У Донецькій області в селі Велика Новосілка стоїть одинока теплиця. Її побудували ще в 60-ті роки. Спочатку її використовували дуже активно, потім ці часи змінювалися періодами застою.
У Донецькій області в селі Велика Новосілка стоїть одинока теплиця. Її побудували ще в 60-ті роки. Спочатку її використовували дуже активно, потім ці часи змінювалися періодами застою.
У жовтні 2021-му після перемоги на конкурсі «Школа ТЕХНО» й отримання фінансування від компанії «Донецксталь» для теплиці настав «зоряний час» — і школярі разом з університетом ДонНТУ та школою перетворили її на «розумну» й інтерактивну, поєднавши аграрний досвід з інформаційними технологіями. Теплиця вже очікувала, як вона буде допомагати школярам заробляти гроші, вирощуючи зелень і полуницю, проводити наукові дослідження, брати участь у міжнародних конкурсах і долучитися до учнівської наукової діяльності. Але 24 лютого в Україну прийшла повномасштабна війна. Плани довелось відкласти.
Хлопець, який її створив, 17-річний Дмитро Давиденко, зараз живе в США. Він розказав dev.ua, як туди потрапив, що відбувалося, коли теплиця створювалася і яким чином він з Америки намагається побудувати в кожній області України по «розумній теплиці».
Дмитро вчився в школі № 2 селища міського типу Велика Новосілка, коли йому спала на думку ідея вирощувати корисні овочі, фрукти та зелень, але при цьому зменшити кількість зусиль, які для цього використовуються. Так він придумав, що можна створити комп’ютерну програму та механізми й датчики, які будуть контролювали ключові процеси вирощування. І разом із командою з 4-х однодумців-школярів і декількох учителів, які теж допомагали, вони втілили цю ідею в життя.
Створену теплицю побачили спочатку на конкурсі, який влаштовувала Мала академія наук, а потім розроблення вийшло на міжнародний рівень. У серпні 2021 року школяр узяв участь у програмі обміну майбутніх лідерів і переїхав до США. Але і там продовжив працювати над тим, щоби «розумну теплицю» побачив увесь світ, і взяв участь у канадському конкурсі «I can», конкурсі в Тунісі «I fest» та міжнародній технологічній виставці в Малайзії. У двох із цих заходах хлопець разом із теплицею здобув золото.
Дмитро народився на Донеччині та до 16 років жодного разу не був за кордоном, але каже, що вони з батьками дуже багато подорожували Україною.
«Мабуть, тому, що я дуже часто був далеко від дому, мені легко дався переїзд до Америки», — каже він.
Крім того, англійську Дмитро вивчав із 5 років, тож мовного бар’єра точно не було.
Далі був інтерес до шахів, тут допомагав дідусь і складання Кубика Рубіка. Крім того, заняття з дзюдо та карате. «А зараз обожнюю баскетбол і волейбол», — говорить Дмитро.
За словами юнака, найбільшим захоплення з дитинства був конструктор Lego, мабуть, через це зараз йому так подобається програмування, а «розумна теплиця» для нього була теж як конструктор.
Дмитро самотужки налаштовував усе електричне обладнання та під’єднував всі сенсори, а також програмував теплицю для автономної роботи.
Теплиця складається з датчиків температури, вологості, руху, освітленості, рівня води, газу. Усі вони керуються найважливішою частиною всього проєкту — платою Arduino.
«Коли до нас прийшли всі ці деталі, для мене був трохи шок, бо я про Arduino до цього ніколи не чув, але розбиратися було цікаво», — говорить він.
Для обігріву теплиці використовуватимемо котел тривалого горіння, який буде обігрівати теплицю тривалий час, система теплої підлоги для обігріву горщиків із рослинами, електричне опалення, яке використовуватиметься, якщо буде достатньо електроенергії для обігріву рослин.
«Котел, на жаль, не є автоматичним, але це дуже цікава ідея на майбутнє. Мені треба над цим подумати», — загоряється ідеєю винахідник.
Та за три місяці роботи Дмитра з помічниками «розумна теплиця» була готова.
Зараз Дмитро не полишає «розумну теплицю» та надію побудувати й не одну таку в Україні, попри навчання.
«Я хочу, щоб вони були по всій Україні, спочатку десь по одній на кожну область», — зазначає він.
А поки юнак як стартапер просуває свій проєкт на різних міжнародних конкурсах, шукає під нього інвесторів і фінансування.
За словами Дмитра, щоб побудувати «розумні теплиці», потрібно близько $200 000 в першу чергу на сертифікацію, матеріали й обладнання. Але мова йде не про одну, а про декілька теплиць.
Юнак мав навчатись за обміном в американській середній школі Північної Дакоти один навчальний рік, але війна «скорегувала» плани, йому довелося залишитися ще й на наступний.
«Сподіваюся, що в кінці цього навчального року я зможу все ж таки повернутися до України. Рік не бачив усіх і ще рік не побачу. Дуже скучив», — зізнається він.
Велика Новосілка зараз кожного дня під обстрілами, тому родині Дмитра теж довелося залишити свій дім. Вони переїхали на захід України.
«Теплиця лишилась там. Пошкоджена, але стоїть», — зітхає хлопець.
Про своє життя в приймальній родині юнак говорить піднесено: «Усе просто чудово, це найкращий варіант з усіх можливих». Крім того, він тут також знайшов нових друзів, хоч саме містечко й не дуже велике.
У США, де зараз хлопець, клімат дуже схожий на Донецьку область, рідний краю Дмитра. І він каже, що тут так само багато уваги приділяють сільському господарству: «Кукурудза, пшениця, соняшники — усе так, як удома, тільки дуже вітряно».
Юнак каже, що щодо саме життя в Америці він ще не до кінця розібрався, але школа там йому дуже подобається тим, що можна обирати предмети та зробити ухил саме на ті, що більше цікавлять.
А ось із негативних моментів хлопець відмічає практично повну відсутність громадського транспорту.
«Автобусів майже немає, усі їздять на автомобілях», — говорить Дмитро.
Попри розмаїття талантів, Дмитро ще остаточно не визначився з вибором майбутньої професії.
Зараз предмети у школі Дмитро обрав із направленістю до медичної сфери: медична термінологія, біологія, анатомія, крім уроків тригонометрії, статистики, інформатики, програмування й англійської, що є обов’язковою.
«Може, стану лікарем. Це цікаво. Дуже багато органів, можна обрати будь-який для лікування. А може буду займатися кібербезпекою — це теж щось дуже нове та цікаве», — шуткує хлопець.
