Блог

У відриві від рідної домівки: чого нас навчив рік війни та вимушеної релокації

Нещодавно уся наша країна пережила чорні та болісні роковини повномасштабного російського нападу на Україну. А для WEZOM наближається ще одна важка дата — річниця вимушеної релокації нашого головного офісу з окупованого ворогом Херсона. Коли ситуація в місті стала вкрай небезпечною та непередбачуваною, майже дві сотні співробітників WEZOM були змушені покинути свої домівки в Херсоні та області. Наприкінці квітня 2022 року мені довелося залишити рідну оселю та близьких людей, щоб зберегти справу всього мого життя. 

Цей рік став переламним, тож настав час підбити його підсумки. Чого нас навчили місяці у релокації? Що ми дізналися про бізнес, про країну, і про себе самих? Тут я б хотів поділитися певними висновками: 

Спокій та оптимізм — це запорука виживання бізнесу. Та й загалом, виживання як такого. Байдуже, чи ховаєшся ти від обстрілів у підвалі, чи ведеш перемовини з клієнтами, які не вірять у спроможність твоєї команди впоратися з ризиками воєнного часу — треба фокусуватися на позитиві, він є завжди й в усьому. У важкі моменти я нагадую собі, що ситуація могла бути ще гіршою, що наразі ми живі, здорові й готові працювати. Цей позитив вкрай важливо доносити й до співробітників, і до партнерів, і навіть до самого себе, навіть коли це непросто.

Якщо ви хочете й надалі активно працювати, ваш «стакан» завжди має залишатися наполовину повним. Тоді складнощі перетворюються на «копняка», який допомагає рухати бізнес у правильному напрямку. Врешті без цього неможливо підтримувати моральний дух команди. Не варто нехтувати необхідністю психологічної підтримки ваших людей, вона має бути як неформальною, так і професійною, із залученням психологів. 

Вмотивованість і зв’язок вирішують усе. Ядро команди WEZOM сформувалось у Херсоні, це колиска нашого бізнесу. Наш головний офіс завжди залишався відчиненим і притягував людей, навіть у перші тижні війни. Тож потреба у релокації, тим паче у такій стихійній і раптовій, зламала наш звичний спосіб життя. За кілька тижнів сотні співробітників покинули місто та розосередились по всій Україні, навіть по всьому світу. 

На щастя, це практично не вплинуло на ефективність у проєктах, найгірші прогнози не справдились. 

Від проблем нас врятувала згуртованість команд, чіткий розподіл зон відповідальності та особиста вмотивованість фахівців викладатись на 100%. Чи можна було впоратися краще? Звісно, для цього варто було завчасно відпрацювати алгоритми дій на випадок втрати зв’язку зі співробітниками, зібрати додаткові контакти для комунікації (наприклад, телефони родичів чи близьких), чітко продублювати повноваження у командах на випадок форс-мажорів. Співробітникам варто завчасно продумати додаткові можливості для виходу в мережу: «аварійний» смартфон з eSIM-карткою в критичних ситуаціях може бути незамінним.

Будь-які технічні проблеми можна вирішити. Наша команда зіткнулась з епізодами відключення електрики та зв’язку задовго до зимового ракетного терору — ще в Херсоні, на початку повномасштабної війни. Тоді росіяни доклали всіх зусиль, аби залишити місто без світла, мобільної мережі та інтернету. Але ми завжди адаптувались й обходили обмеження, попри всі небезпеки окупації. 

Відтак після цього досвіду в Херсоні перші загальноукраїнські блекаути не стали для команди якимось величезним шоком. Ми чітко розуміли, що розв’язання таких проблем — це лише питання часу та грошей на відповідну техніку. Як виявилося, сучасний європейський мегаполіс практично неможливо знеструмити на 100%, а tech-галузь не потребує «ядерних» потужностей і чудово працює в автономному режимі. Проблему зимових блекаутів у нашому київському офісі ми вирішили вкрай легко — через Starlink та ДБЖ із зовнішніми акумуляторами.

Фізичні офіси важливі як ніколи

Попри те, що команда розпорошена різними містами й працює віддалено, наш київський офіс став одночасно і пунктом незламності, і місцем для зустрічей, і простором для тренінгів та роботи з психологами. Спільний фізичний простір гуртує емоційно, дає  відчуття солідарності, а може навіть і відчуття рідної домівки, яку нам довелося покинути рік тому. Тож ми переосмислили наш офісний простір у Києві, він став більшим й універсальнішим. Крім того, ми хочемо додати офісу домашнього затишку, щоб кожен співробітник сприймав його як своє «місце сили».

З іншого боку, офіс — це важливий сигнал для потенційних клієнтів, особливо для закордонних. Можливість показати на відеозв’язку  сучасний і «живий» офісний простір дуже допомагає змінити уявлення іноземців про Україну, як про суцільну зону бойових дій. Адже саме таке уявлення під впливом новин нерідко формується у людей за океаном. 

Україна — чудова країна для життя та розвитку IT. І це не патріотичне гасло, це висновок на основі спостережень та фідбеку наших співробітників, що опинились за кордоном минулого року.  Якість та вартість життя, ринок праці, рівень бюрократії, податкова політика, інноваційність економіки — за цими критеріями Україна майже не поступається західним країнам, а в чомусь навіть їх випереджає.  

Сучасна Україна, навіть виснажена війною, залишається неймовірно сучасною та комфортною для IT. Прикро, що до війни ми цього не цінували. Особисто я розмірковував над переїздом на Захід ще до війни, щонайменше це було б корисно для розвитку WEZOM на іноземних ринках. Парадоксально, але зараз, після року бойових дій, я розглядаю переїзд як небажаний крок. Жодних планів на релокацію у нас немає.  

Люди — найцінніший актив. Багато років ми будували WEZOM з вірою у те, що найбільша цінність будь-якої IT-компанії — це її команда, її таланти. Минулий рік повністю підтвердив правильність такого підходу. Побудова згуртованої та відданої команди дає бізнесу реальну незламність, яку не забезпечать жодні фінансові подушки, офіси чи генератори. 

Коли мене питають, як WEZOM зміг пережити минулий рік, я завжди кажу, що в мене крута, неймовірна команда, круті співробітники. Це вони продовжували кодити попри усі негаразди, це вони продемонстрували єдність та відповідальність. Рік тому, коли ринок колапсував, і майбутнє компанії було невизначеним, я  був вражений підтримкою, яку отримав від команди на всіх рівнях. Не було такого, аби хтось пішов «гучно грюкнувши дверима» через труднощі. Ми не мали ані масових скорочень, ані масових звільнень, та уникнули високої плинності кадрів, що була характерною для українського IT у 2022 році. 

Що буде далі?

Чи можемо ми наразі відродити наш головний офіс у Херсоні? На жаль, це занадто ризиковано. Хоча восени місто й звільнили від окупантів, зараз його щодня нищать обстрілами. Наразі нашим ключовим офісом став київський, також чимало співробітників живуть і працюють в Одесі.

Жити у відриві від рідної домівки важко. Рік тому ніхто не розраховував, що цей відрив затягнеться на рік. Однак в нас є підстави для оптимізму. Ще влітку ми через онлайн-камери спостерігали, як у нашому херсонському офісі хазяйнують окупанти — сидять на наших стільцях, вдягають наші брендовані футболки, п’ють нашу каву. А вже за декілька місяців їм довелося тікати від ЗСУ. І це лише початок, ми активно долучаємось до зборів на дрони та автівки для армійців, аби спостерігати такі приємні картини знову й знову. 

2022 рік завдав нам болю, але водночас і зробив сильнішими. Я сприймаю усе що відбувається як випробування на стійкість — чи то від Бога, чи то від Всесвіту. Важливо подолати це випробування з гідністю, аби потім не було соромно ані перед дітьми, ані перед рідними, ані перед співробітниками.