Уявімо собі 2074 рік. Прокидаємось, надягаємо контактні лінзи або окуляри й потрапляємо у віртуальний світ, який є повноцінним продовженням нашого реального життя. Робота, навчання, спілкування з друзями — усе відбувається тут, у цій цифровій реальності, де більше немає потреби у фізичних зустрічах або поїздках.
Чи це фантастика? Можливо, бо вже зараз багато ознак вказують на те, що через кілька десятиліть віртуальні світи можуть стати не просто доповненням до реальності, а її повною заміною. Що це за ознаки та чи дійсно вони ввірвалися у всі сфери нашого життя?
Технології вже зараз змінюють реальність
Компанія Meta (колишня Facebook) уже сьогодні інвестує величезні кошти у створення метавсесвіту, який, за задумом, повинен стати новим «Інтернетом». Уявіть собі замість стандартних вебсайтів повноцінні віртуальні простори, де люди працюють, спілкуються та займаються шопінгом.
Віртуальна та доповнена реальності (VR/AR) активно входять у наше життя вже зараз. Геймінг, наприклад, надає нам можливість зануритися у взагалі інший світ. Проте маю припущення, що за 50 років геймінговий досвід, хоч і стане ще більш реалістичним, проте межа з реальністю все ж буде простежуватися. Надто насичений цей світ гри й надто сильно він відрізняється від справжнього життя.
А чи вигідно жити у віртуальному світі?
Уявіть, скільки ресурсів може зекономити людство, якщо більшість взаємодій перейде в онлайн. Компаніям більше не доведеться орендувати офіси в багатоповерхівках, відрядження стануть минулим, а транспортні витрати зведуться до мінімуму.
До того ж робота у віртуальному форматі не вимагає фізичної присутності. Ви зможете жити в будь-якій точці світу й працювати на компанію з іншої частини планети. Віртуальні аватари стануть настільки реалістичними, що співбесіди та ділові зустрічі можна буде проводити в окулярах VR, і різниця з реальністю буде майже непомітною. І це вже не фантазія — пандемія 2020 року прискорила цей процес, і ми активно рухаємося в цьому напрямку вже сьогодні.
Чи готове суспільство змінювати свої звички?
Людство вже значну частину свого часу проводить в онлайн-просторі. Покоління, яке виросло на соціальних мережах, багато в чому формує свою особистість через онлайн-взаємодії, і ця тенденція лише посилюється.
Однак варто зауважити, що віртуалізація змінює не тільки спосіб комунікації, а й наші цінності. Чи втратить фізична присутність своє значення? Сумніваюсь, що в найближчі півстоліття.
Цілком імовірно, ми перейдемо від того, що зараз називається «метавсесвіт», до чогось ще більш масштабного. Чи можна уявити повністю віртуальні міста, країни та навіть цивілізації, де люди проводять своє життя? Вони можуть працювати, заробляти гроші, будувати стосунки та навіть мати цифрову нерухомість.
У деяких сценаріях це може призвести до цікавих соціальних змін. Наприклад, люди можуть почати жити у фізичному світі тільки мінімально — для базових фізичних потреб — і водночас проводити більшу частину свого життя у віртуальних середовищах. Навіщо ходити на роботу, якщо ваш віртуальний офіс забезпечить вам усе, що потрібно? А до зручності та комфорту люди звикають дуже швидко.
Які ризики?
Занурення у віртуальний світ несе із собою серйозні соціальні виклики. Чи не призведе це до втрати реальних соціальних навичок? Що буде з емоційним здоров’ям людей, які все більше часу проводять у цифрових реаліях? Ми вже сьогодні бачимо, як соціальні мережі можуть впливати на психологічний стан користувачів, а віртуальні реальності можуть підняти ці проблеми на новий рівень. Наприклад, одне з досліджень 2021 року вже вказувало на можливість розвитку емоційної емпатії, проте занепаду когнітивної через вплив віртуалізації.
Крім того, у такому суспільстві можуть виникнути нові форми нерівності: люди з доступом до передових технологій житимуть у більш «якісних» віртуальних світах, тоді як інші — у менш розвинених.
Життя триває
Не поспішайте лякатися технологічного прогресу. Робота, навчання, ігри та спілкування — це ще не все, чим життя прекрасне, і не все, що реально в змозі замінити віртуалізація. Я, наприклад не уявляю ще такого пристрою, який дасть змогу відчувати смак у роті від страв, які подають у моєму улюбленому ресторані на Подолі. А як щодо на власні очі подивитись, послухати та доторкнутись до водоспаду чи океану? Чи помічали ви у подорожах, що навіть найкрутіша камера не передає краси природи? Треба дійсно бути присутнім у концертній залі, щоб відчути та послухати оркестр або спів улюбленого гурту наживо. Навіть відвідати кінотеатр ми все ще любимо заради атмосфери, хоча вже можемо купити гігантський телевізор зі звуковою системою додому.
Усе залежить від нашого ставлення до технологій. І звичайно, є різниця у ставленні поміж людей, особливо людей різних поколінь. Я ставлюсь до технологій як до інструменту, який полегшує життя. І хоча достеменно не знаю ставлення покоління, яке народилось вже в епоху штучного інтелекту та смартфонів, маю припущення, що воно не сильно відрізняється від мого у глобальному розумінні питання.
Висновок
За 50 років віртуалізація справді може стати домінантною формою взаємодії. Але це не буде одномоментна трансформація — це поступовий процес, який вже почався. Чи замінить віртуальний світ реальний? Можливо, колись людству й будинки будуватимуть роботи, а щире бажання насолоджуватись мистецтвом поза телефоном чи комп’ютером зовсім вимре. Але не в найближчі 50 років точно.
#Нейролінк