Як у 70+ освоїти SMM та мати мільйонну аудиторію в ТікТок. Історія 74-річної блогерки Баби Маші, яка не боїться сучасних трендів та хейтерів

«Встигала спатидві години на добу»

Я Марія, мені 74 роки, а прихильники TikTok та Instagram мене знають під ніком Баба Маша. За 55 років трудового стажу, які професія я тільки не змінила. Ніколи не сиділа без діла й бралася за всіляку роботу. Що не вміла — вчилася, і робила. Але й не підозрювала, що колись від переважно фізичної праці дійду до соцмереж. Й так, що будуть і мільйоні перегляди, й хейт у коментарях і новий досвід з усім цим жити. 

Після школи хотіла стати електриком, але батьки сказали однозначне «ні». Тому я пішла працювати на будівництво. Це була надзвичайно важка фізична робота. Далі працювала в кооперативі продавцем, а з часом стала завідувачем магазину. Так проробила 8 років, після чого мені запропонували перейти у виробничий сільськогосподарський кооператив. Подумала, що це хороший варіант: і зерно дають, і зарплату. Тепло, сидиш собі, маєш кабінет. А в магазині треба щонеділі й на кожне свято їхати на базу, підбирати товар, планувати обсяги… і будь то мороз, холод чи шалена спека.

Наважилася на зміни, і в Сумах вивчилася на бухгалтера, паралельно продовжувала працювати. Більшість часу займала секретарська робота й додатково я займалася нарахуванням зарплат для однієї бригади, усі документи проходили через мої руки.

У 1980 році захотіла бути шофером і мотоциклістом. Відкаладати не стала. Бо саме швидкість та маневреність мені допомагали встигати все: впоратись по господарству, робота, в обід знову додому до господарства, потім знову робота, родина тощо. Тоді моє життя прискорилось до 110 км на годину. Правда, все одно спати я встигала лише дві години на добу.

Вихід в інтернети

Скажу одразу, що ще декілька років тому й не могла уявити, що буду в цих «інтернетах». Після виходу на пенсію більше займалася домашнім господарством. А після смерті чоловіка стало зовсім нелегко… І уявити тоді не могла, що скоро з’явиться нове хобі. Ще й зі світу диджитал. А розпочалось все з онуків. Це вони почали все знімати і тихо викладати все в ефір. Я перший час знать не знала, що то бачать усі. 

Спочатку було здивування і навіть сором, що мене бачать всі. Я ж переймалася, що скажуть сусіди й односельчани. Мене всі в районі знають, бо в сільській раді працювала. Плюс я й не здогадувалась, що соціальні мережі — це куди більше ніж все моє коло знайомих. А потім ці перегляди на кілька мільйонів, відгуки та коментарі людей… і знаєте, припиняти вже не хотілось. 

Онуки купили мені планшет і телефон, зробили інтернет. Навчили користуватися всією цією технікою. Я все записувала, конспектувала, як звикла це робити на роботі. 

Почали з’являтися коментарі і я відчула потребу відповідати. Бо ж людина витратила свій час, приділила мені увагу. Спочатку соромилася, що люди бачать мене в домашньому вигляді, часом не прибрану в халаті чи не причесану. Знайомі не звикли мене такою бачити, бо як ходила на роботу, то завжди носила підбори й сукні, була підфарбована, робила зачіску.

Моя команда та натхнення

Ідеї для відео вигадуємо з внучкою Владою. Вона — моя головна ідейниця та  натхненниця. Всі теми беремо з життя. Мій блог і є про моє життя, без постановки показую свою рутину: навчання, робота, господарство, закупи, поїздки.

Наступним поворотним моментом стало моє знайомство з Hillel IT School. Воно розпочалося з навчання. Влада запропонувала спробувати безкоштовний спринт із SMM, а потім і повноцінний курс. Спочатку майже все було складним і незрозумілим, деякі слова навіть вимовити не могла. Більше всього не розуміла, чому не можна балакати по-нашому, а треба використовувати ось оці всі модні іноземні терміни. Але я не опускала руки й намагалася розібратися. І от коли зрозуміла людське значення тих слів, то й освоїти матеріал стало легше. 

З часом почала все більше знаходити аналогії зі свого досвіду. Здавалося б, моя попередня робота ніяк не пов’язана з диджиталом, але виявилося багато паралелей. Раніше працювала з друкарською машинкою, тому це допомогло освоїти клавіатуру на планшеті й телефоні. Завдяки роботі у сфері торгівлі я навчилася комунікувати з людьми й просувати продукти. Ці навички згодилися для спілкування з читачами і відповідей на коментарі та для співпраці з брендами.

Цікавий оффер

Після успішного проходження курсу Hillel IT Sсhool запропонувала мені співпрацю щодо створення контенту в соціальних мережах. Чесно кажучи, було страшно. Одна справа, знімати відео й вести свої соцмережі, а інша — відповідати за маркетингові активності компанії. 

Але й тут Владка мене підтримала й умовила спробувати. І що ви думаєте, мені сподобалось і все вдалося! Розказати про якісь продукти школи чи підібрати блогерів, розібрати кейси чи поділитись своїм досвідом — задач вистачає.  

І, звичайна, окрема історія, що вдається працювати в цій молодій команді. Вкотре, підтверджую свою думку, що наша сучасна молодь уж точно не пропаща) і за себе постояти може, і креативна, і  надихає, і є в неї і чому повчитися.  

А як же хейтери

Всіляке буває: комусь подобається мій контект, а хтось пише, шо то таке не личить жінці у літах знімати й показувати оці всі відео. Спочатку мене засмучувати негативні коментарі, але тепер я знаю, що вони теж допомагають блогу просуватися і не звертаю на це увагу. Та й не можна всім подобатися. У селі буває теж щось скажуть, але я не злюся, то все дрібниці.

Я вважаю, що у всіх різні характери, реакції, уподобання. Теж іноді такою буваю і важко сприймаю нове, тому й не ображаюсь і всіх поважаю. Можливо, в людини щось негаразд, тому намагаюся все одно побажати міцного здоров’я та удачі.

Але й популярність вже наздоганяє. Навіть зараз буває ще соромлюся уваги, як поїду у Ромни чи Київ.  На вулиці впізнають, підбігають молоденьки дівчатка. Це звісно дуже приємно, але досі не встигла звикнути.

Що змінилося в житті

Соцмережі стали важливою частиною мого життя. Бо це не тільки хобі, а й робота. Правда, яке ще треба поєднувати з побутом та господарством. Тому не можу сказати, що присвячую соцмережам весь свій час. Все ж дотримуюсь work-life баланс, як то каже молодь. Зараз маю рекламні інтеграції, співпрацюю з брендами. Водночас у мене й з’явився час, щоб приділяти собі. Частіше їжджу в місто, відвідую лікарів, роблю процедури краси. Маю змогу поїхати на таксі, а не лише раз на тиждень автобусом. Відео стали стимулом причепуритися, модніше вдягатися.

Люблю шопінг, часто ходжу в «Аврору, знаходжу там недорогі класні речі. Завдяки блогу маю додатковий заробіток. Звісно, діти теж допомагають. Але заробіток від блогу став хорошою допомогою до пенсії, що мотивує й надалі розвиватися.

Мене надихає сучасна молодь. Такі ви енергійні, відкриті, не боїтеся висловити свою думку й спробувати нове. Бажаю вам йти вперед і залишатися такими ж позитивними, чесними, непідкупними й сміливими. Ну і ми, ваші дорослі не будемо вас підводити. 

А тим, хто ще має сумніви щодо власного бренду чи ведення соцмереж, чи початку чогось нового — одна порада «точно не бійтеся». У нового нема перепон, а тим паче це точно не може бути ваш вік. Як людина, яка вже у 8 десятку, точно можу заявити у життя ще багато чого можна навчитись, і якщо не здаватись та вірити в себе, своїх рідних, то й результати вас точно порадують. 

50-річний Java-розробник з Кропивницького розповів, що прийшов до ТЦК оновити військовий квиток, щоб податися на бронь. Натомість отримав бойову повістку з викликом за 5 днів. Тепер він готовий позиватися до суду

По темi

50-річний Java-розробник з Кропивницького розповів, що прийшов до ТЦК оновити військовий квиток, щоб податися на бронь. Натомість отримав бойову повістку з викликом за 5 днів. Тепер він готовий позиватися до суду

«За 50 це точно більше тягар, ніж воїн». Комітет із нацбезпеки пропонує зниження верхньої ланки призовного віку з 60 до 50 років

По темi

«За 50 це точно більше тягар, ніж воїн». Комітет із нацбезпеки пропонує зниження верхньої ланки призовного віку з 60 до 50 років

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram

По темi

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram