Другого березня в український прокат вийшла «Мавка. Лісова пісня» — 1,5-годинний мультфільм за мотивами драми-феєрії Лесі Українки. Про початок роботи над анімацією студія FILM.UA заявила в далекому 2015-му році. Відтоді інтерес до кінокартини з боку глядачів був максимально «підігрітим», а дату прем’єри переносили кілька разів. Фінальний бюджет фільму складає 187 млн гривень. Сума державних коштів, вкладених у виробництво фільму, 49,5 млн. Журналіст dev.ua подивився анімацію про «Мавку» та ділиться власним враженням, чому це переважно анімація-розчарування. У тексті є спойлери.
Фільм на один раз
Я подивився «Мавку». Справді радий, що цей фільм є. Це ніби ще один доказ, що я живий. Але мені не хочеться йти на «Мавку» ще раз. Чи рекомендувати її друзям. Розумію, яким важливим є цей фільм під час повномасштабної війни проти росії: ще рік тому ми точно не знали, чи існуватиме наша держава. І, можливо, зараз найідеальніший момент виходу кінокартини. За сюжетом приходить весна, усе розквітає, а Україні потрібні власні повнометражні мультфільми, які залишаться в історії поруч зі стрічками про війну.
Однак «Мавка» — це фільм на один раз. А шкода. Тому що інтерес у публіки до нього виник практично з першими новинами про створення, що було аж 8 років тому. І скільки б його творці не розповідали, що це нормальна світова практика, так довго працювати над повнометражною анімацією, це не так. Наприклад, між «Історією іграшок» і її сиквелом минуло 4 роки. І це були 90-ті, коли технології перебували на нижчому рівні, ніж сьогодні, а Pixar була компанією-першовідкривачем мультфільмів, які тривали як звичайний фільм.
Час створення — це одна зі слабких сторін цього фільму. Вона зовнішня, але вісім років — сьогодні це занадто довго для одного мультфільму. Хіба що ви створюєте щось геніальне, що виправдає очікування. З «Мавкою» цього не сталося. Потім був тизер фільму, який слугував для пошуку спонсорів. Однак він чомусь потрапив до мережі, і глядачі ще більше захотіли побачити кінострічку. Натомість прем’єри переносилися з року в рік. На це були і є об’єктивні причини: COVID і повномасштабна війна. Тим більше градус очікування посилювався, а очікування аудиторії стали завищеними.
І ось — березень 2023-го року. «Мавка» на екранах. Її сюжет побудований довкола драми-феєрії Лесі Українки. Але якщо в письменниці це була історія з напругою, трагедією та без хепіенду, то в кінострічці автори вирішили тягнути добро та позитив до переможного кінця. І це вигідно з точки зору заманювання глядачів: батьки беруть у кінотеатр дітей від трьох років. Для дорослих же така наївність у розповіді не залишає місця для співпереживання. Як і не залишають його «плоскі» герої: Лукаш, який усю стрічку виглядає дурником, і Мавка, яка має особисту арку розвитку, але винятково під радикальними зовнішніми обставинами.
А про «діру» в сюжеті, де люди 5 хвилин тому тебе хотіли вбити, а тут же співають тобі оди, щоб повернути до життя, важко щось говорити. Як і про мотивацію головної антагоністки Килини. Яка від неї реальна загроза Мавці? У чому її сила, крім того, щоб кричати на всіх та обзиватися? Відверто провальною виглядає кінцівка фільму з примиренням. Хочемо ми того чи ні, але сьогодні будемо переносити сюжет будь-якого фільму на актуальні події повномасштабної війни в Україні. І ось така «мирова» виглядає аналогом того, що українці помирилися б з росіянами тільки тому, що ті їм… просто простягнули руку допомоги. Звучить як фальшива вигадка.
У центрі мультфільму — зовнішній вигляд персонажів та деталі всесвіту. Саме на це пішов глядач: щоб зачаруватися візуалом, а вже потім слухати що вони там говорять. Українці за це заплатили майже 50 млн грн своїми податками. Але сьогодні деякі аватари в метавсесвіті виглядають переконливіше, ніж герої мультфільму. І тут ми повертаємося до першого пункту, чому 8 років — це занадто багато для створення анімації. Не лише через технології, які стрімко розвиваються: тому фільтри в соцмережах — це вже майже кіномистецтво. Але і тому, що виходить маса анімації, з якою все важче конкурувати.
Світ тварин — те, за чим у «Мавці» найцікавіше спостерігати. Це і котожаб, який полюбить пиріжки. І грайливий песик Лукаша, який ледве не загинув кілька разів. Чи рись і її миле дитинча. Або ж сміливий півень, що вказав кутюр'є його справжнє місце. Персонажі тварин візуально виглядають набагато якісніше, ніж людські. Ще одна «світла пляма» «Мавки» — лісовий персонаж Гук, якого озвучив Dzidzio (Михайло Хома). Здається, що Хомі просто дозволили бути собою: безтурботним веселуном, що в нього всю стрічку виходить максимально органічно.
Глобально 187 млн грн, або $5 млн — це «крапля в морі» для створення повнометражного мультфільму. Вище згадувана «Історія іграшок» у 1995 році коштувала $30 млн. Для внутрішнього ринку України $5 млн — це колосальна сума. Чи виглядають персонажі «Мавки» на майже 190 млн грн? Як на мене, то не виглядають. Професіонали вже висловлювали думку, що потрібні були доопрацювання. Цікаво почути думки в коментарях.