Olga Wilson (0lga.art) — під таким псевдонімом в Instagram працює українська художниця, чиї зворушливі картини миттєво розлітаються по усім соцмережам. Її звати Ольга, та звідки вона, скільки їй років та де живе — не розповідає ані в соцмережах, ані журналістам. Нам Ольга погодилася розповісти кілька фактів про свою творчість, шанувальників і особисті переживання, пов’язані з війною і загибеллю людей.
Olga Wilson (0lga.art) — під таким псевдонімом в Instagram працює українська художниця, чиї зворушливі картини миттєво розлітаються по усім соцмережам. Її звати Ольга, та звідки вона, скільки їй років та де живе — не розповідає ані в соцмережах, ані журналістам. Нам Ольга погодилася розповісти кілька фактів про свою творчість, шанувальників і особисті переживання, пов’язані з війною і загибеллю людей.
«Від початку війни я намалювала вже більше 60 картин. Але скажу точно, що вже маю запитів на портрети більше, ніж це число», — розповідає Ольга.
Перша картина була Соняшник зі знаком миру всередині. Ще була віра, що все це все якась неймовірна помилка, і війну невдовзі зупинять. Була надія на мир, хоч і було дуже страшно, і стан був, м’яко кажучи, таким, що не до малювання.
Це був перший та найсвітліший малюнок, далі кольори змінилися на темні, через те, які жахливі події та новини почали відбуватися…
Сюжети для малюнків я брала спочатку з новин, які лунали звідусіль, та через фотографії від Associated press.
А зараз особисто до мене надходять численні запити з проханням намалювати родичів чи друзів, яких забрала війна.
Так і створюються картини, це — пережиті емоції, які хотілось закарбувати. Сум, відчай, страх або надія.
Новини змінюються щосекунди, але нам необхідно зберегти пам’ять про все, що відбувалось і що ми відчували в цей момент. Розплакатися змушували багато історій, але й надихали. Зокрема, такі, як дівчинка, що втратила руку — Саша. Або медсестра Оксана, яка втратила обидві ноги, але продовжує надихати весь світ та знімає відео реабілітації для TikTok.
Також — наші воїни, що мужньо та з честю віддали своє життя за нашу свободу.
Я не продаю і не заробляю на цих роботах, але надаю дозвіл на використання і друк волонтерам, або просто бажаючим розповсюджувати ці історії.
Я не публічна особа і ніколи не планувала нею бути. Мені цілком вистачає того, що люди довіряють мені малювати портрети дорогих їхньому серцю людей та ділитися їхніми історіями зі світом.
Я не знаю. Не думаю, бо це колективна робота. Я лише інструмент, історії належать абсолютно різним людям. Я б не радила витрачати свою енергію на хейт, краще перенаправити її в якесь корисне річище, особливо в такий складний для всіх час.
«Я отримую дуже багато повідомлень та листів з подякою. Це надихає продовжувати працювати, бо морально це, звісно, не завжди просто», — каже Ольга.
