У вересні та жовтні 2026 року російські атаки завдали значних пошкоджень українській цифровій інфраструктурі. Під удари потрапили дата-центри в Києві та Одесі, частина об'єктів зазнала серйозних руйнувань, а робота окремих майданчиків була зовсім зупинена. Наслідки цих атак відчули не лише оператори інфраструктури, а й бізнеси та користувачі, чиї онлайн-сервіси розміщувалися у постраждалих об'єктах.
Ці події змушують підприємців замислитися над тим, як захистити свої сайти, дані та онлайн-сервіси. Водночас в інформаційному просторі поширюються заклики масово переносити всі проєкти до закордонних провайдерів. Я вважаю, що такий підхід надто спрощує проблему. Нам потрібні не паніка та відмова від українського бізнесу, а продумані рішення для захисту цифрової інфраструктури.
Безпека — це не просто географія
Ніхто не може гарантувати, що українська інфраструктура не зазнає нових ударів. Проте сама собою іноземна адреса сервера не вирішує всіх проблем із безпекою.
Надійність сайту чи іншого інтернет-проєкту залежить від резервного копіювання, географічного розподілення даних, резервування електроживлення та мережевих каналів, а також готовності до аварійного відновлення. Якщо сервер розташований за кордоном, але всі резервні копії зберігаються на тому самому обладнанні, бізнес однаково залишається вразливим.
Закордонні потужності можуть стати важливою частиною стратегії захисту. Наприклад, розміщення основного сервера в європейському дата-центрі або зберігання резервної копії в іншій країні зменшує залежність від ризиків, пов’язаних із перебуванням обладнання в Україні.
Заклики виїжджати — це не стратегія
Я розумію занепокоєння підприємців, але вважаю безвідповідальними категоричні заклики повністю відмовлятися від українських провайдерів.
Такі рекомендації можуть підштовхувати компанії до поспішних рішень, посилювати відтік коштів за кордон і послаблювати місцевий бізнес. Українські провайдери створюють робочі місця, сплачують податки та інвестують у розвиток цифрової економіки. В умовах війни вони також адаптують свої послуги до нових ризиків.
Так, бізнес повинен диверсифікувати інфраструктуру та враховувати можливість перебоїв. Але між умовною “рекомендацією зберігати резервні копії за кордоном” і закликом відмовитися від українських компаній є принципова різниця.
Ми не маємо додатково послаблювати власну економіку. Наше завдання — зробити український бізнес стійкішим, використовуючи всі доступні технологічні можливості.
Український провайдер — не означає сервер лише в Україні
На мою думку, оптимальна стратегія для багатьох компаній — обирати українського провайдера, який має власні або орендовані потужності за кордоном. Це дає змогу підтримувати місцевий бізнес і водночас користуватися перевагами географічно розподіленої інфраструктури. Наприклад, у Cityhost є власні потужності в Німеччині, Польщі, Нідерландах та Фінляндії. Прямо зараз ми працюємо над розгортанням технічної інфраструктури в Канаді та Литві, інші гравці ринку також пропонують розміщення за кордоном.
Співпраця з українським провайдером має низку практичних переваг. Це зрозуміла комунікація українською мовою, підтримка в зручному часовому поясі, знання особливостей місцевого ринку та потреб українських підприємців. Клієнтам простіше розв’язувати організаційні й технічні питання, отримувати консультації та взаємодіяти з компанією, яка розуміє реалії роботи бізнесу під час війни. Важливими перевагами також можуть бути зручні способи оплати в гривні, зрозумілі документи для бухгалтерії, робота в українському правовому полі та можливість оперативніше комунікувати у разі виникнення проблем.
Крім того, обираючи українського провайдера, бізнес підтримує національну економіку: допомагає зберігати робочі місця, сприяє сплаті податків в Україні та створює умови для подальших інвестицій у цифрову інфраструктуру. Українські компанії накопичують експертизу, розвивають власні сервіси й адаптуються до викликів, з якими стикається країна.
Під час вибору провайдера важливо перевіряти не лише його країну реєстрації, а й фактичне розташування серверів, умови резервного копіювання та можливості відновлення після аварії.
Як захистити свій онлайн-проєкт: п’ять практичних кроків
- Уточніть можливість перенесення проєкту за кордон.
Запитайте свого провайдера, чи може він розмістити ваш сайт, інтернет-магазин або інший онлайн-проєкт у європейському дата-центрі. Дізнайтеся, скільки часу займе перенесення, чи допоможе провайдер із міграцією та які витрати це передбачає.
- Організуйте незалежне резервне копіювання.
Не покладайтеся виключно на резервні копії хостинг-провайдера, для деяких послуг, як-от оренда виділеного сервера, вони взагалі не передбачені. Налаштуйте власні бекапи та зберігайте дані в кількох незалежних місцях: у хмарному сховищі, на віддаленому сервері в іншій країні та на зовнішньому накопичувачі, який можна від'єднати від мережі.
Для критично важливих даних використовуйте правило 3-2-1: три копії даних, два різні типи носіїв і щонайменше одна копія в іншому фізичному місці.
- Перевірте можливість відновлення.
Наявність резервної копії ще не гарантує, що проєкт вдасться швидко відновити. Переконайтеся, що збережені всі потрібні файли, бази даних і конфігурації достатні для запуску проєкту на іншому сервері. Періодично перевіряйте резервні копії та тестуйте відновлення.
- Захистіть доступи до критичних сервісів.
Переконайтеся, що послуги зареєстровані на вашу компанію або відповідальну особу, а доступи до провайдера надійно захищені. Використовуйте двофакторну автентифікацію, надійні паролі та зберігайте резервні коди доступу в безпечному місці.
- Підготуйте план дій на випадок аварії.
Заздалегідь визначте, хто відповідатиме за відновлення сайту, де зберігаються резервні копії та до кого звертатися в разі недоступності сервера. Збережіть контакти провайдера, інструкції з відновлення та необхідні доступи в захищеному місці. Передбачте альтернативні канали комунікації з клієнтами.
Ці кроки не усунуть усіх ризиків, але допоможуть зменшити ймовірність безповоротної втрати даних і скоротити час простою.
Підтримувати Україну — означає давати їй можливість розвиватися
Український IT-сектор продовжує працювати під час повномасштабної війни. Компанії адаптуються, інвестують і шукають технологічні рішення, які допомагають вистояти в складних умовах.
Якщо ми хочемо, щоб після перемоги Україна мала сильну цифрову економіку, не можна вже сьогодні відмовлятися від власної інфраструктури лише тому, що працювати в країні складніше, ніж за кордоном.
Моє переконання просте: обирайте надійність, диверсифікуйте ризики, використовуйте закордонні потужності — але не відмовляйтеся від українських провайдерів тільки через їхнє походження.
Нам потрібні не заклики до втечі, а професійні рішення. Не паніка, а планування. Не протиставлення української та європейської інфраструктури, а їхнє грамотне поєднання.
Ми маємо зробити все можливе, щоб український бізнес продовжував працювати, розвиватися та залишався частиною економіки своєї країни.