Після 24 лютого 2022 року протимінна діяльність в Україні змінилася кардинально. Раніше — металошукачі й ручне розмінування, сьогодні — дрони, роботизовані системи та штучний інтелект. У цій колонці — про інновації, які змінюють підходи до гуманітарного розмінування, і про виклики, з якими щодня працюють українські сапери.
Україна є найбільш замінованою країною світу. Понад 137 000 квадратних кілометрів території мають статус потенційно небезпечних. Це не лише пряма загроза життю мільйонів людей, а й гальмо для економіки: заміновані поля не дають фермерам працювати, а інфраструктура не може відновлюватися.
Повномасштабна війна принесла нові виклики й загрози, але водночас стала каталізатором стрімких змін. Сьогодні Україна — серед лідерів за темпами впровадження інновацій у цій сфері. У цій колонці — як змінюється підхід до гуманітарного розмінування, які технології вже працюють у полях і з якими викликами щодня стикаються українські сапери.
2018–2022: системний запуск і перші виклики
Системна протимінна діяльність в Україні стартувала наприкінці 2018 року — після ухвалення Закону «Про протимінну діяльність». Наступного року затвердили Національний стандарт протимінної діяльності ДСТУ 8820:2018, який уперше встановив чіткі правила: хто може здійснювати гуманітарне розмінування, як саме це має відбуватись, і яких заходів безпеки потрібно дотримуватись.
До 2022 року переважна більшість робіт виконувалась вручну. Сапери працювали з металодетекторами, без сучасної техніки та автоматизованих рішень. Майже все обладнання доводилося імпортувати — а українського виробництва не було. Іноземні постачальники неохоче продавали малі партії. Наприклад, щоб закупити захисне спорядження із Зімбабве, моє офіційне листування з постачальником нараховувало 96 листів тільки в одній переписці.
2022 рік: повномасштабна війна
На момент повномасштабного вторгнення в Україні не було ані дронів, ані мінно-пошукових собак, ані роботизованих систем для гуманітарного розмінування.
Після деокупації Київщини, Чернігівщини та Сумщини у квітні 2022-го стало очевидно: люди прагнуть повернутися додому, але території залишаються небезпечними. Асоціація саперів України першою публічно порушила тему гуманітарного розмінування. Ми фактично залишались єдиною організацією, що працювала в цьому напрямку, адже міжнародні оператори повернулися лише влітку.
Ми розгорнули широку інформаційну кампанію — в Україні та за кордоном. Це було критично важливо: розмінування — одна з найдорожчих гуманітарних сфер, і без підтримки міжнародних партнерів технічний прогрес був би неможливим. У 2022-му вся техніка та спорядження надходили виключно завдяки донорській допомозі.
Перші роботизовані комплекси з’явилися лише після того, як до процесу доєдналися держава та міжнародна спільнота. Паралельно почали з’являтися й українські виробники: вперше ми могли закуповувати спорядження в Україні, а не чекати на імпорт.
2022 рік став переломним. Саме тоді почалося системне зростання і масштабування галузі.
2022–2025: технології, які змінюють розмінування
Після 2022 року в українському гуманітарному розмінуванні з’явилося багато інновацій. Вони не замінюють саперів, але суттєво підвищують ефективність і безпеку роботи.
Роботизовані комплекси
Україна отримує техніку від міжнародних партнерів, але активно розвиває й власне виробництво. Наприклад, Germina від Краматорського заводу важкого верстатобудування — дистанційно керована система, що за заявленими характеристиками здатна очищувати до 5 гектарів на день і витримувати підрив протитанкової міни.
Ще одна українська розробка — ГАРТ 5100 від харківської XTI Engineering — проходить понад 2 гектари за один світловий день.
Такі машини значно пришвидшують процес, але після них сапери все одно обстежують територію вручну — з металошукачем.
Дрони
Безпілотники використовують на етапі нетехнічного обстеження. Вони допомагають виявляти вирви, залишки техніки, інші ознаки бойових дій — і точніше визначати зони подальшої роботи. Наразі фахівці працюють над тим, щоб залучити дрони й до процесу land release — безпосереднього вивільнення та передачі територій.
Штучний інтелект
AI допомагає визначати пріоритети. У реаліях, коли забруднені площі сягають сотень тисяч гектарів, це дає змогу ефективно розподіляти ресурси й зосереджуватися на критичних напрямках. Також фахівці працюють над тим, як ефективно залучити ШІ до ідентифікації вибухонебезпечних предметів.
Супутникові знімки
Аналіз супутникових фото — не доказ безпечності ділянки, але важливий інструмент планування. Наприклад, якщо на знімках видно вирви — територія могла бути обстріляна. А якщо земля рекультивована після деокупації — її можна дообстежити й потенційно виключити з переліку небезпечних.
Машини для підготовки ґрунту
Раніше сапери перед розмінуванням вручну розчищали території звичайними газонокосарками — це забирало до 50% часу. Тепер є українські машини, які швидко прибирають рослинність і готують територію до роботи з металошукачем. Це суттєво знижує фізичне навантаження та прискорює процес.
Навчально-випробувальний комплекс UTTC
3 червня 2025 року відбулося офіційне відкриття UTTC (Ukrainian Training and Testing Complex) — навчально-випробувального комплексу для тестування сучасних технологій розмінування. Асоціація саперів України також долучилася до цього процесу й у перший день підписала Угоду про співпрацю з UTTC.
Це перший в Україні полігон, де можна одночасно тестувати нову техніку, зокрема дрони та роботизовані системи, та проводити навчання фахівців. До відкриття UTTC в Україні не існувало єдиного майданчика для випробування техніки та практичної підготовки саперів. Тепер комплекс закриває одразу кілька критичних потреб галузі.
Що далі: виклики й перспективи
Попри значний прогрес, попереду ще багато роботи. Насамперед — масштабування механізованого розмінування та розвитку напряму з використання тварин, зокрема мінно-пошукових собак. Це рішення вже довели ефективність, але досі не є масовими.
Окремий виклик — підводне розмінування. Йдеться не про моря (цим займаються військово-морські сили), а про внутрішні водойми: ставки, канали, мілководні річки. Такі об’єкти можуть і мають обстежуватись операторами протимінної діяльності. Але для цього потрібна спеціалізована техніка, підготовка фахівців і чіткий регламент. Сьогодні цей напрям майже не розвинений.
Що гальмує розвиток? Насамперед — нестача фінансування. Без ресурсів неможливо масштабувати команди, закуповувати техніку чи впроваджувати інновації. І замість того, щоб шукати нові технології, ми часто змушені думати, як утримати те, що вже працює. Наприклад, в Асоціації саперів України щойно завершився великий проєкт за підтримки уряду Канади — і наразі немає нового джерела, яке б його підхопило.
І все ж — рух іде. Щороку ми впроваджуємо нові підходи, запускаємо українські розробки, навчаємо фахівців, створюємо інфраструктуру для тестування та обміну досвідом.
Ми не просто на порозі — ми вже на шляху великого прориву. І я кажу як людина, яка пройшла весь шлях — з 2018 до 2025 року. Зміни, які сталися за ці сім років — справді колосальні.
За цим проривом — велика спільна робота. Усіх стейкхолдерів протимінної діяльності, міжнародних партнерів, донорів, команд, які щодня ризикують життям, щоб зробити Україну безпечнішою.