Хочете будувати кар’єру в Data Science та AI? Vodafone Big Data Lab відкриває новий набір —>
Марія БровінськаШІ
22 жовтня 2026, 09:00
2026-10-22
«Раніше за такий застосунок просили до $1 млн». Як режисер з Одеси без знання коду створює програми для кінематографістів за допомогою ШІ
Сергій Пудич 14 років мріяв про інструмент, який допоможе навести лад у його архіві з десятків жорстких дисків. Тепер він має DriveShelf, який скоротив пошук потрібних файлів із 30–60 хвилин до 30 секунд, і ще кілька застосунків для кінематографістів. Код за нього пише Claude Code, а сам Сергій визначає, яку проблему вирішувати, тестує результат і випускає продукти в App Store. Він каже, що створювати застосунки стало доступніше, ніж будь-коли, а головний виклик тепер — маркетинг і продажі. Розповідаємо історію митця, що став вайбкодером.
Сергій Пудич 14 років мріяв про інструмент, який допоможе навести лад у його архіві з десятків жорстких дисків. Тепер він має DriveShelf, який скоротив пошук потрібних файлів із 30–60 хвилин до 30 секунд, і ще кілька застосунків для кінематографістів. Код за нього пише Claude Code, а сам Сергій визначає, яку проблему вирішувати, тестує результат і випускає продукти в App Store. Він каже, що створювати застосунки стало доступніше, ніж будь-коли, а головний виклик тепер — маркетинг і продажі. Розповідаємо історію митця, що став вайбкодером.
Хто такий Сергій Пудич
Сергій Пудич — режисер і оператор з Одеси. Він закінчив Одеський національний університет за спеціальностями «Політологія» та «Психологія», але з 2012 року працює у відео- та кіноіндустрії. Тоді ж відкрив власний продакшн EasyLiving Films.
В Україні Сергій знімав документальні фільми, художні короткометражки, комерційну та соціальну рекламу для USAID, NDI та «Активна громада». У 2015 році його соціальна реклама «Ланцюг добра» стала вірусною — відео поширювали в соцмережах, зокрема й прем’єр-міністр України.
З 2016-го до 2019 року Сергій жив і працював у Києві, а потім переїхав до Азії: спочатку в Китай, а з 2022 року — до Таїланду. Там він продовжує розвивати свій продакшн.
За цей час його документальні та ігрові короткометражні фільми здобули понад 50 фестивальних нагород. Фільм «Потяг „Київ–Війна“» отримав низку відзнак і виходив у кінотеатральний прокат в Україні. Сергій також знімав інтерв’ю з акторами для HBO — зокрема, проєктів «Білий лотос» і «Симпатик», працював на зйомках Bloomberg, створював відео для агенцій ООН, Представництва ЄС і комерційних брендів.
У 2026 році в його професійному житті з’явився ще один напрям — розробка програмного забезпечення. Не тому, що режисер вирішив змінити професію та піти в ІТ. Просто він почав розв’язувати власні робочі проблеми за допомогою штучного інтелекту.
Тепер у Сергія є застосунки для кінематографістів, які він продає через App Store. На момент розмови він розповідав уже про вісім власних застосунків і продовжував працювати над новими. Усі вони зібрані на easyfilm.io.
Застосунок, який почався з одного рядка в терміналі
Перший крок у розробці Сергій зробив через доволі буденну проблему: йому потрібно було завантажувати відео з YouTube для монтажу. Безкоштовні програми, які він знаходив, не задовольняли його потреб. Одні не підтримували завантаження у 4K, інші показували рекламу або вимагали щомісячної підписки.
Сергій звернувся до Claude із простим запитанням: чи можна якось завантажити відео? ШІ запропонував команду для термінала. Сергій ввів її — і відео завантажилося. Тоді він подумав: а чи можна перетворити цю команду на повноцінний застосунок, щоб не вводити її щоразу вручну, а просто натиснути кнопку?
«Він відповів: зараз зроблю — і справді все зробив сам», — згадує Сергій.
Ще близько тижня він допрацьовував результат, додавав корисні функції — так з’явився його персональний завантажувач відео для монтажу. Опублікувати його в App Store він не може через обмеження Apple щодо такого типу застосунків, тому користується ним для власних потреб.
Але саме цей експеримент показав йому, що ШІ може не просто підказувати рішення, а допомагати створювати повноцінні програми.
«Він був не дуже великий, але все працювало класно, і я зрозумів, що за допомогою ШІ можу робити застосунки — речі, про які завжди мріяв, але через брак досвіду в ІТ не міг зробити», — каже Сергій.
До появи Claude Code він узагалі не займався розробкою застосунків. Тому порівнювати, скільки часу така робота займала раніше, він не може: без ШІ він їх просто не створював.
«Я кажу, що мені потрібно, а він це робить»
На початку Сергій намагався розбиратися в процесі. Просив Claude написати код, а потім вручну переносив його частини в Xcode. Сам програмування не знав: міг зорієнтуватися, куди вставити фрагмент, помічав дужки та міг прочитати англомовні інструкції. За кілька місяців він зрозумів, що навіть це не обов’язково.
Тепер у своїх останніх проєктах Сергій не відкриває код і не перевіряє, як він виглядає. Claude Code пише його самостійно, а режисер описує потрібний результат звичайною мовою.
«Я просто кажу, що мені потрібно, а він це робить. Як це працює — напевно, якась магія», — говорить він.
Розподіл ролей у цій співпраці доволі простий. Сергій знаходить проблему, визначає, яким має бути застосунок, і вирішує, як ним користуватися. ШІ пише код, а людина тестує результат і пояснює, що працює неправильно, що потрібно змінити й які функції варто додати.
«Я ніби проджект-менеджер, а він кодить. Він мене слухає, іноді підказує кращі рішення. Ось так у нас налагоджена система роботи», — описує Сергій.
Він порівнює цей процес із тим, як його діти користуються YouTube чи Netflix: якщо вони ще не вміють набирати текст, то просто диктують голосом, що хочуть знайти. Приблизно так само він спілкується із ШІ — не пише код, а формулює завдання.
Якщо щось не працює, Сергій не намагається самостійно знайти помилку в програмному коді. Він описує проблему Claude і просить її виправити. Каже, що завжди додає «будь ласка» і намагається спокійно пояснювати, який результат йому потрібен.
Втім, є одна важлива умова: Сергій не просить ШІ вигадувати за нього самі продукти. Він пробував пропонувати Claude придумати проблеми кінематографістів, які можна було б розв’язати застосунком. Але результат його не влаштував: ШІ пропонував ідеї, що не стосувалися його власного досвіду.
Тому всі його застосунки починаються з особистої потреби. Сергій стикається з проблемою у своїй роботі, розуміє, як має виглядати рішення, створює його для себе, а потім пропонує іншим кінематографістам, які можуть мати таку саму проблему.
23 жорсткі диски, пошук за 30 секунд і 4 ТБ звільненого місця
Один із найпоказовіших прикладів — DriveShelf. Цей застосунок Сергій задумав задовго до того, як почав працювати із ШІ. За 14 років у кіно- та відеоіндустрії в нього накопичилися десятки жорстких дисків із матеріалами старих проєктів. Він не видаляє файли після завершення роботи: клієнти можуть повернутися до них через роки й попросити щось знайти або переробити. Проблема в тому, що зі збільшенням архіву стає дедалі складніше згадати, на якому саме диску лежить потрібний файл. Сергій розповідає, що на момент створення DriveShelf мав 23 диски з робочими матеріалами.
Він хотів мати каталог усіх накопичувачів, у якому можна було б шукати файли, переглядати папки та бачити, де що зберігається. Так з’явився DriveShelf. Раніше пошук потрібного матеріалу міг займати від 30 до 60 хвилин і супроводжувався стресом. Тепер, за словами Сергія, на це вистачає приблизно 30 секунд. Але каталогізація — лише одна з функцій. DriveShelf також знаходить дублікати файлів.
Для відеовиробництва це окрема проблема. Команди створюють резервні копії проєктів, завершують роботу, але часто забувають видалити бекапи, які більше не потрібні. Вони роками лежать на дисках, займаючи місце, а тим часом доводиться купувати нові накопичувачі.
Коли Сергій створив функцію пошуку дублікатів, він зміг одразу звільнити чотири терабайти, видаливши непотрібні резервні копії. «Це неймовірно», — каже він про результат.
Є в DriveShelf і мобільна версія. Вона дає змогу перевірити, чи є певний файл в архіві, та подивитися, скільки вільного місця залишилося на дисках, навіть коли Сергій перебуває поза домом.
Одного разу йому терміново знадобилося записати файли на порожній диск і передати його клієнту. Сам він був не вдома, тому відкрив застосунок на телефоні, знайшов накопичувач із достатнім вільним місцем і попросив дружину надіслати саме його. Усі диски мали власні назви, тож не довелося навмання перевіряти кожен.
Це невеликий побутовий епізод, але саме заради таких ситуацій Сергій і створює свої продукти: вони мають прибирати зайві дії з його щоденної роботи.
Від особистого інструмента до восьми застосунків
DriveShelf — не єдиний продукт Сергія. Серед його застосунків також є CacheCut, EasyStills, EasyShrink та EasyGear. Він продовжує розробляти нові інструменти, зокрема EasyQuote, над яким на момент розмови працював уже близько трьох місяців і який ще не вважав готовим до випуску.
За його оцінкою, створення застосунку середньої складності займає приблизно два-чотири тижні. Найшвидший він зробив за день — можливо, навіть за пів дня. Після подання в App Store той пройшов перевірку й став доступним приблизно через п’ять-сім днів. Найдовше працювати доводиться не обов’язково над кодом, а над доведенням продукту до стану, коли він відповідає очікуванням користувача.
Сергій каже, що отримує багато відгуків від кінематографістів, які купують його програми. Це допомагає виявляти проблеми, про які він не міг подумати під час власного тестування.
Наприклад, один користувач повідомив про помилку через відеофайли, у яких камера записала дату неіснуючого року — щось на кшталт 99999-го. Через це застосунок плутався, а пошук не працював.
Сергій отримав логи, розібрався з проблемою за допомогою Claude Code і виправив її. Він вважає, що такий випадок трапляється приблизно у 0,1% ситуацій, але все одно вносить виправлення, щойно про них дізнається.
Так зворотний зв’язок покупців перетворюється на постійне вдосконалення продукту. А сам Сергій, хоча й не читає код, залишається відповідальним за те, чи працює застосунок так, як задумано.
Понад 150 користувачів і жодних щомісячних підписок
Продавати застосунки Сергій почав приблизно в серпні-вересні 2026 року. За його словами, після публікації матеріалу про один із продуктів на великому сайті для кінематографістів продажі різко зросли: за два-три дні було понад 100 покупок із різних країн. На момент розмови програмами користувалися вже понад 150 людей.
Для монетизації Сергій обрав модель одноразової оплати — без щомісячних підписок. Він пояснює це не лише бізнес-логікою, а й особистим ставленням до такого способу продажу програмного забезпечення.
«Я ненавиджу систему підписок, як зараз роблять більшість. […] Я хочу, щоб так ставилися і до мене, і вважаю це нормальною системою», — говорить він.
Сергій визнає, що підписка могла б забезпечити стабільніший постійний дохід. Але не хоче будувати бізнес на моделі, яка йому самому не подобається. Його найдорожчий застосунок DriveShelf коштує $15.
Водночас із появою перших покупців стало зрозуміло, що створити продукт — лише половина справи. Тепер Сергію потрібно донести інформацію про свої програми до більшої кількості людей, яким вони можуть бути корисними. «Єдина проблема зараз — як донести ці застосунки до широкої аудиторії, бо вони просто класні. І я вже, грубо кажучи, відкрив маленьку компанію зі створення застосунків, які працюють», — каже він.
Як Claude допомагає публікувати застосунки в App Store
Розробити застосунок — це одне. Підготувати його до публікації в App Store, оформити опис, пройти перевірку Apple та випускати оновлення — інше. Сергій зізнається, що спочатку саме публікація здавалася одним із найскладніших етапів. Проте після перших спроб він навчив Claude, що саме потрібно робити: як оформлювати інформацію про застосунок, що писати в описі оновлення та як проходити процедуру публікації.
На перших етапах траплялися відмови App Store з різних причин. За словами Сергія, Claude враховував попередній досвід, і згодом процес став значно простішим. Тепер він може просто попросити ШІ підготувати й опублікувати оновлення.
Це ще один приклад того, як у його роботі змінюється розподіл завдань. Сергій не вивчає всі технічні етапи самостійно, а поступово налаштовує процес так, щоб делегувати їх ШІ.
Однак він не вважає, що за допомогою вайбкодингу можна безпечно створити будь-який продукт.
Де закінчуються можливості вайбкодингу
Сергій обережно ставиться до застосунків, які можуть становити серйозні ризики для безпеки. Якби він створював продукт, який зберігає персональні дані користувачів і міг би стати ціллю зловмисників, то залучив би фахівця з кібербезпеки для перевірки.
Його власні застосунки, за словами митця, не зберігають особистих даних і не передають йому інформацію про користувачів. Саме тому він почувається впевненіше, розробляючи їх за допомогою ШІ. Це важливе обмеження в його підході: відсутність потреби самостійно писати код не означає, що зникає потреба розуміти ризики продукту. Якщо застосунок працює з чутливими даними або має серйозні вимоги до кібербезпеки, Сергій не готовий покладатися лише на Claude Code.
Він також не вважає, що робота програміста зводиться до написання рядків коду. Навпаки, каже, що розробник має передбачати можливі проблеми й придумувати рішення. Із цим завданням ШІ може допомагати, але результат усе одно потрібно перевіряти.
«Десять років тому за такий застосунок просили до мільйона доларів»
Мабуть, найкраще зміни, які відбулися завдяки ШІ, Сергій усвідомив, коли згадав одну зі своїх давніх ідей. Близько десяти років тому він хотів створити великий застосунок і звертався до ІТ-компаній, щоб дізнатися, скільки коштуватиме розробка. За його словами, різні компанії називали суми від $500 000 до $1 млн.
Тоді реалізація ідеї здавалася недоступною через брак технічних знань і необхідність наймати команду. Тепер Сергій вважає, що міг би створити такий продукт самостійно за допомогою ШІ приблизно за три-чотири місяці. Це, однак, його власна оцінка, а не перевірений кошторис розробки. Проте вона добре пояснює, чому режисер, який ніколи не навчався програмування, взагалі взявся за створення застосунків.
За його словами, програмування стало доступним значно ширшому колу людей. Тепер перевагу отримує не лише той, хто вміє писати код, а й той, хто розуміє конкретну проблему, може описати бажане рішення та перевірити, чи працює воно на практиці.
Сергій вважає, що конкуренція поступово переміщується від самої розробки до маркетингу й продажів. Його конкуренти могли витратити роки на створення своїх продуктів, тоді як він використовує набагато менше ресурсів для розробки власних інструментів.
Водночас він не думає, що досвідчені програмісти втратять свої переваги. На його думку, вони зможуть використовувати ШІ, щоб розширювати власні можливості. А от щодо джуніорів він висловлюється значно категоричніше: припускає, що потреба в них може зменшитися.
Найбільша помилка — не почати раніше
Коли Сергія запитують, що він порадив би режисерові, фотографу чи іншому фахівцю без технічного бекграунду, який хоче створити власний застосунок, відповідь залежить від мети.
Якщо продукт потрібен для особистого використання — варто спробувати. Але якщо людина хоче продавати його, потрібно заздалегідь подумати про те, як знаходити покупців і доносити до них цінність продукту.
Саме маркетинг і продажі Сергій називає своєю найбільшою проблемою зараз. Створення застосунків за допомогою ШІ вже стало для нього звичним процесом, але знайти ширшу аудиторію ще належить навчитися.
І на запитання про власну помилку він відповідає коротко: «Моя помилка — що я не почав робити це раніше».
Для режисера, який роками працював із відео, ця історія не про те, що він раптом став програмістом. Він і далі займається своєю справою, але тепер може самостійно створювати цифрові інструменти, яких йому бракувало в роботі.
А головна зміна, на думку Сергія, полягає в тому, що між ідеєю та працюючим продуктом більше не обов’язково має стояти ціла команда розробників. Принаймні якщо йдеться про інструмент із чітко визначеним завданням, а не про систему, де помилка може коштувати користувачам безпеки їхніх даних. Тепер Сергій має іншу проблему: не як створити наступний застосунок, а як розповісти про нього тим, кому він справді потрібен.
«Чи є у мене талант, якщо комп’ютер може імітувати мене?». Штучний інтелект пише книги авторам Amazon Kindle. The Verge поспілкувався з авторами та виявив багато цікавого
Письменники-романісти використовують штучний інтелект для створення своїх творів. Видання про технології The Verge поспілкувалося з письменницею Дженніфер Лепп, яка випускає нову книгу кожні дев’ять тижнів, й дізналося про те, як працює штучний інтелект для написання романів. Наводимо адаптований переклад статті.
Хочете повідомити важливу новину? Пишіть у Telegram-бот
Головні події та корисні посилання в нашому Telegram-каналі
