Суддя окружного суду США Беріл А. Хоуелл (Beryl A. Howell) заявила, що мистецтво, створене за допомогою ІІ, не може бути захищене авторським правом. Це рішення було прийнято у відповідь на позов Стівена Талера, який намагався зареєструвати авторське право на зображення, створене за допомогою алгоритму Creativity Machine.
Розбираю, що взагалі відбувається в юридичній площині авторського права навкруги штучного інтелекту в світі.
Що таке штучний інтелект
Україна, яка є членом Спеціального комітету із штучного інтелекту при Раді Європи, у жовтні 2019 року приєдналася до Рекомендацій Організації економічного співробітництва і розвитку з питань штучного інтелекту (Organisation for Economic Co-operation and Development, Recommendation of the Council on Artificial Intelligence, OECD/LEGAL/0449), після чого, в подальшому Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2020 р. № 1556-р було схвалено Концепцію розвитку штучного інтелекту в Україні.
Концепція визначає штучний інтелект як організовану сукупність інформаційних технологій, із застосуванням якої можливо виконувати складні комплексні завдання шляхом використання системи наукових методів досліджень і алгоритмів обробки інформації, отриманої або самостійно створеної під час роботи, а також створювати та використовувати власні бази знань, моделі прийняття рішень, алгоритми роботи з інформацією та визначати способи досягнення поставлених завдань.
Тобто, за задумом авторів Концепції, штучний інтелект — це програмний продукт, який отримує певний запит, збирає та обробляє дані, а потім видає готове рішення. Таке рішення часто сприймається, як результат роботи програми, яка демонструє інтелектуальну поведінку та працює подібно до людського мислення.
Що каже Закон
Штучний інтелект (ШІ) — відносно новий термін для українського законодавця, тому однозначне правове визначення, а тим більше правове регулювання, наразі відсутні в чинному законодавстві.
Аналіз положень вітчизняного законодавства України свідчить про наявність певних проблемних аспектів стосовно регулювання авторських прав на твори, створені за допомогою штучного інтелекту. Відповідно до національного законодавства авторське право на об’єкти, створенні штучним інтелектом не регулюється.
Нещодавно набрала чинності нова редакція Закону України «Про авторське право і суміжні права».
Так, законодавцем вперше було здіснено спробу врегульовати питання авторського права на твори, згенеровані комп’ютерною програмою, у тому числі й штучним інтелектом.
Об'єкти авторського права зазначені у статті 6 Закону України, але перелік не є вичерпним. Основне, що треба розуміти — авторське право розповсюджується на конкретні об’єкти. Тобто, захищається форма, а не ідея.
Відповідно до статті 1 Закону, автором є фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір. Проте, штучний інтелект не є фізичною особою, а тому визнання за ним авторства видається сумнівним.
В той же час, стаття 33 Закону визначає, що результат роботи штучного інтелекту підпадає під правове регулювання як неоригінальний об’єкт, згенерований комп’ютерною програмою, що охороняється правом особливого роду (sui generis).
При цьому, стаття 8 Закону закріплює, що неоригінальні об’єкти, згенеровані комп’ютерною програмою (програмами), охороняються правом особливого роду (sui generis) відповідно до статті 33 цього Закону і не охороняються авторським правом.
Sui generis — це набір спеціальних положень, які відрізняються від загальних. Вони регулюють об’єкти, створені внаслідок роботи комп’ютерної програми. Ці об’єкти не містять творчого підходу та генеруються без участі людини. Як результат, особисті немайнові права на такі об’єкти не виникають, адже вони можуть належати лише фізичній особі, але аж ніяк не штучному інтелекту.
Право на неоригінальний об’єкт, згенерований штучним інтелектом, виникає внаслідок факту генерування такого об’єкта і починає діяти з моменту його генерування. Термін чинності права на неоригінальний об’єкт, згенерований штучним інтелектом, спливає через 25 років, що обчислюються з 1 січня року, наступного за роком, в якому згенеровано такий об’єкт.
Тобто, українське законодавство не визнає автором ШІ та не охороняє авторським правом об’єкти, згенеровані ШІ, оскільки необхідною умовою виникнення авторського права є відповідність критерію оригінальності твору, який пов’язаний з людиною-автором та реалізацією творчого задуму. Водночас такі неоригінальні об’єкти, згенеровані ШІ, підпадають під охорону правом особливого роду, а суб’єкти права особливого роду мають право ліцензувати, передавати такі об’єкти та здійснювати захист цього права, у тому числі, в судовому порядку.
Чи може штучний інтелект бути автором
Як вже зазначалось, штучний інтелект не може мати авторського права на згенеровані фото, відео чи картину. Це пов’язано з тим, що концепт авторських прав від самого початку стосувався лише людей і їхньої творчості.
Проте є винятки, коли авторське право на результат роботи штучного інтелекту виникає. Це можливо, якщо до процесу створення зображення, відео чи картини була залучена людина: для цього вона має не лише визначити певні параметри для програми штучного інтелекту та підібрати певний твір, на базі якого штучний інтелект згенерує твір, а й внести свої корективи. Наприклад, якщо людина визначить певні параметри роботи ШІ, а потім внесе свої корективи у результати роботи, то вона може претендувати на авторство.
Штучний інтелект у різних країнах світу
В європейському законодавстві чинною є Директива Європейського парламенту та ради про авторське право та суміжні права на Єдиному цифровому ринку, стаття 4 якої містить положення про можливість «відтворення та вилучення правомірно доступних творів та інших об’єктів з метою інтелектуального аналізу текстів і даних». Це означає, що спосіб навчання на великій кількості інформації, який використовує штучний інтелект — цілком законний та не порушує авторських прав на території ЄС.
На території США чинною є доктрина добросовісного використання. Вона регулює питання законності використання творів, що захищені авторським правом. Відповідно до її положень, створення електронних бібліотек чи, наприклад, копій для підготовки ескізів зображень вважається добросовісним використанням. Основна ідея така: копія виконує іншу функцію, ніж оригінальний твір, і не створює його заміну. Тому навчання штучного інтелекту в такий спосіб — цілком законне.
Станом на сьогодні законодавство більшості країн не врегульовує належним чином питання функціонування ШІ. В ЄС планують у найближчі роки врегулювати питання, пов’язані з використанням об’єктів авторського права під час машинного навчання та встановити ставку винагороди за таке використання. Що ж до права власності на контент, згенерований ШІ, підходи до обсягу та можливості правової охорони різняться залежно від країни.
У більшості країн світу автором творів визнається людина,, а штучний інтелект, як і тварини, не може створювати об’єкти авторського права та бути автором, адже не дотримується наявність критерію оригінальності твору. Оригінальність характеризує твір як результат власної інтелектуальної творчої діяльності автора та відображає творчі рішення, прийняті автором під час створення твору. Тому в більшості країн світу зазвичай відмовляють у наданні авторсько-правової охорони об’єктам, згенерованим ШІ.
В ЄС система правового захисту авторського права вимагає дотримання критеріїв оригінальності та участі людини як автора, вираження його творчого задуму. Крім того, розрізняються об’єкти, створені ШІ, та об’єкти, створені за допомогою ШІ.
На відміну від України, в ЄС ще не прийнято законодавство, яке стосується авторського права на твори, створені ШІ. За загальним принципом вважається, що авторське право поширюється лише на твори, створені людиною.
Законодавство ЄС щодо ШІ враховує нові тенденції та виклики, пов’язані зі швидким розвитком технологій, зокрема штучного інтелекту. Мета у ЄС — сприяти розвитку надійного етичного ШІ, який відповідає нормам законодавства. Із цією метою ЄС працює над адаптацією законодавства, розробляє етичні принципи та правові норми, що стосуються використання ШІ. Зокрема, починаючи з 2021 року в рамках ЄС розробляється перший у світі закон про ШІ — Artificial Intelligence Act.
У його проєкті вперше надано розгорнуте правове визначення ШІ в ЄС, яке може стати прикладом для інших країн, зокрема й України. Документ визначає, що система ШІ — це машина зі здатністю до навчання, яка розроблена для функціонування з різним рівнем автономності та може для явних чи прихованих цілей створювати результати, такі як прогнози, рекомендації або рішення, що впливають на фізичне чи віртуальне середовище.
У Великій Британії до питання власності на контент, згенерований ШІ, підійшли інакше. Авторська правова охорона надається творам, створеним комп’ютерною програмою, навіть за відсутності людини-творця. «Автором» твору, створеного комп’ютерною програмою, визнається особа, яка вжила заходів, необхідних для створення твору, в тому числі шляхом залучення ШІ до створення твору.
Бюро авторського права США оприлюднило в березні 2023 року додаткові «Інструкції з реєстрації авторських прав: твори, що містять матеріал, згенерований за допомогою ШІ».
На думку Бюро, авторське право може захищати лише матеріали, які є продуктом людської творчості: «Найголовніше, що термін „автор“, який використовується як у Конституції, так і в „Законі про авторське право“, виключає не-людей (excludes non-humans)». Тому для творів зі згенерованим ШІ матеріалом Бюро розглядатиме, чи внесок ШІ є результатом простого «механічного відтворення», чи ж за ними стоїть оригінальна авторська концепція. У Бюро зазначають, що рішення щодо доцільності надання авторських прав ухвалюватимуть індивідуально.
У документі зазначається, що Бюро не реєструватиме роботи за участю ШІ, якщо їм явно бракує авторства людини. Наприклад, якщо користувач дав запит ШІ згенерувати вірш про авторське право в стилі відомого будь-якого відомого письменника, то саме технологія визначить римування, слова в кожному з рядків і структуру поезії. На думку Бюро, такий матеріал не є продуктом авторства людини та не може бути захищений авторським правом.
Однак у Бюро допускають, що можуть зареєструвати авторське право на роботи, де згенеровані ШІ матеріали поєднуються з яскраво вираженим авторством людини. Наприклад, якщо людина «достатньо творчо» опрацювала та впорядкувала такі матеріали.
Також митець може змінити матеріал, створений ШІ, настільки сильно, що твір почне відповідати стандартам захисту авторських прав. При цьому, захищатимуться тільки «авторські аспекти твору», відокремлені від «сировини» ШІ-матеріалу. У Бюро наголошують: найголовніше — це те, наскільки людина мала творчий контроль над фінальним продуктом.
Таким чином, результати здійсненого аналізу дають змогу зробити висновок про те, що законодавча база стосовно авторських прав на твори, створені за допомогою штучного інтелекту, перебуває на початковому етапі формування.
Нині жодна країна на законодавчому рівні належним чином не врегулювала питання забезпечення правової охорони та належності авторських прав на твори, створені штучним інтелектом, однак деякі розвинені держави мають низку нормативно-правових актів, що частково регулюють сферу відносин, пов’язаних з творами, створеними штучним інтелектом.
Про що каже судова практика
Варто зазначити, що на сьогодні вже існує судова практика щодо визнання авторських прав за штучним інтелектом.
Існуюча судова практика практика підтверджує, що автором твору має бути людина, в іншому випадку — така робота не вважається об’єктом авторського права.
Впродовж довгого часу суди у своїй практиці спиралися на рішення Верховного Суду США від 1972 року Gottschalk v. Benson, згідно з яким на комп’ютерні програми не міг бути виданий патент, оскільки комп’ютерна програма розглядалася як математичний алгоритм, який є абстрактним.
У рішенні суду по справі Alice Corp. v. CLS Bank International 2014 року були встановлені обмеження щодо патентування бізнес-моделей реалізованих як програмне забезпечення у зв’язку з тим що реалізація бізнес-моделі за рахунок розробки програмного забезпечення для застосування на комп’ютері являє собою просте поєднання двох звичайних речей: загальновідомої бізнес-моделі та комп’ютера, що не становить собою жодної новизни та винахідницького рівня та має абстрактний характер.
У справі Naruto v. Slater у 2011 році суд встановив, що фотограф Девід Слейтер під час однієї зйомки у подорожі встановив камеру на штатив і залишив її. В цей час мавпа зробила декілька фото на його фотоапарат. Після цього Слейтер надавав ліцензії на використання даного твору, оскільки вважав себе автором. Проте на деяких ресурсах в інтернеті ці фото були розміщені без ліцензії від автора, а на вимогу видалити фото, такі ресурси заявили, що ці фото не охороняються авторським правом, оскільки вони створені не людиною. Бюро авторського права, що ми попередньо зазначали, дало роз’яснення, що твір не може бути створений твариною. Пізніше правозахисна організація тварин подала в суд аби мавпа була наділена авторським правом на створені фото, проте підтверджено, що тварини не являються суб’єктами авторського права.
У справі IceTV Pty Ltd v. Nine Network Australia Pty Ltd Верховний суд підтвердив, що твір буде захищено авторським правом лише у тому випадку, якщо він походить від фізичної особи або осіб, які доклали достатньо зусиль творчого характеру та майстерності.
У справі Acohs Pty Ltd v. Ucorp Pty Ltd в Австрії судом було вказано на те, що робота створена комп’ютером не є об’єктом авторського права (компанія заявляла авторські права на таблицю даних про безпеку матеріалів, яка була напрацьована комп’ютером).
У справі Telstra Corporation Limited v Phone Directories Company Pty Ltd було встановлено, що на телефонні довідники не поширюються авторські права, оскільки вони складаються не людьми, а за допомогою комп’ютеризованого процесу зберігання, відбору, замовлення та упорядкування даних у форму каталогу.
Крім того, у 2019 році до Відомства по патентах та товарних знаках США, Європейськеого патентного відомства та Управління інтелектуальної власності на винаходи в Великобританії було подано дві патентні заявки на винаходи доктором Стівеном Талером (одна щодо контейнерів для їжі, інша — мигаючого світла), що створені системою штучного інтелекту DABUS. Всі відомства відмовили у праві на видачу патенту з огляду на те, що винахідником може бути лише людина, а в згадуваних заявках винахідником був зазначений штучний інтелект, хоча й вчений мав намір реєструвати патент на себе.
Також, у 2019 році в Китаї було винесено два судові рішення щодо питання захисту авторських прав на твори штучного інтелекту, які привернули значну міжнародну увагу. Ці рішення отримали значний резонанс з огляду на різні судові рішення: у справі Фейлін проти Байду Пекінський суд 25 квітня 2019 року відмовив у авторських правах на твори ШІ, в той час, як у справі Tencent Dreamwriter окружний народний суд Шеньчженя Наньшань 25 листопада 2019 року визнав авторські права на твори ШІ.
Насправді ці два випадки були досить схожими, оскільки вони визнавали авторське право на письмові роботи, створені за допомогою ШІ, а не створені безпосередньо ШІ, і визнавали ці роботи як результат роботи певної особи, а не роботи людей.
Суд ЄС у своїх рішеннях неодноразово заявляв, що авторське право поширюється лише на оригінальний твір у тому сенсі, що він є власним інтелектуальним твором його автора (рішення C-5/08 Infopaq International A/S проти Danske Dagbaldes Forening).
Крім того, компанія Clearview AI — розробник програмного забезпечення для розпізнавання облич, з використанням штучного інтелекту отримала декілька штрафів через незаконне використання персональних даних осіб у п’яти країнах.
Нещодавно три художниці Сара Андерсен, Келлі МакКернан і Карла Ортіс подали позов до суду. Суть їх вимог полягає у компенсації за збитки, які завдали Stability AI, DeviantArt і Midjourney. Компанії, що розробили арт-генератора на основі штучного інтелекту, на їх думку, є порушниками закону про авторське право. Крім того, вони хочуть отримати припис про запобігання подібної шкоди в майбутньому та згадують про порушення авторських прав. Цікаво, яким буде рішення суду, адже ідеї, концепції, методи, способи тощо — не охороняються авторським правом.
В Україні справи, предметом яких були б твори, які створювались за допомогою ШІ, наразі не існують. Крім того, жодного позову, який би стосувався захисту прав на неоригінальний об’єкт, створений штучним інтелектом, наразі немає.
Втім, є досить відомий кейс з «Капітошкою»: у 2014 році ВГСУ в рішенні у справі № 918/5/14 визнав назву персонажа «Капітошка» самостійним об’єктом авторського права, який може бути використаний окремо від власне зображення Капітошки, оскільки, на думку суду, слово «Капітошка» носить оригінальний характер, тобто є результатом творчої діяльності автора, завдяки чому і створює в нашій уяві образ маніакально щасливої краплинки в капелюсі.
Поява критерію оригінальності, ймовірно, призведе до того, що почастішають аргументи про неоригінальний характер твору. В Україні ще не напрацьована судова практика в таких справах, а також немає жодних роз’яснень, які б дозволяли визначити, яким шляхом буде розвиватись українське законодавство у цій сфері. Відтак, буде цікаво подивитись, яким чином вітчизняні судді визначатимуть, чи мали місце творчі рішення автора, чи використовувались при цьому результати роботи ШІ та решта критеріїв.