Ініціатива уряду щодо обмеження доступу військовослужбовців до азартних ігор має законну основу, але спосіб її реалізації може викликати і правові, і суспільні питання. Таку оцінку дав партнер практики безпеки бізнесу юридичної компанії Juscutum Олександр Горобець.
Ініціатива уряду щодо обмеження доступу військовослужбовців до азартних ігор має законну основу, але спосіб її реалізації може викликати і правові, і суспільні питання. Таку оцінку дав партнер практики безпеки бізнесу юридичної компанії Juscutum Олександр Горобець.
Днями Мінцифри винесло на громадське обговорення проєкт постанови Кабміну, який передбачає обмеження участі військових в азартних іграх під час воєнного стану. Як зазначає Горобець, з формально-юридичного погляду така постанова має належну нормативну основу, оскільки спирається на зміни до профільного закону про державне регулювання грального бізнесу. Також, за його словами, автоматизований обмін даними між реєстром військовослужбовців і реєстром осіб, яким обмежено доступ до азартних ігор, загалом відповідає цифровій моделі держуправління.
Водночас юрист звертає увагу, що запропонований механізм фактично автоматично прирівнює всіх військових до групи, якій обмежують доступ до азартних ігор, без індивідуальної оцінки поведінки чи ризиків. Саме тут, на його думку, і виникають ключові проблеми.
«Формально постанова є законною, але містить ризики з точки зору конституційності та пропорційності обмежень», — зазначає Горобець.
Він також підкреслює, що йдеться про обмеження, яке вводять підзаконним актом, хоча воно зачіпає сферу особистих прав і свобод, а окремого механізму оскарження або індивідуального виключення з-під такої заборони проєкт не передбачає.
Окремо Горобець аналізує і соціальний бік питання. Він визнає, що держава реагує на реальну проблему, оскільки військовослужбовці в умовах війни перебувають під постійним стресом, а це підвищує ризики ігрової залежності. Але універсальна модель заборони, за його оцінкою, може дати й побічний ефект: сформувати відчуття недовіри до військових, посилити стигматизацію та навіть підштовхнути проблему в тінь.
У висновку юрист наголошує, що мета ініціативи є зрозумілою — захистити військових від фінансових і психологічних ризиків, пов’язаних з азартними іграми. Але оптимальним рішенням, на його думку, були б не тотальні обмеження для всіх без винятку, а гнучкіші інструменти: індивідуальні заборони, фінансовий контроль або програми підтримки для тих, хто справді має ризик залежності.
Раніше dev.ua писав про те, як за словами юристки практики вирішення судових спорів RELIANCE Олени Бондаренко, обмеження доступу військовослужбовців до азартних ігор під час воєнного стану можна вважати інструментом безпеки для зниження ризиків вербування, шантажу та фінансової вразливості в секторі оборони.
