Вранці дев’ятого травня кривавого диктатора країни-агресора володимира путіна чекав неприємний сюрприз. Причому не десь там, в Україні чи в Чорному морі біля острова Зміїний, а прямо під носом, у Москві, на Варшавському шосе.
Вранці дев’ятого травня кривавого диктатора країни-агресора володимира путіна чекав неприємний сюрприз. Причому не десь там, в Україні чи в Чорному морі біля острова Зміїний, а прямо під носом, у Москві, на Варшавському шосе.
На головній сторінці одного з відомих пропагандистських видань росії «Лента.ру» з’явилася низка матеріалів із критикою президента.
Ось такі заголовки красувалися на сторінці:
Як з’ясувалося, причиною появи статей є не хакери. У «Лента.ру» повідомили, що це протест працівників.
Відповідальність за публікації взяли на себе керівник відділів «Економіка» та «Середовище проживання» Єгор Поляков та редактор цих відділів Олександра Мірошникова.
Єгор розповів, що разом із Мірошниковою вони відібрали близько 40-45 ключових кейсів/новин/фактів, які російські ЗМІ почали замовчувати після початку війни, розписали їх максимально докладно, намагаючись не впадати у пропаганду навпаки.
Редакція dev.ua зв’язалася з Єгором та дізналася подробиці медійного протесту. Його організатор також поділився думкою, що взагалі відбувається зараз у російських ЗМІ, та й загалом у російському суспільстві. Він також озвучив свою думку про те, що взагалі спричинило напад росії на Україну.
Я хотів би зрозуміти, як у редакції Lenta.ru поставилися до вашого вчинку?
Щодо реакції, давайте так сформулюю, якщо говорити про персональні якісь реакції, то всередині редакції це щось на кшталт 30-40 позитивних проти 0 негативних. Причому писали навіть ті люди в редакції, з якими я особисто не знайомий. Але я точно знаю, щонайменше кілька людей, які підтримують війну і, вважаю, що до нашої акції вони позитивно не ставляться.
А керівництво ваше, що вам сказало?
Ну, розкривати зміст розмов я не стану, вважаю, що в такому випадку це неетично. Але нічого «вау» там не було, була спроба тиску на підвищених тонах, але я був морально готовий, тому ми досить швидко зрозуміли один одного і розійшлися.
Як помітили «підступ» на стрічці?
Помітили чергові, які навіть не зрозуміли, що сталося. Через 40-50 хвилин після «оновлення» матеріалів у мене вже відбулася розмова на підвищених тонах із моїм безпосереднім начальником.
Вам довелося тікати кудись?
Так, я покинув росію.
Це було сплановано?
Так, ми із Олександрою (ще одна журналістка-учасниця акції) розуміли ризики, тому цей крок входив у наш план.
Логічне рішення. Я не дуже зрозумів, чому Марія Овсяннікова (редактор «Першого каналу», яка показала плакат NO WAR у прямому ефірі) одразу не втекла. І отримала якийсь на диво незначний штраф. Ви, до речі, з її акцією не знайомі? Вірите у постановку? Чи думаєте, було щиро?
Не знаю Марію особисто, тому її дії коментувати не готовий, мабуть, у неї були на те причини. Я не дуже вірю в постановку, тому що технічно, як мені здається, це не було виконано постановочно: від входу в кадр до звуку Марії та подальшим випилюванням її з кадру. Плюс сливи із середовища всередині федеральних каналів свідчать, що це була не постановка.
А можете пояснити, чому ви наважилися на такий крок? Для вас це означає дуже неоднозначні наслідки.
Та все дуже просто, Станіславе. Мовчання вбиває, у перший же день війни я зрозумів, що якось не спробую зробити щось — просто не зможу дивитися собі в обличчя вранці.
Совість та чесність перед самим собою — головні мотиви.
Розумієте, я, напевно, ну тисяч сто прокручував у голові ось такий діалог: що важливіше — робота чи життя безневинних жінок і дітей? Що важливіше: доля колег, що промовчали заради особистого комфорту, або доля безневинних жінок і дітей? Таких порівнянь я в голові прокрутив дуже багато, це було нереально важко й боляче, але жодного разу я не дійшов висновку, що щось може бути важливіше за життя безневинних людей.
Як думаєте, чому наважилися ви, а інші не наважуються?
Гарне питання, на яке я не знаю відповіді. Звичайно, я можу пафосно відповісти, що у мене сталеві яйця. Але це буде неправдою, перформанс нормально так надломив моє здоров’я, але я не жалкую. 75 днів війни мені було огидно. Соромно, боляче, прикро і т. д. Сьогодні, напевно, перший день, коли все це не гризе мене зсередини.
У вас є друзі, рідні в Україні?
Знаю, що вони нібито є, але я з ними не спілкуюся і не тримаю зв’язок. Це дуже далекі родичі, з якими я бачився кілька разів, коли був дитиною. З того часу про їхню долю мені нічого невідомо, а цей факт (наявність рідні) ніяк не вплинув би на мій вибір.
Наскільки складно взагалі ставити на сайт щодня неправду?
Теж непогане питання. Давайте зайду здалеку, відповідаючи на нього. Я закінчив університет у 2013 році. Моїм першим великим виданням була «Газета.ру» у 2014 році вже після Криму, тобто у мене майже не було шансів працювати у нормальному та вільному медіа. Після «Газети» я мав вибір піти у видання, яке б мені світило обшуками та увагою правоохоронних органів, або піти працювати в ТАСС — інших перспектив у мене тоді не було. Я вибрав ТАСС, очікуючи, що це буде гарний рядок для резюме та безцінний досвід.
Досвід був справді безцінний, я побачив, як ця байдужа машина працює зсередини, мене надовго не вистачило, але, повторюся, я дуже ціную цей досвід, у моїй подальшій кар'єрі він мені дуже допоміг, у тому числі й у випадку з перформансом. Після ТАСС мені запропонували очолити цілий відділ, за що я щиро вдячний керівництву «Ленти».
Повірте, спочатку (2017–2018 роки), це було дуже і дуже вільно і круто, дуже багатьма матеріалами я щиро пишаюся, дуже багатьма людьми, які працювали зі мною — я щиро пишаюся.
Але маховик цензури з роками розкручувався, я давно розумів і навіть казав колегам, що рано чи пізно, але ми розлучимося, бо в умовах, що перманентно погіршуються, працювати просто неможливо. Плюс, ви не забувайте, що я все ж таки керівник і якусь відповідальність перед колегами несу, часто я грав роль громовідведення для своїх колег та керівництва. Війна просто надала цьому рішенню максимальне прискорення, а про причини перформансу я вам уже сказав.
А як взагалі настрої зараз у медійників у Москві? Ви ж, мабуть, із ними по роботі перетинаєтесь? Що говорять? Яке до війни ставлення? У якомусь сенсі ми теж обмежені в розумінні про те, що відбувається у вас. Але екзитполи показують страшні цифри підтримки путіна.
Навряд чи я можу говорити від імені всіх медійників, але, гадаю, що у тих, хто має голову на плечах, схвалювати цю справу не можуть у принципі. Я дуже вузька персона для того, щоб цю справу «промацати», що називається, але судячи зі слів інших ЗМІ, судячи з якихось непрямих розмов, я б обережно сказав, що прошарок тих, хто проти — реально великий. Не говоритиму, що їх більшість, але скажу, що велика.
На соціальні опитування зараз орієнтуватися марно, та, справді, людей, які підтримують війну, багато.
Але ми з вами спекулюємо цифрами, не вдаючись до причин, а дарма. Вони підтримують, бо не бачать жахів війни, вони бачать: нацистів та бандерівців, які стріляють по своїх містах та тероризують мирне населення.
Уявіть собі, що ви простий росіянин із середньою зарплатою там на рівні 50к на місяць (а в регіонах це взагалі 20-25 непогано), у вас точно один незакритий кредит, ви намагаєтеся якось звести кінці з кінцями, ви не витрачаєте час на аналіз інформації, на зіставлення фактів — ви прийшли додому, вибачте зайо…аним, врубили телек і споживаєте, нехай навіть побічно одну точку зору з вкрай емоційною подачею, де вам щодня пестять вуха про «відродження великої Росії» та «хрестовий похід проти нацистів всього світу».
Я розумію претензії до росіян, але копаючись у причинах, намагаючись знайти відповідь на ваше запитання, для мене очевидно, що одна з головних причин — це бідність. Бідність породжує бідність. Бідні прошарки, як правило, неосвічені, бідними простіше маніпулювати, бідні не йдуть по піраміді Маслоу нагору, вони не мають на це ресурсів. А тут вам малюють чудову картину світу, розповідають про нескінченне «пекло на Заході та в Україні» та рапортують про успіхи великого народу на чолі з Володимиром Володимировичем. Як у це не вірити?
І це не кажучи про репресивні закони та в цілому недовіру до соціології в нашій країні
Плюс не забувайте, що Кремль реально бідні верстви тримає на вудці всякої там соціальної допомоги. Люди в такому захваті, коли влада дає їм аж цілих 10 тисяч рублів зверху, ви не уявляєте.
Lol
У всякому разі, за показниками трафіку на такі новини — це дуже добре видно.
На жаль, це не лол, а дуже сумна ситуація, багато в чому це причина війни. Ви самі бачите, до яких масштабів крадіжки та мародерства опускаються деякі військові.
Останнє питання: ви поїхали з росії. Все лишилося там. Що збираєтесь зараз робити?
Тут коротко відповім. Я хочу відпочити.
