Кожен, хто перестає вчитися, старішає. І неважливо, двадцять тобі чи вісімдесят. На щастя, сьогодні можливостей дізнаватися нове і дививуватися не бракує. А коли працюєш в техіндустрії, вчишся не просто споглядати, але й робити висновки та шукати нові ідеї навіть у неочікуваних місцях. Моя нещодавня поїздка до Швейцарії лише підтверджує це.
Це місце мені відкрила моя MBA-програма у Краківському економічному університеті. І в рамках його партнерства з університетом Санкт-Галлена, ми разом з одногрупниками поїхали на освітню екскурсію компаніями регіону.
За три дні я отримала інсайтів, які варті кількох місяців навчання. Зокрема, занурилася в досвід компаній з різних галузей та побачила, що між їхніми підходами та IT-сферою існує набагато більше спільного, ніж могла уявити. Як продакт-менеджерка, не могла не провести паралелі між виробництвом бетону, деревʼяними хмарочосами, креветками — і розробкою продуктів.
Заінтригувала? Тоді читайте далі.
Чого можуть навчити 169 років експериментування?
Першим у нашому маршруті був університет ETH Zurich. За останніми рейтингами, це сьомий найкращий університет світу та другий у Європі. Це вже чудовий результат, але команда цього навчального закладу не зупиняється на досягнутому та продовжує вдосконалювати процеси, щоб піднятися ще вище. Нам з одногрупниками випала унікальна можливість взяти участь у брейнштормі з цього приводу з представниками університету. Погодьтеся, не кожен день випадає шанс долучитися до такого обговорення.
Нам провели екскурсію R&D-центром Цюрихського університету. І це значно більше, ніж просто хаб, де створюють софт. Комʼюніті ETH Zurich була створена ще в 1855 році і відтоді працює над пошуком, розробкою і дослідженням нових можливостей для інноваційних рішень. Для прикладу, вони досліджують матеріали — від їхньої атомарної структури до безпосереднього використання — для покращення якості та надійності в галузях, таких як нанотехнології, адитивне виробництво (як-от 3D-друк), промислові процеси чи будівельна індустрія.
Наприклад, я бачила конструкції, які містять на 70% менше бетону, але мають ті ж властивості (як-от міцність чи звукоізоляція), що і традиційні. Водночас, їхні інноваційні методи дозволяють роботам одразу формувати колони з бетону без необхідності у додаткових матеріалах для застигання. Вражаюче, чи не так?
Такі наукові прориви стали можливими завдяки державному фінансуванню та конкурсним грантам від Швейцарського національного наукового фонду та Innosuisse, агенції з інновацій. Так, не від бізнесу. Компаніям вигідніше виробляти більше дешевого бетону або просто утилізувати матеріали для застигання, що призводить до забруднення СО2 і створює додаткові відходи. Як кажуть, «it’s just business».
Тому держава бере на себе фінансування проєктів. Але успіх цієї комʼюніті можливий не лише завдяки бюджетним коштам. Центр проводить постдокторські дослідження, які сприяють розвитку «відкритої науки». Тобто, йдеться про прозорі процеси, повний і швидкий доступ до результатів досліджень та стратегій. Проєкти проходять відкритий конкурс і обираються голосуванням ті, що варті інвестицій.
Прозорість процесів та пошук оптимізації — те, що має значення і для продуктових команд. Як-от Coupler.io, над яким я працюю, зʼявився з прагнення покращити роботу з даними компанії та мінімізувати людські помилки. І що цінно, у команді ми не просто створюємо нові дешборди й функції — це результат обговорень, експериментів, спроб та помилок. Продуктова команда повинна мати в собі елемент дослідницького центру, де в парах чи під час брейнштормів надзвичайно важливо знаходити найкращі, найшвидші та найінноваційніші рішення.
Важливо, що керівництво компанії підтримує нас у проведенні експериментів і інвестує в інфраструктуру, яка принесе прибуток у довгостроковій перспективі, а не просто тут і зараз.
Гонитва: за кількістю чи за якістю?
Далі ми вирушили до будівельної компанію Erne. За свої 104 роки існування вона не лише зберегла унікальний підхід до виробництва, але й визначила нові стандарти у культурі наймання. Їхній Agile підхід та гнучкість процесів не часто зустрінеш серед IT-компаній.
Особисто я мала нагоду познайомитися з підрозділом компанії, що спеціалізується на будівництві з дерева. І тут не йдеться про дачні будиночки чи сауни — Erne трансформує міську архітектуру, будуючи хмарочоси висотою від 30 метрів. Наприклад, зараз вони завершують проєкт 78-метрового будинку, який буде тішити своєю красою мешканців Цюриха.
Але краса не лише в результаті, але і в процесі. Команда Erne працює не просто для «галочки» — вони згуртовані навколо свого ремесла (або ж крафту) та можливості реалізувати передові ідеї для своїх клієнтів. Тому активно інвестують у своїх першокласних кваліфікованих теслярів, надаючи можливість для експериментів у власних лабораторіях і надаючи більше часу для креативної роботи. Для цього вони використовують роботизацію простих рутинних процесів.
Хоча налаштування роботів для певних завдань може зайняти тиждень, це вигідно для їхніх працівників. Основна цінність компанії побудована на інтересі та мотивації команди. Вони можуть відмовитися від клієнтів, якщо робота потребує лише рутинних завдань, — це не принесе розвитку команди. Можливо, це означає втрату потенційних доходів, але фокусування на майстерності допомагає створювати ті унікальні рішення, яка пропонує саме Erne. І в цьому сила стратегії компанії: не розпилювати зусилля в гонитві за прибутком, а вдосконалюватися в тому, в чому вона сильна. Приміром, якщо замовник бачить свій проєкт з дерева, а фахівці Erne не бачать в цьому сенсу — вони скажуть про це прямо.
Таких високих стандартів крафту й унікальних рішень я дійсно мало де зустріла в інших компаніях. І слово крафт резонує мені і з інших причин — саме так ми у Railsware окреслюємо свій підхід до постійного вдосконалення того, що і як ми робимо. Тому команда обʼєднує справжніх «крафтярів», які обожнюють і розуміють процес створення продуктів.
Тому для більш цікавої й ефективної роботи, що приносить задоволення, ми використовуємо Ruby gems, які значно прискорюють процес розробки. А перед тим, як розробляти щось самостійно, ми активно шукаємо готові рішення на ринку. Адже немає сенсу просити наших інженерів робити заново щось, що вже існує, бо це не дасть їм розвитку. Простіше придбати готове рішення й зосередитись на унікальних особливостях продукту.
Таке фокусування на команді відкриває простір для більшої організаційної свободи — з колективним лідерством і можливістю постійно вчитися у колег. Регулярний фідбек та фокус на якості, а не кількості, дозволяють нам постійно сумніватись, розвиватися та створювати власні damn good «хмарочоси» — продукти.
А тепер, нарешті, до креветок.
Не завжди мати готову відповідь — це ок
Де Швейцарія, а де креветки, спитаєте ви? Начебто, вони мають вирощуватися у теплому морі чи океані, чим ця альпійська країна похизуватися не може. Але інновації прийшли з неочікуваного боку.
Справа в тому, що біля кордону з Німеччиною, у швейцарському окрузі Райнфельден біля витоків Рейну вже майже 200 років виробляють сіль. Але лише у 2008 році знайшли цікаве рішення проблеми, що вже довгий час турбувала соляний завод. Там добувають сіль шляхом випарювання, а отже, продукують чимало гарячої води. Просто злити її в річку заборонено законом: її температура близько 70 градусів, тоді як допустимий максимум 30 градусів. Та пʼять засновників майбутньої команди SwissShrimp прийшли з цікавою пропозицією — побудувати збоку ферму креветок.
Це була win-win ідея. Вирощування креветок потребує багато теплої соленої води. Виробництву солі потрібно утилізовувати саме таку. Тому воду з заводу переганяють по трубах до ферми, де її використовують як для обігріву приміщень, так і для наповнення басейнів, де розводять креветок. Додатковий бонус Швейцарії — непотрібно використовувати антибіотики, адже у регіоні немає природних шкідників для цих ракоподібних. Крім того, у закритих приміщеннях простіше слідкувати за чистотою та стабільністю умов.
На жаль, не всі аспекти такого підходу пройшли гладко. Хоча команда змогла подолати різні виклики у сферах фінансів, маркетингу та продажів, зацікавила велику кількість рестораторів і туристів, вони не очікували проблем з боку… біології. Виявляється, іноді креветки бувають вередливими та важко піддаються розведенню та зростанню в умовах Швейцарії. Для вирішення цих проблем команда працювала чимало років разом з біологами та інженерами з Європи. Зрештою, кілька років тому, запросили фахівців з Південної Америки для допомоги у масштабуванні процесу вирощування.
Це чудовий урок, який можуть взяти до уваги всі продуктові компанії: запрошуйте спеціалістів із реальним практичним досвідом у тих сферах, де вам бракує знань! Якщо у вас є класна ідея, але ви не звертаєтеся вчасно за допомогою до зовнішніх консультантів, це може зайняти багато часу і грошей. Врешті-решт, ви все одно будете змушені знайти додаткову експертизу та необхідних спеціалістів. Саме про це, до речі, пише мій колега, продакт-лід Mailtrap Олексій Янчук у своїй нещодавній статті.
Знайдіть теслярів, створюйте R&D центри, говоріть про креветки
Як бачите, навіть на фермі креветок чи в будівельній компанії айтівцям є чого повчитись. Найважливіше — стимулювати бажання та можливості навчання і розвитку. Та не лише в ширину, масштабуючи те, що є. А й у глибину, що сприяє зміцненню команди і підвищенню ефективності продуктів та сервісів.
Тому важливо, щоб стратегічне керівництво компанії активно вкладалося у концептуальні розробки. Ці аспекти не можна вирішувати «проєктами на 10%». Через це ми поступово перетворили наші нішеві продукти в повноцінні платформи для управління даними, імейлами та підвищення продуктивності співробітників в Jira.
Не забувайте, що успішна команда — це про стратегію і фокус, навіть якщо це означає поточні втрати. Не пропускайте поради та помилки інших. Адже, у нашому конкурентному технічному світі надзвичайно важливо прислухатися і ділитися своїми інсайтами, успіхами та факапами.
Отже, шукайте своїх «крафтярів”-однодумців, експериментуйте у своїх дослідницьких центрах і не бійтеся ділитися відгуками та радитися з колегами, навіть якщо це стосується креветок. І знаходьте інсайти скрізь — зазвичай, найцікавіше приходить з-поза меж звичної інформаційної бульбашки. Це і класна ментальна вправа, і додаткова мотивація в роботі і житті, хіба не так?