UNIT.City — місце, де люди працюють... КРАЩЕ! Обирай свій простір просто зараз 👉
Марія БровінськаУвійти в ІТ
3 квітня 2026, 09:00
2026-04-03
«Я не очікував такої зарплати без досвіду». Історія колишнього слідчого податківця, який обнулив кар’єру у 30 і виграв, увійшовши в IT за три тижні
Ще у 2021 році Віталій Опайнич працював слідчим у податковій міліції — без вихідних, із постійним стресом і чергуваннями у свята. Сьогодні він — frontend-розробник у продуктовій компанії Dripify, із зовсім іншим ритмом життя, середовищем і відчуттям контролю над власним часом.
Його перехід в IT виглядає майже як кейс «з підручника»: кілька місяців навчання і лише три тижні на пошук першої роботи. Але за цим — вигорання, сумніви й рішення почати з нуля у 30 років.
Ще у 2021 році Віталій Опайнич працював слідчим у податковій міліції — без вихідних, із постійним стресом і чергуваннями у свята. Сьогодні він — frontend-розробник у продуктовій компанії Dripify, із зовсім іншим ритмом життя, середовищем і відчуттям контролю над власним часом.
Його перехід в IT виглядає майже як кейс «з підручника»: кілька місяців навчання і лише три тижні на пошук першої роботи. Але за цим — вигорання, сумніви й рішення почати з нуля у 30 років.
«Чергування на Різдво — це було нормально»
До переходу в IT життя Віталія виглядало як класична історія про державну службу: стабільність, але ціною постійного напруження і відсутності балансу. Режим роботи був жорстким і майже не залишав простору для себе. «Чергування на Різдво чи Великдень — це було нормально. Як і робота без вихідних», — згадує Віталій.
Він народився в Калуші, але кар’єру починав в Одесі — ще студентом працював помічником юриста. Потім — магістратура у Львові й робота в правоохоронних органах.
Спочатку — дільничний, згодом — слідчий у податковій міліції. Робота швидко перетворилась на безперервний марафон: складні провадження, жорсткі дедлайни і сотні сторінок документів щодня. «Ти постійно в напрузі. І це накопичується», — каже він.
Попри підвищення до старшого слідчого, відчуття, що «щось не так», тільки посилювалось.
«Вони виглядали більш живими»
Ідея змінити сферу не виникла миттєво — вона визрівала поступово, через спостереження і порівняння. Особливо — з людьми з іншого середовища.
«Вони могли просто поїхати кудись. Без погоджень. І виглядали більш живими», — розповідає Віталій про знайомих з IT.
У 2020 році він почав обережно занурюватися в нову сферу: читав DOU, дивився вакансії, розбирався, як влаштована індустрія.
І чоловік обрав frontend — через можливість швидко бачити результат роботи. Спочатку — HTML і CSS, прості макети й анімації. Потім JavaScript — і разом із ним відчуття масштабу. «Було відчуття, що це щось дуже велике. І ти такий: а я точно зможу?» — згадує він.
Перелом: Стамбул і рішення «вийти з гри»
Попри інтерес до IT, реальність довго не давала зробити рішучий крок. Робота виснажувала, навчання просувалося повільно, а невизначеність лише зростала. Потрібен був момент, який усе розставить по місцях.
«Я там зрозумів: якщо зараз нічого не зміню — нічого і не зміниться», — каже Віталій про свою поїздку в Стамбул у травні 2021 року.
Після повернення він ухвалив рішення звільнитися. На той момент податкова міліція вже перебувала у стані ліквідації — і це лише підсилило відчуття, що настав час рухатися далі.
Він пішов на курси в Beetroot Academy і повністю сфокусувався на навчанні. «Я сидів по 4–5 годин щодня. Просто занурився повністю», — додає майбутній розробник.
«Синдром самозванця був жорсткий»
Навіть після навчання впевненості не додалося — навпаки, почався найскладніший психологічний етап. Пошук першої роботи змусив зіткнутися з реальністю ринку і власними сумнівами.
«Ти дивишся вакансії й думаєш: ну це точно не для мене», — зізнається Віталій.
Він відгукувався на різні позиції — від верстальника до junior frontend на різних стеках. Головна мета була проста: отримати перший комерційний досвід.
Шанс з’явився через нетворкінг — норвезька продуктова компанія Skiwo. Далі — стандартний процес: англомовне інтерв’ю, тестове завдання, технічна співбесіда, розмова із CEO.
«Я не скажу, що це було легко. Але я якось пройшов», — говорить він.
Офер прийшов швидко — і навіть перевищив очікування.
«Я не очікував такої зарплати без досвіду», — додає айтівець.
Увесь пошук першої роботи в IT у Віталія зайняв близько трьох тижнів.
Нова реальність: «Почав зустрічати Новий Рік в сімейному колі»
Перші місяці в IT принесли чоловікові не лише нову роботу, а й відчутну зміну якості життя. Зміни торкнулися не тільки графіка, а й загального емоційного стану.
«Я отримав стабільні вихідні. Почав проводити Різдво і Новий рік вдома, із сім’єю, а не на чергуваннях», — розповідає Віталій.
Зменшився також рівень стресу, змінилось і робоче середовище.
«Люди більш відкриті. Більше комунікації. Немає постійного тиску», — каже він. Навіть попри війну, додає розробник, якість життя стала відчутно кращою.
«Робота слідчого — це теж про алгоритми»
Попередній досвід, попри кардинальну зміну професії, не зник безслідно. Навпаки — частина навичок виявилася несподівано корисною в новій сфері.
«Я не шкодую. Це була дуже сильна школа життя», — підкреслює він.
Ба більше — він бачить прямі паралелі з розробкою.
«Робота слідчого дуже схожа на пошук багів. Тут теж про логіку і побудову алгоритму», — пояснює Віталій. І додає: «Після служби дедлайн — це взагалі не стрес».
Сьогодні, вже маючи досвід у продуктових компаніях, Віталій дивиться на індустрію більш прагматично — без романтизації.
«Зараз складніше. Конкуренція більша. Плюс AI — всі трохи в напрузі», — каже він.
Його головний меседж — IT більше не про «легкі гроші».
«Якщо думаєш, що це легко — ні. Тут треба багато працювати», — зазначає айтівець. Але для тих, хто має внутрішню мотивацію, шанс є.
«У Харкові я була „людиною бетону“, агностиком-інтелігентом без прив’язки до традицій». Змінити ритм міста-мільйонника на життя в селищі на Буковині й почуватися абсолютно щасливою можливо. Ось історія айтівиці з EPAM, яка це доводить
«Я не шукав роботу, мене звабили. Team Lead мене змусили стати». Історія Senior AQA, який увійшов в IT у 39 років, і вже 10 років про це не жалкує
Діма Наумов — Senior AQA в Capgemini Engineering. 10 років він працює тестувальником, і готовий ламати всі можливі стереотипи про вхід в IT. Діма став айтішником у 39 років, залишивши успішну кар'єру в фінансовому світі та продажах.
Свою історію чоловік розповів dev.ua.
«Треба вірити в себе та йти (чи хоча би лежати) в бік своєї мети». Історія бухгалтерки, яка стала розробницею та виросла до Team Lead і ментора
Немає більш слушного часу для змін, аніж сьогодні. Шлях до професії мрії може бути ретельно спланованим зі шкільної парти або тернистим і сповненим пригод. Своїм досвідом переходу з позиції бухгалтера в ІТ-компанії до frontend-розробниці на проєкті в ній же ділиться Наталія Сингаєвська, Frontend Engineer у Levi9. Вона знайшла своє призначення та за чотири роки зросла зі стажистки до Team Lead на проєкті в Лондоні.
«Розіслала 200+ резюме, фідбек поки негативний». Як вінницька лікарка тимчасово застрягла на порозі входу в IT
Софія Тимошенко — сімейна лікарка в одній із приватних лікарень Вінниці. Зі своїх 25-ти років 8 вона присвятила навчанню медичній справі та подальшій роботі у сфері. Проте сьогодні в дівчини є нова ціль — стати айтішницею. Наскільки можливо новачку безболісно «ввійти в IT» — читайте в нашому матеріалі.
