використовувати ці вміння». На практиці завжди навіть такий прямолінійний підбір буває ускладнений, адже чимало ресурсів постають у вигляді набору альтернатив (що зазвичай відрізняються якістю та вартістю). При цьому не кожна альтернатива ресурсу певного виду є найкраще сумісне з певною альтернативою ресурсу набору компетенцій. Складно? Звісно. Прямолінійна та однозначна простота — це не про ресурсне планування, однозначно.

При такому ресурсному підході у кожного менеджера постає задача (особливо гостро вона актуальна на стадії імплементації проєкту) — відновлення інтелектуального ресурсу, а також питанням як це зробити швидко, якісно та  без тривалого «бенча».

Ми звикли вважати, що кожен ресурс (якщо не говорити за класичні, як то прописано «у підручниках») мають ознаку відновлюваності, тим самим, набувають уніфікованості в користуванні та практичності, з точку зори ресурсного підбору. І тут не йдеться про обмеженість, хоча, точку такої обмеженості також за потреби можна встановити.

Більшість ресурсних гістограм, на мій великий жаль, точно не можуть врахувати показник відновлюваності інтелектуального ресурсу: чи в потоці загальних програмних задач той чи інший виробник, чи має відповідний кваліфікаційний набір у своїй БЗ, аби перекрити запит на певний інтелектуальний доробок. Хто повинен займатися подібним плануванням? 

Метою ідентифікації такого планування чи підбору можуть слугувати як компетенції ресурсного менеджера, так і будь-кого, хто розуміється в підходах планування та оптимізації виробничих проєктних потоків. І тут набуває нової унікальної цінності компетенція ресурс-менеджерів, не тільки як «грамотних планувальників», але й як ризик-менеджерів «широкого робочого профілю». 

Вміти відчути технічні потреби розробника, пропрацювати персональний кваліфікаційний рух, підтримати ініціативу у вивченні тої чи іншої технології — make sense, якщо ми за «довготривалість ЖЦ кожного з розробників». І звісно, історія про те, як завдяки вивченню нової технології спеціаліст відновлює інтелектуальний ресурс, розширює набір компетенцій, що слугують основою, та приносить високоякісні % ККД — нетривіальна, на жаль, на ринку, але, я вважаю, що саме до такого ресурсного планування треба йти! 

Чи втрачає бізнес від цього? Так, є бюджетні вкладення у форматі залучення додаткових інвестицій в створення нового профілю виконавця, вкладення в набуття інтелектуальних компетенцій — це завжди про витрати, але ось що бізнес отримує натомість:

  • тривалий та гнучкий ресурс для будь-яких типів проєктів;
  • високоякісного та вмотивованого розробника, що з вами надовго (бо ви чуєте його болі та потреби, десь заходячи в «площину персональної комунікації (а як по-іншому?);
  • і, звісно ж, відданість бізнесу та спільним цілям, які перед нами ставить кожен замовник і очікує високого рівня залученості!

Засновники бізнесу, які відкривають для себе нові сторони професійної емпатії в напрямку «відновлення інтелектуальних ресурсів» і мають, як мені здається, саме той рівень проєктної залученості, можуть бути впевненими у своєму «завтра» так само, як і в сьогоденні (хоча така опція зараз практично відсутня у всіх).

Наостанок підкреслю те, що ресурсне забезпечення у багатьох випадках охоплює формування культури проєкту, створення його команди та управління її роботою, вивчення чого є невіддільним елементом підготовки сучасного менеджера.