Активіст та волонтер Сергій Стерненко вважає, що в Україні «капець, як відстали від росіян» у ніші оптоволоконних дронів. Він також перелічив наявні та майбутні способи протидії безпілотникам, що невразливі до РЕБ.
Активіст та волонтер Сергій Стерненко вважає, що в Україні «капець, як відстали від росіян» у ніші оптоволоконних дронів. Він також перелічив наявні та майбутні способи протидії безпілотникам, що невразливі до РЕБ.
Про це Стерненко розповів в інтерв’ю YouTube-каналу «Телебачення Торонто». За його словами проблема не в малій кількості українських дронів на оптоволокні, а в тому, що безпілотники, які контрактує держава, не дуже підходять для бойових дій.
«Узагалі в нас є велика проблема з виробниками. Це стосується не тільки дронів на оптоволокні. У нас деякі, не всі, але є такі виробники, якщо він взяв державний контракт, йому плювати, яка ефективність його виробу. От йому байдуже вже. До нього той солдат може 10 разів звертатися і казати: „Там модернізуй, перероби“. Йому плювати. У нього держава й так купує», — сказав Сергій Стерненко.
Він додав, що подібне відношення мають не всі українські виробники оптоволоконних дронів, і є «круті виробники».
«Але багато з них зробили рішення абияке, щоб просто дрон летів і з нього розмотувалося оптоволокно. І воно не те, що відповідає заявленим характеристикам. Наприклад, може бути котушка на 20 км, а дрон летить 11. Або він не може підняти нормальну потрібну бойову частину. Різні є нюанси», — зауважив волонтер.
На його думку, держоргани, які здійснюють державні закупівлі дронів для війська, мають налагодити робочу систему отримання об'єктивного фідбеку від підрозділів і «ставити виробників у рамки». Він вважає, що відповідність до вимог військових має бути прописана в типовому контракті. Натомість держава може гарантувати виробникам, що викупить всі його дрони, виготовлені протягом певного періоду, і таким чином його стимулювати.
«Ми отримуємо саме те, що потрібно бойовому підрозділу, а виробник — оборотні кошти, які дозволяють масштабувати виробництво, винайняти працівників, поставити додаткове обладнання тощо. От за такою схемою має працювати. Тобто держава має відстоювати інтерес солдата як енд’юзера продукції, яку вона купує. А не просто — президент сказав: „Треба дрони на оптоволокні“, і ми купили дрони на оптоволокні. А які вони? А якісь там дрони», — вважає Стерненко.
За словами волонтера, наразі протидіяти оптоволоконним дронам можна тільки пасивними засобами: сітками на дорогах, укриттями або фізичним знищенням. Засоби радіоелектронної боротьби проти них не діють, бо в них відсутній радіосигнал, який можна було б заглушити.
«Я думаю, що в майбутньому проти подібних повітряних цілей будуть використовуватись мінітурелі з машинним зором, які їх виявлятимуть і розстрілюватимуть. Або лазерні установки, або мікрохвильові гармати, які будуть встановлюватись як модулі, можливо, на нову бронетехніку», — прогнозує Сергій Стерненко.
На його думку, попри розвиток дронів, як засобів ураження, танки продовжать використовуватися на полі бою. Проте в майбутньому вони теж стануть безекіпажними.
