До Дня програміста. 5 українських науковців, які випередили свій час на десятки років і є предтечами сучасного ІТ

Віктор Глушков — батько української кібернетики і предтеча ШІ 

Символічно, що у День Незалежності України, 24 серпня, народився засновник української кібернетики — Віктор Глушков. Щоправда, було це у далекому 1923 році, коли Україна якраз втратила можливість стати незалежною раніше — внаслідок подій української революції 1917 — 1921 років — і на довгі роки опинилася у складі СРСР. 

Глушкова вважають одним з піонерів світової комп’ютерної техніки і основоположником школи вітчизняної кібернетики та інформаційних технологій в Україні. Саме він заснував і очолював Інститут кібернетики АН УРСР, де на той були закладені нові, на той час сенсаційні розробки. 

У 1956 році Глушков став завідуючим лабораторією обчислювальної техніки Інституту математики Академії наук УРСР, де якийсь час тому вже був розроблений перший радянський комп’ютер («МЭСМ»). Дещо пізніше, у 1962 році на базі Обчислювального центру Глушков створює Інститут кібернетики. Під його керівництвом, серед іншого, була створена і перша в світі «Енциклопедія кібернетики». 

Під  керівництвом Глушкова в Інституті кібернетики створені перші вітчизняні комп’ютери — «Київ», напівпровідникова машина «Дніпро» (на початку 1970-х років вона була обрана для прорахунку радянсько-американського космічного польоту «Союз-Аполлон»); комп’ютери серії «Промінь» та «Мир», інші машини для інженерних розрахунків, які були предтечами сучасних ПК. Серед розробок і багатопроцесорний обчислювальний комплекс ЄС-2701 з макроконвейерною організацією обчислень, що була запатентована саме Глушковим.

Під керівництвом Глушкова створені низка автоматизованих систем керування підприємствами, що на той час не мали аналогів у світі, та галузеві автоматизовані системи керування.

Деякі розробки Глушкова навіть відповідають нинішнім функціям штучного інтелекту та робототехніки, тож його наукове бачення значно випереджало час. Він прославився працями щодо автоматичного розпізнавання мови, брав участь у розробках «око-рука», «читаючий автомат». Ідеї Глушкова лягли у безліч різноманітних систем автоматизації та технологій. 

Катерина Ющенко — донька «ворога народу», яка розробила одну з перших у світі мов програмування високого рівня

Виявляється, українки були біля витоків ІТ ще задовго до того, коли цей термін взагалі набув популярності. Катерина Ющенко стала першою в СРСР жінкою-доктором фізико-математичних наук, і цей науковий ступінь був присвоєний їй за визначні роботи з програмування. Використовуючи досвід експлуатації вже згаданої вище «МЭСМ», Ющенко розробила одну з перших в світі мов програмування високого рівня «Адресна мова». 

Також Катерина Ющенко була засновницею першої школи теоретичного програмування в СРСР.  У 1954 році потрапила до Інституту математики, де працювала над «МЭСМ» разом з іншими вченими. Саме стикаючись з недосконалостями її роботи, разом з колегами розробила адресну мову, яка втілила два загальних принципи роботи комп’ютера — адресність і програмне керування. Створюючи зручну систему понять для опису архітектури комп’ютера і його системи команд, автори ввели в «Адресну мову» засоби маніпулювання адресами другого рангу.

Створення «Адресної мови» стало першим фундаментальним досягненням наукової школи теоретичного програмування, випередивши створення перших мов програмування Фортран (1958), Кобол (1959) і Алгол (1960). Катерина Ющенко стала співавторкою першого в СРСР підручника з програмування «Елементи програмування». 

Водночас, з самого дитинства Катерина Ющенко стикалася з надзвичайно складними особистими обставинами, які постійно ставили на карту її майбутнє. Її батька було визнано «ворогом народу», і тільки в 1954 році після смерті Сталіна батьки Катерини Ющенко були реабілітовані посмертно за відсутністю складу злочину. Зрозуміло, що внаслідок цього видатній науковиці довелося постійно боротися не лише за право продовжувати наукову діяльність, а і за своє життя в умовах репресивної машини СРСР. 

Борис Малиновський — головний конструктор машини «Дніпро»

Серед когорти українських вчених-кібернетиків, які жили і працювали приблизно в один час і зробили справді величезний прорив у галузі, варто обов’язково згадати і Бориса Малиновського. 

Разом з колегами працював над напівпровідниковою управляючою машиною широкого призначення «Дніпро», був її головним конструктором, а також над мікрокомп’ютерами широкого призначення («Электроника С5», «Нейрон»). Окрім того, був активно задіяний у проектуванні сигнальних процесорів для наземних та бортових цифрових систем зв’язку нового покоління. 

10 років — з 1969 по 1979 рік — був головою Ради автоматизації наукових досліджень при Президії Академії наук УРСР. До середини 70-х років в Академії наук УРСР зусиллями цього органу були створені близько 100 цифрових систем автоматизації. 

Борис Малиновський, серед іншого, здійснив велику роботу з науково-методичного керівництва масовою комп’ютеризацією Галузі промислових засобів зв’язку СРСР на базі мікропроцесорної техніки. Автор і співавтор понад 200 наукових праць і винаходів у галузі комп’ютерної науки й техніки. До речі, ще до листопада 2019 року, аж до самої своєї смерті, легендарний вчений був радником у низці державних структур з кібернетики та комп’ютерної науки і техніки. 

Сергій Лебедєв — основоположник радянського комп’ютеробудування 

Сергiй Олексiйович Лебедєв був засновником першого в континентальній Європі комп’ютера з програмою, яка зберiгається в пам’ятi «МЭСМ» і одним із розробників перших у світі цифрових електронних обчислювальних машин із динамічно змінюваною програмою обчислень. Під його керівництвом і за безпосередньої участі було створено 18 ЕОМ, причому 15 з них випускалися серійно. Досвід роботи Сергія Олексійовича Лебедєва унікальний, оскільки він охоплює період від створення перших лампових комп’ютерів, що виконували лише сотні і тисячі операцій за секунду, до надшвидкодіючих супер-ЕОМ на великих інтегральних схемах.

Лебедєв переїхав до Києва у 1944-му році, ще під час триваючої Другої світової війни, де був обраний академіком АН УРСР і призначений директором Інституту енергетики Академії наук України.

Спочатку він організував лабораторію моделювання і регулювання та продовжив свої дослідження з розробки пристроїв компаундування генераторів електростанцій, що підвищують стійкість енергосистем і покращують роботу електроустановок. Але двійкова система також не залишилася поза його увагою вченого. У той час будь-яких повних публікацій про двійкову систему числення і методику операцій над двійковими числами не було. Тож розроблена Лебедєвим методика виконання арифметичних операцій в двійковій системі числення і раніше розроблені чисельні методи розв’язання математичних задач стали теоретичною базою для побудови цифрової обчислювальної машини

В листопаді 1950 року на «МЭСМ» вже були виконані перші розрахунки — обчислення суми непарного ряду факторіала числа і зведення в ступінь, а в грудні 1951 року «МЭСМ» була прийнята Держкомісією АН СРСР в експлуатацію. Згодом він працював над багатьма іншими обчислювальними машинами — наприклад, у «БЭСМ-2» було реалізовано оперативний запам’ятовувальний пристрій на феритних осердях, широко застосовувалися напівпровідникові діоди, а також була вдосконалена мілкоблочна конструкція. На цій машині вже почалося розв’язання важливих задач, зокрема, розраховувалася траєкторія польоту ракети, яка доставила вимпел Радянського Союзу на Місяць.

У 1990-му році один з примірників «БЭСМ-6» був перевезений до Лондона і встановлений в Музеї науки як кращий для свого часу в Європі суперкомп’ютер. Останньою розробкою Сергія Лебедєва, запущеною в серійне виробництво, стала перша мобільна багатопроцесорна високопродуктивна структура з модульною пам’яттю ЕОМ «5Э26». Вона легко адаптувалася до різних вимог по продуктивності і пам’яті в системах управління спеціального призначення. Це була перша машина з автоматичним резервуванням на рівні модулів, яка забезпечувала відновлення обчислювального процесу при збоях і відмовах апаратури в системах управління. Вона також працювала в реальному часі, була забезпечена розвиненим математичним забезпеченням, ефективною системою автоматизації програмування і можливістю роботи з мовами високого рівня. 

Михайло Шлезінгер — автор розробок з автоматичного розпізнавання зображень

Михайло Шлезінгер у цій підбірці стоїть дещо відокремлено, адже його наукова робота припала на значно пізніший час, але від того не стала менш проривною. 

Професор Шлезінгер — видатний український вчений в галузі інтелектуальних інформаційних технологій, теорії розпізнавання образів та зображень, автор понад двохсот наукових праць. 

Під його началом виконані вражаючі комп’ютерні розробки — перший у СРСР читаючий автомат «ЧАРС», автоматична система розпізнавання креслень великого розміру «Теремки», система ідентифікації особи за зображенням її обличчя.

У свій час київський Інститут кібернетики у КПІ, де працював Михайло Шлезінгер, став своєрідним інкубатором для стартапів у сфері розпізнавання образів та зображень. На основі напрацювань інституту був запущений відомий стартап Viewdle, який згодом засновники продали компанії Google за $40 млн. При цьому Шлезінгер входив до наукової ради компанії.

Понад 40 проєктів і $6 млн інвестицій. Як працює Науковий парк SID City Львівської політехніки, якому сьогодні виповнилося 5 років

По темi

Понад 40 проєктів і $6 млн інвестицій. Як працює Науковий парк SID City Львівської політехніки, якому сьогодні виповнилося 5 років

В Україні легалізують нову дату професійного свята айтівців. Зеленський готує указ про День програміста: документ

По темi

В Україні легалізують нову дату професійного свята айтівців. Зеленський готує указ про День програміста: документ

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram

По темi

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram