Кіновиробництво більше не потребує багатомільйонних бюджетів і років на створення одного проєкту. Спецефекти, що коштували $8000, тепер можна додати за $100 — і ніхто не помітить різниці. Сценарії пишуться не місяцями, а тижнями, а озвучка та дубляж десятками мов — справа кількох кліків. Штучний інтелект активно проникає в кіноіндустрію та в рази прискорює процеси, і це лише початок.
За прогнозами Dimension Market Research, до 2033 року світовий ринок генеративного ШІ у кіноіндустрії сягне $4,5 млрд із річним приростом у 28,2%. Це відкриває зовсім іншу швидкість створення контенту — зокрема, ШІ вже сьогодні скорочує час монтажу на 40%. Ще амбітніше звучить дослідження McKinsey & Company: у 2023 році аналітики підрахували, що впровадження ШІ-технологій може щороку збільшувати доходи індустрії медіа та розваг на $80–130 млрд.
Але що це означає для людей у професії? Чи загрожує це сценаристам, акторам, режисерам?
Швидше це новий виклик — адаптуватися та навчитися використовувати ШІ як союзника, а не конкурента. Ось як це працює на різних етапах виробництва контенту.
ШІ у сценарній роботі: інструмент, а не заміна
Якщо ми користуємося ChatGPT для написання листів і ведення соцмереж, чому б не долучити ШІ до створення сценаріїв? 29% представників індустрії так і роблять. Але є нюанс: машини не можуть повністю замінити людський підхід.
ШІ добре структурує історії, прогнозує популярні сюжетні ходи та пришвидшує роботу над текстом, але його тексти часто втрачають глибину та емоційний складник.
Чому так? ШІ сприймає історію як набір подій, але не розуміє справжньої мотивації персонажів. Він не може передати емоцію так, як це робить сценарист, адже не має особистого досвіду, страхів, бажань.
Саме тому людський чинник залишається ключовим: сценаристи додають унікальні ідеї, несподівані сюжетні повороти та створюють діалоги, від яких важко відірватися. Найкращі історії народжуються в колаборації людини та штучного інтелекту.
Цифрове безсмертя акторів
Технології дають змогу «воскрешати» відомих персон і повертати улюблені обличчя на екрани. Наприклад, у «Rogue One: A Star Wars Story» персонажа Гранд Моффа Таркіна створили за допомогою цифрового дубля Пітера Кушинга, який помер ще у 1994 році. У «Back to Eden» знову з’явиться Джеймс Дін, який загинув у 1955 році. А Керрі Фішер у ролі принцеси Леї стала можливою завдяки тим самим технологіям. Інший напрям — зміна віку акторів. У Indiana Jones and the Dial of Destiny Disney відтворив молодого Гаррісона Форда без гриму й дублерів — лише за допомогою ШІ та VFX.
Модифікація облич акторів — тренд, що має всі шанси стати масовим у найближчому майбутньому. Скажімо, команда акторів успішно спрацювала при фільмуванні серіалу. Якщо продюсери хочуть створити новий проєкт із тим самим кастом, але з іншими персонажами, Faceswap дозволяє змінити обличчя акторів, не залучаючи нових людей і не проводячи кастинг. Для акторів це відкриває нові джерела доходу — вони можуть ліцензувати свої образи, отримувати пасивний прибуток і масштабувати свою впізнаваність навіть без фізичної присутності на знімальному майданчику.
«Одна з речей, яка дійсно може зашкодити кар'єрі виконавця, — це неможливість узяти участь в інших проєктах, які йому можуть запропонувати, — пояснює в інтерв’ю для The Hollywood Reporter національний виконавчий директор SAG-AFTRA Дункан Крабтрі-Айрленд. — Якщо ШІ-технологія може допомогти з перезйомками, для яких інакше їм довелося б залишатися вільними, відмовляючись від інших можливостей, — це може стати справжнім плюсом для наших членів».
Утім, тема цифрового використання образів викликає чимало суперечок. У 2023 році саме страх перед «викраденням» голосів і зовнішності став однією з головних причин масштабного страйку профспілки акторів SAG-AFTRA, що тривав понад 100 днів. Гільдія вимагала чітких юридичних обмежень на використання ШІ, а також справедливої компенсації за використання цифрових копій. У результаті були укладені нові угоди, які зобов’язують студії отримувати дозвіл на реплікацію образів і голосів, але повністю страхи індустрії не зникли.
Ще складніше питання — поява повністю згенерованих персонажів, які не мають реальних прототипів. Якщо студії почнуть масово використовувати таких героїв, це знизить витрати на виробництво, але поставить під сумнів роль живого виконавця у процесі створення кіно. До того ж ШІ-контент досі не має чіткого статусу в авторському праві — його не можна захистити так, як творчість людини.
Нині кіноіндустрія балансує між інновацією та етикою. Вигода від цифрового дублювання очевидна, але без прозорих правил і контролю технологія ризикує стати інструментом знецінення акторської праці. Саме тому, як наголошують у SAG-AFTRA, ключове — не замінити людину, а розкрити й підсилити її талант: «Щоб захистити акторів і не вбити інновації, ми маємо забезпечити, аби ШІ використовувався для доповнення, а не заміни», — наголошує Крабтрі-Айрленд.
Бюджети менші, а знімання швидші
Сьогодні, завдяки ШІ, команда HOLYWATER створює короткі серіали з бюджетом $100 000–150 000, залучаючи в десятки разів більші фан-спільноти, ніж традиційний формат.
Монтаж та обробка відео, які раніше займали найбільше часу, стали хабом ШІ-технологій. ШІ спрощує монтаж, обробку відео, дубляж і навіть спецефекти. У 2024 році розмір ринку анімації та VFX оцінили в $176,08 млрд у 2024 році та, як очікується, досягне $310,97 млрд до 2029 року, із середньорічним приростом на 12,05%. І якщо зараз обсяг ринку генеративного ШІ для створення візуальних ефектів замість реальних зйомок на локаціях незначний, до 2033 року очікується його зростання до $1–1,5 млрд. Також автоматизуються кольорокорекція, робота зі звуком та візуальна чистка кадрів.
Великим проривом стала Sora від OpenAI — модель, що генерує реалістичні відео за текстовими запитами. Це відкриває нові можливості для кіновиробництва: тепер можна створювати повноцінні сцени без знімального майданчика.
Приклад взято з офіційного сайту OpenAI
Найновіша версія відеогенератора Runway 4.0 також демонструє надзвичайно високу якість анімації та відеоконтенту, розширюючи межі того, що раніше було під силу лише традиційним VFX-студіям.
Приклад взято з YouTube-каналу Runway
ШІ активно змінює й етап підготовки до зйомок. Наприклад, за допомогою ChatGPT тепер можна генерувати фотореалістичні зображення та навіть комікси, що значно спрощує створення сторібордів — візуальних сценаріїв, які допомагають режисерам і операторам планувати сцени.
А на стадії постпродакшену платформа ElevenLabs здатна перекладати голоси акторів іншими мовами, зберігаючи емоційне забарвлення — що суттєво полегшує глобальний дистрибуційний процес.
Утім, скільки б удосконалень не отримували нині технології штучного інтелекту, люди залишаються головними героями процесів. Адже вони керують творчим баченням, створюють емоційний зв’язок з глядачем і контролюють загальний настрій проєкту.
Взаємодія з акторами — уже реальність
Завдяки ШІ глядачі можуть взаємодіяти з персонажами серіалів навіть під час перегляду. Наприклад, через Character.AI користувачі можуть створювати цифрових персонажів — реальних або вигаданих — з унікальною поведінкою, знаннями та стилем мовлення, а потім взаємодіяти з ними у форматі живого діалогу. Поки що це здебільшого фанатська ініціатива: ентузіасти створюють віртуальні версії улюблених акторів чи персонажів, часто без офіційних ліцензій чи дозволів.
Для самих же знаменитостей це відкриває нові можливості. Вони можуть ліцензувати свою зовнішність та поведінкові моделі для інтерактивного ШІ-досвіду, отримуючи прибуток, так само як музиканти отримують роялті за хіти. А для студій це — шанс створювати не просто серіали, а цілі всесвіти, де глядачі стають їхньою невіддільною частиною.
Залишається лише питання часу, коли кіностудії почнуть створювати офіційних ШІ-персонажів та інтерактивних героїв, інтегруючи їх у власні франшизи.
Що далі?
Незабаром глядачі не просто дивитимуться серіали, а й братимуть участь у їхньому створенні чи навіть персоналізуватимуть під власні вподобання.
Уявіть собі романтичну комедію, де ви самі обираєте акторів, скажімо, Джонні Деппа та Леонардо Ді Капріо у головних ролях. Або серіал, який розгортається в атмосфері Римської імперії. Завдяки технологіям ШІ глядач може персоналізувати сюжет, вибираючи акторів, місце дії, навіть розвиток подій. Такі інструменти вже існують і дають можливість кожному створювати власні історії. Впровадження цієї технології у великий кінематограф — лише питання кількох років.
Ми вступаємо в етап, де глядачі можуть не лише спостерігати за історіями, але й створювати їх за допомогою технологій. Найближчим часом кіновиробництво може стати таким же персоналізованим, як створення плейлистів для музики — тільки замість пісень глядачі обиратимуть персонажів, локації та сюжетні лінії. І це змінить не тільки спосіб, у який ми споживаємо контент, а й саму сутність розваг.