Хочете будувати кар’єру в Data Science та AI? Vodafone Big Data Lab відкриває новий набір —>
Марія БровінськаНавколо IT
30 жовтня 2026, 09:00
2026-10-30
«У календарі з’явився ще один проєкт — школа». Як IT-батьки розподіляють час між роботою та віддаленим навчанням дітей: 5 історій мам і тат, що працюють дистанційно
Працювати з дому, поки дитина навчається онлайн, — завдання не з тих, які можна розв’язати одним календарем і хорошим тайм-менеджментом. Особливо під час війни, коли робочі дзвінки переривають повітряні тривоги, уроки залежать від електрики та інтернету, а батькам доводиться одночасно бути фахівцями, організаторами навчання і психологічною опорою для дітей.
Ми розпитали п’ятьох айтівців, як вони облаштували побут, розподіляють обов’язки в родині та знаходять баланс між роботою й дистанційною школою. У когось є власні правила, канбан-дошки й чіткий розклад, хтось покладається на самостійність дітей, а комусь доводиться буквально ділити квартиру на робочі місця, класи й укриття.
dev.ua публікує п’ять різних історій про те, як родини адаптуються до реальності, в якій робота і навчання не зупиняються, але майже ніколи не відбуваються за планом.
Працювати з дому, поки дитина навчається онлайн, — завдання не з тих, які можна розв’язати одним календарем і хорошим тайм-менеджментом. Особливо під час війни, коли робочі дзвінки переривають повітряні тривоги, уроки залежать від електрики та інтернету, а батькам доводиться одночасно бути фахівцями, організаторами навчання і психологічною опорою для дітей.
Ми розпитали п’ятьох айтівців, як вони облаштували побут, розподіляють обов’язки в родині та знаходять баланс між роботою й дистанційною школою. У когось є власні правила, канбан-дошки й чіткий розклад, хтось покладається на самостійність дітей, а комусь доводиться буквально ділити квартиру на робочі місця, класи й укриття.
dev.ua публікує п’ять різних історій про те, як родини адаптуються до реальності, в якій робота і навчання не зупиняються, але майже ніколи не відбуваються за планом.
«Мама айтішниця — горе в родині»: як канбан-дошка допомагає організувати дитячі справи
Алла Федоренко, PM у Pingle Studio, з дітьми
Алла Федоренко живе в Києві, працює PM у Pingle Studio і вже десять років розвивається в ігровій індустрії. У неї двоє дітей: 12-річна Віка та 10-річний Ігор. Обоє навчаються в державному київському ліцеї — у шостому та п’ятому класах. Чоловік Алли останні два роки служить офіцером у ЗСУ, тож побутові та шкільні питання переважно лежать на ній.
У родині є чітке розмежування відповідальності: робота — це робота Алли, а навчання — зона відповідальності дітей. Вона не вважає, що роботодавець має оплачувати час, який батьки витрачають на шкільні завдання. Водночас розуміє, що дітям потрібні підтримка й допомога, тому наймає людину, яка займається з ними навчанням. Це економить час і їй, і дітям, яким не доводиться чекати завершення маминого робочого дня.
У дітей гібридне навчання: тиждень онлайн, тиждень офлайн. Такий графік пов’язаний не з вибором родини, а з технічними можливостями школи — бомбосховище не вміщує всіх учнів. Онлайн-уроки проходять у Zoom. Якщо раніше Аллі доводилося сидіти поруч, стежити за увагою дітей і допомагати з конспектами, то тепер вони самостійно підключаються до занять.
Для цього кожна дитина має магнітну дошку з розкладом за принципом канбану, а в поштовій скриньці закріплений лист із посиланнями та паролями до віртуальних кімнат учителів. Навіть відключення світла вже не так сильно збивають навчальний процес: діти навчилися роздавати інтернет із телефонів на планшети, поки мама підключає зарядну станцію.
У побуті теж діють домовленості. Кожен прибирає за собою, а додаткові домашні справи діти можуть брати на себе за бажанням. Виконати уроки потрібно до 20:00. Якщо дитина щось забула або не встигла, Алла готова допомогти з 18:00 до 20:00. Пізніше — вже ні: сон для родини важливіший за нічне доробляння завдань.
Окремий інструмент — канбан-дошка для домашніх справ. На ній є дні тижня, основні й додаткові завдання, розклад і гуртки. За виконання побутових задач діти отримують бали — сторіпоінти. Коли назбирується 50, дошка обнуляється, а бали перетворюються на кишенькові гроші.
Алла також використовує батьківський контроль на гаджетах і навчає дітей працювати з ChatGPT та пошуком Google: правильно формулювати запити, адаптувати відповіді ШІ й перевіряти інформацію. Щоправда, іноді помічає, що діти через це менше часу витрачають на самостійні роздуми.
Саме дистанційне навчання, за словами Алли, не впливає на її продуктивність. Набагато важче емоційно: через війну вона не може спокійно вийти з дому, прогулятися чи випити кави, залишивши дітей самих. Тривоги, відключення світла й обстріли постійно нагадують про небезпеку. Водночас робота допомагає повернути відчуття контролю — це одна зі сфер, де від її рішень і навичок справді щось залежить.
«Обидві на змішаному навчанні, і це той ще квест»
Діана Худякова, copywriter у ZONE3000
У Діани Худякової дві доньки — 9 і 15 років. Обидві навчаються за змішаним графіком, але рівень самостійності в них різний. Старшу майже не потрібно контролювати — хіба що вчасно розбудити, якщо не спрацював будильник. Із молодшою складніше: їй доводиться нагадувати про початок кожного уроку, адже під час робочих процесів відстежувати шкільний розклад непросто. До того ж дитина може швидко переключитися на власні «важливі» справи й забути підключитися до заняття.
Додаткових правил додає й організація навчання в школах області. Останнім часом вона змінюється залежно від рівня повітряних тривог, тож батькам доводиться постійно тримати в голові нові умови.
Окремий виклик — відключення електроенергії. Якщо світло зникає посеред уроку, потрібно швидко перемкнути живлення на альтернативне джерело. А після відновлення зв’язку можна почути, що дитина не встигла щось записати за ті кілька хвилин, коли була офлайн.
Іноді Діані доводиться відволікатися від роботи, щоб разом із донькою розібратися із завданням або знайти кольоровий папір для уроку мистецтва. Буває й так, що дитина вже грається, а вчитель продовжує пояснювати нову тему десь на тлі. Постійно контролювати процес Діана не може й не хоче: вважає, що дітям важливо вчитися самостійності.
Водночас родина пристосовується до нових обставин. Діана визнає, що нюансів у поєднанні роботи й навчання чимало, але українці вже мають неабиякий досвід адаптації до змін.
«Бути “досить хорошими батьками” і не вимагати від себе недосяжного»
Вікторія Забранська, Senior Software Test Automation в EPAM, з родиною
Вікторія Забранська працює Senior Software Test Automation в EPAM і виховує трьох дітей — 11, 8 років та півтора року. Її родині довелося пережити чимало змін через війну: після початку повномасштабного вторгнення вони переїхали з Києва до Львова, а згодом ракета влучила в їхній київський будинок.
Поєднувати роботу й виховання трьох дітей Вікторія намагається без завищених очікувань до себе. Вона каже, що родина справляється то краще, то гірше, але вирішила не вимагати від себе неможливого. Наприклад, знайомі можуть п’ять разів на тиждень возити дітей на гуртки, але її сім’я не має ресурсу на такий графік — і не картає себе за це.
Важливу роль відіграє підтримка чоловіка. Оскільки обоє працюють в одній індустрії та розуміють специфіку роботи одне одного, їм простіше домовлятися й розподіляти обов’язки. Вікторія згадує, що три місяці життя за кордоном без чоловіка були дуже складними.
Особливо виснажливим був період після народження наймолодшої дитини. Через складну вагітність Вікторія майже не мала повноцінної декретної паузи, а після народження малюка доводилося поєднувати годування з робочими зустрічами. Бабусь і дідусів поруч не було, тому з чоловіком вони домовилися: «У кого немає мітингу — той і займається немовлям». Вони впоралися, але цей період був дуже виснажливим.
Навчання старших дітей також залежить від безпекової ситуації. Минулого року, коли школу пошкодила ударна хвиля, діти тиждень навчалися вдома. Коли вони залишаються вдома, батькам доводиться шукати тихий куточок для роботи, заздалегідь організовувати дітям заняття або просити їх стишитися. Частину робочих завдань іноді доводиться доробляти вже ввечері, після того як малеча засне.
Вікторія говорить і про значне психологічне навантаження війни. Під час повітряної тривоги родина обов’язково йде в укриття, паркінг або принаймні дотримується правила двох стін. Вона пояснює: на відміну від дорослих без дітей, які можуть самостійно вирішити залишатися вдома, вона відповідає за життя дітей, які ще не здатні ухвалювати такі рішення.
«Цей “підвішений” стан для мене найбільший стрес»
Олександр Кулібаба, керівник внутрішніх комунікацій EPAM Україна, з родиною
Олександр Кулібаба керує внутрішніми комунікаціями EPAM Україна. У його родині — троє дітей: 10-річний син, семирічна донька та дворічна найменша дитина. Разом із батьками вони живуть у київській квартирі, де також є кіт і собака.
Його робочий день зазвичай починається о 6:50. Поки родина спить, Олександр встигає приготувати й випити каву, о 7:20 будить дітей, а о 7:40 вони виїжджають до школи та садочка. Після повернення він снідає і сідає за комп’ютер. Але цей розклад працює лише тоді, коли немає ранкової повітряної тривоги.
Якщо тривога закінчується до 10:00, діти йдуть на очне навчання. Якщо триває довше — переходять на онлайн. Іноді Олександр опиняється в ситуації, коли вже зібрав дітей і стоїть із портфелями в коридорі, але не знає, чи доведеться їхати до школи, чи залишатися вдома. Саме ця невизначеність і є найбільшим стресом.
Коли діти навчаються онлайн, квартира перетворюється на кілька робочих зон. У старшого сина є стіл у дитячій, у середньої доньки — у залі, а сам Олександр працює за столом біля стіни та вікна, відгородженим шторою. Кожен має свій пристрій: синові налаштований ноутбук, доньці купили планшет. А після кількох кумедних випадків під час робочих дзвінків усім видали гарнітури.
Одного разу донька навчалася онлайн під час дзвінка Олександра з HR-командою. Вчителька попросила її вимкнути мікрофон, бо на тлі хтось голосно розмовляв. Дівчинка спокійно пояснила: «То тато, у нього просто теж зараз робота». Після цього родина провела додатковий інструктаж із користування Zoom.
Не менш складно буває з онлайн-фізкультурою та музикою. Коли донька виконує вправи перед камерою, Олександру доводиться шукати місце, щоб не потрапляти в кадр її однокласникам. А коли діти грають на блокфлейті й синтезаторі під час його робочого дзвінка, потрібно вчасно вимкнути мікрофон.
Та найважче для нього — те, як діти звикають до небезпеки. Під час вибухів або кулеметних черг старший син уже сам збирає сестер і веде їх у ванну кімнату, яка слугує укриттям за двома стінами. Найменша донька, почувши тривогу на вулиці, показує пальцем у небо й проситься додому.
Олександр уже готується до зими й думає перенести дитячі робочі місця подалі від вікон — у гардеробну, за дві стіни. Адже цього року гібридне або повністю дистанційне навчання може стати реальністю на місяці. Водночас він намагається зберігати сімейні вечори: коли робочий ноутбук закрито, родина дістає настільні ігри, а поруч влаштовуються собака й кіт.
«Для мене це не жертва, а саме життя, інвестиція часу»
Вікторія Кириченко, Analytics Product Manager у Railsware
У Вікторії Кириченко троє дітей. Двоє ще ходять до дитсадка, а 12-річний син Мирослав навчається у сьомому класі приватної онлайн-школи. Родина довго жила в Борисполі, але через посилення атак на передмістя столиці переїхала до Чернівців. Онлайн-формат дав змогу не змінювати школу після переїзду.
Мирослав почав навчатися у першому класі під час пандемії COVID-19, тому дистанційний формат був для нього звичним від самого початку. Мама одразу домовилася з ним про правила: на уроках не вимикати камеру, відповідати й не просто бути присутнім, а брати участь у занятті.
Зараз у родині є чіткі, але гнучкі домовленості. Вікторія не вимагає від сина бути відмінником, проте є мінімальні бали, яких він має досягати, домашні завдання потрібно здавати вчасно, а на заняттях — бути активним. Уроки Мирослав намагається виконувати до вечора, поки не втомився.
Батьки ділять навчальні питання залежно від того, у кого є час. Усі здані й нездані завдання та оцінки доступні онлайн, тому перевіряти їх можна раз на тиждень. Вікторія також планує робочий день блоками: виділяє години для зосередженої роботи, а для дитячих питань залишає час зранку або після обіду. Якщо синові потрібно приділити увагу посеред дня, вона ставить у календарі позначку out of office.
Перехід до приватної онлайн-школи став для родини важливим рішенням. Раніше вони змінили кілька шкіл, де виникали проблеми з організацією: вчителі не могли підключитися, не було світла, а велика кількість дітей на онлайн-уроках заважала нормально пояснювати матеріал. Тепер син дивиться записані лекції, проходить тести, виконує домашні завдання й за потреби може отримати консультацію вчителя.
Вікторія стежить за оцінками та завданнями, але намагається не контролювати кожен крок. Якщо бачить, що результати погіршилися, розбирається, що саме син не зрозумів. Іноді допомагає з математикою або мотивує його не поспішати із завданнями заради швидшого відпочинку.
Серед побутових рішень — окрема техніка для дитини, попередні домовленості про дедлайни й мінімальні бали, а також додаткові заняття. Мирослав відвідує акторську майстерність, грає на фортепіано та скрипці, вивчає китайську й англійську. Частину занять проходить онлайн, але батьки обирають і офлайн-активності, щоб син міг бачитися з іншими дітьми та дорослими.
Вікторія не сприймає час, який приділяє дітям, як втрату чи жертву. Вона каже, що дітям хочеться ділитися успіхами й невдачами, і для неї це частина життя. Водночас дистанційне навчання не позбавляє дитину потреби у спілкуванні: тому родина свідомо шукає гуртки та заняття, де син може взаємодіяти з однолітками.
На її думку, онлайн-школам варто додати більше можливостей для неформального спілкування між учнями — наприклад, спільні перерви або зустрічі за інтересами. А загалом у навчанні важливо не лише давати дітям знання з усіх предметів, а й допомагати розвивати таланти, вчитися висловлювати власну думку та здобувати фінансову грамотність.
Материнство в стилі Agile. Чи вдається IT-індустрії забезпечити співробітницям гнучкі умови виходу з декрету. ІТ-компанії поділилися своїми політиками на цю тему
«Материнство — це прекрасно, але це робота без вихідних». Вісім історій від фахівчинь SoftServe, Master of Code Global, Ciklum, ZONE3000, Intellias та Pingle Game Studio, які не пішли у довгий maternity leave і вдало поєднують роботу із вихованням малюків
