На початку 2022 року я вже шостий рік працюю керівником департаменту розробки в продукті, одночасно з цим викладаючи курси по Front End в Hillel IT School, займаюсь спортом, будую плани нарешті фінішувати гонку Ironman у вересні в Барселоні, та в листопаді поїхати у відпустку в США. Моєму сину ось-ось виповниться 1 рік, я інвестую свій час в читання книжок, а гроші в справи, які мені здаються перспективними.
Проте та весна настала зовсім не такою, якою я її очікував, і ця стаття буде про те, як я змінився за ці два з лишнім роки та як мені в цьому допоміг мій попередній досвід. Поділюся і тим, що, на мою думку, схоже, які паралелі можу провести і чому процес освіти на бойових завданнях вважаю маст-хевом.
Зміна. Заміна. Пошук. Знахідка.
У березні 2022 року я знайшов себе в волонтерстві, здебільшого допомогаючи моїм знайомим, які мобілізувались з перших днів, та моєму батьку закривати потреби, які в той момент не можна було закрити як зараз, замовивши бронежилет із доставкою на нову пошту в Слов’янськ чи Херсон. Паралельно розбираючись в тому, яким має бути бронезахист і загалом екіпірування, я все це закуповував і для себе.
Починаючи з травня, я все більше роздобував знайомств серед військових і поглинав нову для себе область, розбираючись в аспектах війни. Уже тут я відвідую багато курсів із тактичної медицини, якісь перші курси з керування квадрокоптерами та різні тактичні/стрілецькі вишколи, будучи водночас у статусі цивільного.
Кожен наступний день коло знайомств розширювалось. А навички, які набував давали більше впевненості в собі. У серпні я познайомився з командиром добровольчого підрозділу, який запропонував мені й ще деяким моїм новим знайомим приєднатися до виконання задач у зоні бойових дій.
Ми підписали контракт добровольця та отримали наше перше офіційне Бойове Розпорядження і висунулись у Запорізьку область. Ми не робили нічого надзвичайного, нашою роботою було коригувати вогонь, керуючи «Мавіком». А загалом місія дала якесь базове розуміння того, що значить бути «обстріляним», відчути, що таке ворожий мінометний вогонь чи обстріл з РСЗО.
Через ряд бюрократичних і організаційних проблем, осінь того року ми провели більше в очікуванні задач, ніж в їхньому виконанні, а згодом підрозділ був розформований.
Від «борту в борг» до …
Водночас мій побратим, пройшовши навчання в одного з виробників БПЛА та користуючись знайомством і довірою до себе особисто, попросив у цих виробників «в оренду» один борт, щоб випробувати його в реальних умовах. Вони погодилися на цю авантюру за умови, що ми купимо борт, якщо втратимо (маленький спойлер: ми його досі не втратили, навіть враховуючи, що втрачали інші).
Тож ми, маючи по суті «борт в борг», через інших своїх друзів і знайомих вирушаємо в зону бойових дій до легендарного першого мехбату 92-ї бригади. Там ми цілий тиждень проводимо в очікуванні, бо не маємо відповідної погоди для польотів, але живемо у двокімнатному будинку на 14 осіб і поглинаємо десятки фронтових історій.
В один із днів, маючи все ж компромісну погоду, наважуємось летіти. Залітаємо дуже зухвало на ворожу територію, робимо ряд помилок, на останньому подиху все ж встигаємо вивести борт на контрольовану територію, і він падає десь, де ми точно не планували бути. Ще пів дня витрачаємо на пошук літака й ось завершився наш перший бойовий виліт на справжньому розвідувальному крилі.
Завантаживши перші фотки з літака, ми приходимо в екстаз від кількості виявлених цілей. Скупчення бронетехніки, місця стоянок і парковок і т. д. Командири, для яких ми виконували завдання, задоволені, інший спецпідрозділ наступної ночі мультикоптером спалив декілька одиниць виявленої нами бронетехніки.
Ця невелика місія дала нам запал почати щось більш серйозне. Ми повернулися до Києва, зібрали гроші й викупили той комплекс. З того дня почалася наша регулярна робота в зоні бойових дій як екіпажу аеророзвідки.
Ваш досвід це більше ніж одна спеціальність, чи технологія
У цій точці історії відбувається перехід від нашого нового здобутого досвіду у війні, до нашого попереднього досвіду в комерційному секторі. Ми багато років займались управлінням командами й проєктами. Усе те, що нам необхідно побудувати тепер — виглядає так само.
Тому від ротації до ротації ми займаємось постійним апгрейдом техніки, спрощуємо процеси, там де бачимо зайву витрату часу, підключаємо і навчаємо додаткових людей, залучаємо необхідний ресурс тощо.
Окрім того, що хотіли щось робити корисне, приходилось ще перемагати стереотипи про «безвідповідальність добровольчих підрозділів»
Рік роботи в такому режимі дозволив нам здобути хоч якусь репутацію, серед підрозділів, для яких ми виконували задачі тому, що деякі підрозділи до нас встигли сформувати думку, про те, що добровольчі підрозділи це про безвідповідальність та несерйозне відношення до справи. З цим постійно доводилось працювати й показувати на ділі, що все може бути не так і як на мене нам це вдалось. Це не просто моя думка, як одного з учасників цього підрозділу, а я виходжу з тої довіри, яку ми отримали від партнерів.
Згодом наші партнерські підрозділи почали брати на себе частину витрат, які ми несемо у звичайній рутинній роботі, як то дизель, ремонт автівок, чи продовольство. Ті ж партнери почали купувати нам БПЛА, щоб ми їх засобами виконували задачі для них і не були обмежені тією малою кількістю засобів які ми спроможні самі собі забезпечити. Кожен безпілотний літак це просто ресурс, який регулярно втрачається, проте професіоналізм екіпажу досить сильно впливає на те, як довго засіб прослужить.
А професіоналізм здобувається. І тут знову про навчання
Отримавши певну підтримку засобами, стало зрозуміло, що тепер потрібно зростати в кількості людей. Відповідно потрібна система відбору і підготовки цих людей до виконання задач. Ми вже маємо певну репутацію, яку б дуже не хотілось втратити, тому доводиться приділити багато уваги підготовці особового складу, вкладаючи час не лише в технічні і механічні знання, а також і в ідеологію і візію для всіх.
Тут мені сильно став в пригоді мій більш ніж трирічний досвід викладання програмування. Виявляється навчати людей Front End’у чи застосуванню БПЛА — не така вже й велика різниця:
- Ти так само маєш відчувати, коли варто додатково на чомусь зупинитись, проговорити якісь речі двічі, а на якому моменті більше зробити акцент на практику.
- Ти так само фіксуєш, що найкращі учні ті, хто не боїться ставити багато питань.
- А щодо часу підготовки спеціаліста (як в ІТ, так і на полі) тут ніколи не буде єдиної відповіді. Бо все це залежить від багатьох складових: рівень освіти, наявність колишнього досвіду та інші хард і софт-скіли.
Так через наше навчання пройшли десятки людей і більшість з них вже виконують задачі в зоні бойових дій.
Багато людей зі сторони проявили довіру до нас і це дуже вплинуло на розвиток підрозділу, тому як ці люди виступали в тому числі спонсорами підрозділу і завдяки їм, всі екіпажі постійно прокачувались, отримуючи необхідну їм техніку або нові польотні засоби. Для нас це дуже важливо і ми це цінуємо.
Наша загальна візія продовжувати розвиток добровольчого підрозділу, який показуватиме високу ефективність, як у застосуванні засобів, так і у виконанні поставлених задач. Для цього ми маємо робити те, що добре вміємо, проте невпинно вчитися, розвиватись і не боятись експериментів.