За останній рік росія змінила тактику використання FPV-дронів. Якщо раніше вони були зброєю для фронту — засобом ураження техніки й піхоти в «сірій зоні», то сьогодні вони стали інструментом терору. Безшумні, дешеві, майже непомітні — FPV-дрони дедалі частіше б’ють по цивільних об’єктах: лікарнях, автошляхах, водоканалах, школах. І все частіше — в містах, що за десятки кілометрів від лінії фронту.
Це означає одне: війна поступово, але впевнено, заходить у тил. І питання тепер не в тому, чи варто захищати мирні міста від дронів, а в тому, як швидко ми навчимося це робити. Фронт розмивається: нова епоха загроз.
До цього часу захист міст фокусувався на повітряній тривозі, ППО та протиракетних системах. Але FPV-дрони — не ракети. Вони можуть бути запущені з «білого пікапа» в посадці за 10 км від міста, летіти на висоті 3–5 метрів, оминати радіолокацію, влучати в конкретну автівку, генератор або дитячий майданчик.
Така загроза не потребує мільйонів доларів, як ракети типу «Калібр». Але й оборонятися від неї потрібно іншими засобами. І тут на перший план виходять системи радіоелектронної боротьби (РЕБ).
РЕБ — це не лише про фронт
Довгий час в Україні РЕБ сприймалась виключно як засіб для армії. Придушення каналів управління БпЛА, захист техніки, протидія зв’язку супротивника. Проте в нових умовах FPV-дрони стали настільки мобільними і доступними, що РЕБ має вийти за межі поля бою.
Система захисту від дронів має стати частиною цивільної безпеки. Так само як пожежна сигналізація, відеоспостереження чи укриття. Ми маємо створити нову інфраструктуру міського РЕБ-захисту: навколо об’єктів енергетики, транспортних вузлів, логістичних складів, волонтерських баз, лікарень.
Атака на Харків — лише початок
Харків уже кілька разів зазнавав цілеспрямованих атак FPV-дронів по цивільних маршрутах: транспорт, зупинки, авто. У березні 2024 року зафіксовано удари по житловому масиву дронами з вибухівкою. Це не випадковість — це системна стратегія ворога.
За даними аналітиків KVERTUS, на кожен кілометр відкритої міської території може бути потрібно близько 2-х систем РЕБ та 1 система РЕР, що веде розвідку на 10 км, щоб створити базовий захист від FPV. Це дорого. Але це в рази дешевше, ніж ціна життя людини або знищеної інфраструктури.
Що можуть зробити громади та бізнес?
Ми у KVERTUS переконані: протидія дронам у тилу — це не лише державна справа. І не лише військова. Це виклик, який може подолати тільки трикутник «держава — громада — технології». Що це означає на практиці?
Міські адміністрації вже зараз можуть закладати кошти в бюджети на придбання РЕБ- систем, встановлювати їх на водонасоси, медичні заклади, електропідстанції.
ОСББ та житлові кооперативи — ініціювати петиції, звернення, збирати кошти на захист спільної території, особливо у прикордонних містах.
Бізнес — особливо логістика, агросектор, волонтерські хаби — можуть самостійно захищати свої об’єкти й персонал. Волонтерські ініціативи — вже закуповують РЕБ для військових. Наступний крок — навчання та монтаж для захисту тилу.
Усе це можливо — але лише за наявності надійних партнерів і ефективної моделі взаємодії.
ATLAS 1300: модель нової взаємодії
Саме тому ми запустили проєкт ATLAS 1300 — платформу зі створення мереж РЕБ-захисту на рівні держави, громад і бізнесу. Назва символічна — ми хочемо прикрити щонайменше 1300 км українського фронту, де щодня можуть прилетіти FPV-дрони.
Проєкт працює просто:
- KVERTUS — надають техніку, техпідтримку, обслуговування.
- Громади та бізнес — можуть долучатись через донати, замовлення благодійні закупівлі.
- Військові та волонтери — розгортають системи на місцях у стратегічних точках.
- Медіа та аналітики — допомагають тримати тему у фокусі суспільства.
- Ми вже передали перші комплекси типу «Азімут» і «Міраж» на найбільш загрозливі ділянки.
- Працюємо над створенням відкритої карти прикриття, публічної звітності та залучення нових партнерів. До проєкту вже долучилися міста, командири, журналісти, технокомпанії.
Хто має платити за захист?
Це логічне питання. І відповідь — всі. Держава — там, де мова йде про лікарні, школи, підстанції. Бізнес — там, де зберігає власне майно. Громади — де захищають власні будинки й маршрути. Ми віримо в модель гібридного фінансування: частину закриває держава, частину — донори, частину — приватний сектор.
Це не розкіш. Це нова інфраструктура безпеки країни, де ворог навчився бити не ракетами, а півкілограмовими FPV-зарядами.
Україна має шанс стати прикладом Ми маємо те, чого немає у більшості країн світу — досвід боротьби з FPV у міських умовах.
І маємо компанії, які вже зараз створюють конкурентоспроможні технології РЕБ. Наш шанс — побудувати не просто захист, а модель, яку потім можна експортувати.
ATLAS 1300 — це більше ніж проєкт. Це інфраструктура нового типу. І це — наша відповідь на те, що війна більше не має чіткої лінії фронту.