Для мене витрачати шляхом інвестування — це насамперед задоволення від експериментування. Досліджував різні інструменти — золото, нерухомість, криптовалюта, депозити, облігації, інвестиції в стартапи. З досвіду скажу — універсального підходу немає. Використовую диверсифікацію, тобто володіння різними фінансовими активами з різним рівнем ризику, — це дає відчуття стабільності, опанування різних сфер, розширює коло спілкування.
Депозит — це найпростіший і найзрозуміліший фінансовий інструмент. У 2014–2015 роках його популярність впала, але відразу ж зросла. Чому так сталося? З початком війни люди неохоче несли кошти в банки, отож відсоткові ставки різко зросли, подекуди до 20% — щоб привабити клієнта. Тобто за п’ять років внесок можна було подвоїти. Використовував також валютні депозити, щоб покрити інфляційні процеси та не тримати кошти під матрацом. Сьогодні в Україні легально купити валюту готівкою важко, а нелегально вона значно дорожча. Враховуючи це, банки стимулюють людей використовувати депозит як інструмент. Тобто люди можуть обмежену суму доларів придбати за гривні й покласти на короткостроковий депозит. Це спосіб дешевше придбати валюту, яким багато хто користується. Бо вигравати просто на курсі — це також заробіток. Хоча зараз під час воєнного стану я застеріг би від гривневих депозитів, адже постійно падає вартість самої гривні.
Нерухомість — це достатньо стабільний інструмент. Я інвестував у комерційну нерухомість, мені цікаве коло людей, які працюють у цій системі, цікаві їхні історії та досвід. Комерційна нерухомість приносила 8–10% до війни. Сьогодні вигідніше займатися житловою нерухомістю. Якби інвестори знали про майбутній потік переселенців, можливо б, купляли більше житла в західних областях і зараз би коштом підвищення ціни, були на коні. Варто розуміти, що нерухомість — це довгострокова інвестиція. Якщо з депозитами за 1–5 років ми маємо результат, то нерухомість цікава на строк від 5 років до 10 років.
Золото й інші дорогоцінні метали дещо проблемне вкладення. Його потрібно зберігати, орендувати ланку — а це також витрати. Скажімо так, це не інструмент інвестора, який хоче виграти, золото — це спосіб заощадити на дуже тривалий термін.
Криптовалюта для мене є більш сучаснішою та зрозумілішою валютою. З 2016 року я інвестував і в саму крипту, і в майнінг ферми, тобто технічне обладнання, яке сприяє видобутку криптовалюти. По суті, це безліч комп’ютерів, що виконують одну і ту ж вирахувальну роботу. Узагалі криптовалют є сотні, деякі з них можуть майнитися коштом proof-of-work, деякі — proof-of-stake. Зараз світ переходить на другий спосіб, він менш затратний та більш екологічніший. Ще вчора основною валютою, яку «майнили» домашні майнери, був ефіріум (Ethereum). Та він перейшов від proof-of-work до proof-of-stake, його тепер майнити фермами не можна. Тож велика кількість майнерів перемикнулася на інші монети, ціна майнингу зменшилася, як і заробітки майнерів. Не окуповуються навіть затрати на електроенергію. Тому рекомендувати якусь із криптовалют та й майнінг загалом ніхто не береться. Одне скажу, що це інструмент довгостроковий. Зазначу, що на інвестиції в крипту варто виділяти вільні кошти, які тобі не будуть потрібні зараз чи через пів року. Щоб дочекатися піка, продати та заробити в рази, іноді доведеться чекати 2–3 роки. Для цього треба сталеві нерви.
Облігації — простий інструмент, з яким можна працювати й сьогодні. Тут відсоток може бути кращим, ніж за депозитами. Облігації захищені державою, що є плюсом. Якщо ми віримо в Україну, то можемо вірити в облігації — так підтримуючи економіку, ми підтримуємо себе.
Акції — достатньо складний для початківця інструмент. Але вже є багато сайтів із хорошими мобільними застосунками, де можна їх купувати. Для прикладу, IBKR Mobile (InteractiveBrokers). Це ризиковані інвестиції, адже ми ніколи не знаємо, коли вони підуть угору. Для диверсифікації — це цікаво. Прибутки можуть бути великі. Але це навіть менш передбачувано, ніж казино.
Інвестування в стартапи — цікавий, водночас непередбачуваний інструмент. У мене був досвід інвестування в п’ять проєктів, пов’язаних із розробленням цифрових рішень. Чотири з них були відверто «провальними», але п’ятий окупив витрати одразу на всі.
Сьогодні в українців з’явився новий спосіб вкладати кошти, я вважаю, безпрограшно — це донейти. Вкладати кошти у власну армію — це робити внесок у майбутнє. Щомісячно роблю такі внески: іноді купую дорогі речі для знайомих, іноді це просто розсилка певного відсотка на благодійні фонди, яким довіряю.
Спільне правило для всіх інструментів — інвестувати треба з вільних грошей, «лишків», на яких у вас немає планів.
Питання, яке сьогодні виникає в кожного: як поводитися з фінансами під час війни? Власне, базові правила фінансової грамотності незмінні:
- Заощаджувати, адже заощаджені гроші — також зароблені гроші. Витрати мають бути усвідомленими. Дієвим у складний період буде правило щомісячно відкладати певний відсоток, скажімо, 10–20%, залежно від можливостей своїх доходів.
- Створити фінансову подушку на випадок втрати роботи чи незапланованих витрат. Зазвичай її розмір складає близько шести місячних доходів.
- Контролювати видатки. Є базові потреби, які ми зобов’язані закрити. А вже залежно від доходу ми обираємо рівень комфорту, який можемо собі дозволити. Для контролю варто вести фінансовий звіт. Форми можуть бути різні — від послуг фінансових аналітиків до звичайного паперового блокнота, як кому зручно. Є спеціальні додатки для мобільних, у мене це просто документ в Excel для фіксації витрат.
- Аналізувати, де беруться кошти та куди йдуть. Без цього ніяк планувати майбутнє.
Очевидно, що в часи інфляції можна закликати робити закупівлі необхідного, адже ціна зростатиме. Утім, є товар, який ніколи не знецінюється, інвестування в який завжди спрацьовує — це освіта. У кризовий час вигідно покращувати свою фахову компетенцію. Саме тому два тижні тому я пройшов сертифікацію SAFe Agilist, а також слідкую за аналітикою Economic Outlook українського макроекономіста Михайла Кухара.