Ми комфортна юридична агенція — Digilaw. У нашої компанії понад 6 років досвіду супроводу діяльності IT-компаній. У цій статті партнер Digilaw, член Асоціації правників України Максим Саєвський та юрист Digilaw Ярослав Барвенко розповідають, чим відрізняється відповідальність звичайного підрядника, працівника та гіг-спеціаліста, а також які механізми може використати компанія задля захисту себе від потенційних збитків, які можуть бути завдані діями або бездіяльністю працівника / підрядника / гіг-спеціаліста
Актуальність цієї статті полягає в тому, що попри те, що в Україні досі діють положення архаїчного Кодексу законів про працю (якщо ви не знали, він 1971 року), держава робить поступові кроки щодо пристосування існуючого трудового законодавства до нової реальності, навіть запроваджує особливі правові режими, які покликані суттєво спростити життя в першу чергу компаніям в IT-сфері.
В таких умовах IT компанії активно намагаються пристосуватися до нововведень та застосовують різні моделі співпраці з працівниками та підрядниками. Проте й досі актуальним залишається питання відповідальності працівників та підрядників як способу убереження компанії від збитків, які можуть наставати внаслідок недобросовісного виконання своїх обовʼязків такими особами.
Що ж, перейдемо до суті.
Відповідальність працівників за трудовими контрактами
Питання матеріальної відповідальності найманих працівників врегульоване Кодексом законів про працю України (далі — «КЗпП»), положення якого визначають, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.
Втім, законодавець висуває обмеження для покладення матеріальної відповідальності на найманого працівника (ст. 133):
- така відповідальність може бути покладена тільки за пряму дійсну шкоду (тобто притягнути до відповідальності за пряму упущену вигоду працівника не вийде, крім посадових осіб підприємства);
- відповідальність настає тільки у разі доведення роботодавцем вини працівника;
- розмір відповідальності обмежується певною частиною заробітку працівника, який не повинен перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством (винятком є, наприклад, укладення між роботодавцем та працівником договору про повну матеріальну відповідальність);
- на працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.
Аналіз правових висновків Верховного Суду свідчить про те, що суд займає досить консервативну позицію та зазначає, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст. 130 КЗпП (постанова Верховного Суду від 07.02.2019 р. у справі № 363/1400/16-ц).
Як було зазначено вище, трудове законодавство передбачає можливість покладення на працівників повної матеріальної відповідальності.
Так, положення ст. 1351 КЗпП закріплюють, що для покладення повної матеріальної відповідальності на працівника необхідно дотримуватися певних умов, а саме:
- має бути укладений окремий письмовий договір про повну матеріальну відповідальність із працівником, який досяг вісімнадцятирічного віку;
- працівник має обіймати посаду або виконувати роботу, безпосередньо пов’язану зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей;
- або виконує роботу за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу і користується обладнанням та засобами роботодавця, наданими йому для виконання роботи.
Для визначення розміру заподіяної працівником підприємству, установі, організації шкоди використовують дані бухгалтерського обліку або ціни, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди або ціни, що встановлені для продажу (реалізації) такої самої продукції та товару.
Відповідальність незалежних підрядників-фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців
Перш за все зазначимо, що форма співпраці між компанією і фізичною особою або ФОП, при якій фактичне виконання трудових обовʼязків «маскується» під Договір про надання послуг із незалежним підрядником, є досить поширеною в Україні через можливість оптимізації витратної частини фонду заробітних плат роботодавців (це щодо правовідносин із ФОП).
Разом із тим, така форма взаємодії має певні особливості, зокрема і в частині притягнення до відповідальності таких «працівників».
Так, оскільки відносини між сторонами оформляються за допомогою цивільно-правової угоди, то положення трудового законодавства на такі відносини не розповсюджуються.
Своєю чергою, такі правовідносини регулюються положеннями цивільного і господарського законодавства та, власне самого договору між сторонами.
У цілому, найбільш поширеними видами цивільно-правового договору, які укладаються із незалежними підрядниками є:
- договір про виконання робіт (підряд);
- договір про надання послуг.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.
Що ж стосується виконання робіт (підряду, то за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідальність виконавця робіт за порушення умов договору та завдання шкоди матеріальним цінностям, які надаються замовником встановлюється договором між сторонами та може виражатися у вигляді пені, штрафу та обовʼязку відшкодування завданих збитків.
Як бачимо, за замовчуванням законодавець передбачив, що збитки завдані виконавцем за договором послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.
Своєю чергою, за неналежну якість робіт за договором підряду, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:
1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;
2) пропорційного зменшення ціни роботи;
3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
При цьому, підставами для цивільно-правової відповідальності є:
- наявність майнової шкоди (у грошовому виразі — майнових збитків);
- протиправність поведінки (дія чи бездіяльність);
- вина;
- причинний зв’язок між збитком і протиправною поведінкою
Тільки сукупність зазначених умов дає підставу для притягнення до цивільно-правової відповідальності. Водночас, на відміну від трудового законодавства, обмеження відповідальності «працівника» сторони врегульовують в самому договорі.
При цьому, аналіз положень ст. 233 Господарського кодексу Україн дає підстави стверджувати, що передбачені договором штрафні санкції мають бути співмірними розміру збитків, які завдані відповідним порушенням умов договору.
Ба більше, суд наділений правом зменшити розмір штрафних санкцій, якщо вони надмірно великі порівняно зі збитками кредитора.
Водночас під час визначення кінцевого розміру штрафних санкцій має враховуватися:
- ступінь виконання зобов’язання боржником;
- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні;
- не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Окрім цього, суди можуть враховувати й інші обставини, які свідчать про об’єктивну неможливість боржника виконати своє зобов’язання.
У постанові по справі № 907/532/18 колегія Касаційного господарського суду визнала обставину, яка зумовила неможливість боржника виконати свої зобовʼязання — втручання комп’ютерного вірусу у роботу комп’ютерних мереж боржника.
Окрема увага приділяється суддями співвідношення між розміром простроченого зобов’язання чи загальною сумою зобов’язання та розміром нарахованих штрафних санкцій.
При розв’язанні питання про зменшення штрафних санкцій суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру штрафних санкцій. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, постанова Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, постанова Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
Так, у справі № 921/395/20 колегія суддів Касаційного господарського суду досліджуючи правомірність зменшення судами попередніх інстанцій розміру пені на 90% дійшла до висновку, що враховуючи те, що відповідач систематично вчиняв дії, спрямовані на виконання зобов’язання (оплата товару, укладення угод про зарахування зустрічних вимог),суди дійшли висновку, що у даному спірному випадку збитки кредитора від такого прострочення не можуть вважатися суттєвими, а відтак зменшення судом розміру пені на 90% є співмірним та пропорційним завданим кредитору збиткам.
Приведена вище судова практика свідчить про те, що «захмарні» штрафні санкції, нараховані однією стороною у звʼязку із порушенням іншою стороною умов договору, не завжди підлягають стягненню в судовому порядку в розрахованому (повному) розмірі та для визначення кінцевого розміру штрафних санкцій враховується низка обставин.
Відповідальність гіг-спеціаліста
Запровадження окремого правового режиму «Дія.Сіty» для IT компаній окрім пільгових умов оподаткування для компаній, привнесло і багато особливостей для надавачів/виконавців послуг/робіт резиденту «Дія.Сіty» — гіг-спеціалістів, зокрема, в частині їх відповідальності.
Перш за все треба наголосити, що відносини між резидентом «Дія.Сіty» та гіг-спеціалістами регулюються спеціальним Законом України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» (далі — Закон про «Дія.Сіty») та укладеним гіг-контрактом. Тобто, застосувати стандартні правила регулювання відповідальності за трудовим законодавством в такому випадку ми не можемо.
Як вбачається з аналізу положень Закону про «Дія.Сіty», резидент «Дія.Сіty» не може встановлювати відповідальність гіг-спеціаліста у вигляді відрахувань чи зменшення розміру винагороди, визначеної гіг-контрактом, крім випадків покладення на гіг-спеціаліста відповідальності за шкоду, завдану майну резидента «Дія.Сіty» з вини гіг-спеціаліста.
У разі покладення на гіг-спеціаліста відповідальності за шкоду сума щомісячних відрахувань не може перевищувати 20 відсотків місячної винагороди гіг-спеціаліста.
Отже, для захисту гіг-спеціаліста, законодавством встановлено обмеження щодо відрахувань за завдану шкоду.
До прикладу, якщо розмір винагороди гіг-спеціаліста становить еквівалент 1200 євро (середня місячна винагорода гіг-спеціаліста за законом), сума щомісячних відрахувань за шкоду, завдану майну резидента «Дія.Сіty», становитиме еквівалент 240 євро.
Статтею 25 Закону Про «Дія.Сіty» передбачено, що резиденти «Дія.Сіty» при укладенні договорів з іншими резидентами «Дія.Сіty"і або третіми особами (зокрема гіг-спеціалістами) мають право передбачити виплату компенсації у випадках розголошення гіг-спеціалістом комерційної таємницю та/або конфіденційної інформації, а також у випадках не утримання гіг-спеціалістом від вчинення конкурентних дій, чи порушення запевнень наданих за договором, і в інших випадках, визначених договором.
Вказане свідчить, що Законом встановлено можливість передбачення в гіг-контракті такого виду відповідальності гіг-спеціаліста як «компенсація».
Розмір компенсації, умови її застосування та порядок виплати визначаються договором. При цьому, варто розуміти, що погодження в договорі розміру компенсації не позбавляє постраждалу сторону права вимагати відшкодування завданих збитків, якщо інше не передбачено таким договором.
Наприклад, якщо в результаті дій/бездіяльності гіг-спеціаліста ним допущено порушення взятих за гіг-контрактом зобов’язань, що як наслідок призвело до заподіяння збитків резиденту «Дія.Сіty» або третій особі, яка є клієнтом резидента «Дія.Сіty» за договором та яка звертається до останнього із вимогою про відшкодування завданих збитків, резиденту «Дія.Сіty» доцільно застосовувати як спосіб захисту — компенсацію.
Вищевикладене дає підстави стверджувати, що відповідальність гіг-спеціалістів можна підсилювати, шляхом закріплення положень, які передбачають обов’язок гіг-спеціаліста виплатити компенсацію резиденту «Дія.Сіty» у сумі витрат, які резидент «Дія.Сіty» зазнав, у зв’язку з діями або бездіяльністю гіг-спеціаліста, що призвели до порушення ним взятих на себе за гіг-контрактом зобов’язань.
Відповідальніть особи, яка є або виступає посадовою особою компанії резидента «Дія.Сіty»
Під час найму працівника резидент «Дія.Сіty» може укладати з ним контракт як особливу форму трудового договору.
Відповідальність сторін (зокрема матеріальна) та інші умови можуть встановлюватися угодою сторін в такому контракті.
Посадовими особами товариства, зокрема, є виконавчий орган/члени наглядової ради, а Законом Про «Дія.Сіty» передбачена умова, що повноваження виконавчого органу резидента «Дія.Сіty» може виконувати юридична особа за окремим Договором.
Така особа, діючи як виконавчий орган несе відповідальність перед резидентом «Дія.Сіty» за збитки, завдані резиденту «Дія.Сіty» її протиправними діями (бездіяльністю).
В разі прийняття рішення резидентом «Дія.Сіty» про створення Наглядової ради, з членами такої Наглядової ради можуть укладатися контракти із визначенням більшого розміру відповідальності, аніж у працівників такого резидента «Дія.Сіty».
Отже, відповідальність посадової особи резидента «Дія.Сіty» встановлюється за домовленістю сторін в укладеному договорі (контракту), і це може надавати компанії додаткові можливості для встановлення запобіжників щодо належного виконання найманою особою своїх обов’язків.
Підсумовуючи вищевикладене, можна дійти до висновку, що обираючи ту чи іншу форму взаємодії з третіми особами (працівниками / підрядниками або ФОП / гіг-спеціалістами) компаніям варто памʼятати про особливості притягнення таких осіб до відповідальності та заздалегідь, «на березі», продумувати механізми захисту компанії від потенційних збитків, які можуть бути завдані діями або бездіяльністю таких третіх осіб.
Feel free написати в коментарях що ви думаєте з приводу відповідальності гіг-спеціалістів.