💳 Потрібна європейська картка з лімітом 50к євро? Встановлюй Trustee Plus 👉
Олександр КузьменкоТаке життя
17 січня 2025, 17:24
2025-01-17
«57 секунд росту і вогню, і три секунди блювоти». Якими були перші фільми легендарного режисера Девіда Лінча, який пішов із життя у віці 78 років
Культовий режисер Девід Лінч, який помер 15 січня після вимушеного переїзду через пожежі в США, перш за все відомий як творець серіалу «Твін Пікс» і фільмів «Малголланд Драйв», «Синій оксамит» та «Дюна».
Однак до того, як світ побачили найпопулярніші картини Лінча, спочатку був його перший короткометражний фільм, який тривав лише 60 секунд і мав бюджет у $150. Розповідаємо про ранню творчість великого режисера.
Культовий режисер Девід Лінч, який помер 15 січня після вимушеного переїзду через пожежі в США, перш за все відомий як творець серіалу «Твін Пікс» і фільмів «Малголланд Драйв», «Синій оксамит» та «Дюна».
Однак до того, як світ побачили найпопулярніші картини Лінча, спочатку був його перший короткометражний фільм, який тривав лише 60 секунд і мав бюджет у $150. Розповідаємо про ранню творчість великого режисера.
Перші заробітки й непросте життя в Філадельфії
На початку своєї кар'єри Лінч вступив на навчання до Пенсильванської академії образотворчих мистецтв. Він вважав, що це було набагато краще місце, ніж його попередні навчальні заклади, оскільки середовище сприяло творчим зусиллям.
У цей період він познайомився зі своєю першою дружиною, Пеґґі Ріві, і жив із сім'єю в районі Філадельфії з високим рівнем злочинності. Цей період його життя, як ніякий інший, вплинув на формування його художнього сприйняття, відкривши йому очі на насильство і жах світу.
«Ми жили дешево, але місто було сповнене страху. На вулиці застрелили дитину. Нас двічі пограбували, вибили вікна і вкрали машину. Уперше в будинок вдерлися лише через три дні після того, як ми переїхали. Відчуття було настільки близьким до надзвичайної небезпеки, а страх був настільки сильним. Там було насильство, ненависть і бруд. Але найбільший вплив на все моє життя справило це місто», — згадував Девід Лінч.
Щоб утримувати сім’ю, Лінч працював друкарем-гравером, одночасно створюючи свої перші короткометражні фільми в Академії. Спочатку його приваблював кінематограф, оскільки він хотів бачити свої картини в русі, сподіваючись, що зможе реалізувати цю мрію, працюючи над анімаційними проєктами.
Перші фільми Девіда Лінча
Лінч купив найдешевшу 16-міліметрову камеру, яку зміг знайти, і витратив $150 власних коштів на фінансування свого першого короткометражного фільму «Шестеро чоловіків хворіють» (Six Men Getting Sick (Six Times)) у 1967 році. Він описувався як «57 секунд росту і вогню, і три секунди блювоти».
Перша камера Девіда Лінча
Цей експериментальний короткометражний фільм розділив перше місце на щорічній виставці Американської кіноакадемії. Фільм справив таке враження на його однокласника, Бартона Вассермана, що він запропонував Лінчу $1000 за створення кіноінсталяції у себе вдома.
Хоча його перша спроба була невдалою, Лінч використав решту коштів для створення чотирихвилинної короткометражки «Алфавіт» (1968), яка поєднувала анімацію з живою дією. У проєкті знялася його дружина в ролі загадкового персонажа, яка читала алфавіт зображенням коней, поки не залила кров’ю все ліжко.
«Одної ночі племінниця Пеггі бачила поганий сон і мучилася промовляти алфавіт уві сні. Тож із цього почався „Алфавіт“. Усе інше було просто підсвідомим», — розповів режисер про те, що надихнуло його на цей фільм.
Лінч подав «Алфавіт» до новоствореного Американського інституту кіно, запросивши $7200 на створення ще одного короткометражного фільму — «Бабуся». Інститут погодився допомогти профінансувати роботу, спочатку запропонувавши йому $5000 із запропонованого бюджету в $7200, але пізніше надавши ще $2200.
У головних ролях знімалися люди, яких він знав як з роботи, так і з коледжу, і знімав у власному домі. «Бабуся» розповідає про хлопчика, який «вирощує» бабусю із насіння, яка б могла піклуватися про нього.
Картина, яка принесла Лінчу визнання
У 1971 році тоді ще режисер-початківець переїхав до Лос-Анджелеса, щоб навчатися в консерваторії AFI, де починає працювати над проєктом під назвою «Назад у сад». Однак хаотична атмосфера навчального закладу розчарувала Лінча, і він навіть подумував про те, щоб кинути навчання. Проте декан вважав Лінча одним з найкращих студентів — він заохотив його залишитися і зосередитися на новому проєкті: «Голова-гумка» (Eraserhead).
Попри брак коштів та особисті проблеми, Лінч продовжував працювати над фільмом, працюючи розносником паперу та позичаючи гроші у свого батька. Однак проєкт розтягнувся аж на п’ять років.
У фільмі «Голова-гумка» показано індустріальну пустку, що породжує привидів, а тривоги та страхи оживають у візуально приголомшливий і загадковий спосіб. Хоча стрічка не одразу стала хітом, зрештою вона здобула визнання в опівнічному кінопрокаті й зачарувала глядачів. Вона стала потужною заявою надзвичайно талановитого режисера, який створив щось незвичне.
Після завершення «Голови-гумки» Лінч сподівався попрацювати над своїм незавершеним проєктом «Ронні Рокет». Однак він зрозумів, що робота над «Людиною-слоном» буде більш прибутковим і доступним варіантом для продюсерів.
Багато хто вважає «Людину-слона» найбільшим тріумфом Лінча — історичну драму, яка використовує концепцію гротеску для дослідження того, що означає бути людиною. Фільм розповідає справжню історію Джона Мерріка, фізично понівеченого лондонця 19 століття, піднімаючи глибокі питання про упередження і страх суспільства перед «дивними іншими».
«Людина-слон» мала зірковий каст — Джон Херт, Енн Бенкрофт та Ентоні Гопкінс. Стрічка здобула комерційний успіх, визнання критиків і отримала вісім номінацій на премію «Оскар».
На хвилі цього успіху Лінч спробував втілити масштабний проєкт — адаптацію науково-фантастичного епосу Френка Герберта «Дюна». Однак цей фільм став найбільшим розчаруванням у його кар’єрі. Стрічка провалилася в прокаті, зібравши лише $30 мільйонів із $40-мільйонного бюджету, і зазнала нищівної критики.
Пізніше Лінч зізнався, що тиск із боку продюсерів і контрактні зобов’язання придушили його творчість. «Озираючись назад, я розумію, що в цьому немає нічиєї вини, окрім моєї власної. Можливо, мені не варто було знімати цю картину, але я бачив безліч можливостей для того, що я любив, і це була структура, в якій я міг їх реалізувати», — згадував режисер.
Після цього Девід Лінч швидко відновив репутацію з неонуарним трилером «Синій оксамит», а згодом зняв культові «Дикі серцем», «Малголланд Драйв» та «Твін Пікс».
Чому помер Девід Лінч
Влітку 2024 року Девід Лінч повідомив, що йому діагностували емфізему легень, і тому він припинив виходити зі свого дому.
«У мене емфізема від тривалого куріння, і тому я прикутий до дому, подобається мені це чи ні. Я не можу вийти на вулицю. І я можу пройти лише невелику відстань, потім мені не вистачає кисню», — розповів він в інтерв’ю журналу Sight & Sound.
Як стверджує видання Deadline, йому все ж довелося покинути свій дім, коли на початку січня в Лос-Анджелесі спалахнули руйнівні пожежі. За повідомленням джерел, вимушений переїзд у будинок дочки погіршив здоров’я Девіда Лінча, через що видатний режисер помер 15 січня.
«Після пандемії Netflix опинився у власній версії «Гри в кальмара» і став жертвою свого ж успіху. Історія від СЕО Netflix Теда Сарандоса
Netflix остаточно пішов з рф. Росіяни плачуть та пишуть петиції про необхідність повернення якісного кіно. Тим часом СЕО Netflix Тед Сарандос каже, що він і компанія, яку він допоміг побудувати — переживе період поганих прибутків. З Сарандосом поспілкувалась журналістка The New York Times Морін Дауд. dev.ua наводить скорочений і адаптований переклад їхньої бесіди.
