На днях розмовляв з другом про те, чи має держава враховувати економічну активність громадянина під час мобілізації. Простіше кажучи: той, хто має змогу заробляти, хай краще заробляє і донатить на ЗСУ. Я подумаю в голос, а ви спостерігайте за своїм відношенням.
Чого хочуть всі українці? Перемоги. Це наша загальна ціль і наші рішення ми маємо пропускати через питання «Чи допомогає це нашій перемозі?» Умовний розробник платить податки та може раз на місяць купувати новий дрон.
Якщо прагматично вибирати, то корисніше для нашої перемоги мобілізувати безробітного замість економічно активного громадянина. Тобто держава може враховувати сплачені податки, або офіційно запропонувати купити бронювання.
Можливо, це не відповідає запиту суспільства на справедливість, та це те, що допомогає нам перемогти у цій війні. Кожен робить, що краще вміє для загальної справи. Згодні?
У Конституції, найвищому нормативно-правовому акті країни, у статті 65 написано наступне: «Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України». Цілком зрозуміло, що захищати Україну є обов‘язком громадянина України. Якщо держава буде використовувати економічний параметр, — це порушення Конституції.
Як можна порівнювати сплачені податки з вартістю життя? Чому той, хто не має грошей, має ризикувати життям, коли хтось у кращому випадку працює у затишному офісі, а в гіршому — вкрав гроші у держави, і за них же хоче відкупитися.
Економічний фактор паплюжить статтю 22 Конституції: «Усі люди є вільні й рівні у своїй гідності та правах». Держава має мобілізовувати незалежно від економічного фактора. Згодні?
У статті 24 Конституції України написано: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом». Окремо у статті 65 підкреслено, що навіть на період воєнного стану стаття 24 не може бути порушена. Очевидно, на практиці, це не так.
Жінок не мобілізують, і вони мають права перетинати кордон, на відміну від чоловіків. Але суспільство згідно з цим. Бо є щось вище за Конституцію — наші цінності.
У нашій культурі ми беремо на себе відповідальність захищати жінку, ми глибинно в це віримо. А отже, якщо ми приймаємо, що не всі однаково рівні, то держава має право вибирати будь-які параметри, кого мобілізовувати, якщо ці параметри будуть відповідати запиту суспільства.
Незалежно від варіанту, який вам відгукується, що точно має зробити держава — забезпечити прозору комунікацію принципів мобілізації. На жаль, зараз за моїми відчуттями, це не так. Багато чоловіків бояться зайвий раз вийти на вулицю, щоб не отримати повістку, та чи точно вони потрібні ЗСУ — велике питання. Це створює постійний психологічний тиск і негативно впливає на продуктивність.
Механізм бронювання ключових співробітників наче існує, але насправді ніхто не знає, чи отримає бронювання конкретний співробітник, чи ні. Тільки 30% співробітників, яких ми подали, і які точно відповідають вимогами Міністерства Оборони, отримали бронювання. Проте чому самі ці люди отримали, а не інші, ніхто не знає.
Особисто я підтримую економічний важіль під час мобілізації, як би він не був реалізований, через розмір податків чи офіційну купівлю бронювання. Бо навіть якщо ви за те, що всі мають рівні права в мобілізації, економічний фактор все одно працює. Тільки гроші йдуть не на ЗСУ, а в кармани воєнкомам. На чорному ринку можна купити білий квиток за $10 000. Краще ці гроші пішли б на теплу форму чи тепловізор у ЗСУ. Немає сенсу з цим боротися, краще перенаправити ці гроші на нашу Перемогу, легалізувавши вартість бронювання та можливість виїздити за кордон.