«Я не відчувала тих емоцій, які, як мені здавалось, мала б». Історія світчерки-тележурналістки, яка змінила мрію та стала Python Developer

Через музику до журналістики

Тетяна Кузнецова народилась у містечку Верхньодніпровськ Дніпровській області. З 4 років дівчина займалася музикою і грала на фортепіано. Спочатку це було дитячою мрією, а потім після 9 класу, коли Тетяна не дуже хотіла йти далі у старші класи школи, вона вступила у музичне училище на вокальний факультет.

«Я розуміла, що, можливо, це не стане справою всього мого життя, але грати — це єдине, що я на той момент вміла робити добре», — згадує дівчина. 

Після закінчення училища, вона знов опинилася на роздоріжжі, бо вступати в консерваторію не бачила сенсу, чесно резюмуючи, що ані бажання, ані особливих талантів для співачки в неї не має. Тоді Тетяна обрала інший шлях — поїхати до дядька-журналіста у Запоріжжя і за літо підпрацювати там в газеті. 

Ще з 14 років дівчина періодично допомагала йому сінхронити чи шифрувати матеріали та робити те, що він сам не встигав під час масованих заходів. Влаштувавшись працювати в газету, Тетяна зрозуміла, що журналістська робота в неї досить добре виходить, але згодом її підкорило телебачення.

Дорогу підкорює той, хто іде

Дівчина взяла реалізацію мрії про тележурналістику у свої руки та пішла до директора TV5, одного з найкращих на той момент телеканалів Запоріжжя. Зайшовши до його кабінету, Тетяна просто сказала: «Я на співбесіду».

Директор телеканалу подумав, що Тетяна жартує, бо, як вона каже, не прийде ж людина, яка нічого не тямить в цій сфері, влаштуватись працювати на телеканал, і відповів: «Добре, підходить». 

Розповідаючи про ті часи, дівчина говорить, що її взяли лише тому, що вона погоджувалась на роботу вихідними та найгірші зйомки, за які ніхто не хотів братись. 

Зірка TV та перші дзвіночки

Так почались 4,5 роки, які Тетяна провела на TV5. Уже через рік вона стала редактором корпоративних програм, а ще через деякий час — ведучою. 

Тетяна бралась за будь-які знімання. Але не обходилось і без факапів, як вона каже — «це взагалі база», коли розгублена дівчина забувала увімкнути мікрофон. Потім доводилося видзвонювати спікерів і вмовляти їх на перезапис, бо «технічні неполадки». Або плутала заступників мера чи «перших красунчиків міста», яких всі повинні були знати, а вона не знала. Чи хтось в маршрутці проїхався по білих штанях дівчини, і їй замурзаній доводилось «тримати обличчя» на заході в облраді. Якось, щоб зняти випившого спікера-посадовця пристойно на концерті в прямому ефірі, приборкувала його поштовхами. 

Звісно ж, як ведучій, Тетяні доводилося дотримуватись дрес-коду: не можна було обирати неприродний лак для нігтів, чи мейк, змінювати образ чи зачіску дівчина могла лише, якщо дозволить редактор, а щоб укласти довге волосся та зробити макіяж, доводилось приїздити в студію за кілька годин до початку запису. 

Дівчина їздила на подієві знімання, зокрема в прокатні цехи та на чи не останні мартенівські печі в України та в Європі, розташовані в Запоріжжі. Тетяну вже тоді приманювали технології. На заводі вона залюбки спілкувалася з айтівцями та дізнавалася подробиці систем, за допомогою яких у центр управління збиралась інформація. 

«Можливо це були перші дзвіночки, коли мені хотілося дізнатись, як працює система з середини», — згадує свою цікавість технологіями Тетяна. 

«Горіла я так сильно, що аж вигоріла»

За час роботи тележурналісткою, окрім прикольних знімань із цікавих концертів чи заводів, завжди є місце зйомкам про домашнє насилля, про бездомних дітей, про дітей в притулках. І, поки оператор заливав відео, Тетяна розповідає, що у неї було часто лише 10–15 хвилин на те, щоб десь посидіти спокійно, поплакати, подумати про те, що вона щойно побачила, та як можна цим людям допомогти. 

Але з часом гострота переживань почала притуплюватись. І, повертаючись з чергових болісних зйомок, дівчина згадує, що вже спокійно йшла заварювати собі каву та спілкуватись з колегами. Це почало її бентежити. 

«Це не значить, що я стала гірше писати сюжети. Ні, залишилась структура та співпереживання в тексті, але я не відчувала тих емоцій, які, як мені здавалось, мала б», — пояснює дівчина.

Спочатку Тетяна вирішила, що просто втомилась і у вересні 2021 року пішла у відпустку. Але це не допомогло. Натомість повернувшись до телеканалу, дівчина подивилася свіжим поглядом на свою роботу та зрозуміла, що їй дуже багато чого тут не подобається. Перш за все, дівчина не бачила для себе на цьому місці кардинально нових перспектив. Тому був ризик перетворити роботу на цілковиту рутину, в якій не було б необхідності динамічно розвиватись та опановувати нові навички.

А також, за словами Тетяни, була велика спокуса застрягти на довгі роки у вже звичному та комфортному місці. Але тоді зрозуміла, що хочеться для себе більшого. І в грудні 2021 року Тетяна, за її словами, зробила собі подарунок на день народження та написала заяву про звільнення. 

Вхід в IT

Чоловік Тетяни також працював разом із нею на телеканалі. Дівчина його онбордила, вони проводили багато часу разом, були найкращими друзями, а потім одружились. 

За півтора року до Тетяниного звільнення, він перестав працювати журналістом, пройшов IT-курси та пішов працювати як Python backend developer. «Я його дуже підтримувала, хоча не розуміла, чим він займається», — згадує дівчина перехід чоловіка у сферу технологій. Ще троє друзів-журналістів з оточення подружжя також вирішили поринути в IT і дівчина й собі захотіла спробувати.

За пів року до свого звільнення, Тетяна попросила чоловіка показати їй елементарні речі у програмуванні, навчити базі та розказати, з чого почати й на що варто звернути увагу. Вона сиділа, дивилася відео на YouTube з якимись курсами, потім намагалася це повторити, вивчала типи даних, найлегші структури, алгоритми, цикли. «І мені це подобалося. Все виглядало дуже логічним і я думала, що все навчання буде таким же легким», — згадує вона.

Отже, порадившись з чоловіком, Тетяна вирішила звільнитися з телеканалу і продовжувати розвиватись в IT-сфері. Вони обидва розуміли, що певний період під час навчання дівчина не зможе працювати, але бачили в цьому інвестицію у майбутнє.

Непередбачуване

Тетяна мала певні накопичення і згідно з її планом, пів року вона мала навчатись, а потім влаштуватись на роботу в IT-компанію.

«Я вже представляла, як я буду насолоджуватися IT-сферою та віддаленою роботою, сидіти там, де хочу, обирати компанію, яку схочу, а не лише ті, які є в моєму місті», — розповідає колишня телеведуча.

Але у плани втрутилась повномасштабна війна. І всі накопичення, які мала Тетяна, витратились на речі першої потреби та допомогу рідним. Так, як вона сама каже, дівчина опинилась утриманкою на шиї у свого чоловіка-айтівця, про яких зазвичай всі жартують. На те, щоб прийти до тями і повернутись до навчання, Тетяні знадобилося кілька місяців, і в жовтні 2022 року, після переїзду з чоловіком до Івано-Франківська, вона відновила своє навчання.

«Було важко сконцентруватись, бо я бачила, в якому жахливому стані перебував ринок. Але я вирішила, що треба пробувати, і згадала слова дядька: „Найгірше, що може статись, мене просто не візьмуть на роботу“», — згадує Тетяна. 

За весь час навчання, тобто близько року, дівчина також постійно займалась англійською з репетитором, бо, як вона каже, без знання мови у сфері IT нікуди. 

Омріяний офер

На початку 2024 року дівчина почала шукати роботу. За два місяці вона відгукнулася на приблизно 100 вакансій на Work.ua, Robota.ua, Jooble, Djinni, DOU та Linkedin на позиції, де, крім неї, було ще 700–800 охочих. Але джуна без досвіду працедавці не квапились звати на співбесіду. «І це було страшно, — говорить Тетяна. — Я знала, що буде складно, але не думала, що настільки».

Айтівниця почала подаватися навіть на нерелевантні вакансії, шукати контакти компанії на сайтах, «кошмарити» рекрутерів, писати листи із проханням: «Візьміть мене, будь ласка».

У процесі пошуку дівчина пройшла чотири співбесіди, остання з якої біла на вакансію, виставлену, за словами Тетяни, за три хвилини до того, як вона на неї відгукнулась. В описі про компанію, стек та обовʼязки майбутньої розробниці була окреслена майже робота її мрії і дівчина відправила резюме із супровідним листом. У листі вона написала все, як є: що дуже хоче стати розробницею і спробувати себе, що в неї чоловік айтівець, сеньйор, і IT — це вже майже сімейне для них, і просила призначити зустріч. І їй відповіли. Пройшовши скринінгове інтерв’ю та всі наступні етапи співбесід, Тетяна отримала омріяний офер в компанію ProstoPay як Junior Python Developer. 

Що по грошах і навчанню

Ще працюючи на телеканалі, Тетяна паралельно була власним кореспондентом газети Верховної Ради «Голос України» з Запорізької області. Крім цього паралельно вела кілька мікропроєктів, зокрема, зі спічрайтерства, написання постів для блогерів, ведення Telegram- Viber-канали новин. Отже, загалом, працюючи журналісткою, в місяць дівчина заробляла близько $1000. 

Свою зарплату IT-сфері Тетяна не може розголошувати, але зазначає, що отримує «дещо менше». 

З початком війни її накопичення, близько $3000, дуже швидко закінчились, і далі побутові витрати взяв на себе чоловік. 

За період навчання Тетяна придбала приблизно 10 курсів на Udemy вартістю від 1000 грн до 2000 грн. А також дуже багато матеріалів, книжок, відео знаходила у відкритому доступі. Ментором для дівчини став її чоловік.

Серед YouTube-каналів, які допомогли Тетяні у навчанні:

• Corey Schafer — суто технічний ресурс, зосереджений на створенні навчальних посібників і покрокових інструкцій для розробників програмного забезпечення, програмістів та інженерів.
• ArjanCodes — відео про програмування та дизайн програмного забезпечення, де, окрім розбору технічних питань, також має в собі багато мотиваційних відео на різні теми.

Що треба світчерам 

Спираючись на свій власний досвід, Тетяна поділилась кількома порадами, які вона б надала людям, які хочуть увійти в IT:

1. Якщо ви хочете в IT, то, звичайно, треба пробувати. Бо, не можна дозволити собі назавжди лишитись людиною, яка мала дуже багато планів, потрібно деякі з них реалізовувати. 
2. Якщо ви любите свою діяльність — все вийде. Я не вірю в магію, але вірю у вдалий випадок, який, якщо ти це любиш, обовʼязково настане. 
3. Дуже багато людей буде казати, що ви нічого не знаєте, і у вас нічого не вийде, але так само будуть і інші, які говоритимуть, що ви — молодець, і все вдасться. Так от, вірити треба саме другим, бо в погане віриться завжди швидше.

З практичних порад айтівниця-світчерка радить:

1. Просіть фідбек від команди. У мене було два місяці випробувального терміну, і після першого я запросила про себе фідбек. Це допомогло мені заспокоїтись, бо не всі тільки критикують, а хтось і хвалить — це важливо. Також я змогла побачити свої плюси та мінуси, зрозуміти, де я ще недотягую і в чому треба поглибити знання чи навички.
2. Поважайте свій час і ресурс. Не сподівайтесь на велику зарплатню, але й не погоджуйтесь працювати безоплатно, бо будь-яка робота повинна оплачуватись. 
3. Намагайтесь знайти місце, яке допоможе вам якнайкраще відкритись. Обовʼязково попросіть ментора чи компанію долучитись до програми, яка допоможе вам розвиватись, бо компанії так само зацікавлені у розвитку своїх співробітників. 
4. Просіть допомогу. Питайте в колег все, що незрозуміло. Хай це будуть тупі питання, але, якщо відповідь вам допоможе щось запамʼятати чи зрозуміти, це добре.
5. Робіть те, що цікаво саме зараз. Не треба загадувати дуже надовго, бо ти можеш змусити себе повірити, що це на все твоє життя, і від цього просто зненавидіти цю професію. Я не знаю, чи ця сфера зі мною назавжди. Бо в наші часи неможливо з упевненістю планувати щось на довгострокову перспективу. Але зараз мені подобається моя професія і мені приносить задоволення у ній розвиватись.
6. Потрібно наповнити свій день чимось окрім роботи, поза цим кріслом та ноутбуком має бути життя. Займатись обовʼязково спортом, бо сидяча робота дає про себе знати, треба відновлюватись. Знайти собі хобі, читати, готувати, гуляти, дивитись фільми, інколи змушувати себе перемикатись на будь-яку діяльність чи спілкування окрім роботи, щоб насичувати життя різними досвідами.
7. Можна піти з посади, але досвід залишиться назавжди. Будь-який світчер може трансформувати свій власний досвід використовувати в своїй сфері, зокрема, софт-скіли, навички комунікації чи самопрезентації. Для мене журналістика — це дуже класна школа, яка допомагає мені зараз комунікувати з колегами. 

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram

По темi

Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram

«Загалом я надіслала 164 резюме та виконала 6 тестових завдань». Як отримати роботу QA-початківцю на перегрітому ринку — майстер-клас від колишньої геодезистки, яка отримала турбо-оффер попри брак комерційного досвіду

По темi

«Загалом я надіслала 164 резюме та виконала 6 тестових завдань». Як отримати роботу QA-початківцю на перегрітому ринку — майстер-клас від колишньої геодезистки, яка отримала турбо-оффер попри брак комерційного досвіду

«Різні технології, які я до цього майже рік дивилась та намагалась вивчити, склались у чіткий пазл». Історія світчерки, яка після 20 років вчителювання, поринула у QA, і ось, що в неї вийшло

По темi

«Різні технології, які я до цього майже рік дивилась та намагалась вивчити, склались у чіткий пазл». Історія світчерки, яка після 20 років вчителювання, поринула у QA, і ось, що в неї вийшло

«У мене немає рідного дому, я втратив одного з найрідніших членів сім’ї, тож поринув з головою в ІТ, як у психотерапію». Історія світчера, який втратив все, але зміг встати на ноги

По темi

«У мене немає рідного дому, я втратив одного з найрідніших членів сім’ї, тож поринув з головою в ІТ, як у психотерапію». Історія світчера, який втратив все, але зміг встати на ноги

«Кажуть, що в IT платять гроші, туди лише треба увійти». Історія ветерана-світчера, який отримав на свої запити 87% ігнору і 13% відмов

По темi

«Кажуть, що в IT платять гроші, туди лише треба увійти». Історія ветерана-світчера, який отримав на свої запити 87% ігнору і 13% відмов

Підключай Megogo зі знижками за акційними тарифами.

від 99 гривень на місяць