Ситуація на передовій стає все складнішою. Куп’янський, Бахмутський, Лиманський напрямки росіяни штурмують, наші хлопці відбиваються і знищують багато окупантів та їх техніки. Але ворог постійно перекидає резерви — росіяни лізуть, як таргани, і перебити всіх ми не зможемо. Це давно факт, понад рік тому я казав, що кількістю ми не переможемо Росію. Переможемо виключно якістю і технологіями.
Але останні місяці бачу, що ворог просунувся в технологічному плані більше за нас. росіяни почали масово атакувати наші позиції дронами. Хлопці з Бахмутського напрямку кажуть, поки вони отримують дрони від волонтерів у невеликих кількостях, ворог формує роти та підрозділи операторів ударних БПЛА. Іноді російські дрони прилітають кожні 10 хвилин. Хоча раніше це ми більше кошмарили росіян дронами, наші молоді хлопці ефективно, вправно і ювелірно знищували окупанта.
Чому так сталося? Чому ми втратили цю перевагу? По-перше, неправильно розставлені пріоритети від держави. Сподіватися, що захід дасть нам достатньо зброї для перемоги — було дурити себе. Ми стали заручниками великої геополітичної гри. Зброю нам дають дозовано, щоб стримувати росіян, але аж ніяк не звільняти території. Це треба було зрозуміти після успішного звільнення Харківщини та Херсонщини, приборкати переможну ейфорію. І зробити українську армію технологічною: забезпечити достатньою кількістю різних дронів, налагодити їх масове виробництво в Україні, впровадити технологію штучного інтелекту і багато іншого, про що я говорив у цьому інтерв’ю. Ми могли зробити це, і мати перевагу над ворогом. Але втратили багато часу.
За майже 2 роки повномасштабної війни росія побудувала 9 заводів оборонки: з виробництва артилерійських систем, розвідувальних дронів, іранських шахедів, запустила в серійне виробництво FPV-дрони. Я дуже сподіваюся, що наш оборонний комплекс теж посилено працює і нарощує виробництво, держава контрактує сотні тисяч дронів в українських виробників, і справжні об'єми просто не розголошують. Але те, що бачу і чую від побратимів, видається не таким райдужним.
Чи все втрачено? Звісно, ні. Якщо почати робити щось вже зараз. Для початку Міністерство цифрової трансформації, яке частково взяло на себе забезпечення армії дронами, повинно мати чіткий перелік компаній-виробників безпілотників, і знати, які розробки в нас є в Україні. Бо, спілкуючись з хлопцями на фронті й розповідаючи їм про технології, які ми робимо, вони дивуються, чому досі не користуються цим на лінії фронту. До прикладу, наша остання розробка — це дрон-камікадзе Laurus. Він може пролетіти до 15 км з вагою до 1,5 кг і знищити ворожі об'єкти й самого противника. Цей дрон має плату ініціації, яку на підльоті до цілі можна підірвати дистанційно. Або, як класично використовують дрони-камікадзе, вона вибухне під час прямого влучання в ціль. Якщо Laurus буде захоплений ворогом, або впаде — в ньому є таймер, який за виставленим часом здетонує. І ціль так чи інакше буде уражена. Нам треба сотні тисяч таких дронів, щоб кошмарити й перемогти ворога. Щонайменше 30% особового складу кожного підрозділу мають бути операторами БПЛА.
Що крім дронів? Масово впроваджувати технологію штучного інтелекту. Минулого року я був на технологічній виставці в Абу-Дабі, і зрозумів, що росіяни також працюють з ШІ. Вони хочуть адаптувати під себе систему так званих «роїв дронів». Це технологія, коли багато дронів летять зграєю, розпізнають об'єкт і автоматично влучають у ціль. Це відбувається без участі пілота, тобто без керування людиною. Якщо росіяни почнуть користуватися цією технологією на фронті, ймовірно ми будемо втрачати території.
Терміново і вже зараз українські айтівці мають працювати над технологією розпізнавання образів, адаптацією «роїв дронів» для української армії, роботизованих систем та інших технологій, які будуть зберігати життя наших воїнів. А держава й інвестори мають вкладати в це гроші й запускати у серійне виробництво. Не через рік, коли буде пізно. А вже зараз.
Буде перемога, і ці технології зможемо продавати західним партнерам. Вони будуть відпрацьовані у реальних бойових діях, і це буде наша перевага. Ринки збуту знайдуться, якщо не у військовому секторі, так у гуманітарному. Але зараз технології в українській армії — це збереження життя українських воїнів, питання існування країни й життя кожного з нас.