«Володіння кодом втрачає комерційний інтерес». Олександр Єфремов — про відкриття коду Liquio, розробку ДСОМ і експансію в Африку. Велике інтерв'ю з CEO Kitsoft

Нині Kitsoft розробляє чергову велику систему, на яку нещодавно виграв багатомільйонний тендер — мова йде про Державну систему онлайн-моніторингу азартних ігор. Водночас, компанія активно поширює свою експертизу за кордон — як на європейські країни, так і на більш екзотичні для України африканські ринки.   

У великому інтерв’ю dev.ua Олександр Єфремов пояснив, чому Kitsoft зробив Liquio продуктом з відкритим кодом та як це змінило бізнес-модель; відповів, чи впливають політичні ігри на роботу його компанії та поділився, чим Liquio може здивувати розробників у плані інтегрованого в платформу ШІ-інструментарію. Також ми поговорили про особливості ринку праці у govtech і наскільки він відрізняється від класичного ІТ, а Олександр Єфремов згадав, з чого все починалося у 2007 році. Про це та інше — у тексті інтерв’ю.   

Kitsoft: з чого все почалося і де зараз  

— Давайте почнемо з невеликої ретроспекції. Ваша компанія на ринку дуже давно, і її, напевно, можна назвати ровесницею українського govtech. Якими були ваші перші продукти для держави, на чому почали заробляти перші гроші у цій сфері? 

— Я співзаснував Kitsoft у 2007 році, як тільки закінчив університет. Але на самому початку ми були, по суті, звичайним ІТ-аутсорсом, який працював і з бізнесом, і з держструктурами.

Відразу бачення, що ми будуємо govtech-компанію не було, а співпраця з державними органами була епізодичною. Гадаю, докорінна зміна у нашому розвитку і позиціонуванні сталася в 2015 році. І одним із перших напрямків стала цифровізація міста Києва.

Пам’ятаєте сервіс 15-51, який і зараз продовжує працювати? Коли ми його створювали, він викликав справжній резонанс. Ним запускалася електронна демократія, а кияни мали змогу через цей сервіс напряму поскаржитися на якісь проблеми — умовно, сфоткати яму на дорозі і відправити інформацію про неї. Це був наш перший досвід у govtech. Після цього ми почали створювати не один сервіс для столиці, включно з порталом міста Києва.

Цікаві були часи, приємно їх згадувати. Тоді ми вперше зіткнулися з типовим протиріччям у govtech — ми хотіли зробити класний UX, щоб сервіс був максимально комфортним для користувачів, а юристи кажуть — ні, відповідно до такого-то нормативного акту ми так не можемо.

В 2019-му році ми почали працювати над технологічною основою порталу “Дія”. З того часу минає вже сьомий рік. Десь тоді ми вже остаточно зрозуміли — треба фокусуватися на чомусь одному. Відтоді govtech і став нашою основною спеціалізацією. 

— Тобто, ваш шлях був визначений наявністю замовників у цій сфері? 

— Не тільки. З одного боку, у govtech з’явилися великі проєкти. Але після Революції гідності ми були натхненні щось змінювати в державі, і почали з трансформації державних сайтів. 

Ми зрозуміли, що нам це подобається робити. По-друге, на це є попит, хоча ринок і складний. А, по-третє, саме тут ми даємо найбільше added value. У тогочасному govtech різниця між станом, коли немає нічого, а потім ти це створюєш, була настільки разюча, що це мотивувало працювати саме в цій сфері. 

— Ви кажете, що ринок складний, але мені здається, що кожен бізнесмен каже так про свій ринок. Власне, в чому складнощі govtech-ринку, на ваш погляд? Якщо мова про конкуренцію, то вона невелика, адже в Україні, напевно, немає більше 5-10 гравців?

— Дуже високий поріг відповідальності. Тебе зразу лякають відповідальністю і вона дійсно є. Ти розумієш, що не достатньо просто добре вміти писати код, бо потрібно розуміти процеси, нормативні положення і наслідки того, що ти робиш, якщо щось піде не так. А це, зокрема, підвищені вимоги до кібербезпеки та захисту персональних даних. Тобто, ти працюєш з системами, де помилка може вплинути не на одного клієнта, а на сотні тисяч або мільйони людей. 

Другий аспект — це державні закупівлі. Це складні процедури, бо замовники виставляють критерії, дивляться на попередній досвід, щось треба доводити. Ти маєш слідувати формальним процедурам, бо у тебе може бути класна ідея і продукт, але якщо не вчасно подався чи забув долучити важливий документ — тебе просто відсіюють на тендері. 

Буває і так, що державі дуже потрібна система, але грошей в бюджеті просто нема.

У класичному бізнесі, як правило, все трішки по-іншому. Саме через це на ринку сформувалося відносно невелике коло компаній. Думаю, це коло потрібно розширяти, щоб держава мала ширший вибір технологій.

Саме з цією метою платформу Liquio ми зробили open source. Інші IT-команди можуть використовувати наш досвід, а ми їх навчаємо і сертифікуємо. 

Я думаю, ми немало робимо, щоб govtech-екосистема розвивалась, щоб на ринку використовувались open source-технології і спільні стандарти, щоб ніхто не “вигадував велосипед”. Бо роботи достатньо для всіх і не тільки в Україні, а і за кордоном. 

— Ви згадали про специфіку державного фінансування. А як вирішуєте проблему, коли певний продукт треба зробити до певного строку, а гроші під це досі не виділені? Ви працюєте на державу в борг?

— Законом заборонено працювати на державу в борг. Все може бути ще гірше.

За моїм досвідом — це трапляється рідко, але можливість така існує. Найчастіше ми стикаємося просто із затримками по оплаті, коли ти вже створив продукт. Або, якщо продукт створюється кілька років і мова йде про складну систему, то ти реалізував перший етап, а потім чекаєш, коли буде оголошено тендер на другий. Відповідно, це паузи в роботі команди і в фінансуванні. Треба бути до цього готовим. Як виходимо з цього? Резервуємо кошти, щоб перекрити проблеми майбутніх періодів. 

Що змінилося в українському govtech за 20 років 

— Ви згадали про створення компанії у 2007 році, з того часу минуло майже 20 років. Можете порівняти стан govtech-ринку 20 років тому і зараз? 

— На той час govtech-ринку, по суті, не існувало. Як я вже казав, він став значно більш структурованим з появою Prozorro і відкритих закупівель, а також міжнародних донорів. Цей процес почався приблизно з 2015-го року. 

Однією з головних відмінностей я би назвав масштаб проєктів. Якщо на початку йшлося про конкретну систему документообігу або сайт, чи автоматизацію одного процесу, то зараз — про трансформацію цілих сфер. Цей масштаб сильно змінився після створення Мінцифри, коли цифровізація стала одним з державних пріоритетів. 

Ще однією відмінністю було те, що раніше державні системи будувалися з нуля, і все це було дорого і складно підтримувати. Звісно, через це виникав і vendor lock-in — для цього використовувалися дуже екзотичні технології. 

Ми теж стояли перед цим вибором — чи продовжувати створювати кожен державний сервіс окремо, розробляти його з нуля, чи інвестувати у власну платформу. З того, як рухається govtech в інших країнах (а ми вивчали досвід Естонії, Британії, Данії), ми зрозуміли, що платформний підхід дасть можливість створювати державні сервіси швидше. Тоді ми почали будувати власну платформу Liquio, щоб “збирати” державні послуги, контрибуючи готові компоненти у кожний новий проєкт. 

Мета — не ускладнювали систему, а навпаки її спрощували, щоб можна було перевикористати інтеграцію або використати шаблон. В результаті, якщо цикл розробки з нуля може тривати, наприклад, 6-12 місяців, то на основі платформи Liquio сервіс можна запускати за місяць-півтора.

Тобто, govtech пройшов шлях від автоматизації окремих послуг до побудови цифрової інфраструктури.

— У вашій відповіді прозвучала фраза про проблему vendor lock-in. Хіба вона зникла? Наскільки розумію, принаймні в кількох великих державних структурах вона досі існує. До речі, той факт, що ви відкрили Liquio для інших команд — це теж своєрідний превентивний хід, аби Kitsoft не звинувачували у vendor lock-in? 

— Почну з другої частини питання. Загалом це була наша стратегія розвитку. Тобто, зараз майже всі країни — і Україна одна з перших — роблять ставку на Digital Sovereignty, тобто побудову свого цифрового суверенітету.

Програмний код разом зі скриптами деплою та документацією ми вже доволі давно передавали державним структурам. Тобто, вони це мали і так, тож могли, в принципі, робити ставку на інші компанії. У нас ніколи не було інструменту, щоб все зав’язати на собі. 

Але щоб збільшити і підсилити нашу екосистему ми заопенсорсили Liquio, щоб інші компанії або експерти, які цікавляться цією темою, могли вивчити наш продукт, сформувати своє враження, використати у власних розробках. 

Для нас цей крок — канал залучення більшої кількості партнерів і збільшення ком’юніті.

За кордоном є приклади схожих компаній, які працюють по схожій моделі. І всі вони зробили вибір в бік OpenSource. Як приклад можу згадати систему захищеного суверенного чату Matrix і Element — компанію, яка розробила цей протокол. 

Перша частина питання була про vendor lock-in, чи існує він досі? Так, думаю, що існує. Є певні сфери, які давно не реформувалися, і я дуже сподіваюся, що у держави вистачить наснаги для того, щоб перейти там до більш прозорого підходу, який базується на Open Source та відкритому ринку.

Ми в цьому зацікавлені. Знаю, що багато компаній в цьому теж зацікавлені. І держава в цьому зацікавлена, хоча є великі і складні системи, які будувались роками, тож швидко перейти з них не вийде. Плюс, це потребує фінансування, а зараз, в умовах повномасштабної війни, про це говорити важко. Тому тут потрібен зважений підхід. 

ДСОМ як електронна система і об'єкт політичних баталій   

— Хочемо ми цього чи ні, але govtech також пов’язаний з політикою. Кінцеві рішення приймаються політиками; проєкти теж часто затверджуються політиками, а хтось використовує цифрові продукти для політичного піару. Наскільки жорсткі політичні пертурбації — наприклад, такі, як недавно в уряді —  впливають на роботу вашої компанії? 

— Ми проходили через роботу з різними урядами, адже працюємо з державним сектором багато років. За цей час змінювалися команди. Були ситуації, коли приходили нові керівники, які не хотіли продовжувати реформи попередників. Іноді це означало зупинення проєктів, але це досить рідкісний сценарій. 

Тож я завжди виходжу із того, що для нас як технологічної компанії мета — мати сильну експертизу. Якщо ми вміємо створювати реальну цінність і можемо вирішувати складні завдання, а ми можемо це робити, то наша експертиза буде потрібна незалежно від політичного циклу. Так, можуть бути паузи, зупинки, зміни курсу. Вони можуть впливати, але безпосередньо працювати нам не заважають.

— А наскільки ви відчуваєте політичний тиск при розробці деяких продуктів? Зокрема, наприклад, стосовно Державної системи онлайн-моніторингу для PlayCity? Адже навколо цього органу розвивалися справжні політичні баталії. 

— Коли ти робиш регуляторну систему, то є гравці, які зацікавлені в тому, щоб ринок ставав більш структурованим, прозорим і білим, а є ті, які не зацікавлені.

Я не готовий говорити про конкретні персоналії, тому що ця дискусія ні до чого не призведе. Але точно є суспільний запит на те, щоб реформувати цю сферу. І наслідком цього є розробка ДСОМ — де строки на розробку короткі, а запит на те, щоб зробити її якісно, дуже великий.

Ми перемогли у відкритому тендері: це була розробка першої черги системи в минулому році. За 2,5 місяці ми зібрали найпотужнішу команду, сконцентрували її на цьому, створили і запустили в експлуатацію на базі Liquio високонавантажену платформу, яка розрахована на 100 000 операцій в секунду.

Тобто, проєкт технологічно складний, і його можна оцінити за конкретними показниками.

До системи вже приєднано в тестовому режимі майже всі платформи на ринку.

Тому можу констатувати — як не дивно, але політичні дискусії навколо цього насправді не вплинули на нашу технологічну роботу. Але ми розуміли, працюючи над цим проєктом, що будь-які негаразди чи баги, якщо ми їх допустимо, будуть подані суспільству через критичну “лінзу”, яка їх збільшить і підсилить. 

Зараз, до речі, ми перемогли у відкритому тендері на розробку другої черги. Вона розширить систему від моніторингу фінансових операцій до більш комплексної картини. 

— Чи можете доступною мовою пояснити читачам, як власне працює державна система онлайн-моніторингу? Який функціонал ви втілюєте в своєму продукті? 

— Раніше у держави не було інструменту, який би давав повну картину того, що відбувається на ринку. Тобто, це дані про ставки, про виграші, про повернення коштів, загалом обсяги операцій. Ці дані збиралися фрагментарно — можливо, у вигляді прорахунків або екселівських звітів. Тобто, це ручні процеси. 

ДСОМ змінює цей підхід, тобто дані про будь-яку операцію доходять до держави вже в момент її здійснення. Це real time моніторинг, і ви можете собі уявити кількість таких операцій з усіх платформ.

Тому тут потрібне хороше архітектурне рішення, щоб воно витримувало це навантаження. Зараз перша черга вже працює в режимі дослідної експлуатації —  система збирає дані про ставки, про виплати виграшів, повернення коштів, всі ці операції.

Ми хочемо, щоб з цього всього сплачувались податки. У цьому зацікавлена держава, в цьому зацікавлене суспільство. Але коректність розрахунку податків перевіряється на основі первинних операцій. Для чого потрібна друга черга? Вона розширює систему від моніторингу фінансових операцій до всього циклу гри: наприклад, внесення коштів, ставки ще до отримання результату. ДСОМ також зможе фіксувати операції з ігровими замінниками гривні, коли там є якісь токени всередині, дані про роботу грального обладнання, бо це не завжди чисто онлайн, це можуть бути гральні автомати і т. д.

Другою чергою також розширюються аналітичні можливості системи: додаються звіти, аналітика, можуть підключатися спеціальні алгоритми, які будуть знаходити аномалії. Також передбачається інтеграція з державними органами. Важливе питання — це захист даних.

Інформація про операції передається до системи в знеособленому форматі, тобто держава отримує дані, необхідні для моніторингу без розкриття особи. Після запуску другої черги держава вже матиме цілісну картину роботи ринку.

Відкритий код як модель масштабування 

— Ще одне питання щодо рішення відкрити код Liquio. Мотивацію ви пояснили. Але наскільки це вплинуло на вашу бізнес-модель? Банально кажучи — чи стали ви через це менше заробляти. 

— З домінуванням AI володіння кодом взагалі втрачає комерційний інтерес. Адже набагато простіше стало повторити якісь алгоритми і код, маючи доступ навіть до інтерфейсів платформ.

І якщо партнер має доменну експертизу на певному ринку і йде в проект, він може долучати нас як технологічних експертів.

Тобто, завдяки цьому у нас уже формується додатковий канал доходів, формується система партнерів і відкриваються двері на нові ринки. Ми зараз активно підходимо до міжнародних проектів, заходимо в нові країни.

Тому, коли ти заходиш з відкритою технологією і одразу позиціонуєш, що твоя задача — навчати місцеві команди і разом з ними розвивати цифрові системи, то Open Source-модель дає тобі набагато більше можливостей зростання, ніж локальних фінансових втрат. Чим більша екосистема навколо Liquio, тим більше можливостей для нас.

Від Бельгії до Кот-д'Івуару: про міжнародну експансію Kitsoft  

— Розкажіть про свій вихід на міжнародні ринки. Куди ви вже зайшли і в якому статусі?

— Близько року ми розвідували, як взагалі працює міжнародний ринок, знаходили закономірності, потім вибудовували структуру представників, експериментували з маркетинговими механізмами. Зараз наші офіси відкриті в Брюсселі і Берліні.

Із запущених проєктів — проєкт на Liquio в Бельгії, називається BelDoc. Він дозволяє відкривати бізнес онлайн — те, до чого ми вже звикли в Україні, але чого не існувало на ринку Бельгії. Там трошки складніше з регулюванням, але ми знайшли способи запустити це рішення.

Зараз робимо кілька пілотних проектів з німецькими містами. 

В Африці наш найбільший успіх — в Кот-д'Івуарі, де ми працюємо з місцевою державною корпорацією. Вона поставила за мету освоїти технології Liquio і зрозуміти, як працює наша платформа і як створювати на ній послуги. Тож ми активно задіяні в розгортанні платформи, навчанні команди і створенні першого пакету сервісів. 

Є ще кілька пілотних проєктів на міжнародному рівні з такими організаціями, як ITU і World Bank, а також кілька африканських країн, зокрема Мавританія, Сенегал, Нігерія, з якими ми розпочинаємо співпрацю і робимо пілотні проєкти. 

Всі вони на різних рівнях розвитку, але дивляться в один бік — цифровізація процесів, спрощення життя для громадян і бізнесу, підвищення ефективності держави, підсилення економіки. Скрізь стоять ті самі виклики і проблеми, що і в Україні колись — розпорошеність систем, фрагментарність, vendor lock-in. Нічого з цього не є унікальним для нас: і більш розвинені країни, і менш розвинені стикаються з тими ж проблемами. 

— А наскільки складно для вашої команди зрозуміти реалії інших країн? В Україні ви на ринку 20 років, знаєте всіх і все. Яким чином проводите якийсь ресьорч перед виходом у інші країни? Особливо в доволі екзотичні, про які ми мало знаємо. 

— У нас є методологія дослідження ринків, де ми фокусуємося на розумінні основних моментів. Перш за все — як працює їхня цифрова інфраструктура. Адже коли приходиш, ти не розумієш, як у них відбувається ідентифікація, як організовані державні реєстри, як підключатися до них. 

Часто політики і країни заявляють про те, що у них вже щось запущено, але ти починаєш з цим працювати і розумієш, що це взагалі непрацююча історія. Зате тепер у тебе з’являється інша можливість — запропонувати альтернативу. Тобто, треба бути трошки хастлером, дивитись на можливості.

Ми вибудовуємо свою методологію досліджень таких ринків і, по суті, будуємо для себе карту цифрової інфраструктури кожної країни. Зафарбовуємо “темні зони”, поступово відкриваємо її для себе і накопичуємо ці знання та досвід. 

"Обрій" як ілюстрація розвитку українського govtech 

— Хотів запитати про вашу участь в одному з найбільших нині українських цифрових проєктів “Обрій”, який теж побудований на Liquio. Наскільки ваша компанія залучена в цей проєкт?

— “Обрій” — хороший приклад, щоб проілюструвати розвиток українського govtech. Kitsoft створив технологічну основу як імплементатор Liquio для екосистеми ринку праці, а інші команди зможуть створювати і розвивати нові сервіси на основі цього. Тобто, ми допомогли сформувати архітектуру рішення, розгорнули продуктивне і тестове середовище на потужностях Державного центру зайнятості. Ми налаштували інфраструктуру і передали замовнику повний контроль над цим.

Окрім того, ми навчили команди, які і далі працюватимуть з “Обрієм”. Це 10 спеціалістів, які пройшли 120-годинний курс роботи з Liquio. Є ще кілька компаній, які теж з “Обрієм” працюють і теж проходили в нас навчання. Відповідно, це якраз тест принципово іншого підходу, коли державна команда отримує не лише готову систему, а й технологію, власну експертизу і може далі розвивати цю систему самостійно.

— Ви сказали, що команда, яка працює над “Обрієм”, пройшла у вас 120-годинний курс навчання. Як проходить навчання? У вас в компанії сформований окремий підрозділ, який займається навчанням інших команд? 

— Це так. Загалом сьогодні з Liquio вже працює 12 команд, включаючи дев’ять приватних компаній. Для цього у нас є система навчання: своєрідна комбінація онлайн-курсів, відеоуроків і персонального менторингу. 

Але це не один, а ціла низка курсів. Наприклад, Liquio Basic, який знайомить з загальною архітектурою і принципом роботи. Для low-code-розробників, які працюють на Liquio — це два рівні low-code basic і low-code advanced. А для бізнес-аналітиків є окремий курс Liquio Business Analyst.

Також є навчання для девопсів саме по розгортанню Liquio. Тобто, навчання побудоване відповідно до ролі спеціаліста. Окремий підрозділ Kitsoft займається навчанням, і окремий підрозділ — подальшою підтримкою партнерів.

Наше навчання взагалі є максимально практичним, тобто учасники працюють з конкретними сценаріями, вчаться самостійно створювати сервіси, а після курсу отримують персональні сертифікати. 

Один з найбільш резонансних прикладів цього року — ми підтримували GovStack Women in GovTech Challenge. Це міжнародний конкурс, де понад 200 учасниць із 85 країн протягом шести тижнів працювали в міжнародних командах, і вони працювали саме на Liquio. Це був курс зі створення державних послуг end-to-end.

Крім того, на міжнародному рівні ми проводимо трьох-чотирьохденні офлайн-воркшопи, коли різні команди працюють разом з нашими менторами на Liquio і створюють практичні послуги. Наприклад, в Чорногорії ми створили дві такі послуги: сплата податку на нерухомість і послуги з реєстрації бізнесу. Так само ми їздили в Мавританію, і там теж робили онлайн-послуги з реєстрації бізнесу. Зараз, як я казав, в Кот-д'Івуарі робимо навчання. Тобто, це частина моделі нашого масштабування.

Окрім того, навколо нашої платформи ми створили ще Liquio Community — воно є міжнародним, і туди входять спеціалісти, які працюють з нашою технологією, та партнери. 

ШІ у Liquio і кібербезпека: що на часі  

— Хотів ще запитати про ШІ-інструментарій в Liquio. Десь рік тому у вас на сайті була новина про те, що ви запустили вбудований ШІ-інструментарій. Як він розвинувся за цей час? 

— Загалом у нас створений уже не просто набір окремих ШІ-інструментів, ШІ — це частина технології створення сервісів. У нас у Liquio є такий інструмент, як Builder, який дозволяє перетворювати технічне завдання на первинну структуру майбутнього сервісу і генерувати форми на основі формалізованого технічного завдання.

Є Copilot, який дозволяє спільно з low-code-розробником налаштовувати і змінювати процеси, він підказує різні приклади, надає шаблони. Є також Assistant, якому можна в режимі реального часу задавати питання щодо документації та певної бази знань на Liquio. 

Також ми взяли участь у проєкті “Дія AI”, тобто це ШІ-асистент на порталі “Дія”. Він вже в проді, а недавно ще й отримав апгрейд функціоналу по роботі в голосовому режимі. 

Зараз ми також розвиваємо MCP-інтеграцію. Це і автоматизація процесів створення low-code, і підготовка та перевірка технічної документації по проєктам, рутинні операції, формування тест-кейсів.

Тобто ШІ вже перестав бути помічником в конкретній задачі, він end-to-end допомагає у всьому процесі створення державних послуг.

Адже те, що колись здавалося проривом — зараз базовий рівень. Тут треба бігти, щоб просто втриматися. 

— Не можемо не спитати про тему, яка тригерить багатьох у контексті державних електронних послуг — це кібербезпека. Особливо зараз, під час повномасштабної війни, коли загрози дуже змінилися. Що робите, аби по-максимуму захистити системи? 

— Наші сервіси і клієнти знаходяться в умовах постійних кібератак. Тим більше, сервіси, які ми розробляємо — Customer Facing, тож вони стають першим очевидним фронтом атак для кіберзлочинців і хакерів країни-агресора. Хочеш не хочеш, а нам треба до цього адаптуватися.

Liquio навіть підтримує режими, коли піднімаються кілька інстансів Liquio, які не поєднані один з одним, а різні рівні захищених даних зберігаються в різних сегментах. Ми для кількох замовників це реалізували. Це робиться для того, щоб дані фізично були розділені і зменшити ризики ще більше, аби до захищеного контуру не давати доступ зовнішнім користувачам взагалі. А менш захищений контур — не накопичує інформацію для того, щоб знизити ризики її компрометації. 

У минулому році ми отримали сертифікацію ISO 27001, а наш продукт Liquio отримав сертифікат Держспецзв’язку з рівнем гарантії Г2, який підтверджує відповідність платформи державним вимогам.

Окрім всього, всередині ми ще й створили власний Security Operation Center (SOC) для постійного моніторингу загроз і реагування на кіберінциденти. Ну, а взагалі — кібербезпека це постійний процес.

Тим більше, в часи AI, коли завдяки штучному інтелекту можна набагато швидше знайти вразливості, а, відповідно, сторона, що захищається, має теж використовувати AI-інструменти для швидкого аналізу коду і пошуку можливих вразливостей.

Навіть у таких системах як Ubuntu, які десятки років без особливих змін існували на ринку, завдяки AI знаходять просто дитячі вразливості. Ми намагаємося рухатися трошки швидше, ніж весь ринок, щоб встигати реагувати на ці виклики. 

Ринок праці. Чи болять govtech-компаніям ті ж проблеми, що і у класичного ІТ

— Кілька питань про ринок праці. Наскільки для govtech актуальні стандартні проблеми ІТ-аутсорсу? Наприклад, щодо дуже високого порогу входу для молодих спеціалістів. Ви самі берете джунів в компанію? 

— Ще до AI-буму ми почали вибудовувати всередині компанії систему зростання кадрів. І маю сказати, що багато з наших лідів колись прийшли в Kitsoft на початкові позиції. Для цього ми створили у себе систему грейдування і індивідуальні плани розвитку.

Вони дають зрозумілий шлях — спеціаліст проходить тренінг, отримує рівень джуніор чи мідл, у цих спеціалістів є ментори, тобто ми їх супроводжуємо. Хтось з них уже став сіньорами, а хтось — навіть лідерами компанії. 

Щодо залучення молодих спеціалістів: коли починали, то свого часу ми зіткнулися з тим, що на ринку практично нема фахівців з потрібною нам low-code-експертизою. Тому ми вирішили починати їх навчати всередині компанії. Побудували згадану систему розвитку low-code-розробників. Зараз подібний підхід використовуємо для інших напрямків — зокрема, для QA-інженерів. Також даємо можливість нашим людям у процесі зростання переходити на інші лідерські позиції, тож вони стають тімлідами, класичними розробниками, або AI-інженерами, або бізнес-аналітиками.

Тож попередній досвід для govtech не є обов’язковою умовою, але дуже важливо, щоб у тієї організації, з якою ти починаєш, а я думаю, таких небагато, була побудована система розвитку. Тоді можна ввійти у govtech.

— А наскільки сильно вашу компанію зачепили класичні проблеми ринку праці, які стосуються великого українського аутсорсу у період повномасштабки: виїзд спеціалістів, релокація, мобілізація і бронювання і т. д. 

— Нас ці питання теж достатньо сильно торкнулися. Наприклад, частина наших співробітників працює з-за кордону — і над закордонними проєктами, і над українськими. Вони виїхали, але ми зберігаємо їх у штаті. Багато хто релокувався, когось ми найняли вже після початку війни. Наприклад, ми зараз бачимо, що багато українців за кордоном є такими собі амбасадорами “Дії”, і ми часто беремо на роботу людей, які вже адаптувалися в місцеві спільноти, мають хороші навички комунікації місцевою мовою, але при цьому є українцями.

Також наші співробітники є і в лавах Збройних сил, і ми зберігаємо за ними місце і оплату. В рамках чинних правил частку співробітників бронюємо, відповідно до доступної компанії квоти. 

Ми з розумінням ставимося до питань мобілізації і відкрито взаємодіємо з державними органами. Це реалії, в яких ми живемо. Не можна бажати перемоги у війні і не підтримувати при цьому мобілізацію. 

— Який відсоток заброньований у вас зараз? 

— 50% від кількості військовозобов’язаних. 

Чи можливі вибори в "Дії" і як подолати недовіру до державних цифрових продуктів 

— Ваша компанія відома великими цифровими продуктами, якими користується вся Україна. А як ви ставитеся до адептів нецифрового стилю життя, які дуже активно себе ведуть в соцмережах і розповідають, що “Дія”, умовно — це велике зло, а її користувачі щонайменше ризикують персональними даними.  За такими людьми теж стоїть велика армія шанувальників. 

— Доволі контроверсійно звучить — прихильники нецифрового способу життя, які пишуть в соцмережах. Думаю, що справжні прихильники нецифрового світу живуть десь на острові чи насолоджуються життям глибоко на природі. І їх вибір я розумію і поважаю.

Вони демотивують інших користуватися цифровими послугами, і це призводить до того, що люди використовують паперові механізми. Як наслідок, це навантажує державні структури і призводить до більших видатків.

Але я би довіру до цифрової держави оцінював не за такими публічними дискусіями подібних блогерів, а за тим, як люди реально користуються сервісами. І тут є досить показова динаміка. Наприклад, було дослідження КМІС, яке показало — частка українців, які користуються електронними послугами, зросла з 55% до 59%.

“Дія” залишається найпопулярнішим сервісом. В 2025-му році нею користувалося 48% тих, хто звертався за державними послугами, порівняно з 42% роком раніше. 85% користувачів цих послуг оцінюють свій досвід позитивно. А частка тих, хто не користується електронними державними послугами, називаючи причину недовіру до них, скоротилася з 26% до 15%.

Одна справа, якщо люди не користуються цим через відсутність інтернету чи можливості, або цифрових навичок — і з цим державі треба працювати. А інша — через такі “теорії змови”. Як бачимо за статистикою, в Україні таких людей не так вже і багато. 

— Хочу ще зачепити аспект виборів в “Дії”. Цілком усвідомлюю, що ви не дотичний до ухвалення цього рішення, і воно — політичне. Але наскільки складно буде реалізувати це з технологічної точки зору? 

— Я би не сказав, що це буде просто, але приклади є. Наприклад, Естонія інтернет-голосування використовує аж з 2005 року — на різних типах виборів. При цьому онлайн-голосування існує паралельно з традиційним. Водночас, для України це набагато складніше через низку факторів. 

Є ще питання довіри, про яке ми вже згадували. З іншого боку, є мільйони українців, які зараз за кордоном. А ще мільйони змінили місце проживання всередині країни. Тобто, будь-які вибори, будуть вони з використанням цифрових інструментів чи без їх використання, чи, можливо, з частковим використанням — це великий виклик.

Адже потрібно не просто забезпечити можливість проголосувати людям, незалежно від того, де вони перебувають, а ще й довіру до цього інструменту в умовах безпекових ризиків і постійних кібератак та втручання з боку росії. 

— Якби відкотити вашу кар'єру на початок, коли ви ще займалися ІТ-аутсорсом, чи пройшли би ви цей шлях заново? Без всенародних претензій до своїх продуктів, публічного тиску, голосних заяв і вселенських ризиків? 

— Я це питання ставив собі у певний період життя. Коли ми створювали Liquio, і щось не виходило, а хтось у це не вірив, то доводилося мотивувати і команду, і себе, переконувати замовників, що ми на правильному шляху. Це було нелегко.

Але коли це почало приносити плоди, то я зрозумів, що є величезна кількість людей, які довіряють цим продуктам і які використовують ці інструменти, тож ми робимо правильні речі. Це надихає сильніше, ніж якісь класичний бізнес-кейс. Бо ти починаєш розуміти, що те, що ти робиш своїми руками і головою, призводить до фундаментальних трансформацій в державі. 

Зараз я дуже задоволений цим шляхом. Ми бачимо стратегію на майбутні періоди. Розуміємо, куди все це буде розвиватися. Самі створюємо адженду майбутнього вже на міжнародному рівні. Тому я точно не жалкую, що пішов саме цим шляхом. 

GovTech-компанія Kitsoft розроблятиме другу частину системи моніторингу азартних ігор за майже 36 млн грн: як пройшов тендер

По темi

GovTech-компанія Kitsoft розроблятиме другу частину системи моніторингу азартних ігор за майже 36 млн грн: як пройшов тендер

«Ми розповідаємо про хакерів, кібербезпеку, російські групи, але у нас державні ІТ-системи залежать від настрою якоїсь однієї людини». Чому vendor lock-in не тільки вбиває конкуренцію у govtech, а і є серйозною загрозою

По темi

«Ми розповідаємо про хакерів, кібербезпеку, російські групи, але у нас державні ІТ-системи залежать від настрою якоїсь однієї людини». Чому vendor lock-in не тільки вбиває конкуренцію у govtech, а і є серйозною загрозою

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram

По темi

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram