Увійти в IT — 5 книжок про геймдев українською 🔫

Як продати себе за $15 000. Поради від DevOps, що отримав максимальну ставку на Djinni

Нещодавно на Djinni було пробито «стелю» суми найму — Lead DevOps Engineer погодився на офер у $15 000. Він анонімно розповів DOU про свій кар’єрний шлях, «пізнє дозрівання» у кар’єрі девопса та дав поради щодо того, як отримати високий заробіток. Ми обрали найцікавіше.

Залишити коментар
Як продати себе за $15 000. Поради від DevOps, що отримав максимальну ставку на Djinni

Нещодавно на Djinni було пробито «стелю» суми найму — Lead DevOps Engineer погодився на офер у $15 000. Він анонімно розповів DOU про свій кар’єрний шлях, «пізнє дозрівання» у кар’єрі девопса та дав поради щодо того, як отримати високий заробіток. Ми обрали найцікавіше.

Мріяв стати кіберспортсменом

Я не планував ставати айтівцем. Ба більше, я повна протилежність двадцятирічним сеньйорам, бо почав будувати кар’єру порівняно пізно. Навіть комп’ютер у мене з’явився тільки у 15–16 років. До того я, як і багато підлітків, ходив до комп’ютерних клубів і мріяв про напівпрофесійну лігу в кіберспорті.

Ця мрія зберігалася до закінчення університету. Я вступив на інформатику у середині 2000-х, вчився на контрактній основі. Але мене звідти «попросили», бо мені бракувало математичної бази. І я перевівся на факультет іншої, «довколайтішної» спеціальності.

Навчання мене не цікавило, багато пар я пропускав, граючи у тому ж таки комп’ютерному клубі. Довго закривав сесії, а ще довше — академічну різницю після переведення.

Бувало, доводилося їздити на своєрідні «хабарі» — наприклад, до фізкерівника фарбувати гаражі. Диплом бакалавра я вимучив.

Після закінчення університету я попросився другим адміністратором до клубу, де протягом усього цього часу продовжував грати. Мене без проблем взяли — за роки, що я там провів, я вже знав і власника закладу, і перших адміністраторів, і клієнтів.

Та й плани щодо кіберспорту на той час мене ще не повністю залишили, тож це була win-win ситуація: я приходив грати, а після або до — працював. Заробляв я там близько 200 грн на місяць — протирав клавіатури після спітнілих дядьків і інколи підміняв першого адміністратора на посту.

IT-кар’єру почав у суді

У 2010-му ми з командою брали участь в онлайновій аматорській лізі з Counter-Strike 1.6 від Cyberarena, які того ж року відкрили на той час найкрутіший комп’ютерний клуб Європи в Києві, посіли там одне з призових місць. Це давало нам можливість переходити на напівпрофесійний рівень.

В Cyberarena також був потужний онлайн-портал, журналіст якого взяв у мене інтерв’ю і запостив на їхньому сайті. Приблизно тоді ж я зрозумів, що мені подобається і вдається писати. Тож я запитав цього журналіста, чи не потрібен їм на сайт ньюзмейкер. Слово за слово — і згодом я почав там працювати.

Це була віддалена робота, яку я міг поєднувати зі своєю основною роботою адміністратора у клубі. Поєднуючи дві роботи, я непогано заробляв для 2010–2011 років — близько 1000 грн на місяць.

Так продовжувалось трохи менше ніж рік. Аж якось мене спитали, чи не хочу я попрацювати у суді спеціалістом з інформаційних технологій. Я погодився, бо жодних інших планів чи амбіцій на той час не мав. На папері виглядало, що я зароблятиму значно більше, ніж у комп’ютерному клубі. А поєднуючи це з новинами, перспективи були непоганими.

У суді в мене де-юре були обов’язки системного адміністратора, а де-факто я займався усім пов’язаним з технікою: замінити картридж, зробити ксерокопію документів, обрізати кабель, перевстановити Windows, зібрати з «гівна та палок» робочий комп’ютер, записати запис засідання на диск, щось потикати, час від часу стукати кулаком по принтеру.

Зарплата становила близько 1250 грн. І я продовжував копірайтити — подекуди прямо у суді. 

Трохи згодом я перейшов працювати з Кіберарени на один з найбільших російських порталів про кіберспорт, і там у пікові періоди заробляв до $450. 

Якось до суду прийшов лід технічного напряму в держпідприємстві на базі судової адміністрації, яке займалося всіма судами по області. Він мене запросив до себе — якраз розширювали відділ. І я легко пішов — там пропонували заробітну плату, що вчетверо перевищувала мою на той час і становила 4000–4500 грн. На 2012 рік, це були хороші гроші, і їх давали одразу — без класичної для ІТ ситуації: «Гей, а можна мені +30% щороку, інакше я піду в сусідню компанію на +$500?».

Це держпідприємство писало софт, яке мало перевести весь документообіг у судах з паперу в електронну форму: призначення суддів на справи, розклади судових засідань, прив’язка записів судових засідань тощо. 

Ми ж були підтримкою цієї системи — катались по районних центрах і встановлювали «залізо» для софту, сам софт, хардвер, під’єднували до мережі. Вирішували і глобальні ІТ-проблеми судів — відчувався брак кваліфікованих кадрів, все ж бути айтівцем у суді ніколи не вважалося модним.

Пропрацював я там 3–3,5 року. Два з них я ще вчився чогось нового. Звісно, я факапив, та й досі вважаю, що краще помилятися, але робити, ніж сидіти в когось на вухах і тисячу разів обмірковувати наступну дію.

Перша ІТ-компанія

Влітку 2015 року я подзвонив своєму товаришу з університету. На той час він вже працював .NET-розробником на аутсорсі. «Слухай, — каже він. — Нашого сисадміна клієнт забрав в Ірландію. Зараз у нас відкривається вакансія. Не хочеш піти?».

Певний час я міркував над пропозицією, радився щодо цього з батьками. Зарплатну вилку мені озвучили на копійки більшу, ніж моя тодішня зарплата за трудовою на держпідприємстві. Але мені пропонували перспективу працювати з чимось новим.

Я погодився. Пройшов співбесіди, склав тести на системного адміністратора. У своїй першій IT-компанії я пропрацював трохи менше ніж рік.

Спочатку заробляв 4 500 — 5000 грн, згодом оплата зросла до 8 000- 9 000 грн. Там я вже добре ознайомився з серверами, трошки з Linux, хоча й залишався «Windows-man».

Дізнався, що таке Git, Development Life Cycle, continuous integration, continuous delivery. Навчився реліз-інжинірингу, щось білдити, пушити мобільні маркети, автоматизувати тощо. Загалом закріпив усе те, що вмів раніше, але в серйозних масштабах. Ще й прокачав англійську, спілкуючись із клієнтами.

Шлях у DevOps

За рік той самий товариш з університету, який тепер працював у «топгалері», загітував мене пробуватись у DevOps. Для стеку DevOps мені ще не вистачало знань. Там був серйозний акцент на Linux, куди більша взаємодія з розробниками, керування продом та клаудами. Я став надолужувати ці прогалини, і  навесні 2016 року, почав закидати CV на вакансії DevOps у Києві.

Розіслав менше 10, і три компанії мені відповіли. Одна відмовила, бо хотіла сеньйора. Інша компанія сказала, що, я маю прогалини у знаннях, і «ми перетелефонуємо».  Третя- київський аутстаф, проінтерв’ювала мене спочатку з HR, а потім я мав розмову з американським клієнтом, який запитував про мої знання у форматі: «А ти це знаєш? Так/Ні». На 66% його питань я відповів «так». Мені надіслали офер протягом кількох днів.

Я на нього пристав, переїхав до Києва і прийшов туди на скромну зарплату у $1250 і позицію Middle DevOps. Після випробувального терміну зарплата мала збільшитись до $1500. Однак закінчення випробувального терміну я не дочекався.

Коли я почав працювати, то мій клієнт — СТО у стартапі — майже не дозволяв мені ні над чим працювати.

Він давав базові операційні задачі з нульовою відповідальністю. Скидав мені книжки про технології, які використовувались у його стартапі і які я мав прочитати. Загалом, перш ніж справді підпустити мене до проєкту, він хотів зробити з мене «well done DevOps». На все це я ходив жалітися своїм «рабовласникам» з аутстафу, але безрезультатно.

Паралельно я намагався увірватись в київську DevOps-тусовку. Ходив на місцеві вебінари. На одному з таких вебінарів наймали людей у великий аутстаф, і я написав їм. З’їздив на співбесіду, де мені одразу ж дали офер на $2500. Я з легкістю погодився.

Мене взяли на позицію Middle DevOps влітку 2016 року. Працювалося мені там класно: я багато спілкувався, вривався у тусовку, ходив на різні конференції, загалом прокачував свої soft skills. Розуміння «а, то он що я роблю» почало з’являтися у 2017 році.

Ментор і вартість роботи

У цій же компанії я познайомився з людиною, яку вважаю своїм ментором. На той час він був Senior DevOps, роки на три старший за мене. Завдяки йому я навчився багатьох софтових штук — і збільшувати заробітну плату, зокрема. 

Основна думка, якої я у нього навчився, — правил немає, як і немає ринку. Дій за принципом «Fake it till you make it». Він навчив інакше ставитися до роботодавця, далі я це опишу в кількох порадах і доповню власним досвідом.

  • Перша порада: для свого роботодавця ти просто інструмент, і про це варто пам’ятати.
  • Друга порада — про зарплату. Обговорюючи суму компенсації, домовляйся саме про базову зарплату.
  • Третя порада: тебе наймають не за навички, а за результатами співбесіди.
  • Четверта порада: ніхто під час інтерв’ю не може порахувати, чи справді ти вартуєш тих грошей, яких просиш.

Після цього я встиг попрацювати у сканди навській країні, повернутися до Києва та працював навіть на двох фултамах одночасно. 

Як продати себе за $15 000

У певний момент я воскресив свій акаунт на Djinni, який довго припадав пилом. В мене там була зазначена бажана зарплата у $12 000 — я змінив цифру на $15 000. Поставив пунктик «пасивний пошук роботи» і час від часу відкривав профіль, аби перевірити запрошення. Здебільшого приходив спам, причому рекрутери порушували правила платформи: у мене стоїть $15 000, а вони пропонують $10 000 і кажуть, що більше платити не можуть.

І тут прийшли люди з одного стартапу й сказали: «А давай до нас». Зарплатної вилки в цьому першому повідомленні вони не вказали, тому я почитав про них, і як людина пожадлива запитав, чи є для мене зарплата у $15 000. Мені сказали, що так. І ми домовились про інтерв’ю.

Було три етапи: спочатку співбесіда з рекрутером, потім — з HR. На третьому етапі мені розповідали про продукт і компанію, я ставив свої запитання. Обговорив кілька питань із СЕО компанії, зокрема про стан ринку, в якому вони оперують, і тренди. Мені зробили офер, і я його прийняв. Якщо розповім більше деталей — стане надто очевидно, хто я :)

Поради тим, хто хоче заробляти більше

Все просто: прагніть щорічного зростання базової зарплати на 10–15%, а в українських умовах — і на всі 30%, доки не досягнете хоча б тих самих «мемних» $6 900. Якщо подивитись на мою історію, то я ж не отримував вчора $5000, а сьогодні — $15 000. У мене був дуже поступовий шлях зростання.

Якщо не підвищують заробітну плату, а натомість просто дають нову «личку» — треба слати такого роботодавця. Якщо кажуть, що ти й так заробляєш багато, у порівнянні з іншими співробітниками, — теж слати. І моментально надсилати CV куди тільки можна — краща пропозиція знайдеться завжди. Це стратегія, як дійти до $15 000.

Щодо хардових навичок, то не варто з головою стрибати у світ хмарних технологій. Прагніть до глибоких базових знань. Linux, Computer Science, мережі, розуміння, як працюють процесори — все це важливо. Глибоко знаючи базу і маючи Google та Stack Overflow, розібратися можна з будь-якою проблемою.

Як змінилися зарплати розробників через війну: дослідження
Як змінилися зарплати розробників через війну: дослідження
По темi
Як змінилися зарплати розробників через війну: дослідження
Не вистачає замовлень та грошей на зарплати. Які проблеми спіткали українських підприємців через війну
Не вистачає замовлень та грошей на зарплати. Які проблеми спіткали українських підприємців через війну
По темi
Не вистачає замовлень та грошей на зарплати. Які проблеми спіткали українських підприємців через війну
Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram
Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram
По темi
Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram
Як вижити IT-компанії під час війни

Рецепти від СЕО ZONE3000.

Читайте також
Djinni: в Україні на одну вакансію претендують три IT-спеціалісти
Djinni: в Україні на одну вакансію претендують три IT-спеціалісти
Djinni: в Україні на одну вакансію претендують три IT-спеціалісти
Сайт пошуку IT-вакансій Djinni заблокував російські й білоруські акаунти
Сайт пошуку IT-вакансій Djinni заблокував російські й білоруські акаунти
Сайт пошуку IT-вакансій Djinni заблокував російські й білоруські акаунти
Айтішник запропонував Djinni платити кандидатам за співбесіди, які забирають забагато часу. Чи згодні ви з ним?
Айтішник запропонував Djinni платити кандидатам за співбесіди, які забирають забагато часу. Чи згодні ви з ним?
Айтішник запропонував Djinni платити кандидатам за співбесіди, які забирають забагато часу. Чи згодні ви з ним?
Заханти мене, якщо зможеш. Які IT-фахівці наразі в супер-дефіциті: ТОП вакансій від найбільших роботодавців
Заханти мене, якщо зможеш. Які IT-фахівці наразі в супер-дефіциті: ТОП вакансій від найбільших роботодавців
Заханти мене, якщо зможеш. Які IT-фахівці наразі в супер-дефіциті: ТОП вакансій від найбільших роботодавців
LinkedIn рясніє сотнями вакансій для айтішників, IT-рекрутери раз у раз намагаються схантити хороших фахівців, а фахівці неквапливо вибирають роботодавця. На DOU опубліковано вдвічі більше вакансій, ніж рік тому, а djinni наповнюється все новими й новими позиціями. Ринок IT сильно перегрітий, і сьогодні склалася парадоксальна ситуація, при якій на одного претендента припадає десяток рекрутерів.  Деяких фахівців найняти особливо складно. dev.ua розпитав топових українських IT-роботодавців про те, яких фахівців їм найняти найскладніше і чому. 
1 коментар

Хочете повідомити важливу новину? Пишіть у Telegram-бот

Головні події та корисні посилання в нашому Telegram-каналі

Обговорення
Коментарів поки немає.