16-річний студент із Великої Британії створив роботизовану руку, яка відтворює природні рухи людської руки, використовуючи лише готові деталі з набору Lego Mindstorms.
16-річний студент із Великої Британії створив роботизовану руку, яка відтворює природні рухи людської руки, використовуючи лише готові деталі з набору Lego Mindstorms.
Конструкція може захоплювати, згинатися та адаптуватися до різних форм, і все це завдяки двом невеликим двигунам Lego, пише Interesting Engineering.
Проєкт студента Джаред Лепора є грайливою інтерпретацією серйозної лінії робототехнічних досліджень. Він базується на моделі Pisa/IIT SoftHand — провідній у світі розробці в галузі м’якої робототехніки, що використовує систему єдиного сухожилля для синхронізації руху пальців.
Джаред адаптував цю концепцію для освітніх цілей, замінивши деталі, надруковані на 3D-принтері, та металеві підшипники на стандартні балки, стрижні, шестерні та понад 100 пластикових підшипників Lego.
У результаті вийшла чотирипала рука, керована сухожиллями, яка може відкриватися і закриватися за допомогою антагоністичних пар сухожиль (один набір для згинання, інший — для розгинання), які контролюються простим програмованим блоком.
Попри своє іграшкове походження, Lego SoftHand демонструє чудові результати. Лабораторні тести показали, що вона здатна стискати об'єкти з силою, яка становить близько 90% від сили професійної SoftHand, надрукованої на 3D-принтері, та виконувати цикли відкриття-закриття приблизно за одну секунду.
Завдяки механізму «м’якої синергії», реалізованому за допомогою фрикційних шестерень Lego, які рівномірно розподіляють рух між пальцями, її пальці автоматично адаптуються до об'єктів різної форми — від м’ячів до чашок.
Конструкцію повністю відтворювано за допомогою побутових інструментів та деталей з навчальних наборів робототехніки, що робить її однією з найдоступніших демонстрацій принципів м’якої робототехніки на сьогодні.
«Нашою метою було показати, що передові концепції робототехніки можна викладати, використовуючи повсякденні матеріали. Збудувавши ці системи власноруч, студенти можуть буквально відчути, як працює адаптивне захоплення», — сказав Натан Ф. Лепора, батько студента, який є професором робототехніки та штучного інтелекту в Університеті Брістоля.
