Під час виробничої практики в одному з кропивницьких закладів освіти організували виготовлення пристроїв для безшумної стрільби та інших деталей, необхідних українським військовим. Про це в етері Українського радіо Кропивницького розповів керівник закладу Микола Сторожук. Назву попросив не назвати з міркувань безпеки.
Під час виробничої практики в одному з кропивницьких закладів освіти організували виготовлення пристроїв для безшумної стрільби та інших деталей, необхідних українським військовим. Про це в етері Українського радіо Кропивницького розповів керівник закладу Микола Сторожук. Назву попросив не назвати з міркувань безпеки.
За словами Миколи Сторожука, з перших днів повномасштабного вторгнення РФ в Україну, викладачі думали над тим, як зробити навчальний процес корисним для потреб Збройних сил України, адаптувати його до реалій сьогодення: «Відбулося переосмислення не лише цінностей, а й освіти, її якості. Ми — частина суспільства, яке перебуває в стані війни, тому мали адаптуватись і бути корисними, чинити позитивний вплив (патріотичний — ред.) на студентів. Так виникла ідея адаптувати під воєнний час виробничу практику».
У закладі розробили власну технологію виробництва пристроїв для безшумної стрільби або саунднмодераторів, глушники вогню для вогнеметів, підставки для зброї та інші пристрої для стрілецької зброї, сказав його керівник: «Наприклад, робимо так звані „кішки“, які наші бійці використовують для зняття розтяжок. Усе робимо за запитом військових».
За словами Миколи Сторожука, креслення пристроїв знаходили у відкритих джерелах і адаптовували технологію їх виробництва до наявного у закладі обладнання: «Керувались власним досвідом і порадами військових».
Матеріали для виробництва привозять волонтери, які передають запит на пристрої від військових.
Хотіли зробити практику цікавішою для студентів — досягли цього, сказав Микола Сторожук: «Вони дуже серйозно ставляться до цього, з повною відповідальністю, адже у багатьох батьки, знайомі, родичі нині перебувають на фронті. А ще пишаються тим, що роблять».
Студентів не перенавантажують виробництвом, все відбувається під час годин, відведених на практику: «Ми інтегрували це в навчальний процес. Студенти йдуть в майстерні лише після теоретичної частини, зі знаннями — йдуть вдосконалювати навички, причому нині — не просто перетворювати метал на стружку, а роблять речі, які використовують військові. Це мотивує додатково».
У закладі, зі слів його керівника, готові розробити технологію і виготовляти й інші пристрої й деталі для українських військових, якщо буде запит.
