15% знижка до кінця березня! Рекламуйся в Telegram-каналі dev.ua 👉
Марія БровінськаРобота
3 серпня 2022, 09:20
2022-08-03
5 посад за 9 років: чому в ІТ це ок і як знайти себе? Історія PM SoftServe, яка не боїться ризикувати та втрачати, щоб наблизитися до мрії хоч на крок
Хтось може сказати, що 9 років — це недовгий термін, раніше взагалі було правилом поганого тону змінювати роботу раз на 2–3 роки. «Але ми живемо в часи високого попиту на ринку праці, у часи технологічного прогресу, у часи, коли людство прагне розвиватися професійно з тією ж швидкістю, що й світ навколо нас», — каже Ірина Демещенко, Project Manager у SoftServe.
Хтось може сказати, що 9 років — це недовгий термін, раніше взагалі було правилом поганого тону змінювати роботу раз на 2–3 роки. «Але ми живемо в часи високого попиту на ринку праці, у часи технологічного прогресу, у часи, коли людство прагне розвиватися професійно з тією ж швидкістю, що й світ навколо нас», — каже Ірина Демещенко, Project Manager у SoftServe.
Дівчина вважає, що коли шукаєш себе, — час чи кількість посад не мають значення.
За останні дев’ять років вона змінювала свою посаду та напрям роботи п’ять разів. Її історія — про вміння запитувати себе «А що далі?», змінювати роботу навіть тоді, коли вона подобається, ухвалювати неочікувані рішення, а іноді також і відмовлятись від крутих оферів. Усе — для того, щоб знайти себе.
Зміни — завжди на краще
Я розпочала свою кар’єру в ІТ на посаді рекрутера, у великій аутсорсинговій компанії понад 9 років тому. Півтора року виснажливого процесу стафінгу з амбіційними темпами дали зрозуміти, що єдине, що я встигала в цьому житті, — це працювати, спати й іноді їсти.
Мені хотілося змінити той темп на такий, щоби хоча б іноді мати час на себе, а в рекрутингу це неможливо. Тож я мусила змінити напрям своєї діяльності.
На щастя, мій попередній досвід роботи був пов’язаний із HR, організацією івентів і внутрішньою комунікацією, тож я знайшла вакансію HR-маркетолога, так опинилася в SoftServe, у компанії, де почався мій справжній шлях до розвитку та реалізації себе та своїх амбіцій.
Кожен із вас знає, що іноді для того, щоб отримати бажане, потрібно чимось жертвувати, і мені довелося це зробити. Жертвою тут була робота, яка мені подобалася, хоч і було важкувато. Проте, коли йдеться про майбутнє, і щось навіть в улюбленій роботі не влаштовує, — не бійтеся ухвалювати рішення про зміни.
Працюючи HR-маркетологом, я дуже швидко зрозуміла, що моїх знань ринку ІТ та назв мов програмування дуже мало для того, щоб організовувати якісні івенти, які будуть збирати величезні аудиторії. А на той час для київського офісу компанії це було дуже важливо, адже він щойно відкрився, і ми будували його репутацію. Отже, я вирішила, що мушу зануритися у цю справу глибше та почала дивитися в бік професії тестувальника. На той час я не розглядала перспективу змінювати діяльність, мені було просто цікаво.
Я закінчувала технічний факультет у Київській політехніці, тож моя цікавість до технічних наук нікуди не зникла. Згодом мене підвищили до позиції HR Marketing Coordinator. Я стала керівником команди, у моєму підпорядкуванні були HR-маркетологи з різних локацій, де SoftServe має офіси.
Напевно, вже тоді у глибині душі я розуміла, що бути менеджером — то насправді те, що відповідає моєму внутрішньому стану.
Ні, я не люблю командувати та ніколи цього не роблю, я люблю мотивувати та направляти людей — це мій єдиний стиль керування.
Муки вибору
Мені було добре на цій позиції, але в якийсь момент я почала замислюватися над тим, що ж далі. І щойно я почала ставити собі це запитання, всесвіт поставив мене перед найбільшим вибором у моєму житті на той час. Він скинув на мене купу пропозицій зовнішнього ринку та лише одну — внутрішнього. Гарний час для того, щоб змінити компанію та піти далі.
На руках я мала дуже крутий офер від іншої компанії, але він не був моєю мрією, тож я обрала лишитися в компанії та погодитися на внутрішню пропозицію.
Від чогось відмовитися, скажу я вам, також є важливим моментом ухвалення рішення. Не завжди крутіша пропозиція чи краща зарплата є дійсно кращим варіантом у довгостроковій перспективі.
Що можу порадити в такій ситуації — подумайте, де опинитеся завдяки новому оферу за кілька років, чи не обернеться новий для вас челендж непіднімним завданням, подумайте, чи готові ви змінювати компанію та переходити в абсолютно нове середовище та корпоративну культуру. Я не скажу всієї правди, якщо не розповім, що внутрішня пропозиція була для мене ризиком і викликом одночасно. Мені запропонували позицію тестувальника на одному з проєктів компанії, абсолютно нова для мене роль.
Отже, я почала працювати тестувальником на доволі складному проєкті, побувала на величезній конференції у штатах, де мій внутрішній маркетолог був у захваті від того, як усе організовано та від масштабів побаченого. Далі проєкт підходив до свого логічного завершення та тестувати вже було нічого, тож на моїх плечах була комунікація із саппорт-командою клієнта та презентації для потенційних користувачів нашого продукту.
Ця активність була дуже схожа на продажі, які нагадали мені рекрутинг і маркетинг, тож я почала відчувати, що рухаюсь назад.
Втратити, щоб здобути
Зараз саме час розповісти, що компанія — це не тільки проєкти та клієнти, а й люди, які роблять клієнтів щасливими. На моєму шляху мене дуже підтримували мої керівники, які зараз уже стали друзями. Без їхньої підтримки я б ніколи не наважилась щось змінювати.
Одного разу, коли я знову була на роздоріжжі з думками «А що далі?», за обідом із моїм колишнім керівником я дізналася, що в команді Global Talent Operations відкрита позиція Resource Manager. Увесь мій досвід роботи дуже добре лягав на всі вимоги до кандидата, тож мені її запропонували, а я погодилася спробувати.
Позиція ресурсного менеджера насправді дуже відповідальна, адже ти маєш керувати бюджетом, людьми та іноді навіть будувати внутрішні процеси в компанії.
Моїм основним завданням було знаходити нові проєкти для спеціалістів, у яких вони завершилися, стежити, щоб під час їхнього перебування в резерві компанії вони продовжували відчувати себе на стільки ж комфортно, як вони відчували себе на проєкті.
А також знаходити для них завдання, менеджити їхні відпустки, лікарняні, заробітну плату, слідкувати за тим, щоби не пропустити проєкт їхньої мрії. Іноді в резерві могли бути одночасно до 40–50 людей і стежити за всім було дуже непросто. Через деякий час моя менеджерка пішла в декретну відпуску, мене зробили виконувачкою її обов’язків. Позиція була тимчасовою, тому шукати когось ззовні не було сенсу. Що ж, я була готова пробувати й це.
Наука делегування та відмова від мрії
Спочатку мені було важко повірити, що впоратися з усім можливо, але маючи команду, якій ти повністю довіряєш, і керівника, який тебе завжди підтримає та допоможе порадою, ти розумієш, що немає нічого неможливого. За кілька місяців вакансій стало стільки, що ми були змушені збільшити команду у два рази, ми вже займали не один маленький кабінет, а половину поверху. На цій позиції я навчилася делегувати та якісно менеджити свій час.
Делегування — це дуже складна річ, адже в основному ми керуємося думкою «хочеш зробити щось якісно, зроби це сам». А тепер уявіть, що все, що ви маєте зробити за вісім годин робочого часу, ви не зможете вкласти навіть у дванадцять, і зрозумієте, що просто не маєте вибору.
Такі обставини дають дуже гарний поштовх відкривати в собі нові навички та зрозуміти прості істини.
Я зрозуміла, що делегування — це не просто спихання своїх справ на когось через брак часу, але й можливість для твоїх підлеглих розвиватися, роблячи щось, що вони ніколи до цього не робили. Як тільки я почала це робити, я побачила, наскільки більш умотивованою стала моя команда та як збільшилася їхня продуктивність.
Сподіваюся, ви ще пам’ятаєте, що позиція була тимчасовою? Час промайнув дуже швидко, потрібно було рухатися далі. У мене вже був план руху, але несподівано його порушили проханням поїхати в офіс у Дніпрі та допомогти з рекрутинговою командою там, адже на той момент команда залишилася без менеджера. Я без роздумів погодилася, але в той самий день отримала пропозицію мрії від delivery-директора одного з наших юнітів. Він запропонував мені доєднатися до його юніту як проєктний менеджер.
Цей шлях був дуже довгий, на вагах водночас опинилася моя мрія та моє слово допомогти в Дніпрі, яке я дала своїм менеджерам. Що ж, за кілька тижнів я вже була в Дніпрі.
Наші рішення роблять нас тими, хто ми є. Однією з моїх цінностей є дотримуватися обіцянок, які я даю людям, і неважливо, чи стосується це роботи, чи особистого життя. Другою цінністю є допомагати людям, які цього потребують.
А після стількох років роботи девізом стала фраза — немає нічого неможливого. Тож, як ви зрозуміли, на вагах зараз не просто обіцянка, а цінності, якими я не готова поступатися навіть заради мрії, адже досягнути це таким шляхом не принесе ніякого задоволення.
Під час розмови з делівері-директором я пояснила свої цінності та чому мушу відмовитися від його пропозиції, хоча і шкодуватиму про це, для мене то був важкий крок, але сказавши це, я почула те, чого не очікувала. Мені було запропоновано доєднатися пізніше, як тільки я закінчу свої справи у Дніпрі. Що ж, іноді все ж таки можливо застрибнути в останній вагон потяга, який уже давно рушив.
Можливо, мені просто пощастило, можливо, всесвіт дуже добрий до мене, але я знаю точно, що дуже важливо в будь-якій ситуації залишатися порядною людиною, дотримуватись свого слова та бути чесним.
Урок із цього моменту в моїй кар’єрі — не жертвуйте власними цінностями, дотримуйтесь обіцянок, можливо, вам, як і мені, дотримання цінностей відкриє неочікувані можливості.
Куди далі? Може, не зараз
Уже 3,5 роки я працюю Project Manager і дуже задоволена своїм вибором. Наразі я відчуваю, що перебуваю на своєму місці та займаюся тим, що кожного дня приносить мені задоволення.
Знаєте, як зрозуміти, що ти знайшов себе? Я припинила запитувати себе: «А що далі?».
Ці дев’ять років в ІТ та безпосередньо 8 років у SoftServe були складними, але це було того варте. Важко було ухвалити рішення, робити деякі кроки, висловлювати свою думку, навіть працювати іноді було важко. Та за цей час я зрозуміла, що для цієї компанії найбільшою цінністю є її люди, їхній розвиток, їхня думка, їхній вибір — це те, що дуже міцно тримає мене тут.
Кілька місяців тому в мене знову розпочався новий етап у цій компанії, на цей раз я не змінювала напрям своєї діяльності, але змінила країну, у якій буду працювати — переїхала до Польщі.
Це складний крок, але, як і завжди, я маю підтримку свого менеджера, колег і друзів, що ще раз дає мені розуміння того, що немає нічого неможливого.
Моя фінальна порада — не бійтеся ризикувати та щось втратити для того, щоби наблизитись до своєї мрії хоч на крок. Усе, що ви втратите заради неї, дуже швидко повернеться до вас!
«Пастка початківця». 5 найпоширеніших помилок джунів на співбесідах та як їх уникнути
Напевно, кожен хоч раз у своєму житті переживав ситуацію, коли після співбесіди замість запрошення на роботу приходила відмова. «Як же так? Це несправедливо!», — чимало з нас корили долю і не розуміли, що пішло не так. Катерина Нікітіна, SoftServe IT Academy Recruiter, розповіла про п’ять найпопулярніших помилок кандидатів-початківців на співбесідах.
У 18 років «захантив» SoftServe, у 21 — відкрив власну компанію. Історія львівського IT-вундеркінда
Гліб Щур — випускник кафедри систем штучного інтелекту НУ «Львівська політехніка». На молодших курсах його запросила на роботу IT-компанія SoftServe, де він працював майже 3 роки розробником у R&D-відділі. А вже у 2021 році Гліб заснував власну компанію та став CSO у 21 рік. Розповідаємо історію львівського «самородка».
