Олексій Дзюба Історії 27 лютого 2024, 09:00

«Умовний електрик тут може заробляти більше, ніж айтівець». Інтерв'ю з українцем, який живе в Австралії й працює у компанії-розробнику Jira

Сергій Козирєв — український айтівець, який працює в компанії Atlassian, в першу чергу відому як розробника програмного забезпечення для управління проєктами Jira. Сергій народився в Краматорську, навчався в київському НАУ й останні 6 років живе і працює в Австралії. Ми зв’язалися з українцем і поговорили про шлях в IT, особистий стартап, участь у реформі Авіаційного університету і фауну, якою Австралія відома на весь світ. Вкінці статті є фото Сергія з кенгуру і вомбатом, а ще ви дізнаєтесь, чому один з видів австралійських павуків полюбляє пригати людям на обличчя і як цьому протидіяти.

Залишити коментар

«Умовний електрик тут може заробляти більше, ніж айтівець». Інтерв'ю з українцем, який живе в Австралії й працює у компанії-розробнику Jira

Сергій Козирєв — український айтівець, який працює в компанії Atlassian, в першу чергу відому як розробника програмного забезпечення для управління проєктами Jira. Сергій народився в Краматорську, навчався в київському НАУ й останні 6 років живе і працює в Австралії. Ми зв’язалися з українцем і поговорили про шлях в IT, особистий стартап, участь у реформі Авіаційного університету і фауну, якою Австралія відома на весь світ. Вкінці статті є фото Сергія з кенгуру і вомбатом, а ще ви дізнаєтесь, чому один з видів австралійських павуків полюбляє пригати людям на обличчя і як цьому протидіяти.

«Планета Краматорськ»

«У мене було суперщасливе дитинство, мені багато в чому пощастило», — починає розповідь розробник Сергій Козирєв, який народився в Краматорську Донецької області. Сьогодні місто розташоване за 30 км від лінії фронту. Співрозмовник згадує, як в його дитинстві жителі жартома називали місто «Планета Краматорськ».

Обоє батьків Сергія були інженерами і працювали на місцевому машинобудівному заводі. Це цілком вкладається в концепцію життя на промисловому сході України, коли все життя в місті побудоване навколо великих підприємств. Родина жила на окраїні міста, в мікрорайоні «Лазурний». Айтівець каже, що це як київська «Троєщина». Сергій відвідував саму звичайну ЗОШ № 16.

«Мені пощастило з вчителями. Хоча тоді ще не було, наприклад, електронних бордів в класах, просто писали крейдою на дошці».

У школі хлопцеві подобалися багато предметів, але найбільшими були успіхи з фізики та математики. З цих дисциплін Серій вигравав олімпіади. Коли прийшов час визначатися з майбутньою професією, юнак обрав генну інженерію. Але не знайшов жодного університету в Україні, який би навчав за цією спеціальністю. Максимум, що було — генетика в Медичному університеті ім. Богомольця. Найближче місто, де можна було вивчати генну інженерія, була москва. Проте Сергій вирішив, що хоче навчатися в Києві.

«Тоді я придумав собі іншу майбутню професію. На той час було популярним хакерство, тому я пішов на захист інформації в НАУ».

Від Бахмута до Netflix. Як айтішник який виріс на Донеччині допомагає забезпечувати весь світ розважальним контентом

Авіаційний університет

Сергій каже, що в університеті йому пощастило практично з усіма викладачами. Згадує викладачку вищої математики Ольгу Миколаївну Супрун, яка дуже рідко ставила п’ятірки (хоча наш герой таки отримав найвищий бал у принципової викладачки). «Якщо ти дуже крутий, то міг отримати 4, але зазвичай вона ставила трійки», — пояснює співрозмовник. При цьому викладачка не мала на меті когось «завалити». Вона могла приймати перездачі десятки разів, аби лише студент засвоїв її предмет.

На кафедру, де навчався Сергій, часто запрошували представників бізнесу, щоб вони розповідали про свій досвід роботи. Якось один з таких спікерів «обкатував» на групі Сергія свій курс по технології Cisco в системному інтеграторі, покращуючи його за рахунок питань і фідбеку від студентів.

«Мені так сподобався курс, що я подав резюме до декількох компаній, які шукали інструкторів. Так я став працювати тренером із технологій Microsoft».

Це були курси від компанії «TechExpert». Хлопець пройшов тренінг, здав спеціальний екзамен і наступні 1,5 роки викладав по всій Україні. Стандартна аудиторія слухачів — це фахівці з позицій CTO та Head of Engineering. Зазвичай доводилося виступати перед публікою в 15–20 спеціалістів. На початку платили $300–400, з часом вдалося «прокачатися» до $700 (був 2009 рік і курс долара по 8).

«У мене були гарні фідбеки, тому кожні 3 місяці я писав босу про підвищення зарплатні (сміється)».

Згодом айтівець почав самостійно поглиблювати знання в розробці. Співрозмовник вважає самоосвіту одним з ключових факторів кар’єрного і власного розвитку.

Сергій згадує історію про свою бабусю, яка була родом з Карелії (історична область на межі Фінляндії та рф — ред.). Як це часто бувало в ті часи, щоб навчитися читати і писати, потрібно було пішком ходити до десятка кілометрів до школи. Про зошити годі було і мріяти. Одного разу до місцевості приїхав мандрівник, який подарував бабусі Сергія книгу. Її вона використовувала три роки як зошит, пишучи між рядків.

«Коли я лінуюсь вивчати щось нове, то згадую, що в людей не було світла, не було чим і де писати. В мене зараз є дешеві книжки, курси від MIT та Coursera. Сьогодні ти можеш самостійно вивчити будь-що».

«Я вирішив зекономити час і пропустити етап ВНЗ». 16-річний кам’янчанин відмовився від навчання в університеті обравши IT-курси. Нині він успішний Android-розробник

Розробник

У 2008-му році з’явилася операційна система Android від Google. «Мені давно було цікаво, як відбувається мобільна розробка», — каже Сергій. Хоча система iOS з’явилася трохи раніше, в 2007 році, але самі iPhone, які на ній працюють, на той час були дорогими для хлопця і не продавалися в магазинах, їх потрібно було замовляти з-за кордону. Уже не кажучи про MacBook, який був потрібен, щоб працювати з iOS.

«Android був доступнішим за iOS, з ним можна було працювати практично з будь-якого пристрою».

Вивчивши частково самостійно, частково за допомогою друга Давида Майбороди систему Android, айтівець перейшов працювати джуном (а згодом доріс до Middle-позиції) в компанію Luxoft, де вже програмував на базі нової системи Google. Після цього була робота в компаніях Ciklum і Capgemini Engineering.

У певний момент у хлопця з’явилася ідея заснувати власну компанію. Так з’явився стартап XSight, який привів Сергія до Австралії.

Австралія

Живучи в Києві, якось наш герой повертався додому і задумався над тим, чим займається в житті. Тоді він працював над застосунком, який дозволяв заробляти бонуси і використовувати їх в кафе аеропорта Малайзії.

«Одного разу повертався з роботи і побачив на вулиці глухонімого хлопця. Він спілкувався з іншим глухонімими по відеозв’язку. Ця технологія тоді лише набирала популярності. Тоді, у 2018 році, мені в голову прийшла ідея про XSight».

Сергій почав розмірковувати про цікаве і корисне використання камери смартфону. Так викристалізувалась головна мета XSight — дозволити людям взаємодіяти зі світом через камеру. Але була проблема: айтівець чудово розумів, як будувати софт, але не знав, як працювати з продуктом, тому що раніше майже не мав подібного досвіду.

«Я хотів отримати досвід в продуктовій компанії, побачити як працюють Product-менеджери й паралельно розвивати свій стартап».

Сергій розумів, що це має відбуватися в англомовному середовищі, де вже був сформований ринок. Він почав придивлятися до країн. Вибір зосередився на США, Британії, ПАР і Австралії. Українець розіслав CV і отримав оффери від Amazon з США і Atlassian з Австралії.

«Amazon, Facebook, Google платять в 1,5 раза більше, ніж компанії з інших частин світу».

У компанії Джеффа Безоса пропонували такі умови, за якими ти маєш 5–7 днів відпустки на рік і лише 1 день на тиждень можеш працювати remote. Тому працювати віддалено з України, як планував собі Сергій, не вийшло б. Тим часом в Atlassian давали 24 дні відпустки на рік, 5 днів відпустки на благодійні справи і можна працювати з України до 3 місяців поспіль на рік. Тому розробник обрав другий варіант і за 6 років роботи в австрійській компанії жодного разу не пошкодував про нього.

«Atlassian став ідеальним місцем і для кар’єри, і для розвитку свого стартапу. Краще ніж Австралія для мене лише Україна».

Компанія Atlassian відома в першу чергу завдяки розробці корпоративних систем для роботи — це Jira, Confluence і Trello. Сергій працює в команді з розробки платформи. Наприклад, ви логінетесь в Jira, саме в такому випадку використовується платформенна частина.

Єдиний «мінус», коли ти живеш в Сіднеї, це відстань. «11 годин до Сінгапуру, 16 годин до Сан-Франциско, 34 години до Києва», — констатує співрозмовник.

Існує ще одна специфіка роботи на Австралійському континенті.

«Atlassian, Google та інші техгіганти тобі можуть дати більше, ніж інші компанії. Але умовний електрик в Австралії може заробляти більше, ніж айтівець».

Сергій згадує епізод, коли в нього зламався холодильник, який коштує $600 і лише за діагностику поломки потрібно було віддати $400. На відміну від України, розробники в Австралії не є «небожителями» в фінансовому плані. Частково це через високі податки: компанія сплачує 40–45% податків за працівника.

З початком повномасштабного вторгнення рф, в Австралії почали проводити мітинги на підтримку України, розповів Сергій. Вони проходили в центрі Сіднею. Їх організовував Антон БогдановИч, знайомий айтівця.

«Це були марші в центрі міста, до Sydney Opera House. Австралійці, які відпочивали в центрі, аплодували нам стоячи».

Сергій додає, що розуміє важкість сьогоднішньої ситуації на фронті і що потрібно допомагати, як можеш.

Наразі в Австралії проживає близько 38 000 українців. Сергій розповідає, що до 24 лютого особливо не був близький з українською діаспорою. Це, в першу чергу, пов’язано з тим, що на континенті доволі довго відходили від пандемії COVID. Сильно пересуватись було заборонено, а центр українських емігрантів знаходиться за 40 хвилин їзди на автівці від місця, де живе розробник. Повномасштабна війна в Україні згуртувала українців в Австралії.

Atlassian призупинив продаж софту в РФ. Jira вже не працює в росіян

Гра для НАУ

Сьогодні в Україні відбувається реформа Авіаційного університету. Нею займається Наглядова рада на чолі з експрезидентом «Київстара» Петром Чернишовим. Одна з ключових ідей реформи — зібрати ком’юніті випускників університету з усього світу, які будуть допомагати фінансово і експертизою.

Через знайомих Чернишов вийшов на Сергія, який погодився бути амбасадором НАУ в Австралії. Одна з ідей, як айтівець може допомогти своїй alma mater, це використання XSight.

«Мій стартап це як Pokemon Go, але без покемонів. Будь-хто всередині нашого простору може створити свою міні гру».

Стартап має спеціальний інструмент, який допомагає генерувати 3D-гру з об’єктами, які потрібні замовнику. Під час цього 3D накладається поверх реального світу. Різні предмети можна збирати, отримуючи призи. Цільова аудиторія стартапу — люди 19-35 років, яким цікаві ігри. Зараз в команді працює 8 фахівців, всі вони українці.

Один з напрямів XSight — дні відкритих дверей для університетів (вже зробили продаж одному з коледжів Сакраменто в Каліфорнії). Як це працює в реальності? Ось, наприклад, є клієнт — власник курорту. В компанії інтегрували курортні токени, які користувачі збирають під час відпочинку, а потім можуть обміняти їх на послуги.

«Для бізнесу це працює як розважальний контент своєї аудиторії».

Подібну міні гру планують розробити для студентів українського університету. Умовно: вони збиратимуть віртуальні донати, які перетворяться на справжні.

«Наприклад, ти віртуально збираєш дрон в коробку і це перетворюється на реальні 1000 грн донату».

Фото — Команда XSight під час конференції Tech Crunch в Сан-Франциско

Також у планах додати в XSight маркетингову інформацію про НАУ, яка стосується подій в університеті. Крім того на платформі є можливість створювати віртуальних аватарів та переписуватись з іншими людьми.

Сергій каже, що фінального рішення по запуску такої гри ще не прийняли, адже існують свої тонкощі для України, яка сьогодні знаходиться в стані війни. «Найменше що хочеться, це щоб під час повітряних тривог студенти ходили збирали різні предмети», — каже розробник. Але інженер дуже б хотів допомогти своєму університету.

«Magic 7» Петра Чернишова. Як експрезидент «Київстара» та його однодумці почали реформувати НАУ

Обережно, павуки

Австралія відома в світі завдяки своїй різноманітній фауні. Кенгуру, коали, качкодзьоби, єхидни — ось далеко неповний її перелік. Це вже не говорячи про сотні видів комах та павуків. Наскільки складно жити поруч з такими екзотичними тваринами? Сергій розповів про свій досвід.

«Найкрутіше, що є в Австралії — це люди й природа. З бізнесами й сервісом тут гірше. Замовлення можуть затримати чи взагалі не привезти, в Україні такого немає».

Сергій пояснює, що природа в Австралії «живе» прямо там, де людина і вона тебе не боїться.

«За день можна побачити варана, декількох какаду, посума (схожий на шиншилу, не плутати з опосумом). Вони до мене на балкон часто приходили раніше».

Водночас в Австралії немає хижаків. Найбільший із них — Собака Динго, яка максимум може з’їсти мишу. Існує ще Тасманійський Диявол, але він водиться на окремому острові і також не їсть чогось великого. Таким чином тварини нікого не бояться, тому що їм ніхто не може нашкодити.

«Ще тут водяться вомбати. Я був в шоці, коли їх вперше побачив, це 70-кілограмовий хом’як (сміється)».

Щодо кенгуру, які немов боксери, вміють битися, то Сергій каже, що це роблять лише альфа-самці. Один такий трапляється на 200–300 особин. І якщо його не чіпати, він вас також не буде чіпати.

Складніша ситуація зі зміями, комахами і павуками. В Австралії існують дуже ядовиті різновиди цих тварин. Наприклад, є найядовитіша змія на суші — Тайпан. Проте вона водиться саме в австралійській пустелі, в містах її немає.

«Зі школи тебе навчають, що павуків не можна чіпати. Самі вони до тебе не будуть пригати».

У містах є спеціальні центри, де розводять павуків, потім їх доять і дають вкусити коня. Кінь не гине, а ганяє отруєну кров по організму. Потім з неї виготовляють протиотруту для людини. Відповідно, в будь-якому госпіталі є така сироватка. Коли вкусив ядовитий павук, тобі вводять протиотруту і ти почуваєшся кілька днів ніби хворієш грипом.

«Від павуків і комах не відбувається нічого летального. Але таке є від акул. Щороку 1–2 людини гине від них».

В Австралії борються з морськими хижаками за допомогою спеціальних сіток та інших відганяючих інструментів. Головне правило — не йти серфити на безлюдні пляжі, тому що там вам не буде кому допомогти.

Серед павуків все ж є єдине виключення. Це «Хантсмен», який має великі, волохаті лапки.

«Цей павук може за тобою побігти. Його „фішка“ в тому, що він любить стрибати людям на обличчя».

Хантсмен не ядовитий і нічого поганого не робить, але він завжди шукає тепле місце. Тому часто його можна знайти на капотах автівок чи сидіннях з підігрівом. Пару разів Сергій знаходив Хантсмена в своїй автівці, після чого відкривав двері і чекав, коли павук піде.