Гліб Рєпіч — один з фіналістів цьогорічної премії найкращого вчителя країни — Global Teacher Prize Ukraine. Він викладає хімію у київській дистанційній школі і називає себе «скаженим хіміком». Як хлопець змінює методи викладання сучасних вчителів України за допомогою TikTok і чому його за це обожнюють учні, читайте в нашому матеріалі.
Гліб Рєпіч — один з фіналістів цьогорічної премії найкращого вчителя країни — Global Teacher Prize Ukraine. Він викладає хімію у київській дистанційній школі і називає себе «скаженим хіміком». Як хлопець змінює методи викладання сучасних вчителів України за допомогою TikTok і чому його за це обожнюють учні, читайте в нашому матеріалі.
Я народився в Чернігові, вчився у звичайному класі звичайної середньої школи. Навчався середнє: у мене була купа «трійок», іноді «двійки» проскакували.
Вже зараз я розумію, що цікавість до предмету залежала від викладачів. Там де вчитель був тямущий — у мене виходило добре навчатися. Це такі предмети, як фізика, хімія, біологія.
Під «тямущий» я маю на увазі, що ці викладачі не просто викладали свій предмет, а могли й поза шкільною програмою розповісти що і де використовується. Вони вміли багато показати: ми разом робили досліди та проєкти. Ось це було цікаво, а не просто відчитати свій предмет.
Вступив на хімічний факультет Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Я хімік-неорганік. Там також щось у мене виходило добре, а щось погано. Погано знав математику, вона мені була нецікава. Це пішло ще зі школи й частково пов’язане із вчителем. Я не розумів навіщо вона потрібна — інтеграли, диференціювання, не міг навіть уявити де це можна використати. Лише в університеті я зрозумів де це і для чого. Головна проблема всіх шкільних наук — діти не розуміють де вони можуть використати знання з певного предмета.
Весною 2014 року мене друзі запросили на Дні науки. Це такий День відкритих дверей, який організували молоді науковці з різних інститутів. Я туди пішов, тому що вмів демонструвати та класно розповідати про досліди. У мене було таке хобі. Я підготувався: приніс вирощені кристали, досліди з вогнем і тому подібне.
Це був фурор, всім сподобалося, знімало телебачення. Наступного дня мені запропонували роботу з гарною зарплатнею. Вона називалася «Трюки науки». Це розважальні заходи для дорослих і дітей, наукове шоу.
В аспірантурі я тоді отримував щось в районі 900 грн на місяць, на новій роботі ця сума складала 6000–7000 грн, але залежала від того, скільки зробиш експериментів.
Тоді я це не розглядав як бізнес, тому що хотів бути науковцем і займався написанням дисертації. Але проводячи ці шоу, на вихідних можна було нормально заробити. Я провів купу таких науково-популярних заходів: і з трюками, і від університету. Через пів року мене запросив канал «1+1» вести свою рубрику на телебаченні. Один день змінив все моє життя: і робота над дисертацією краще пішла, і я сам повеселішав.
На одному з таких заходів я познайомився з вчителькою хімії з київського 145-го ліцею. Вона мене запросила провести для дітей факультатив і розповісти про свою дисципліну. Дітям сподобалося, і мені також, ми потім навіть разом їздили на літні наукові школи.
Через деякий час мене запросили до однієї з приватних дистанційних шкіл у Києві, для якої я попередньо записав відео з лабораторними роботами. Це ліцензована школа, ми навчаємо від 5 до 11 класу. У нас уроки виходять в записі. Насправді викладання онлайн неефективне: неможливо тримати увагу учнів. У нас короткі уроки, які учні переглядають самостійно. В них інформація подається стисло. А після них йдуть консультації з вчителем, де ми спілкуємося онлайн. Учні ставлять мені запитання про те, що їм незрозуміло з курсу хімії.
Що я для себе зрозумів? Перше — в учнів буває «нульовий» рівень знань: вони вже 10–ий клас, але ніби перший раз. Назвати деякі елементи навіть буває складно. Я не розумію, як їх переводили в наступні класи й хто їх навчав до цього.
Друге — стереотипи: що хімія — це якась дичина, і навіщо її взагалі вчити. Я наче прикольний вчитель, а до мене навіть на консультації не ходили. Основна маса дітей бачила хімію «в одному місці».
Я зрозумів: щоб зацікавити дітей в навчанні, потрібно спілкуватися там, де вони водяться. Одна моя учениця наштовхнула мене на думку, щоб викладати в TikTok. Всі колеги мені казали, що з цього нічого не вийде, що не в тренді й що я — динозавр.
З березня 2021 року я почав записувати відео для TikTok. За перший місяць набрав 50 000 підписників. Через три місяці їх стало 140 000. Влітку я нічого не записував, вирішив відновити записи з початком нового навчального року, та ось у вересні повернувся. Зараз у мене понад 170 000 підписників. Я бачу, що людям це цікаво.
Я веду відео українською мовою, а мені до цього казали, що україномовний TikTok «мертвий як Ленін». Однохвилинні відео про хімію з інтелектуальним посилом — це не пройде, казали мені знайомі тіктокери. Але «заходить» дуже добре.
Мені почали писати батьки, що діти хотіли б такого викладача з хімії, бо їм в школах цей предмет нудно викладають. А ще мені почали писати мої ж учні, а я їм — а чому на консультацію не ходиш? Вони про мене хоча б дізналися. Відвідуваність консультацій зросла вдвічі. Як писали деякі батьки: «Після ваших відео діти летять на кухню проводити експерименти».
В TikTok є два варіанти розвитку. Можна робити тренди, які задають популярні зірки. Наприклад, придумують якісь рухи й усі тупо його копіюють. Це 90% мережі. Але власний бренд на цьому не побудуєш, це тупо копіювання.
Інша історія — знайти свій цікавий контент, який ви можете робити. Щоб він відрізнявся від основної більшості TikTok. Таким чином ви можете здобути популярність. У вас, можливо, не буде 25 млн переглядів, але не вас підписуватимуться не гірше, ніж на інших блогерів. Потрібно бути собою, і при цьому бути оригінальним.
Думаю, що немає проблеми просувати інтелектуальний контент, якщо ви робите це цікаво. Контент має бути розважальним. Якщо я роблю відео про хімію, то це не формат уроку: «послухайте діти, зараз я вам розповім…». У мене розважально-навчальний контент. Я беру ті речі, з якими діти мають справу щодня. Наприклад, побутова хімія чи харчові продукти, енергетики, солодка вода. Це їм цікаво, і я показую, що хімічні речовини містяться у звичних речах. Часто люди думають, що хімія — це щось відірване від життя.
Сучасні діти — дуже практичні. Якщо вони не зрозуміють, навіщо їм ваш предмет, то нічого не буде. Виїжджати на авторитеті, як це було в мій час, вчителю не вийде. Лякаючи їх жахливими оцінками, чи якось тиснучи — не варіант, вони просто будуть вас ігнорувати. Потрібно робити контент красивим. Це візуалка. Мати мінімальні навички по монтажу відео і постійно вчитися.
У мене досить вузька аудиторія, і немає таких відео, щоб «завірусилися». Це українська аудиторія, тому що я записую відео українською мовою. І це хімія — досить вузька спеціалізація.
Перше — про очищення срібла за допомогою електрохімічного способу. Берете тьмяне срібло, обмотуєте фольгою і занурюєте в гарячий содовий розчин. Хвилина — і срібло чисте. До мене тоді доктори наук прийшли в коменти й казали, що так срібло не чистять, його потрібно нести до ювелірного салону. Вони казали що нібито алюміній відкладається на срібло, але це не так. Він, навпаки, «жертвує» собою. Про цей метод я знав давно, його ще археологи використовують. Тут 1,2 млн переглядів.
Друге — про мед. В ньому є глюкоза. Я роблю якісну реакцію на глюкозу з медом. Дорослі в шоці, тому що вони впевнені, що в меді немає цукру і це його низькокалорійний замінник. Я показую, що в меді є цукри. І всі такі: «У тебе мед магазинний, а у мого дядька є бджоли, і в його меді цукру немає». Такий срач пішов після цього відео, був і хейт. Але ж я не просто показав, а пояснив, чому так відбувається. Тут також 1,2 млн переглядів.
Третє — я брав газовану солодку воду, синю Mirinda, вона пофарбована в діамантовий синій. Це барвник, що за структурою нагадує зеленку, яка фарбує практично все. Найбільше цей барвник розфарбовує білки, тому що має до них спорідненість. Я фарбував лапшу «Мівіну» в синій колір, а потім ще яйця. Я показав, що такий барвник має сильні фарбуючі якості. У відео про Мірінду 1,5 млн переглядів.
Щодо монетизації каналу, то я поки що не знаю, як це робити. Я нестандартний тіктокер. Стандартні сторінки в цій мережі монетизують через, наприклад, музику. З рекламою брендів поки що ніхто не звертався. Я сам знімаю і монтую ці відео.
Підготувати й зняти одне відео — це від п’яти годин роботи. У вільний час вечорами сиджу і знімаю. В основному в TikTok сидять діти та учні, але є і трохи батьків. Деякі з них скаржилися на мої відео, і їх блокували. Наприклад, на досліди з вогнем, щоб їх діти не повторювали. Мене банили за те, що я запалив чіпс. І мені образливо трохи, тому що бачили б вони, що американські тіктокери виробляють, але їх ніхто не блокує.
Нам потрібно бути ближчим до життя, щоб діти розуміли, де і що використовується. Я думаю, що майбутнє — за персоналізованою освітою. Сучасний світ дуже спеціалізований, всі предмети потрібні певною мірою. Дитині потрібно дати можливість обирати свій профіль, і вже йому присвячувати час.
В мое время в школе только смотреть на колбы разрешали:)))
А в мое время они все были заперты в отдельную комнатку-"лабораторию" и хранились "до лучших времен")))
странные у вас школы однако. и что, опытов-взрывов не делали? хаха!