В ніч з 12 на 13 березня за українським часом відбулася церемонія вручення нагород найпрестижнішої кінопремії світу «Оскар», яку транслювали більше, ніж в 200-та країнах. В категорії «Найкращий документальний фільм» була представлена стрічка «Будинок зі скалок» спільного виробництва України, Данії, Швеції та Фінляндії. Проте перемогу в цій номінації отримав фільм про так званого російського опозиціонера Олексія Навального. Журналіст dev.ua подивився документалку про «хорошого росіянина» виключно для того, аби розповісти про небезпечні меседжі, які побачать в кінострічці мільярди людей на Заході.
Український голос
За останній рік промови українського президента Володимира Зеленського відбулися на церемоніях різних кінофестивалів та премій. Це — Берлінале, Золотий глобус, Канський та Венеційський кінофестивалі, «Греммі». тощо. В цьому списку суттєво не вистачає «Оскара».
Справа в тому, що вже другий рік поспіль не виходить домовитися про виступ українського президента на найпрестижнішій кінопремії. Минулого року залучити Зеленського до церемонії Оскара 2022 пропонувала американська акторка Емі Шумер, яка була її ведучою. Цього разу з проханням включити виступ президента України звернувся до Американської кіноакадемії агент компанії WME Майк Сімпсон. Однак він також отримав відмову.
За даними авторитетного кіновидання Variety, у появі на церемонії минулого року Зеленському відмовив продюсер «Оскара» Вілл Пакер. «Незрозуміло, чим обґрунтована цьогорічна відмова, однак Американська кіноакадемія традиційно вважає за краще триматися подалі від усього політичного», — пише видання. Виходять подвійні стандарти: про повномасштабну війну в Україні, яку розв’язала росія, «Оскар» мовчить. Однак не бачить нічого дивного в тому, щоб розповісти мільярдній аудиторії абсолютно політичну історію про «борця за справедливість» Навального.
Проте дивуватися цьому факту складно, коли знаєш історію про значне російське лобі в Голлівуді. Наприклад, раніше стало відомо, що фільм «Top Gun: Maverick», який номінувався цьогоріч, зокрема, в категорії «Найкращий фільм», профінансував російський олігарх Дмитро Риболовлєв. Він побудував бізнес на добривах і статки якого наприкінці жовтня оцінювалися в $6,5 млрд. Проти нього в Україні введені санкції. Історію про цього «хорошого росіянина» журналісти «розкопали» випадково, звернувши увагу на судовий процес, пов’язаний з фільмом. Але скільки таких «роболовлєвих» «вливають» гроші в Голлівуд? Питання риторичне.
Паралельно російському лобі на Заході, у 2019-2020-х роках знімали стрічку «Будинок зі скалок». Герої фільму — це діти та вихователі Лисичанського дитбудинку. Кілька років тому лінія фронту проходила за 20 км від цього міста в Луганській області, але жодних обстрілів тоді не було. Зараз місто напівзруйноване. У червні його взяли під контроль російські війська.
У стрічки не було сценарію і дублів — його головні герої не грають ролі. Діти намагаються жити звичайним життям у притулку, поки вирішується їхня доля. Вони ловлять мильні бульки, дружать, танцюють і гадають на магічній кулі, куди їх відправлять жити. Як ми сьогодні знаємо, росія не залишає шансів на майбутнє українським дітям. Цю ситуацію можуть виправити виключно Збройні Сили України.
Наративи росії
Документальна стрічка про Навального — це не щось нове та дивуюче. Цю історію ми чули два роки тому, про неї детально писали російські та світові ЗМІ. За 1,5 години нам розповідають як отруїли так званого російського опозиціонера, як він одужав, який поганий путін і як навального посадили до колонії. Можливо на Заході це все ще і викликає співчуття, але в Україні — ні.
Після зруйнованого росією Маріуполя, різанини в Бучі, ракет в Бородянці та Дніпрі, розбомбленого торгово центру в Кременчуці, обстріляного вокзалу в Краматорську, влучань росії про Києву, Львову, Хмельницькому, Вінниці, знищеного центру Харкова, звірств в Херсоні, тимчасово окупованого Донбасу та Криму, сотні викрадених українських дітей та вбитих цивільних, повітряних тривог щодня та небезпеки у будь-якому куточку країни, документалка про російського опозиціонера — це пустий звук.
Сьогодні у нас є важливе завдання — з «холодним розумом» підходити до будь-якого прояву будь-яких росіян. Тому що це, напряму чи опосередковано, несе загрозу Україні. І в цьому сенсі фільм про Навального має кілька показових моментів. Перший з них — це висловлювання російського опозиціонера про війну в Україні і Сирії. Це буквально одна фраза, сказана під час так званого російського мітингу. «Ви хочете платити за війну? Ні? Я припиню війну». Про те, що саме росія розв’язала війну в Україні в 2014-му році, жодного слова. А чій Крим? Фільм і про це мовчить. Перед церемонією «Оскар» опозиціонер випустив маніфест, де закликав поважати кордони України 1991-го року. Виглядає як дешевий трюк отримати золоту статуетку.
Інший цікавий епізод — це прогулянка німецьким селом, де проходив реабілітацію Олексій, з дружиною Юлією. В якийсь момент жінка бачить яблуню при дорозі і каже, що хоче зірвати яблуко. Навальний її зупиняє, мовляв, нас і камера знімає, і потрібно дотримуватися місцевих законів — скоріше за все, це дерево комусь належить. Після цього Навальний жартує, що «ох ця руська душа, хоче все „нічийне“ собі привласнити». Цей момент показує логіку росіян, яка існувала століттями: приходити і брати те, що хочеться, не дивлячись на наслідки. Добре, що іноді буває ввімкнена камера.
І останнє. Навальний, який повертається в росію. Журналісти ловлять його в аеропорту і знімають навпроти бігборду, де зображений Кремль. І журналіст за кадром запитує: «Чим ти відрізняєшся від путіна?». Олексій відповідає, що принесе свободу в свою країну. Ми це вже бачили на початку 90-х з тодішнім російським Єльцином. Президент-демократ, Захід, якому подобається росія. Правда тоді росія вторглася в Ічкерію, перетворивши її через 5 років на Чечню. До чого це призвело у фіналі, ми бачимо в сьогоднішніх зруйнованих містах України.
Юлія Навальна, яка отримала золоту статуетку за фільм, сказала кілька слів про вільну росію. І ні слова про повномасштабну війну в Україні. Така її поведінка, як і загалом цей фільм, зміщує акцент з «винна росія і її громадяни» на «винен лише режим путіна». Для України це неприпустимо. Тому що сьогоднішня повномасштабна війна — це виключно колективна відповідальність росіян, які обрали собі президента путіна і живуть з ним останні 23 роки.
Я дуже чекав епізоду, де Навальний летить з дружиною до росії і вона каже фразу про мальчика і водочку. Це відсилка до російського фільму про бандитів «Брат-2», який сприймається в цій країні як шедевр. Однак цієї репліки в документалці немає. Тому що тоді є ризик, що герой Навальний, в якого хоче «закохатися» Захід, виявиться типовим росіянином. Ой, вибачте, він же ним і є.