Так само як бюрократична держава була продуктом індустріальної революції, сьогодні народжується агентна держава епохи ШІ.
Ось кілька можливих напрямів трансформації:
- Структура уряду має змінюватися від секторального поділу (освіта, охорона здоров’я) до місійного мислення (наприклад: «здорова дитина», «безпечне довкілля»). Кожна місія може координувати ШІ-агентів із різних сфер.
- Уряд — це платформа, що надає стандарти, API, дані, правила, відкриває можливості для зовнішніх агентів (державних, приватних, громадських).
- Агентна держава може створювати тимчасові інституції під конкретні завдання: наприклад, боротьба з пандемією або відбудова регіону.
- Потрібні нові типи організацій, які займаються управлінням агентів, тестують, сертифікують, навчають ШІ, моніторять і оновлюють їхню поведінку.
А тепер конкретні приклади
Зараз є проблема: громадяни та бізнес стикаються з розрізненими порталами, формами й сайтами. Цифрові послуги держави часто мають негнучкі правила, шаблонні сценарії, складність для нетипових випадків.
Агентний ШІ дозволяє перейти від заздалегідь визначених шаблонів до динамічного створення послуг під конкретну людину в конкретний момент.
«Мені потрібна допомога після пошкодження будинку внаслідок буревію» — і агент сам складає набір послуг: заявка на страхову, фонд допомоги, виклик інспектора, замовлення ремонту.
Агент може взаємодіяти:
- у зручному форматі (текст, дзвінок, відео, аватар, AR);
- будь-якою мовою;
- з урахуванням тону, емоцій та рівня цифрової грамотності.
Інший приклад — зараз законодавчий процес є довгим, лінійним і повільним, а після ухвалення норми залишаються статичними роками.
ШІ-агенти дозволять мати «живі закони»:
- тестувати нові політики у симуляціях;
- запускати A/B-тести;
- аналізувати реальний вплив у динаміці;
- виявляти зсуви, несправедливість, побічні ефекти.
Тобто це перехід від «закону як тексту» до «закону як системи, що живе і змінюється».
Крім того, чинна кадрова модель у державі застаріла — просування по службі базується на роках стажу, найм складний і повільний, технічні спеціалісти недооцінені, отримують менше, ніж у приватному секторі, і не мають зрозумілих кар'єрних треків.
В агентній державі деякі ролі (особливо ті, що пов’язані з рутинною інформаційною роботою, генерацією контенту та стандартизованим прийняттям рішень) можуть бути змінені або зникнуть.
Усім держслужбовцям потрібно буде розвивати навички роботи зі штучним інтелектом, такі як критична оцінка результатів ШІ, надання ефективного зворотного зв’язку ШІ-системам, розуміння того, як етично використовувати ШІ та безперебійна співпраця з ШІ-колегами.
Нарешті, деякі ключові принципи агентної архітектури:
- Інтерфейси для агентів. Сьогодні більшість державних систем «заточені» під людей: форми, кнопки, вебінтерфейси. Агентам потрібні машинно-зчитувані інтерфейси: API, подієві стріми, системи доступу до даних у режимі реального часу.
- Агентна держава не може залежати від ChatGPT чи Claude. Потрібно мати власні open-weight моделі, можливість кастомізувати їх під свої політики, контексти, мову.
Уся ця концепція нової моделі державного управління більш детально описана в документі The Agentic State. І це найкраще, що я бачив на тему трансформації держав завдяки ШІ. Мені особисто дуже імпонує. Виглядає не занадто футуристичним, а доволі конкретним баченням вектора розвитку.
І деякі з цих речей вже починають втілюватися в Україні. Наприклад, розробка власної національної LLM, на порталі «Дія» запустять ШІ-агента та ін. До того ж приємно, що провідний автор цього документу вчора був в Україні та зустрічався з Мінцифрою.
Можливо, повна реалізація цих сміливих ідей дала б шанс Україні стати прикладом для світу, як модернізувати державу завдяки ШІ. Ще й під час повномасштабної війни.