«Ми не маємо забувати за Херсон». Важливі слова від Романа Прокоф'єва, засновника IT-компанії Jooble
Засновник та керівник IT-компанії Jooble Роман Прокоф’єв розповідає про життя в Херсоні під окупацією та згадує місто в якому народився і виріс.
Засновник та керівник IT-компанії Jooble Роман Прокоф’єв розповідає про життя в Херсоні під окупацією та згадує місто в якому народився і виріс.
Засновник та керівник IT-компанії Jooble Роман Прокоф’єв розповідає про життя в Херсоні під окупацією та згадує місто в якому народився і виріс.
Я народився і виріс у місті Херсоні. Зробив там свій перший крок, сказав «мама», перший раз побився, там був мій перший поцілунок. Зараз місто під окупацією. Вчора з усіх російських новин кричали, що місто Херсон в росії назавжди. Я хочу розповісти про своє місто, щоб ми про нього не забули.
В Херсоні немає моря. Я знаю, це шокує, та це правда. Всім, кому я казав що я з Херсону, раділи, як мені пощастило, що я ріс біля моря. Найближче море до Херсону — це майже 2 годині на машині. Десь як Житомир від Києва. Навряд хтось каже людям з Житомира, як їм класно жити у місті, бо поряд Київ. Поїздка на море в дитинстві була великою подією, до якої готувалися і по секрету передавали рецепти маринаду до шашликів.
«Про кавуни правда. У нас найсмачніші кавуни. Та дині теж смачні. Кавун у Херсоні — це як зараз Bitcoin, небанківський засіб платежу».
Допоміг сусіду розвантажити машину — ось тобі три кавуни. Помив вікна бабусі — ось тобі кавун. Допоміг зібрати з баштану кавуни — ну, ви зрозуміли. Ще на моїй пам’яті кавуни коштували 5 копійок за кілограм. Але це тільки якщо купляти на баштані, бо якщо перевозити, то це вже дуже дорого по бензину, і на ринку вони коштували по 15 копійок.
Ви знаєте, що означає слово «курдик»? Багато друзів вважали, що я це слово видумав, але дякую Google — він все знає. Саме так в Херсоні й області називають «стрекозу», яка українською «бабка». Звідки з’явився цей діалект, того ніхто не знає, але це таке же перевірочне слово для херсонця, як паляниця для всіх українців.
А ви коли-небудь «наточували ванну»? А ми це робили кожен тиждень, це означає «набрати води у ванну». А ви знали, що перед Спаським собором на вулиці Перекопський 13 лежить плитка, зроблена з лави самого Везувія? Часто торгові суди брали лаву як баласт, щоб їх кораблі краще тримали рівновагу на морі, і викидали цей баласт у Херсоні, де вантажити товари. Підприємливі херсонці замостили з цього баласту багато вулиць у центрі міста.
«Ось тут ви мені зовсім не повірите, але у Херсонській області найбільша пустеля (!) у Європі, Олешківські піски».
Так, може вона у 5000 разів менша, ніж Сахара. І не те щоб велика конкуренція — у Європі всього 14 пустель, але все одно! І звичайно, кожен херсонець знає головне місце зустрічі (правда, у минулому) — це дуб.
Коли побудували Фабрику, історичний центр почав занепадати. Та я хочу вам зізнатися, Херсон мало чим відрізняється від будь-якого іншого міста в Україні. Він не найзеленіший, не найчистіший, не найбезпечніший. Та це місто де я і сотні тисяч херсонців виросли. На початку лютого, за 2 тижні до війни, виповнилося 20 років, як ми закінчили Херсонський Фізико-Технічний ліцей.
Більшість давно живе і працює в Києві. Є такі, хто живе в інших країнах. Логістично, значно простіше було зустрітися усім нам у Києві. Та коли стало питання, без жодних обговорень всі сказали: «Ми хочемо в Херсон». Я не був до цього у Херсоні вже 5 років. Коли гуляв його вулицями, моє серце наповнювалося радістю, безпричинною радістю, яка в усіх була в дитинстві. Я дивився на місто і радів як п’ятирічний хлопчик. Спогади несли мене дуже далеко і діставали з душі такі тонкі відчуття, про які давно забув.
Вже понад два місяці місто під окупацією. Кілька днів люди були без зв’язку та інтернету.
«Останні дні нікого не пускають і не випускають з області. Фізичний терор перших днів змінився психологічним терором».
Ми всі бачили як у перші дні херсонці мужньо вийшли з прапорами України проти БТР-ів та автоматів. Та окупанти намагаються заморити людей. Крім продуктових магазинів майже нічого не працює. Багато продуктів подорожчало, всі хочуть приймати тільки готівку, якої вже давно немає у банкоматах. З 1-го травня росія намагається запровадити рублі.
У 2014 році (і боляче про це говорити) коли «ЛНР» і «ДНР» з’явилися, то все ж таки багато місцевих цього хотіли. Я ж бачив Майдан, відчував той дух, і розумів, що не можна зламати народ проти його волі. Та зараз, я розумію, що помилявся. Бо поки наші герої з ЗСУ зайняті захистом сходу, у херсонців залишається все менше ресурсів для існування. Вони сильні, вони це вже доводили не раз, та у всіх є межа.
«Ми не маємо забувати за Херсон. Люди, які там залишились, які цілком можливо почнуть намагатися жити „нормальним життям“ в окупованому Херсоні, вони не зрадники».
Вони як загнаний і поранений звір, що може скоритися сильнішому ворогу, та як тільки буде можливість, завдасть смертельного удару у відповідь. Так, Херсон — це Україна. Та для мене Херсон — це моя рідна земля.