Національний університет «Київський авіаційний інститут» (КАІ) запровадив нову для українського вищої освіти посаду — директора з інновацій. Для державних університетів в Україні це перший такий досвід, і я вважаю, що це дуже перспективна історія.
Те, що КАІ зараз змінюється, що там молода і амбіційна команда, — це ознака того, що університети таки повернуться до своєї першочергової задачі, — стати місцем, де створюється щось нове.
Для чого створювалися університети
Університет був передусім прикладним інструментом для бізнесів, для виробництва, для науково-технічних інститутів. Його задача — розробляти і перевіряти різні ідеї, навчати спеціалістів високого рівня, які досліджують і самі створюють щось нове.
А що ми бачимо в більшості університетів в Україні зараз? Вони більше навчають за застарілими програмами, ніж створюють щось інноваційне. Саме цього зараз і бракує студентам.
Мода бути інженером
Найбільший виклик держави на сьогодні — це військові розробки, це дослідження, це нові уми, які потрібні країні. І знову настав той етап, коли повернулась мода бути розумним, бути інженером. У нас дуже розумна, перспективна молодь, і зараз вона може проявити себе дійсно достойно.
Тепер абітурієнт обиратиме університет
Студентів, на жаль, поки що стає дедалі менше. Народжуваність впала, багато молоді виїхало за кордон, інша частина не може навчатися в онлайні. І серед університетів все ж таки виникає конкуренція. Якщо раніше було, наприклад, по 10 людей на одне місце, то тепер може бути три університети на одного абітурієнта.
І абітурієнт буде обирати, де він зможе отримати професію майбутнього, яка зможе його і нагодувати, і зробити представником середнього або вищого класу.
Тому для абітурієнтів зараз дуже важливо звертати увагу на ті виші, які можуть навчити чомусь новому, а не лише на гучне ім’я закладу. Може бути університет із нібито престижним та відомим ім’ям, але керівництву байдуже, чи розробляють студенти та лабораторії щось нове. Директор з інновацій — це саме той наступний крок, який відрізняє одних від інших.
Не високотехнологічне, а потрібне
Adaptis стартував саме так: ми вирішували проблему, існуючу несправедливість у цьому світі. Першочергова розробка не була ані високотехнологічною, ані наукомісткою. Вона була потрібною. І нам вдалося зробити її дуже швидко і вчасно.
А вже зараз, коли пройшло достатньо часу, ми можемо інвестувати в тривалі проєкти, щоб розробити щось дійсно високотехнологічне. Ми будуємо власний відділ розробок, відділ розвитку, але початок завжди був у тому, що це комусь потрібно. Вже декілька разів залучали до розробок студентів вищих навчальних закладів.
Навіщо бізнесу університети
Компанії самі зацікавлені в тому, щоб залучати студентів, відкривати власні лабораторії, наукові спеціальності, проводити дослідження.
Ми зараз починаємо приглядатись до університетів, де Adaptis теж відкривав би свої лабораторії, щоб студенти навчалися, розумілись на налаштуваннях обладнання, могли проявляти себе. А ми на цих лабораторіях могли б отримувати високоінтелектуальні кадри. Ідея відкриття власної школи інженерів уже є в стратегічних цілях, які ми з Миколою Калініченком, співвласником Adaptis, ставили собі як власники.
Але вкладатися та інвестувати ми будемо не в будь-який університет. Ми вже були в деяких, і не все нам там сподобалося, є багато питань. Тому в першу чергу будемо залучати тих, хто сучасний, у кого є репутація. Де ректор, і всі інші зацікавлені в розвитку.
Студенти не знають, що це неможливо
У студентів є великий плюс — вони не обмежені рамками ринку, рамками професії. Вони не обмежені знанням про те, що саме не працює.
Тут на думку приходить історія американського математика Джорджа Данціга. Студентом він запізнився на лекцію і переписав із дошки дві задачі, думаючи, що це домашнє завдання. Вони складно йому далися, але він їх розв’язав. І потім виявилося, що це були не домашні задачі, а відомі нерозв’язані проблеми, які вчені не могли подолати. Данціг просто не знав, що це неможливо.
Що варто знати студентській команді
Записуйте всі домовленості одразу. Дуже класний приклад — створення Facebook, коли саме студенти мали ідею і розробили щось нове. Але на тому ж прикладі видно: потрібно одразу записувати всі домовленості, всі обіцянки. І прописувати, де ці обіцянки можна буде потім змінити, якщо в цьому буде потреба.
Бо буває так: вас було троє, а потім виявилося, що одному проєкт нецікавий. Він виходить, але хоче отримувати дивіденди з того, чого навіть не розробив. Тому важливо, щоб на перших етапах кожен учасник команди був чесно залучений до створення продукту. І це визначалося або голосуванням, або зовнішнім консультантом.
Захищайте те, що створили. Найчастіша помилка — не патентувати, не брендувати і не писати про свою розробку. В Україні інститут інтелектуальної власності поки в початковій формі. Коли тебе копіюють або крадуть ідею, довести майже нічого неможливо. Але все одно ми маємо створювати правове суспільство, де ми будемо захищати свої знання і свої розробки, щоб потім могли їх і продати дорожче, і залучити інвестиції.
Головне — не знецінити посаду
Якщо директори з інновацій з’являться в усіх університетах, це буде щось надзвичайне, мені здається.
Але важливо не повторити шлях, коли всюди зʼявлялися директори з цифрової трансформації.
Ми вже щось таке бачили. У якийсь момент уся цифрова трансформація виявилася тим, що ти спочатку пишеш реферат від руки, а потім скануєш.
Тому важливо не знецінити цю позицію, а вкладати в неї, призначати на ці посади не випадкових людей, а тих, хто дійсно заточений на якісний результат.
Відкритість
Наразі, ми відкриті до співпраці з вишами по всій країні. Якщо маєте відповідні кваліфікації і студентів, давайте рухатись у майбутнє спільними зусиллями.
Саме такий спосіб взаємодії і буде спільним Win-Win-Win, де третій «Win» — це перемога всієї Держави.