У вересні 2023 року власник криптогаманця втратив активи приблизно на $24,2 млн. Зловмиснику не потрібно було красти приватний ключ або підбирати сід-фразу. Жертва сама підписала дві операції, які дали сторонній адресі право витрачати її токени.
Через десять місяців сталося ще дивніше. Атакувальник добровільно повернув близько $9,3 млн. Не через суд і не тому, що блокчейн скасував транзакцію. Він просто відправив частину викрадених коштів назад.
Я починаю з цього випадку, бо він добре ламає не міф новачка, а переконання досвідченого користувача. Якщо ключі зберігаються правильно, головне питання безпеки нібито вже вирішене.
Насправді з досвідом виникає інша небезпека.
Те, що раніше ми перевіряли щоразу, поступово стає рутиною. За роки роботи в Incrypted я бачив це багато разів. Складні механізми люди розуміють добре, а гроші втрачають на речах, які давно вважають очевидними.
Ось п’ять таких міфів.
Міф 1. «Свої ключі — свої монети» означає, що активи в безпеці
Фраза не ваші ключі — не ваші гроші залишається правильною. Але вона відповідає лише на одне питання. Хто контролює приватний ключ?
Некастодіальний гаманець захищає від ризику, що біржа збанкрутує, заблокує рахунок або втратить доступ до активів. Він не захищає від того, що власник сам підпише небезпечну операцію.
Особливо добре це видно на дозволах для токенів. Щоб децентралізований застосунок міг, наприклад, обміняти ваш USDC, користувач дозволяє його смартконтракту витратити певну кількість токенів. Такий дозвіл може бути великим або взагалі необмеженим і, якщо його окремо не відкликати, не має автоматичного строку дії. Ethereum.org прямо рекомендує регулярно перевіряти активні дозволи та не видавати необмежений доступ без потреби.
Тому навіть апаратний гаманець не вирішує проблему повністю. Він добре захищає ключ від викрадення, але якщо людина власноруч підтверджує операцію, пристрій виконує її волю. Нові стандарти на кшталт ERC-7730 намагаються зробити підпис зрозумілішим і показувати людською мовою, що саме станеться після підтвердження, але така підтримка ще не є універсальною.
Це вже ціла індустрія. Дослідження так званих сервісів для автоматизованого викрадення активів із гаманців простежило близько $135 млн, отриманих від 76 582 жертв лише в Ефіріумі за період із березня 2023-го до квітня 2025 року.
Що робити? Періодично переглядати дозволи свого активного гаманця й відкликати ті, якими ви більше не користуєтеся. А гаманець для регулярної роботи краще взагалі відокремлювати від адреси, де лежить основна частина заощаджень.
Міф 2. «Проєкт пройшов аудит, отже він безпечний»
Логотип аудитора на сайті психологічно працює майже як знак якості. Але справжній аудит відповідає на значно вужче питання. Чи знайшли фахівці проблеми в тому, що їм дали перевірити на конкретний момент часу?
Це принципова різниця.
За оцінкою Hacken, у третьому кварталі 2026 року криптоіндустрія втратила близько $1,18 млрд у 107 інцидентах. Приблизно $906,8 млн, або 77% цієї суми, компанія пов’язала з компрометацією постачальників та інструментів розробників, відомими, але не встановленими виправленнями або компонентами, які не входили до останньої перевірки безпеки.
Тобто проблема не в тому, що аудити марні. Навпаки, вони знаходять помилки в коді. Проблема починається, коли користувач переносить висновок «ці контракти перевірили» на всю систему.
За смартконтрактом можуть стояти адміністративні ключі, сервери, оракули, механізм оновлення, сторонні бібліотеки, процес підписання транзакцій і десятки інших компонентів. А після завершення аудиту команда може просто змінити код.
Саме тому новини криптовалют про злом «проаудованого» проєкту не містять суперечності. Атакувальник не зобов’язаний ламати саме ту частину системи, яку перевіряли аудитори.
Що робити? Відкривати сам звіт. Дивитися, яку версію коду перевіряли, що входило в межі аудиту, які проблеми знайшли та чи були вони виправлені. Логотип аудиторської компанії без цих відповідей майже нічого не говорить про поточний стан продукту.
Міф 3. «Якщо це децентралізовано, ніхто не може змінити правила»
Слово «децентралізований» описує спектр, а не перемикач із двома положеннями.
Смартконтракт може виконувати операції без дозволу компанії, але сама система при цьому мати адміністративний ключ. Мережа може публікувати дані в Ethereum, але залежати від одного оператора, який формує порядок транзакцій. Протоколом може управляти DAO, а аварійне рішення ухвалювати невелика рада безпеки.
Навіть серед L2-мереж Ефіріуму це добре видно. Станом на початок листопада L2Beat відносить лише чотири ролапи до Stage 2, тобто найвищої стадії своєї моделі мінімізації довіри. Водночас найбільші за обсягом заблокованої вартості Base, Arbitrum One та OP Mainnet залишаються на Stage 1. Сам L2Beat окремо попереджає, що ця класифікація вимірює зрілість і рівень контролю, а не загальну безпеку проєкту.
І це нормально. Можливість екстрено оновити систему іноді рятує кошти після виявлення критичної помилки. Централізований компонент може бути свідомим компромісом між швидкістю розвитку та мінімізацією довіри.
Проблема виникає лише тоді, коли користувачеві продають цей компроміс як його відсутність.
Що робити? Перед великою позицією з’ясувати, хто може зупинити протокол, оновити контракти або змінити критичні параметри. Скільки підписів для цього потрібно? Чи є затримка перед змінами? Чи зможе користувач вийти до їхнього набуття чинності?
Питання «хто може змінити правила?» часто корисніше за слово «децентралізований» на головній сторінці.
Міф 4. «У мене десять монет, отже портфель диверсифікований»
Цей міф я б сформулював обережніше за популярну фразу «всі альткоїни — одна ставка».
Вона теж неправдива.
Різні криптоактиви справді можуть поводитися по-різному. Навіть Kaiko показувала, що кореляція всередині крипторинку сильно залежить від активу та періоду. Між одними парами вона висока, між іншими значно нижча.
Але звідси не випливає протилежне. Десять різних тикерів автоматично не створюють десять незалежних джерел ризику.
Наприклад, за останні 90 днів до початку листопада 2026 року кореляція рухів BTC з ETH становила близько 0,89, з XRP 0,88, а із SOL та DOGE приблизно 0,84. Водночас HYPE поводився незалежніше, а TRX у цей період майже не повторював рух біткоїна. Тобто відповідь залежить від складу портфеля, а не від кількості рядків у ньому.
Є ще ліквідність. Під час стресу вона в альткоїнах зазвичай тонша, тому великий продаж може сильніше рухати ціну. Kaiko окремо відзначала, що саме слабша ринкова глибина робить альткоїни вразливішими до різких погіршень ліквідності.
Отже, купивши десять токенів, можна знизити ризик того, що проблема одного конкретного протоколу знищить увесь портфель. Але якщо всі позиції залежать від одного ринкового циклу, загальної ліквідності та апетиту до ризику, захист від падіння всього крипторинку буде значно слабшим.
Що робити? Дивитися не лише на кількість активів, а на їхню кореляцію, волатильність, ліквідність і джерела попиту. Диверсифікація означає різні ризики, а не різні логотипи.
Міф 5. «Мене вже не обдурять, я давно в крипті»
Це переконання складно спростувати до першої помилки.
Шахрайство давно перестало бути лише листом від «служби підтримки» з очевидною орфографічною помилкою. Це окремий бізнес із підробленими сайтами, зламаними акаунтами, фальшивими співробітниками компаній, голосовими клонами, відеодіпфейками та сценаріями, де довіру до жертви можуть будувати тижнями.
Chainalysis спочатку ідентифікувала щонайменше $14 млрд надходжень на шахрайські адреси у 2025 році й прогнозувала, що після виявлення нових адрес підсумкова сума може перевищити $17 млрд. Середній платіж на одну таку адресу зріс із $782 до $2764, а шахрайські операції, пов’язані з використанням ШІ-сервісів, у середньому отримували в 4,5 раза більше коштів на одну схему.
Ці цифри не доводять, що досвідчених користувачів обманюють частіше за новачків. І я б не робив такого висновку.
Небезпека досвіду в іншому. Він перетворює повторювану дію на автоматизм. Людина, яка вперше відправляє $1000, перевіряє адресу тричі. Після тисячі транзакцій рука вже знає, де знаходиться кнопка Confirm.
Саме на цю рутину й розраховує хороша соціальна інженерія.
Що робити? Створювати правила до того, як вони знадобляться. Для операцій понад визначену суму потрібна пауза. Адресу або контракт варто перевірити з другого джерела. Несподіване звернення «підтримки» потребує окремого підтвердження через офіційний канал. Для великих активів краще мати окремий гаманець, який не підключається до випадкових застосунків.
Це не недовіра до себе. Це спосіб не покладатися на уважність у кожній із тисяч майбутніх транзакцій.
Спільний знаменник
Усі п’ять міфів насправді про одне.
Самостійне зберігання. Аудит. Децентралізація. Диверсифікація. Досвід.
Кожне з цих слів описує корисну властивість. Проблема починається, коли властивість перетворюється на ярлик, після якого ми перестаємо ставити наступне питання.
Свої ключі — добре. Але що саме я підписую? Є аудит. А що конкретно перевіряли? Протокол децентралізований. Хто все одно може змінити його правила? У портфелі десять активів. Від яких різних ризиків вони мене захищають? Я п’ять років у крипті. Яку дію через це я вже перестав перевіряти?
Приблизно за таким принципом ми працюємо і в Incrypted Plus. Цікавіше не те, який ярлик стоїть біля проєкту, а де проходить реальна межа контролю, ліквідності та ризику.
У крипті досвід справді зменшує кількість помилок. Але тільки доти, доки не стає дозволом перестати перевіряти очевидне.