Перед тим, як перейти до історії виникнення Electronic money institution (EMI) та еволюції їхнього розвитку, хочемо нагадати читачам про визначення ЕМІ та про їхню головну відмінність від банків.
EMI є видом фінансової установи, яка має право випускати електронні гроші та керувати ними від імені своїх користувачів. Електронні гроші ж є цифровою альтернативою готівці, які зберігаються на електронних гаманцях EMI для здійснення електронних переказів.
Основна різниця ЕМІ від банків полягає в типах ліцензії, а також в тому, що перша не пропонує традиційних банківських послуг, таких як кредитування й ощадні рахунки. Натомість EMI зосереджена виключно на наданні електронних платіжних послуг.
У 1990-х роках низка електронних гаманців і платіжних продуктів були розроблені наявними на той момент постачальниками платіжних послуг — банками. Вони були призначені для заміни фізичних монет і банкнот.
У результаті бурхливого розвитку інтернету та потреби в ефективному методі онлайн оплати постало питання розширення переліку установ, які зможуть випускати електронні гроші.
Це призвело до виникнення ідеї режиму «вузького банку». Вона полягала у створенні нового виду фінансової установи, яка матиме менші вимоги до капіталу та діяльність якої буде спрямована на випуск електронних грошей.
Перша Директива про електронні гроші (EMD) були прийнята у вересні 2000 року, започаткувавши виникнення ЕМІ як окремої фінансової інституції, діяльність якої була повністю спрямована на випуск електронних грошей та онлайн-транзакції.
Директива передбачала аспекти їх ліцензування, початкові та поточні вимоги до мінімального капіталу, захисту оборотних коштів, зобов’язання щодо належного управління тощо. Оскільки було визначено, що ЕМІ не приймають депозити й не можуть надавати кредит, то регуляторні та наглядові правила, передбачені Директивою, були менш суворими порівняно з тими, що застосовувалися до банків.
Становлення
З 2000 до 2004 року відбувалася імплементація Директиви у державах-членах ЄС. Проте в різних країнах цей процес відбувався з різною швидкістю. Однією ж з найперших була Великобританія, де уже через рік Асоціацією електронних грошей було створено детальний локальний документ, який вирішив багато операційних проблем для потенційних емітентів. Це призвело до непропорційної кількості заявок на авторизацію у Великобританії порівняно з іншими державами-членами ЄС, в яких цей процес відбувався значно повільніше. Тому одна з перших ЕМІ, яка отримала ліцензію, хоч і була заснована німецькими підприємцями, проте нею стала компанія у Великобританії, нині відома як Skrill (до 2011 року — Moneybookers). За цим слідували низка інших ЕМІ, включаючи PayPal Europe.
Таким чином, батьківщиною перших ЕМІ цілком справедливо можна вважати Великобританію, яка стояла коло витоків заснування нового виду фінансових установ, які надалі набули значної популярності.
Одна з важливих подій, що вплинула на подальший розвиток ЕМІ, було ухвалення Третьої директиви про відмивання грошей у 2005 році. Директива посприяла пришвидшенню розвитку ЕМІ, оскільки був окремо регламентований порядок застосування Due Diligence для клієнтів ЕМІ, виходячи з їх ризикованості, транзакцій тощо.
Тобто були здійснені спроби полегшити функціонування ЕМІ та визначити єдиний загальний підхід для них на території ЄС і збільшити їхню кількість загалом.
Показово, що відповідно до даних Центрального європейського банку станом на травень 2007 року, в Сполученому Королівстві було тільки 13 повноцінно дієвих ЕМІ. Це був найвищий показник серед європейських держав, адже в сусідній Франції було лише три, одна на Кіпрі, одна в Данії, три в Італії, одна в Німеччині та дві в Словенії. При цьому, не всі з цих ЕМІ надавали транскордонні послуги в інші країни ЄС.
Тому наступним кроком було прийняття Директиви про платіжні послуги (PSD). Вона мала бути впроваджена в державах-членах до кінця 2009 року. Директива врегульовувала платіжні послуги у всьому ЄС та Європейській економічній зоні. Вона також мала на меті створення більш інтегрованого платіжного ринку, підвищити безпеку платежів і захист споживачів.
У 2009 році була прийнята Друга Директива про електронні гроші (2EMD) з метою виправлення застарілих норм та створення сприятливих умов для збільшення конкуренції ЕМІ. Наприклад, окрім іншого було знижено початковий капітал, необхідний для створення ЕМІ з 1 мільйону євро до 350 000 євро.
Проте, ринок платіжних послуг не стояв на місці, і на практиці як ЕМІ, так і клієнти продовжували стикатися з тими чи іншими недоліками законодавчого регулювання.
ЕМІ сьогодення
З метою зробити платежі в межах ЄС такими ж простими та ефективними, як в межах однієї країни та відкрити платіжні ринки для нових учасників у 2015 році було прийнято Другу директиву про платіжні послуги (PSD2). Вона вдосконалювала чинні правила щодо електронних платежів, врахувала інноваційні послуги, такі як мобільні платежі.
Удосконалення регуляторних актів, глобалізація, збільшення потреби в цифрових платежах призвели розширення локалізації ЕМІ. Наприклад, в уже раніше згаданому 2007 році, тільки Великобританія мала понад 10 ЕМІ, а в інших юрисдикціях їх було значно менше, або взагалі відсутні. За даними Thebanks.eu, станом на 2019 рік значна кількість ЕМІ є в таких країнах як Польща, Бельгія, Литва, Португалія тощо.
Крім цього, зазначені вище обставини призвели до стрімкого збільшення кількості ЕМІ. Станом на 2023 рік за даними того ж Thebanks.eu кількість зареєстрованих ЕМІ в ЄС складає 584.
ЕМІ є символом еволюції фінансових послуг. Вони істотно впливають на збільшення загальної вартості цифрових платежів. За даними statista.com очікується, що загальна вартість транзакцій на ринку цифрових платежів досягне 9 трильйонів доларів США у 2023 році. Для порівняння, ще у 2021 році ця цифра сягала 6,7 трильйона доларів США. При цьому, за прогнозами загальна вартість транзакції буде щорічно зростати на 11,80%, що призведе до прогнозованої загальної суми 15 трильйонів доларів США до 2027 року.
Підсумки
Отже, становлення ЕМІ було довгим і тернистим, хоча сам по собі інститут електронних грошей є ще достатньо молодим, адже виник в 1990-х роках. Винайдення ж ЕМІ відбулося тільки на початку 2000-х. Їх впровадження було поступовим, непропорційним, а вдосконалення законодавчого регулювання не завжди встигало за динамічним розвитком цифрових фінансових послуг.
Проте, ЕМІ вдалося знайти свою нішу на ринку фінансових послуг, конкуруючи з їхніми класичними представниками — банками. Наразі багато ЕМІ функціонують не лише в межах окремих країн, а й в рамках цілих регіонів.
Такими, якими ми їх знаємо, ЕМІ стали зовсім нещодавно, а зараз ми спостерігаємо їх дійсно небувалий розквіт, про що говорить кількість зареєстрованих установ тільки в Європі.
Сьогодні ж ЕМІ — це зручність, безпека та економія часу як для приватних користувачів, так і для компаній.