Ми запускаємо розсилку про українське IT-ком’юніті. Залиште email, аби розуміти більше. Прем’єра — скоро!
Дякую! На вказану адресу надіслано листа для підтвердження підписки.
Hot! dev.media шукає менеджера з продажу спецпроєктів

Як я навчалась у EPAM University. Анонімна розповідь 18-річної джавістки

Увійти в IT — завдання не з простих, особливо коли ти гуманітарій, тобі 18, і ти вчишся в університеті. Проте бажання стати кращою версією себе, бути в тренді та забезпечити собі гідний рівень життя перемагає будь-які перешкоди. І наша героїня — яскравий цьому приклад. За бажанням співрозмовниці ми не називатимемо її імені. dev.ua публікує розповідь 18-річної студентки EPAM University про те, як це — увійти в IT власними силами, навіть коли ти з маленького провінційного містечка.  

Наша героїня розповіла dev.ua, як потрапити в EPAM University, чи важко там вчитися та які перспективи чекають на випускників.

Залишити коментар
Як я навчалась у EPAM University. Анонімна розповідь 18-річної джавістки

Увійти в IT — завдання не з простих, особливо коли ти гуманітарій, тобі 18, і ти вчишся в університеті. Проте бажання стати кращою версією себе, бути в тренді та забезпечити собі гідний рівень життя перемагає будь-які перешкоди. І наша героїня — яскравий цьому приклад. За бажанням співрозмовниці ми не називатимемо її імені. dev.ua публікує розповідь 18-річної студентки EPAM University про те, як це — увійти в IT власними силами, навіть коли ти з маленького провінційного містечка.  

Наша героїня розповіла dev.ua, як потрапити в EPAM University, чи важко там вчитися та які перспективи чекають на випускників.

Java як рушій

Мене завжди цікавила сфера технологій, але я не розглядала її як перспективу для роботи. Поки не почала вчити Java. F. Пізніше мій друг розповів мені про ЕРАМ University.

Спершу було трохи лячно крім звичайного самостійного перегляду відео й туторіалів приєднуватися до курсу, де навчатимуся в реальному часі разом з іншими людьми й викладачами, оскільки в університеті я на нетехнічній спеціальності.

Але врешті я насмілилась і подала заявку — програма безкоштовна, і, щоб туди потрапити, треба пройти відбір.

Відбір 

Першим етапом є проходження тесту з англійської. З дуже хорошими технічними навичками, але без мови, далі пройти не вийде. Бажано мати хоча б B1, але навіть якщо ви оцінюєте свій рівень нижче, спробувати варто.

Я б не назвала тест важким, хоч готуватись, звісно, слід — повторювати граматику, поповнювати словниковий запас. На мою думку, плюсом є те, що результат отримуєш у вигляді конкретного рівня, а не у форматі «пройшов/не пройшов».

Після цього технічний тест — це єдиний етап відбору, на якому перевіряють знання з програмування. Насправді тут також не було чогось складного. Питання покривають лише базові аспекти Java та OOP, ніхто не вимагатиме знання фреймворків, бібліотек чи якихось просунутих умінь. Крім того, є питання суто на логіку. 

Гадаю, будь-який курс з основами Java може дозволити здобути рівень достатній, щоб скласти тест.

Урешті-решт — інтерв’ю з рекрутером. Пам’ятаю, у день, коли чекала на результати технічного тесту, у мене мав бути залік з англійської. І от сиджу, повторюю матеріал, і що п’ять хвилин клацаю на вкладку з поштою. Залік я складала вже з удвічі меншим хвилюванням — якраз незадовго до початку отримала лист із запрошенням на співбесіду.

На цьому етапі оцінюють софт-скілли й знову ж, англійську. Технічні знання ніхто не перевірятиме, але підготовку ніхто не скасовував. В інтернеті безліч ресурсів з питаннями на інтерв’ю, які в загальному зводяться до того, щоб розповісти про себе в тому чи іншому контексті. 

Bubble: 10 безкоштовних способів увійти до IT — від найбільш очевидних до нестандартних
Bubble: 10 безкоштовних способів увійти до IT — від найбільш очевидних до нестандартних
По темi
Bubble: 10 безкоштовних способів увійти до IT — від найбільш очевидних до нестандартних

Власне, навчання

Усі етапи позаду — тепер ти вже учасник зовнішніх курсів. Особисто мені здається, що відбір не дуже жорсткий. Надвисоких вимог чи дуже складних завдань не було, і слухачами стає багато людей. Але дещо інший відбір починається далі.

Не зрозумійте мене неправильно — не бачила, щоб когось відраховували за неуспішність чи відсутність домашок. Але дехто сам може залишити курси — якщо темп навчання зашвидкий, або просто зрозуміє, що програмування наразі не цікавить.

Особливо це стосується кінця занять, коли наближається фінальний проєкт. Утім, насправді немає нічого неможливого, і навіть якщо до курсів ти практично не знав Java, є шанс під час навчання отримати базу й успішно їх завершити.

Але до цього пізніше — спочатку три місяці занять, по три години тричі на тиждень. Ми починали з основ — умовні конструкції, цикли й подібне. Поступово рухалися все далі по Java Core, охоплюючи колекції, багатопотоковість, Java 8 тощо. Ближче до закінчення програми розглядали xml, роботу з базами даних, веброзробку. 

Контроль знань

Крім ознайомлення з новими темами щотижня були заняття, присвячені розбору попереднього домашнього завдання. Тож якщо у тебе самого не вийшло, можна послухати пояснення викладача й побачити розв’язки інших студентів. 

Коміти, зроблені після дедлайну, мають меншу вагу, але все одно важливі. 

Домашки — узагалі дуже вагома частина навчання. Щотижня ми отримували завдання на закріплення пройдених матеріалів і мали надсилати їх у систему, що автоматично їх перевіряє. Тут було багато годин дебагу, коли на твоєму комп’ютері все працює, а після перевірки отримуєш купу провалених тестів, або навіть помилки компіляції. Але потім момент, коли бачиш свій промах (іноді зовсім очевидний) дуже тішить. 

Загалом домашка ставала поступово складнішою. Коли з першою можна було впоратися менш ніж за годину, вже всередині курсу бували завдання, з якими я могла сидіти годин по шість. Тут, звісно, це залежить від початкового рівня. 

Також багато часу треба присвячувати самонавчанню. Лекції дають основи, напрям, за яким рухатися, але для кращого розуміння потрібно опрацьовувати додаткові матеріали. Ти шукаєш їх сам, дослухаєшся рекомендацій викладачів, можливо, інші студенти діляться.

Іноді, щоб зробити домашку, треба перерити декілька туторіалів і проглянути не одне відео, поки знайдеш щось, що допоможе розв’язати проблему. 

Майже диплом

З наближенням завершення програми стає трохи страшно — на цьому етапі видають теми фінальних проєктів. Узагалі вважаю це дуже крутою частиною навчання. Річ у тому, що більшість домашніх завдань є академічними, приблизно ж такими, як на багатьох онлайн-курсах — на кшталт отримати ввід користувача, обробити його відповідно до якихось умов, вивести в консоль або створити імплементацію якогось алгоритму чи структури даних. І це непогано, такі завдання допомагають навчитися мислити логічно й розв’язувати завдання.

Але мені здається, коли людина приходить на на проєкт, маючи досвід виконання виключно таких задачок, то вона не знає, чого очікувати в реальному коді.

Коли ми створюємо свій фінальний проєкт, то маємо поєднати дуже багато здобутих навичок і розробити справжню бізнес-логіку — необхідні функції, роботу з користувачами. Ми вже приблизно знаємо, із яких компонентів складається типовий вебдодаток, вчимося дотримуватися вимог. Узагалі є досить багато пунктів, які треба виконати, технологій, які треба використати в проєкті, із частиною з них ми знайомі лише теоретично. Але абсолютно реально поступово самостійно розібратися.

Звісно, наші фінальні проєкти значно простіші, ніж реальні. Крім того, необов’язково досконало виконати всі вимоги для нього, щоб успішно захистити його — головне постаратися зробити найкраще, на що здатен. Але тепер ми маємо якесь уявлення щодо того, як приблизно виглядає справжній застосунок, і принаймні розуміємо, до чого готуватися.

Технічна співбесіда

Захисти — ще один період хвилювання. Для багатьох це була перша в житті технічна співбесіда. Тут ми не лише представляємо свою роботу, а й проходимо перевірку з теорії. Вона може стосуватися конкретно проєкту, а може виходити за межі його предметної області. Але під час консультацій викладачі радили нам теми, до яких готуватися, тож чогось неочікуваного не було. 

Особисто в мене зазвичай усе хвилювання пропадає після того, як починаю щось робити.

Захист проєкту — не виняток, спочатку було дуже страшно, але потім це просто перетворилось на цікаву розмову.

Інтерв’юери дуже привітні, давали вказівки, уточнювали, часом виправляли. Для мене це, мабуть, був найкращий досвід першої співбесіди, який лише міг бути.

Наступний етап стосується тих, хто успішно захистився. Точно не знаю, скільки людей проходить, але думаю, це абсолютна більшість від тих, хто довів проєкт до кінця.

Тоді студенти отримують запрошення в лабораторію — місце, де ми навчаємося індивідуально у власному темпі й закриваємо свої пробіли в знаннях. Тут потрібно присвячувати навчанню багато часу, але графік гнучкий. І врешті-решт, можна потрапити на інтерв’ю — а звідти, у разі успіху, на реальний проєкт. 

Що не так з IT-освітою в Україні. Дослідження
Що не так з IT-освітою в Україні. Дослідження
По темi
Що не так з IT-освітою в Україні. Дослідження
Мільйони в IT-освіту й десятки навчальних програм. Як EPAM SoftServe ELEKS Intellias Luxoft та інші дбають про майбутніх співробітників
Мільйони в IT-освіту й десятки навчальних програм. Як EPAM, SoftServe, ELEKS, Intellias, Luxoft та інші дбають про майбутніх співробітників
По темi
Мільйони в IT-освіту й десятки навчальних програм. Як EPAM, SoftServe, ELEKS, Intellias, Luxoft та інші дбають про майбутніх співробітників
В Києві запрацює приватний університет для айтішників. Навчатись у SET University  можна буде безкоштовно
В Києві запрацює приватний університет для айтішників. Навчатись у SET University можна буде безкоштовно
По темi
В Києві запрацює приватний університет для айтішників. Навчатись у SET University можна буде безкоштовно
Читайте головні IT-новини країни в нашому телеграмі
Читайте головні IT-новини країни в нашому телеграмі
По темi
Читайте головні IT-новини країни в нашому телеграмі
Про конкуренцію, ейджизм, працевлаштування, фейки та навчання.

«Стас IT-глаз» з черговою гарячею темою ІТ-курси в Україні.

Ми запускаємо розсилку про українське IT-ком’юніті. Залиште email, аби розуміти більше. Прем’єра — скоро!
Дякую! На вказану адресу надіслано листа для підтвердження підписки.
Читайте також
«Моя фінансова мета — накопичити $1 000 000, щоб мати пасивний дохід і жити на нього». Як айтішники витрачають гроші та в що інвестують
«Моя фінансова мета — накопичити $1 000 000, щоб мати пасивний дохід і жити на нього». Як айтішники витрачають гроші та в що інвестують
«Моя фінансова мета — накопичити $1 000 000, щоб мати пасивний дохід і жити на нього». Як айтішники витрачають гроші та в що інвестують
Зарплата айтішників в Україні — одна з найвищих. І ІТ-галузь під час війни — єдина галузь, яка зростає, попри війну. А айтішники — серед тих, хто найактивніше підтримують армію. Середній місячний донат айтішника становить 10% від зарплати, або $270. dev.ua вирішив розпитати айтішників, куди вони витрачають гроші й у що інвестують під час війни. 
12 онлайн-курсів із Java для новачків і профі у 2022 році
12 онлайн-курсів із Java для новачків і профі у 2022 році
12 онлайн-курсів із Java для новачків і профі у 2022 році
Java, як і раніше, входить до списку найпопулярніших мов програмування. Разом із Digital Defund склали список курсів, які підійдуть як новачкам, так і людям із досвідом програмування, і допоможуть опанувати цю потрібну мову.
Не Патроном єдиним. Айтішник з EPAM шиє військову амуніцію для собак: історія диво-стартапу для чотирилапих захисників України
Не Патроном єдиним. Айтішник з EPAM шиє військову амуніцію для собак: історія диво-стартапу для чотирилапих захисників України
Не Патроном єдиним. Айтішник з EPAM шиє військову амуніцію для собак: історія диво-стартапу для чотирилапих захисників України
Максим Лісович, Interior Designer в ЕРАМ Україна, поза роботою допомагає амуніцією українським військовим… собакам. Так, службові пси носять унікальні жилетки та нашийники, мають спеціальні аптечки та турнікети. Чотирилапі в такому «одязі» більш захищені та впізнавані.  За словами Максима, тільки на заході країни нас захищають сотні військових собак. Айтівець допомагає військовим кінологам нести цю службу гідно, забезпечуючи відповідною амуніцією, спеціальними аптечками та турнікетами. Нещодавно він провів три дні поспіль, власноруч відшиваючи нашийники та повідці. А ще два роки тому шити він не вмів узагалі. Ось історія диво-стартапу.
Австралійське задзеркалля. Історія Delivery Director EPAM, який через війну релокувався із сім'єю до Австралії: як адаптуватися та вижити за океаном?
Австралійське задзеркалля. Історія Delivery Director EPAM, який через війну релокувався із сім'єю до Австралії: як адаптуватися та вижити за океаном?
Австралійське задзеркалля. Історія Delivery Director EPAM, який через війну релокувався із сім'єю до Австралії: як адаптуватися та вижити за океаном?
Григорій Клімов — директор з делівері і керівник великої Platform Engineering-практики в EPAM. Понад 10 років він будував свою кар’єру в українському офісі, але війна змусила його з родиною кардинально змінити життя. В березні Григорій з дружиною і трьома дітьми поїхали з рідного Харкова, деякий час провели в ЄС, а згодом — вирушили до Австралії. «Я мріяв жити в цій країні, коли піду на пенсію. Але війна підштовхнула до того, щоб прийняти рішення значно швидше», — каже Григорій. Ось його історія.  

Хочете повідомити важливу новину? Пишіть у Telegram-бот

Головні події та корисні посилання в нашому Telegram-каналі

Обговорення
Коментарів поки немає.