Тенденції сучасного суспільства такі, що дедалі більше інформації і різноманітних даних люди зберігають не на фізичних носіях, а в електронному вигляді. Інтернет змінив наше життя, відкрив нові горизонти, можливості та знання. І в той же час, створив нові виклики для суспільства, наприклад електронні докази.
І коли виникає необхідність довести що-небудь, дедалі частіше доводиться звертатись до доказів, які тепер мають електронний вигляд. А отже, змінюється і трансформується судовий процес. Наприклад, скріншот
Вікіпедія визначає, що «скріншот» — це знімок екрана, зображення, отримане комп’ютером, що зображує дійсно те, що бачить користувач на екрані монітора. Тобто, це інформація з електронного джерела, яка може бути представлена як копія електронного доказу в суді.
Наразі електронні докази вже є складовою частиною судового процесу, але в Україні судова практика на теперішній час — лише знаходиться на шляху становлення і формування. Для більшості сучасних і розвинених країн, до яких намагається приєднатись Україна, електронні докази — це не новина, і судова практика їх використання є усталеною.
Для порівняння, у США ще в 2005 році обсяг лише електронних поштових повідомлень становив 70% від усіх досліджених письмових доказів.
В Україні інститут електронних доказів фактично був запроваджений лише у 2017 році під час процесуальної реформи. Щоб розуміти, з чим ми маємо справу, перш за все потрібно розібратися в термінології.
Що каже закон
Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ — це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включно з обов’язковими реквізитами документа.
Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов’язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
При цьому, Законом визначено випадки, коли електронний документ не може бути застосовано як оригінал:
- свідоцтва про право на спадщину;
- документа, який відповідно до законодавства може бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків існування централізованого сховища оригіналів електронних документів;
- в інших випадках, передбачених законом.
Ухвалені нові процесуальні кодекси в рамках «реформи 2017 року», дають визначення того, що є електронним доказом і яким чином учасники справи можуть подавати до суду електронні докази.
Так, Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, Господарський процесуальний кодекс України дають визначення ідентичне визначення того, що таке електронний доказ.
Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (зокрема текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам’яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Крім того, процесуальними кодексами визначено, яким чином учасники справи мають право подавати до суду електронні докази.
Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Що кажуть судді
«Питання оцінки допустимості скріншотів як доказу у судовій практиці на сьогоднішній день залишається спірним і потребує додаткового врегулювання» — на цьому наголосив під час заходу «Проблемні питання допустимості електронних доказів на досудовому слідстві та судовому розгляді» голова касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Станіслав Кравченко.
«З огляду на недостатність нормативно правового регулювання в практиці судів першої інстанції немає єдності щодо оцінки скріншотів як доказу незалежно від того,
чи є скріншот окремим файлом на електронному носії, чи роздруківкою з монітору у паперовій формі. У низці випадків суди визнавали допустимим доказом скріншнот листування, зміст яких узгоджувався з іншими доказами».
Що таке електронні докази за кордоном
На теперішній час, жодна з європейських країн не містить у своїх кодифікованих актах специфічного визначення електронних засобів доказування. Здебільшого їх визначають завдяки широкому тлумаченню поняття доказів, не даючи при цьому окремого визначення цим поняттям. Наприклад:
- У Фінляндіїзасобами доказування визнаються акти, що сприяють певним діям, розуміючи під такими актами як електронні, так і традиційні, однак окремого визначення цьому поняттю не дається.
- У ст. 1347 Цивільного кодексу Франціїзакріплюється, що письмовими доказами є послідовність літер, символів, фігур або інших знаків, наділених певним сенсом, незалежно від форми їх закріплення та передання.
- У ЦПК Греції докази визначаються як будь-які реальні акти, що мають суттєве значення для вирішення спору.
- У ЦПК Нідерландів передбачається, що докази можуть бути залучені будь-якими засобами, крім тих, що прямо заборонені законом.
- У законодавстві Іспанії дозволяється використання будь-яких видів доказів, зокрема механічних засобів відтворення слів, зображень та звуків.
- Нещодавно були внесені зміни до ЦПК Угорщини, якими до переліку приватних документів з повною доказовою силою були додані електронні документи, підписані за допомогою кваліфікованого електронного підпису (п. «е» ч. 1 ст. 196 ЦПК Угорщини).
- Англійське законодавство ще в 1968 році визнало допустимим використання при захисті законних інтересів осіб в якості доказу відомості, що містяться в документах, які видані комп’ютером (пункт 5 Закону Англії «Про докази у цивільних справах»). Дана норма проіснувала відносно до недавнього часу і наразі це питання регулюється однойменним законом (Civil Evidence Act 1995), який також допускає використання інформації, переробленої ЕОМ.
До того ж, електронні документи визнавалися доказами і в багатьох рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «P. and S. v. Poland» (від 30.10.2012 року), «Eon v. France» (від 14.03.2013 року), «Shuman v. Poland» (від 03.06.2014 року).
Як іноземні суди надають оцінку електронним доказам
В іноземній практиці суди досить часто визначали скріншоти дописів прийнятними копіями електронних доказів.
Так, у 2019 року у справі R v Mills Верховний суд Канади встановив, що електронна переписка є допустимим доказом, тож і копія переписки, відображена на скриншоті, теж має бути допустимим доказом.
Європейський суд із прав людини у справі Einarsson v Iceland оцінював інстаграм-допис блогера, який нібито завдавав шкоди честі й гідності іншої людини. ЄСПЛ врахував сам допис, численні поширення та коментарі до публікації, зафіксовані у форматі скриншотів, сприйнявши їх за належні й допустимі докази.
У справі Gorlov and Others v Russia, аби довести постійний нагляд за в’язнем, заявники використали скріншоти з камер спостереження, які суд прийняв як належний доказ.
Ну, і на останок: суди можуть розцінювати навіть емодзі у якості електронного доказу. Так, канадському фермеру доведеться сплатити штраф за невиконаний контракт через емодзі з великим пальцем догори. У Канаді суд оштрафував фермера Кріса Ахтера на 82 тисячі канадських доларів (що становить понад 60 тисяч американських доларів), за невиконання угоди про постачання льону. Відправлене фермером емодзі з великим пальцем догори суд потрактував як остаточне підтвердження згадуваної угоди.
До суду звернувся Кент Міклбор, який замовив у Кріса Ахтера у 2021 році 86 тонн льону. Деталі угоди чоловіки узгоджували в телефонній розмові. Опісля Міклборн надіслав фермеру текстове повідомлення з контрактом на доставку та зі словами: «будь ласка, підтвердьте контракт на льон».
Кріс Ахтер відповів на повідомлення емозді з великим пальцем угору, проте льон так і не доставив у дату, вказану в контракті. У свою чергу, Кент Міклборо вважав, що цим емодзі фермер підтвердив угоду, тоді як сам Ахтер, за його словами, поставив палець догори на знак того, що побачив повідомлення.
Суддя став на бік позивача. Він послався на визначення емодзі у Dictionary.com, за яким «цей смайлик використовується для вираження згоди, схвалення або заохочення в цифрових комунікаціях». Він додав, що хоча підпис є «класичним представленням» підтвердження особи, це не заважає людині використовувати сучасні методи, як-от емодзі, для підтвердження контракту і що емодзі можна використовувати як цифровий підпис.
«Я згоден, що ця справа є новою (принаймні в Саскачевані), але тим не менш, цей суд не може намагатися зупинити хвилю технологій і загального використання», — підсумував суддя.
Як суди оцінюють електронні докази
Втім, крім визначень, які були зазначені вище, у великій кількості судових справ за останні роки, учасники справи намагались в той чи інший спосіб обґрунтувати свої вимоги із застосуванням електронних доказів.
Давайте звернемось до яскравих випадків, які знайшли своє відображення в судовій практиці для того, щоб зрозуміти, яким чином слід ефективно використовувати електронні докази у суді.
У Постанові Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі № 923/566/19 суд прийняв у якості належних і допустимих доказів скріншоти листування електронною поштою, не надавши водночас оцінки щодо того, чи є такий доказ належним і допустимим.
У Постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 910/1162/19 суд дійшов висновку про те, що роздруківки електронної переписки не є належним доказом укладення між сторонами зазначеного договору та вчиненням сторонами дій, спрямованих на виникнення та виконання зобов’язань за цим договором. Електронний документ, на підставі якого виникають права та обов`язки, має відповідати положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Судом встановлено відсутність будь-яких доказів того, що копії договору та видаткової накладної, електронні листи, скріншоти яких наявні в матеріалах справи, створювалися у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», та що вони підписувалися електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Такі обставини унеможливлюють ідентифікацію відправника повідомлення, а зміст такого документа не захищений від внесення правок та викривлення.
Суд дійшов висновку, що роздруківки електронного листування не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів), оскільки не відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належними доказами у справі.
У Постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 667/266/15-ц суд не взяв до уваги скріншот інтернет видання посилаючись на те, що в соціальних мережах може зареєструватися будь-яка людина і під будь-яким іменем. Перевірити таку інформацію неможливо, а тому вона є недопустимим та неналежним доказом.
До речі, така правова позиція у подальшому знайшла своє відображення і в інших рішеннях суду. У разі, якщо особа автора контенту оспорюється, то суди часто приходять до висновків, що, оскільки зареєструватися у соціальній мережі може будь-хто та під будь яким іменем, достовірно з’ясувати належність сторінки у цій мережі конкретній людині неможливо, а тому скріншоти із зображенням змісту таких сторінок є неналежним доказом.
У Постанові Верховного Суду від 13 липня 2020 року у справі № 753/10840/19 суд прийшов до висновку про те, що роздруківки скрін-шотів листування у Viber є належним доказом. Обставини, на які посилався учасник справи, підтверджуються наданими заявником скрін-шотами повідомлень, які суд визнає належними і допустимими доказами та покладає в обґрунтування рішення. На підтвердження заявлених вимог учасник справи надав скріншоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber, які суд вважає належними та допустимими доказами, та яким надана належна правова оцінка.
У Постанові Верховного суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20 суд дійшов висновку, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах:
- оригінал;
- електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом;
- паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом.
Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ, який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення.
Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим.
Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.
У Постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 380/18693/21 суд звернув увагу на те, що електронний документ — це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, який містить обов`язкові реквізити документа, правовий статус якого засвідчено кваліфікованим електронним підписом автора (пп. 5.4 п. 5 Положення про ЄСІТС).
У Постанові Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у справі № 910/11210/22 суд прийшов до висновку про те, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
Верховний Суд у складі суддів об’єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21 зауважив, що на відміну від електронного документа, електронний доказ — це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом.
При цьому паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ, що є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.
Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/51/20, від 14.12.2021 у справі № 910/17662/19).
Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа — осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.
При цьому, використання кваліфікованого електронного підпису дозволяє провести електронну ідентифікацію особи — процедуру використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи.
Чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов’язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення.
Отже, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації.
У постанові від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21 Верховний Суд також виснував, що поняття електронного документа та електронного доказу не є тотожними, оскільки поняття електронного доказу є значно ширшим, та, окрім власне електронних документів, оформлених відповідно до статей 5, 6 Закону «Про електронні документи та електронний документообіг», на які посилався суд апеляційної інстанції, включає в себе будь-яку інформацію в цифровій формі, що має значення для розгляду справи, в тому числі повідомлення, відправлені електронною поштою або іншими засобами електронного зв`язку.
Відсутність кваліфікованого електронного підпису не зумовлює недостовірність певних даних в електронній формі, й відповідно, недостовірність електронного доказу. Вирішення питання достовірності такого доказу має відбуватися на загальних засадах, визначених Господарським процесуальним кодексом України, і відповідно до стандарту доказування «баланс ймовірностей», передбаченого статтею 79 зазначеного Кодексу.
Невикористання електронного підпису особами, які створили електронний доказ (лист, повідомлення, файл, аудіозапис, інші дані), не є підставою для визнання такого доказу недопустимим, якщо інше не встановлено законом.
Більш того, щодо електронних доказів широко застосовується й доктрина «листа у відповідь». Якщо доведено, що лист чи повідомлення було відправлено певній особі, то повідомлення, яке є відповіддю, вважатиметься автентичним без додаткових доказів. Адже малоймовірно, що хтось окрім цієї особи, може отримати та відповісти на повідомлення з урахуванням його змісту, обговорюваних деталей.
Скріншоти електронного листування як електронний доказ
Крім того, у численних Постановах Верховного суду (Постанова ВС від 11.06.2019 року у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 року у справі № 922/1151/18, від 28.12.2019 року у справі № 922/788/19, від 16.03.2020 року у справі № 910/1162/19) було зроблено висновок про те, що роздруківка електронного листування не може вважатися електронним документом відповідно до положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто, не може вважатися доказом, адже не містить електронного підпису, який є обов’язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому випадку неможливо ідентифікувати відправника повідомлення, а зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.
Як здійснюється належна фіксація інформації, розміщеної на веб-сайтах
- Потрібно звернутись до адвоката, який здійснить самостійну фіксацію змісту сторінок веб-сайту зі збереженням їх вигляду на електронних носіях з проведенням огляду веб-сторінки та складанням протоколу — при реалізації професійного права на збирання відомостей для використання як докази по п. 7. ч. 1 ст. 20 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
- Потрібно звернутись до ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» для фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет з видачою експертного висновку із застосуванням онлайн-сервісу «WEB-FIX».
- Потрібно замовити на сайті archive.org фіксацію змісту потрібних веб-сторінок; ∙ Фіксація електронних доказів у виді інформації на веб-сайті здійснюється шляхом проведення експертизи з залученням судового експерта на звернення сторони кримінального провадження.
Як правильно оформити скріншот для суду
Процесуальними кодексами передбачено, що учасники справи мають право подавати електронні докази також у копіях та паперових копіях.
В той же час, такі документи мають бути засвідчені у порядку, визначеному законом. Тобто, необхідно завірити роздруківку з сайту або будь-який інший скріншот. Оформлення скріншотів для суду є питанням важливим і потребує серйозного підходу.
Якщо до суду надсилається електронний скріншот, то така копія електронного доказу має бути засвідчена електронним цифровим підписом.
Як завірити роздруківку з сайту, а також як завірити скріншот для суду, який роздрукований на папері, передбачено Національним стандартом ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно розпорядчої документації».
Подаючи копію електронного доказу, необхідно вказати на наявність у себе або в іншої особи його оригіналу.
Важливим моментом також є те, що якщо представлений скріншот електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може зажадати у відповідної особи оригінал електронного доказу (наприклад, показати листування в телефоні у приміщенні суду) і потрібно бути готовим зробити це на вимогу, щоб підтвердити обставини, які є на скріншоті. Якщо оригінал електронного доказу не представлений, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність копії (паперової копії) до оригіналу, такий доказ не приймається судом до уваги.
Таким чином, якщо законним шляхом отримати, правильно оформити та подати скріншот до суду, в якому відображено інформацію щодо певних обставин справи або яка предметом доказування, та яка вказує на підтвердження вимог чи заперечень учасників процесу, то це вважається допустимим та належним доказом у суді.