🚀 Trustee Plus - картка європейського банку і криптогаманець. Встанови додаток 👉
Марія БровінськаНавколо IT
16 березня 2024, 09:00
2024-03-16
«Я мріяла грати на барабанах ще зі школи, але рада, що усе склалося так, як склалося. Що я QA Engineer, а барабани маю як хобі». Тестувальниця Uklon — про хоббі, натхнення та мотивацію
«Навколо IT» — рубрика, у якій ми збиратимемо все корисне для життя айтівця, що не стосується його роботи. Сьогоднішня героїня — Юлія Медкова, QA Engineer в Uklon, яка ще у дитинстві настукувала ритм за партою, а сьогодні — опановує барабани разом із драмеркою Монатіка та грає у гурті разом зі своїми тіммейтами. Юлія розповіла dev.ua про свій шлях навчання, що було найскладнішим у цьому процесі й дала поради з чого треба починати грати на ударних.
«Навколо IT» — рубрика, у якій ми збиратимемо все корисне для життя айтівця, що не стосується його роботи. Сьогоднішня героїня — Юлія Медкова, QA Engineer в Uklon, яка ще у дитинстві настукувала ритм за партою, а сьогодні — опановує барабани разом із драмеркою Монатіка та грає у гурті разом зі своїми тіммейтами. Юлія розповіла dev.ua про свій шлях навчання, що було найскладнішим у цьому процесі й дала поради з чого треба починати грати на ударних.
З чого все почалося
Люди, які вчаться грати на барабанах, часто кажуть, що їх підштовхнув до цього якийсь гурт чи альбом. У мене було трошки інакше.
У 6 чи 7 класі я доволі часто насткувала якийсь ритм по парті під час уроків. За це мене декілька разів виганяли з класу. У 8 класі я відкрила для себе рок, і вже тоді у мене зʼявилось впевнене бажання грати на барабанах. На максимум я його здійснила у 25.
Правильний вчитель — важлива частина успіху
Перші спроби підійти до інструменту почалися у 19. Я десь раз на рік записувалася до різних викладачів, але завжди щось заважало. То бракувало грошей, то бракувало часу, то все разом. Але найосновніше — мені не підходили викладачі. Я людина, для якої вчитель важливий. А на той момент траплялися викладачі, що давали постійно одне й те саме. Було нудно та нецікаво.
Наприклад, в тебе не виходить якийсь елемент — повторюй поки не вийде. Це давало купу демотивації і знищувало натхнення.
Втім, коли я знайшла свою викладачку, уроки стали постійними. З’явився прогрес та мотивація цим займатись. Її ім’я Катя Багінська. Вона була драмеркою у Володимира Дантеса, а зараз грає з Монатіком та в групі Renie Cares. Катя є для мене ідеальним прикладом викладача, бо усе чітко й швидко пояснює, розжовує, допомагає, якщо щось не виходить, шукає особливий підхід — на уроках присутня динаміка. З нею я почала працювати над своєю грою більш системно. Висновок: не кожен, хто вміє круто грати, вміє круто навчати.
Найскладніше — вловити темп
Складніше за все для мене було опанувати швидкість гри. Вона і зараз є складною. Логічно, що можливо зіграти будь-який елемент, якщо уповільнити його. А от пришвидшувати до бажаного темпу і не втрачати якість гри не завжди виходило.
У мене є багато пісень, які б я хотіла зіграти, але вони доволі швидкісні. Тож цей момент був для мене проблемою із самого початку.
До речі, це теж демотивувало: хочеш «настукати» улюблений трек, а не можеш, бо знаходитеся з ним на різних рівнях.
Коли я вперше зустрілася з Катею, то вона запропонувала мені грати такі відрізки повільніше, простіше, щоб пристосуватися. Мій внутрішній перфекціоніст відмовлявся це робити, що не давало мені розвиватися. Але з часом він перестав пручатися, і я змогла вчитися. Головне у цьому — терпіння й дисципліна. Плюс необхідно навантажувати себе потрошку, а не усім і одразу.
«Грай ту музику, яка подобається»
Якось колишній ударник O.Torvald, у якого я брала декілька уроків, сказав мені: «Грай ту музику, яка подобається». І я перейняла цю концепцію собі. Це ніби просто й очевидно, але багато хто робить всупереч, а потім страждає від цього. Уявімо, що я не сильно люблю джаз. Якщо я почну вчити джазові барабани, то скоріше всередині сама собі буду чинити спротив. Тому й обрала панк-рок.
Мені здавалося, що люди які слухають панк-рок, зникли. Всі друзі подорослішали, а я лишилась підлітком, який досі обожнює Sum 41. Втім, виявилось, що я не одна у своїй любові до панк-року. Рік тому наш Android Tech Lead Володимир Леонов запросив грати у свій гурт Leogluck. Ось, до речі, його історія. Я погодилася.
Партії місцями бувають доволі складні. Навіть такі, що необхідна третя рука, щоб це зіграти (хто знає, як інколи гітаристи пишуть драм-партії, зрозуміє). Але я дещо спрощую для себе складні моменти. І ось десь рік як я, він й басистка збираємося на репбазі, вчимо й граємо ці треки. Те, що ми зійшлися у музичному плані — здорово. У найближчому майбутньому плануємо зіграти концерт.
«Зараз я більше роблю, аніж спостерігаю як роблять інші»
Раніше я дивилась багато відео драм-каверів та лайвів з концертів улюблених виконавців. Здавалося, що це надихало, але насправді я просто створювала собі кумирів, ставала більш вимогливою до себе. У результаті засмучувалась, коли щось не виходило. Складалося враження, що я лузер, в якого нічого не виходить. Нещадно критикувала себе. Іноді це бувало як у фільмі «Одержимість», тільки я була одночасно і учнем, і вчителем.
Стараюся, а злий критик все одно мене постійно сварить за факапи. В такі моменти улюблене хобі ставало каторгою. Але зупинити себе було важко.
Ми часто забуваємо, що люди транслюють кінцевий результат. Весь шлях, що пройдено для досягнення цього результату, вони чомусь оминають. Це доволі проста концепція, але її далеко не всі усвідомлюють. Я наблизилася до гармонії з собою, стала з посмішкою ставитися до невдач. Це просто сказати, але насправді за цими словами криється колосальна робота над собою. І так, зараз я більше роблю, аніж спостерігаю як роблять інші.
З чого почати грати на барабанах
Перша порада — знайдіть класного вчителя. Він допоможе зростати та підлаштувати навчання під потреби.
Якщо у вас все добре з мотивацією та дисципліною, то можна обійтись без вчителя, але, як на мене, це складніший шлях. Тут могла б бути реклама якоїсь драм-школи.
Друга порада — ходіть самостійно займатися на репетиційні бази, крім занять з вчителем. У мене декілька разів новачки запитували який сетап собі краще купувати — електронний чи акустичний. Я спочатку даю цю пораду з відвідування репетиційної бази. Але якщо у людини немає можливості туди ходити, або дуже хочеться мати власний інструмент, то поділюсь своєю думкою.
Для акустики повинно бути окреме приміщення, типу гаража в приватному будинку, робити там звукоізоляцію тощо. У цьому електронна ударка вигідніша, її можна і в квартирі розмістити та регулювати гучність, або ж взагалі грати в навушниках.
У звучанні я віддаю перевагу акустиці. Електронні барабани — це програма, у якій закладені звуки. Авжеж можливо налаштувати звучання, але все ж на акустиці, як на мене, звук більш об'ємний, варіативний.
Електронку особисто я сприймаю як тренажер. Свою купила два роки тому. З неї у мене почався кращий прогрес, бо крім занять, я практикувалася ще й вдома. Хоча зараз я думаю її продати, бо частіше ходжу на репбазу.
У підсумку: не дивлячись на мою любов до акустики, для початківців я все ж раджу придбати електронні ударні.
Третя порада — починати з простого. Для початку беріть прості пісні, які вам подобаються. З комфортним ритмом, щоб можна було вивчити й зіграти. Бо набагато більше задоволення отримуєш, коли зміг щось подужати, а не впиратися у стінку й жалітися, що не виходить.
Замість висновку
Я мріяла грати на барабанах ще зі школи, але рада, що усе склалося так, як склалося. Що я QA Engineer, а барабани маю як хобі.
Обидва процеси мене однаково драйвлять, створюють переді мною завдання і цілі, від досягнення яких я щиро тішуся. Проте із барабанами мені більше важливий процес, ніж якась велика фінальна мета. Так, хочеться зібрати певні ачівки. Приміром, зіграти концерт чи вивчити складну пісню й виконувати її майстерно.
Але як там казали? «Ціль у подорожі, а не у пункті призначення»? Оце про мене й мої відносини з барабанами і не тільки.
«Відбирати та обробляти фото — ще більш монотонна робота, ніж писати код». Розробник Master of Code Global про фотохоббі як шанс інакше дивитися на світ крізь лінзу об’єктиву
