Інтернет в Україні: врятувати не можна втратити. Як телекомунікаційний фронт стоїть на варті інтересів українців

За останні сім місяців українці борються на різних фронтах: воєнному, медичному, інформаційному, економічному, креативному та багатьох інших. Але один, без якого іншим було б складніше, завжди залишається в тіні — телекомунікаційний. Ми навіть не підозрюємо, яку складну роботу виконують українські зв’язківці, щоб зберегти український інтернет в умовах повномасштабної війни. Поговоримо про трансформацію індустрії, щоденні виклики та перспективи телеком-ринку під час війни.

Зміни в індустрії

Український телеком витримав перші найкритичніші дні війни з гідно піднятою головою, довів свою стійкість і продовжує це робити досі у найнесприятливіших умовах. Очевидно, що повномасштабне вторгнення спровокувало серйозні збитки для індустрії. Назвати конкретні цифри поки неможливо, оскільки методологія підрахунку тільки розробляється, однак вже зрозуміло, що мова йде про колосальні втрати. Дохід і аналітичні бізнес-показники операторів суттєво знизились, а витрати на утримання телекомунікаційних мереж навпаки зросли. Причини досить зрозумілі: втрата мереж на окупованих територіях, вимушена міграція українців, прив’язка вартості обладнання до курсу долара, зростання облікової ставки НБУ тощо.

Але українські провайдери не розглядають інші варіанти та навіть попри війну і спровоковані нею труднощі продовжують надавати споживачеві найдешевший та найшвидший дротовий інтернет в Європі. Інтернет та передача даних зараз знаходяться майже на рівні базових потреб за Пірамідою Маслоу, бо зв’язок сьогодні часто означає вчасне інформування і можливість вижити. За нашими показниками вже бачимо, що рівень трафіку у серпні в деякі дні на 3-5% більший, ніж у той самий час минулого року. У західних регіонах і Києві в порівнянні з усіма іншими областями особливий аншлаг.

Перші дні війни

Перші 4–5 днів ніхто зі зв’язківців не спав, вони були найскладнішими. Увесь наш технічний відділ територіально був у Києві та в регіоні, і один інженер знаходився у Харкові. Серйозні рішення приймалися буквально по дорозі від укриття до дому і навпаки, а зв’язку з деякими нашими фахівцями не було понад добу. Однак мережа RETN працювала без відхилень через систематизоване удосконалення українського сегмента протягом останніх кількох років та під час війни й злагоджену кооперацію всіх зв’язківців на початку повномасштабного вторгнення.

Зранку 24-го лютого трафік зріс майже вдвічі, бо всім потрібна була інформація. Ми зібрали термінову нараду аби зрозуміти, наскільки наше обладнання та команда готові до екстремальної реальності війни. Загалом в операторів магістрального зв’язку в таких умовах є два типи технічних труднощів: обрив або пошкодження оптики та проблеми з обладнанням чи вузлами. Якщо говорити про останнє, то особливо актуалізувалися збої електроенергії. В такому випадку телекомунікаційні вузли зазвичай мають резервне живлення: дизельний генератор або акумуляторні батареї. Після 28-го лютого запустити дизельний генератор вже не було змоги з усім зрозумілих причин. На щастя за останні два роки RETN інвестував значні фінансові ресурси в оновлення безперебійних систем живлення на підсилювальних вузлах, що стало додатковим джерелом резервного живлення на 12–36 годин робот і не дало інтернету зникнути навіть там, де були проблеми з електроенергією або ж взагалі її не було. В деяких місцях, як от у селі Колонщина у Київській області, такі батареї «тримали» український інтернет на собі майже три доби.

Будні телекому під час війни

У нас було багато нещасливих днів. 24-го лютого як раз мали забрати один із найбільш передових роутерів — Juniper MX10k8 — та встановити його на українській мережі. Ця модель — це щось між Lamborghini та Tesla у світі телекому, подібний роутер може пропустити величезну кількість трафіку через себе. Але очевидно, що забрати його 24-го лютого вже не судилося. За кілька тижнів через пошкодження обстрілами кількох наших підсилювальних вузлів запас резервів обладнання почав закінчуватися. В той момент як раз з’явилася проблема з доставлянням в Україну: міжнародні логістичні компанії перестали возити комерційні вантажі. Нам пощастило, бо обладнання топових американських виробників Infinera та Juniper було на нашому складі у Ризі. Ми разом з колегами з Прибалтики знайшли українського перевізника, який зміг швидко привезти обладнання, а митниця все оперативно оформила. Ми встановили роутери: більше мережі не страшне різке збільшення трафіку хоч у два, хоч в три рази.

Довелося також шукати та додатковий резерв потужності, щоб мережа продовжувала функціонувати у разі пошкодження підсилювального вузла. Наша українська оптична мережа — це близько 6 000 км оптичних ліній зв’язку, і проходить вона через всю країну. У нас є активні вузли в Ужгороді, Львові, Києві, Запоріжжі, Одесі, Києві, Чернігові, Харкові, Миколаєві. Всі вони продовжують функціонувати ціною великих зусиль та кооперації з іншими операторами. У мирний час вони є нашими конкурентами та клієнтами, але у березні ми й інші магістральні оператори стали пліч-о-пліч боротися за життя українського інтернету. Колеги з Датагруп, Даталайн, Омега Телеком і Уарнет прийшли на допомогу в критичний момент і надали додатковий резерв потужності, щоб наша мережа продовжувала функціонувати. Принциповим для нас було, щоб всі резерви збирались на комерційних умовах. Економіка України має працювати навіть в такі важкі часи, бізнес має платити зарплати та податки.

Продовжувати розвивати український телеком попри все

Наявність зв’язку в Україні грає вирішальну роль у наближенні перемоги. Тому питання «Чи доцільно продовжувати інвестувати в українську телеком-індустрію?» скоріше риторичне. Іншого варіанту просто не існує. Українські оператори продовжують робити все, аби інтернет-зв’язок в Україні ставав ще кращим і стабільнішим.

Під час війни RETN запустила третю магістральну лінію між Києвом та Європою «Луцьк-Монастирище». Проєкт реалізовувався в надскладних умовах у партнерстві з Атракомом. Це був перший раз за 14 років, коли RETN Ukraine довірив монтаж вузлів іншій компанії. Своїми силами ми б це робили 4–5 тижнів мінімум, натомість колеги впоралися за тиждень, продемонструвавши неймовірний професіоналізм і мужність. Цей кейс ще раз підтверджує наскільки український телеком-ринок потужний у своєму єднанні.

Українські оператори — непомітні бійці, які кожен день роблять неможливе заради перемоги. Адже для якнайшвидшої перемоги кожному потрібний якісний зв’язок та надійний доступ до світової мережі інтернет. До того ж втрата українського сегмента інтернету відіб’ється і на роботі всієї всесвітньої мережі, та може призвести до деградації інтернет-сервісів у всьому світі.